Тема «американської мрії» в романі Стейнбека «Зима тривоги нашої»

30

Тема «американської мрії» в романі Стейнбека «Зима тривоги нашої»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Творчість Стейнбека – романіста в контексті американської літератури початку ХХ ст………………………………………………………..4

1.1.           Світоглядні позиції митця…………………………………………..4

1.2.           Проблематика морального вибору в творчості письменника…...11

РОЗДІЛ ІІ. Тема «американської мрії» в романі ………………………13

2.1 Конфлікт особистості і суспільства…………………………………13

2.2. Ієрархія образів (біблійні, історичні, сучасні)……………………...19

2.3.Художні засоби віддзеркалення проблеми в романі……………….23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...31

ВСТУП

Економічна криза США 20-30-х рр. стягла всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.

Своє найбільш правдиве й глибоке відбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості видатних американських письменників Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда, а також залишила відчутний слід  на подальшій творчості письменників.  Враховуючи, що сьогодні економічна криза торкнулася вітчизняного й світового суспільства проблеми моралі, які відображали у своїй творчості американські митці знов набувають актуальності, а література вказаного періоду стає знов цікавою й пізнавальною для пересічного громадянина.

Роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої»  у 1962 році отримав Нобелівську премію «за реалістичний та поетичний талант, який поєднується з м’яким гумором та гострим соціальним баченням» [13, с.112].

Мета нашої роботи – дослідити основні проблеми, які намагається зобразити автор, малюючи типову «американську мрію». 

Перед нашим дослідженням ставляться наступні завдання:

-                              ознайомитися зі світоглядом Дж. Стейнбека та його  баченням людської моралі у суспільстві;

-                              розглянути основні художні засоби зображення проблеми моралі у творі;

-                              дослідити тему «американської мрії» на прикладі роману  Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Об’єкт дослідження – реалістичний роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Предмет дослідження  -  тема «американської мрії» та художні засоби її зображення.

Теоретичної базою нашого дослідження стали праці Зверєва О.М., Денисова Т.М., Мендельсона М., присвячені історії та еволюції американського роману ХХ ст., а також дослідження життя і творчості американського письменника-реаліста Дж. Стейнбека (Глотов О.Л., Федорова О.О., Батурина С.С.).

Практичне значення роботи.   Наша робота  може успішно використовуватися у подальших дослідженнях творчості американського письменника реаліста Дж. Стейнбека, його філософсько-естетичних поглядах, як автора-гуманіста, а також допомогти студентам філологічних спеціальностях розширити власні знання про американський соціальний роман ХХ ст.

Робота складається зі вступу, двох частин та висновків. Список використаної літератури складається з    джерел.

РОЗДІЛ І. Творчість Стейнбека – романіста в контексті американської літератури  початку ХХ ст..

1.1.           Світоглядні позиції митця

До початку ХХ століття США стають самою багатою країною капіталістичного миру. Особливості історичного розвитку Америки, наявність «вільних земель» на Заході, військові поставки в ході першої світової війни були причинами, внаслідок яких США стали центром капіталістичного миру.

На початку ХХ століття в Америці панує література декадансу, реалістична література перебуває в стадії оформлення.

Уважалося, що в суспільстві сильна романтика наживи, переважає впевненість, що існуюча система найкраща, Голівуд тримає мертвою хваткою не тільки кінематографію, але й літературу; в американській літературі ніхто ніколи не працює, немає бідності, а труднощі дозволяються за допомогою різних інтриг. У ряді великих журналів («Успіх», «Американський журнал», «Суботня пошта») прославляється американський спосіб життя, приватне підприємництво, «Америка - країна рівних можливостей для всіх», найкращий у світі американський державних лад. [18,с.28]

Велике поширення в літературі 20-х рр. ХХ ст. одержав політичний пригодницький роман, героєм якого є заповзятливий бізнесмен, дипломат, розвідник, у ряді випадку цей роман трансформувався в детективно-шпигунську повість, для якої була характерна антирадянська спрямованість.

Проте, реалістична література існувала: Марко Твен, Е. Синклер, Дж. Лондон і ін.

