Логіка, як філософія і логіка, як наука

Логіка Іван Михайлович

Лекція 1 Логіка, як філософія і логіка, як наука.

 

В світі панує зв'язок всього із всім.

Людина - сукупність сукупність відносин.

Геній - нормальний стан людини, а все інше відхилення!

Етапність процесу пізнання світу:

1) Досвід:

- Подразнення;

- Відчуття;

- Почуття;

- Уявлення;

2) Теорія:

- Поняття;

- Судження;

- Умовиводи;

- Теорії;

- Закони;

3) Практика - дає новий  досвід:

- Світогляд;

- Світо-відношення;

- Світо-відтворення.

 

Логіка, як наука абстрагується  від реального змісту мислення і  зосереджується на вивчені його форм і закономірностей їх взаємодії. Тому ця логіка носить назву формальна  логіка, що поділяється на класичну арістотнлівську логіку і математичну. Формальна логіка виходить із припущеня, що вивчивши форму мислення - ми отримуємо поняття про зміст.

Формальна логіка - логіка науки. Людина є тим - чим вона не є.

Логіка, як розділ філософії - це діалектична логіка, вчення про  найзагальніші закономірності людського  мислення, взятого, як відображення дійсності  в її розвитку та перетворення її в  людство.

Дійсність - це співпадіння  сутності та існування. Для того, щоб  людині відчути себе людиною їй необхідна  інша людина.

Рівні дійсності:

1) досвід - традиційне мислення; результатом досвіду є інформування;

2) рівень свідомості - “чорно-біле  мислення”, “так чи так”;

3) розум.

Знання - результат, пізнання - процес.

Кожному “хочу” продукує “повинен”, проте при врівноваженості виникає  “я можу”: “хочу повноваження - виникають  обов’язки” - тільки при їх взаємодії  виникає відповідальність, могутність; патерналізм (обов'язки країни перед  громадянином) - патріотизм (обов'язки громадянина перед країною) - при  їх взаємодії виникає солідарність, ВСЕмогутність.

Д/З Э. Ильенков “Космология духа”

2 страницы 14 Пт «Как нет мышления без материи - так нет материи без мышления»

 

Тема 4

Поняття

В світі панує зв'язок всього зі всім.

Поняття - це форма мислення яка відображає предмети ознаки та відношення.

Предмети:

- людина;

- краса.

Ознаки:

- зелений;

- добрий.

 

Зміст - сукупність ознак, які  мислятьмя в денному понятті.

Істотні ознаки :

- ознака роду;

- ознака видової відмінності;

- ознака виду.

Предмет - будь який елемент, що відображає поняття.

 

Поняття є конкретні та абстрактні.

Абстактні - поняття які не мають чіткіх меж.

Конкретні - поняття які  мають сталу форму.

Абстракте не існує без конкретного і навпаки.

Поняття поділяються напозитивні та негативні.

Поняття, які мають спільні  ознаки в формальній логіці називають  порівнювальні (сумісні та несумісні), в протилежному випадку не порівнювальні.

 

Три види сумісності і чотири види несумісності.

Сумісні:

- тотожність;

- перетин;

- підпорядкування;

 

Несумісні поняття:

- поняття, які не мають  спільних елементів;

- протилежні

- суперечливі

- співпорядковані

 

Приклади понять:

1. Абсолютні поняття (вага, кількість)

2. Одиничні, загальні, всезагальні;

3. Позитивні/негативні (Радість/горе)

4. Збірні та подільні

5. Конкреті та абстрактні. (Дерево, психіка)

6. Реєструючи / нереєструючі.

 

Приклад двох протилежних  понять:

Субпідрядні

Тотожність

Перетин

Суперечливість

 

Відношення між поняттями :

1. Релігія

2. Християнство

3. Православ’я

4. Каталіцизм

 

1. Наука

2. Точну наука

3. Філософія 

4. Логіка

 

1. Оптиміст 

2. Песиміст 

3. Реаліст

 

1. Поєт

2. Композитор

3. Продюсер

4. Діяч мистецтв

 

1. Суспільство

2. Спільнота

3. Колектив 

4. Партія 

 

Лекція 5

Утворення понять

Узагальнені - це логічне  операція за допомогою якої ми шляхом вилучення ознак видової відмінності  з видових понять одержуємо родові поняття.

Людина - істота (родове поняття).

Операція обмеження - операція, яка шляхом додаванням ознак до видових  понять, отримаємо нові поняття.

Чим бідніший зміст понять, тим ширший об’єм.

Чим багатший зміст понять, тим вужчій об’єм.

За допомогою визначень - розкривається зміст понять.

Будь-яке визначення складається  з 2х частин (поняття яке визначається та за допомогою якого визначається).

Генетичне визначення - зміст  поняття розкривається через  вказання на спосіб утворення або створення предмету.

Поняття реальні та номінальні.

Реальні - зміст розкривається  через розкриття ознак предмета, що виражається в поняттях.

Номінальними - називають  визначення в яких зміст розкривається  через його назву.

Явні - в яких зміст поняття  розкривається через розкриття  ознак позначеного в понятті  предмета.

Визначення, які розкривають  зміст поняття через ознаки інших  предметів з ним пов’язані  називають неявними.

Вимоги  до понять:

• Вимога ясності;
• Вимога точності;
• Вимога співмірності.

Умова співмірності - полягає  в тому, що поняття яке визначається і до якого визначається, повинні  бути тотожними.

Визначення має бути ясним - воно повинно бути зрозумілим.

Поняття має бути точним:

1. Неможна вживати метафору  або інших понять які розуміються  двояко;

2. Небажано давати негативні  визначення, за виключення коли  інших способів визначення немає.

3. Повинна бути скінченність.

Характеристика, опис, порівняння, визначення.