США оголосили про вступ у першу світову війну у квітні 1917 року, а участь у воєнних діях прийняли за кілька місяців до підписання перемир'я. Америка не воювала на своїй території, але її література не пройшла мимо «загубленого покоління». Проблеми, пов'язані з війною, пафос війни, її герої ввійшли не тільки в книгах тих письменників, які воювали на фронтах Європи, як Е. Хемінгуей, але й торкнулися широкого кола письменників переплелися з іншими проблемами, специфічними для Америки, з темою більших грошей в Америці 20-х років і крахом Американської мрії. Війна викликала гіркоту й гнів, допомогла прозріти й побачити щиру ціну речей, неправда й продуманість офіційних гасел.

Економічна криза 20-30-х рр. стягла всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення. [9,с.347]

Своє найбільш правдиве й глибоке відбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда.

Характерною рисою американських реалістів було те, що, запозичаючи деякі формальні особливості модерністського роману, вони зберігають естетичні принципи критичного реалізму: уміння створювати типи величезного соціального значення, показувати глибоко типові для американської дійсності обставини провінційного й столичного життя; уміння зображувати життя як суперечливий процес, як постійну боротьбу й дію, на відміну від декадентського роману, що заміняє зображення соціальних протиріч відходом у внутрішній мир героя, в область підсвідомого.

Майстри американської прози свідомо відмовлялися від складної техніки багато розробленого гострого й цікавого сюжету роману 19 століття, на їхню думку, простий сюжет, позбавлений елементів цікавості, краще здатний підкреслити трагізм положення головного героя. Вони вважали, що в ХХ столітті естетика читання повинна стати більше напруженої, чим у минулому сторіччі, тому вони не прагнуть, як їхні попередники, повідомити в експозиції все основне про своїх героїв; від читача потрібне додаткове зусилля, щоб засвоїти й осмислити компоненти складної композиції роману.

Перша половина ХХ століття виявилася плідною для розвитку всіх напрямків в американській літературі, відкрила імена Т. Вулфа, У. Фолкнера, Ю. О'нила, Е. Хемингуэя, Ф.С. Фицджеральда, Д. Стейнбека. Їхніми добутками посилили європейську популярність і всесвітній авторитет літератури США. [8,с.73]

Великий резонанс одержала діяльність Джона Ріда, видання в 1919 році його книги «Десять днів, які потрясли мир». Ця книга принесла в Америку живий подих революції в Росії. Престиж робочо-селянської держави надзвичайно зріс після 1929 року, коли в результаті краху на Нью-йоркській біржі в Америці наступила «велика депресія» і на вулиці вийшли демонстрації безробітних, по яких армія відкривала вогонь. У цей період у США було написано більше 100 тисяч заяв із проханням переселитися в Росію.

Тридцяті роки ввійшли в історію Америки як «червоні тридцяті». По гостроті соціальної, політичної й економічної кризи вони не мають аналогії у всій двохсотлітній історії США. І хоча «велика депресія» була офіційно переборена в 1933 році, її присутність у літературі виходить за зазначені межі. Досвід таких важких років назавжди залишився в американцях як імунітет проти самовдоволення, безтурботності й байдужності. [4,с.31]

Все це лягло в основу подальшого розвитку національної формули успіху, сприяло зміцненню моральної основи американського бізнесу. Цей досвід додав «другий подих» школі критичних реалістів, ведучих традицію від «розгребателів бруду». На новому матеріалі літератури прийнялися ретельно розслідувати Американську трагедію, що має глибоких корінь у національній свідомості.

Тема Американської мрії й Американської трагедії логічно спричиняє появу проблеми патологічного вихваляння патріотами всього американського й почуття страху й пригніченості мешканців маленьких городків, змушених нести на собі тягар «здорового американізму.

Творчість видатного американського письменника Джона Стейнбека приваблює своєю широтою, гострою актуальністю в поставлених проблемах. Найбільші досягнення літератури США ХХ ст. нерозривно пов’язані з іменем Джона Стейнбека, самі яскраві сторінки сучасного критичного реалізму. Взаємовідносини людини і суспільства, людини і природи – джерело конфліктів і естетичного змісту його романів.