Якщо треба визначення “червоний колір” - то на нього легше  вказати.

Опис - сумма головних істотних ознак.

Характеристика - наводяться особливості предмета.

Порівняння - це логічний прийом за допомогою якого ми встановлюємо різницю між визначенями.

 

Поділ - це операція за допомогою  якої розкривається об’єм понять.

Поділ - класифікаця.

Існує 2 види поділу:

1. Дихотомія - поділ поняття  на два суперечливих;

2. Поділ за видозмінною  основою - поділ понять на підкласи  в залежності від ознаки яка  обмане за основу поділу.

Поняття які діляться - ділені;

На які ділять - члени  поділу.

Вимоги до поділу:

1. Поділ має бути співмірний;

2. Поділ має здійснюватися  за одної основи;

3. Поділ може робитися  поступово;

4. Поділ має бути безперервним;

 

Лекція 6

У формальній логіці - фіксується відношення між предметами!

Поняття мають дві характеристики, кількістні та якісні.

Категорично судження складається  с двох частин:

Термін який ознає предмет - субьєкт;

Термін в якому визначається ознака предмета - предикатор;

Терміни пов'язуються між  собою звязками (є/не є).

Квантори - це службові слова  або ознаки.

Всі/деякі S є/не є P

S - субьєкт

Р - предикат

Класифікація  суджень:

1. Прості; (один предикат  і суб’єкт)

2. Складні; (багато простих)

Асепторичні (достовірні) судження - та чи інша ознака стверджується чітко і ми в ній впевнені. S є/не є Р

Судження  необхідності (аподектичні) - випадає такий взаємозв’язок, який буде дійсний за будь-яких умов та обставин.

Так як і в поняттях судження мають суттеві характеристики:

За кількістю:

• загальні (коли ознака Р належить всім предметам денного класу);
• часткові (коли ознака належить тільки частині предметів денного класу).

 

Об'єднана класифікації категоричних суджень:

• Всі S є Р - загальне стверджуюче судження (А)
• Деякі S є Р - частково сверджуюче судження (І)
• Всі S не є Р - загальне заперечне судження (Е)
• Деякі S не є Р - частково заперечуюче судження (О)

 

Як класифікують прості категоричні судження.

Розподіленими - називають терміни які взяті у суджені у повному об’ємі.

Не  розподілені - терміни об’єм яких частково виключається з інших.

Загальностверджуючі судження.

1. Відношення між поняттями (відношення підпорядкування);
2. Тотожність;
3. Заперечення;
4. Частково стверджувальні;
5. Частково заперечні;
6. Підпорядковані;

Складні судження

Прості пов’язуються між собою за допомогою логічних сполучників.

Види:

• І
• Або
• або і тільки одне
• якщо, то
• якщо і тільки якщо
• заперечення (ні).

Судження створення  за допомогою сполучника (і) називаються  поеднувальні.

Судження створення  за допомогою сполучника (або) називаються  роз’єднувальні

Судження створення  за допомогою сполучника (або,тільки одне) називаються умовні.

1. Чікаго, Сієтл; ^

2. Атланта, Житомир;#

3. Львів, Піцбург;#

4. Жмеренка, Берлін.#

 

Антиседент - частина складного судження якому визначається причина.

Консиквент - судження що виражає наслідок антиседенту.

Еквіваленція - якщо причина істина а наслідок хиба, то судження хиба; якщо причина хиба а наслідок істина, то судження хиба.

Логічний закон - коли судження є істиним незалежно від того, який зміст ми вкладаємо в прості судження, що входять до нього.

Правила формулювання запитань:

1) Питання має бути  побудовано на правильних передумовах;

2) Питання має бути  ясним;

3) В складних роздільних  питаннях мають бути передбачені  всі варіанти відповідей;

4) Питання не повинно  бути тавтологією.

 

Умовні судження - в яких засновки і висновки є умовні судження.

Умовно категоричні - перший засновок умовний, а висновок достовірний.

Умовно розділові - один або  другий засновок умовне судження, а  другий розділовий.

Розділові умовивиди - в яких і перший засновок і другий засновок є розділове судження.

 

Тема 7

Простий категоричний силогізм.

Це умовивід який сткладається з простих категоричних суджень.

Суб'єкт висновку називається  мешним ПКС

Предикат висновку називається  більшим терміном ПКС.

 

Аксіоми і правила для  виведення правильних умовиводів.

Ознака класу предметів  є спільною для всіх предметів  деного класу.

Істиність засновків забезпечується істиністю висновків.

 

Правило термінів.

* гугл

 

Правила засновків:

1. Із двох заперечних  засновків не може бути висновків;

2. Якщо один із засновків  заперечне судження, то висновок  також заперечне судження;

3. Із двох часткових  засновків не може бути висновків;

4. Якщо один із засновків  частковий то вистновок також частково судження.

 

Правила фігур:

1. Більший засновок має  бути загальним судженнем, менший засновок ствержувальним судженням.

2. Більший засновок має  бути загальним судженням один  із засновків має бути заперечним  судженням. 

3. Менший засновок має  бути стверджувальним судженням,  висновок завжди часткове судження.

4. Якщо більний засновок є стверджувальним судженням, то менший має бути загальним судженням;

Якщо один із засновків  є заперечним, то більший має бути судженням загальним;

Якщо менший засновок стверджувальне судження, то висновк має бути частковим.

 

Індукція 

Індукція буває повна  та неповна. Повна індукція - це, коли висновок про належність ознаки всім предметам даного класу є таким, що можна перевірити. Неповна індукція - розділяється на:

1) Наукова індукція - метод  подібності, метод розрізнення, метод  залишків, метод супутніх змін.

2) Популярна індукція - індукція  за двома принципами: після цього  по причині цього;