Людина, суспільство, природа - об'єкт пильної уваги письменника, однак йому завжди вдається зрозуміти й відтворити зі справжньою динамікою складний механізм цих чинностей. Новаторство Стейнбека, художника XX століття, що виявилося в ретельному вивченні людини як у соціальному, так і в чисто «природному», натурфілософському, аспекті, знижується в ряді випадків нігілістичним відношенням автора до природи, до органічного життя. Стейнбек прекрасно розуміє, що найважливішою причиною перекручування природних основ: виснаження ґрунтів, поширення епідемій, деградації людини - є соціальне безладдя, хаос буржуазного суспільства. [2,с.301]

Але іноді він схильний винити й обмеженість, ущербність самої природи. Його книги наповненні й жертвами соціальних конфліктів, і жертвами несправедливості самої природи. Песимізм Стейнбека у відношенні до природи приводить часом письменника до натуралізму у виборі об'єкта (це часто хворі, божевільні, неповноцінні персонажі) і до нігілізму у відношенні до прогресивних соціальних рухів. Безпосередньо обурюючись расизмом у США, Стейнбек висловлює скептичні погляди із приводу боротьби з дискримінацією негрів у своїй країні.

Стейнбек — нещадний суддя соціальних пороків США, але позитивна стихія в книгах художника майже завжди зв'язана з іронією, тобто лише відносно позитивна. У сутності позиції Стейнбека глибоко суперечливі — це викриття бездієвості. Але в переважній більшості книг Стейнбека є об'єктивна послідовність правди, реалізму. Ми бачимо, що позитивні герої Стейнбека, приречені бути неповноцінними й смішними диваками. [5,с.19]

Джерелом трагічного сприйняття природи в Стейнбека є хаотичність і аналогічність соціальних законів життя США. Він у сутності поширює на увесь світ імпульси цього життя: безсердечність, злість, страх перед майбутнім, безнадійність.

Економічна криза 20-30-х рр. стяг всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.

Тридцяті роки кардинально змінили американську літературу, розвили в ній тему боротьби й соціалістичних перетворень: поряд із пролетарською поезією популяризується пролетарський роман, література про негритянські проблеми. Серед американських добровольців, що воювали в Іспанії в рядах батальйону імені Лінкольна, були літератори, журналісти, університетська професура. Більшої популярності здобувають у ці роки нарисові жанри, репортажі. Підсилюється в літературі соціальний аналіз, спонукання класової свідомості мас, страйкової боротьби. [20,с.43]

У романах же Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ, проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.

Автор бачить всю значущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічна стихії в точних пропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий і вигадливий, трагічний і прекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ. Життєвий матеріал немов диктує свою волю Стейнбеку.

На думку американських критиків, в романі «Грона гніву» знайшли відображення основні американські філософські течії 20століття:

1)  трансцендентальна наддуша, емерсонівська віра в звичайну людину, її протестантська впевненість в своїх силах (Р. У. Емерсон, Г.Д. Торо, Г. Мелвіл, Н. Гортон);

2)  уітменівська релігія всезагальної любові та його масова демократія (У.Уітмен);

3)  реалістична філософія прагматизму, наголос на ефективності дії (С. Льюіс, Т. Драйзер; ідеї Томаса Джеферсона) [10,с.18].

Стейнбек наслідує традиції психологізму Ф. Достоєвського. Автор показує як відчайдушна свідомість закономірно перетворюється в хвору, як буржуазний світ, лишаючи людину надії, неминуче лишає її духовного здоров’я. Стейнбек показує той важковловимий момент, коли душевна рівновага, душевне здоров’я дає ледь помітну тріщину і зароджується хвороба. Герої, просторово-часова організація дії, пейзаж, опис погоди викладені в психологічній атмосфері

 Письменник творить під лозунгом "E Pluribus Unum", мультикультуралістської та багатоетнічної Америки, в якому власне акцентується її поліетнічність та гетерогенність, тлумачиться концепція "melting pot". Пройшовши у трьох поколіннях довгий і складний шлях становлення американця, Дж. Стейнбек коментує психоісторичні чинники формування нації, детально простежує  еволюцію  американотворення, американізації змішаних рас, важку боротьбу за самоутвердження новоприбулих на "обіцяній утопії". Здійснюються спроби  письменника показати стан американського суспільства його часу: перенасичення Америки, зростаючий матеріалізм та нечесність, аморальність, "розчленування" американця. Його положення підсилюються спостереженнями відомих дослідників –"ідентифікаторів" американської нації, а саме Сен Джона де Кревкера, Ф. Дж. Тернера, Р.У. Емерсона, І. Зангуілла, В. Б. Євтуха. Беруться до уваги також антропологічні та компаративістські праці з проблеми автоідентифікації: Браяна Лема, Джозефа Мартіна Хернона, Варена Цімермана, Лінди Саймон, Лаури Кларідж, Браяна Барела, Сюзан Басснетт, Оксани Веретюк та ін.