Словник сучасної української літературної мови літературної мови

РЕФЕРАТ

на тему:

“Словник сучасної української

літературної мови”

Усі словники поділяють  на енциклопедичні й лінгвістичні.

Лінгвістичні  словники — це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Якщо енциклопедичні словники подають лише назви предметів та явищ, які в мові представлені іменниками та іменними словосполученнями, то лінгвістичні словники пояснюють усі типи слів, їх граматичні та стилістичні ознаки, особливості їх функціонування.

Лінгвістичні  словники поділяють на одномовні  й багатомовні.

ЧАСТОТНИЙ СЛОВНИК  сучасної української публіцистики є першою в українській лексикографічній практиці роботою, яка відтворює  лексичний склад мови періодичних  видань з повними статистичними  характеристиками вживаності кожного  слова реєстру. На підставі одержаних статистичних даних можна визначити шар лексики, характерний для публіцистичного стилю, виявити неологізми і шляхи їх утворення, а також не властиві українській мові слова, небажані для широкого вжитку. Це сприятиме формуванню необхідних навичок користування лексичним багатством рідної мови і, як наслідок, розвиткові і вдосконаленню мови суспільно-політичного спілкування.

ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках розкривається (тлумачиться) значення слів. У слові позначається наголос, вказується на його граматичні й стилістичні властивості. До кожного значення наводиться ілюстративний матеріал (приклади вживання з художньої та іншої літератури). Є такі тлумачні словники української мови: "Словник української мови" АН в 11 томах (К., 1970—1980), "Новий словник української мови" у 4 томах В. Яременка й О. Слі-пушко (К., 1998), "Короткий тлумачний словник української мови" за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1979; друге видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988). Першим тлумачним словником сучасної української мови (він одночасно є й перекладним) слід вважати "Словарь української мови" у 4-х томах за редакцією Б. Грінченка (К., 1907—1909; останнє видання 1996—1997) — видатна пам'ятка української лексикографії. Багатьма тлумачними словниками представлена російська мова: "Толковый словарь живого великорусского языка" в 4-х томах B.I. Даля (1863—1866; шосте видання — 1989—1991; специфічною ознакою цього словника є те, що слова в ньому розміщені за гніздовим способом, тобто всі споріднені слова подаються в одній статті; слово в такому словнику знайти важко, зате добре показано життя кореня кожного слова в мові), "Толковый словарь русского языка" в 4-х томах за редакцією Д.М. Ушакова (1936—1940), академічний "Словарь современного русского литературного языка" в 17 томах (М.-Л., 1948—1965; з 1991р. виходить друге видання), укладений на основі 17-томного чотиритомний "Словарь русского языка" (1957—1960; друге видання — 1981 —1984), "Словарь русского языка" C.I. Ожегова (шістнадцяте видання — 1984). У 1977—1983 pp. у Мінську вийшов "Тлумачальны слоунік беларускай мовы" в 6 книгах, а в 1958—1968 pp. у Варшаві був видрукуваний "Slownik jejzyka polskiego" в 10 томах за редакцією В. До-рошевського. Серед інших тлумачних словників дуже відомими є англійські словники серії Webster (Уебстер), французькі — серії Larousse (Лярус), німецькі — серії Duden (Дуден).

СЛОВНИКИ НЕОЛОГІЗМІВ. Це словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно з'явилися  в мові. Як приклад можна навести словники "Новые слова и значения" за редакцією Н.З. КотеловоЦМ., 1973; М., 1984), "Словарь новых слов русского языка (середина 50-х — середина 80-х годов)" за редакцією Н.З. Котелової (С.-Петербург, 1995), "Словарь новых слов/Dictionary of New Words" Джонатана Гріна(М., 1996).

СЛОВНИКИ ІНШОМОВНИХ СЛІВ. Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення слова рідною мовою. Українською мовою видані такі словники іншомовних слів: "Словник чужомовних слів" А. Орла (Нью-Йорк, 1963), "Словник іншомовних слів" за редакцією О.С. Мельничука (К., 1975), "Словник іншомовних слів" М.П. Коломійця і Л.В. Молодової (К., 1998).

ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ. У діалектних словниках зібрано й розтлумачено лексику одного діалекту або декількох діалектів однієї мови. Як правило, такі словники охоплюють Лише ті слова, яких немає в літературній мові або які мають семантичні відмінності порівняно з такими самими словами літературної мови. Серед словників української діалектної лексики можна назвати "Словник бойківських говорів" М.Й. Онишкевича (К., 1984), "Словник полтавських говорів" B.C. Ващенка (Харків, 1960), "Словник поліських говорів" П.С. Лисенка (К., 1974), "Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини" в 4-х томах В.А. Чабаненка (Запоріжжя, 1992), "Гуцульські говірки: Короткий словник" за редакцією Я. Закревської (Львів, 1997) та ін.

СЛОВНИКИ МОВИ ПИСЬМЕННИКІВ. У цих словниках  зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де. Такі словники називають конкордансами (від лат. concordans "той, що узгоджується"). Уже створені словники мови Еврипіда, Платона, Цицерона, Шекспіра, Шеллі, Пушкіна, Міцкевича. В Україні вийшов "Словник мови Шевченка" в 2-х томах (К., 1964) і "Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка" у 3-х томах (Харків, 1978— 1979).

ІСТОРИЧНІ СЛОВНИКИ. В історичних словниках подано лексику певного історичного періоду. Українська мова представлена "Історичним словником українського язика" Є. Тимченка (К., 1930—1932), "Словником староукраїнської мови XIV—XV ст." за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1977), "Словником української мови XVI — першої половини XVII ст." (вийшло шість випусків. — Львів, 1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Материалах для словаря древнерусского языка" в 3-х томах I.I. Срезневського (С.-Петербург, 1893—1903; перевиданий у 1958 p.). Найвідомішим у всьому світі є словник-гігант — Великий Оксфордський словник (A New English Dictionary on Historical Principles) у 20 томах (Оксфорд, 1884—1928), де пояснено 500 тисяч слів і наведено півтора мільйона ілюстрацій. Цей словник укладався 75 років великим колективом філологів. Такого ж обсягу досягає історичний словник німецької мови (Grimms deutsches Worterbuch).

ЕТИМОЛОГІЧНІ  СЛОВНИКИ. Етимологічні словники розкривають походження слова, зокрема в них вказується, власне чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої мови. Для корінних (власних, питомих) слів установлюється корінь, із яким ці слова пов'язані, наводяться паралелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і формах слова. В Україні вийшло 3 томи "Етимологічного словника української мови" за редакцією О.С. Мельничука (К., 1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю "Russisches etymologisches Worterbuch" (Етимологічний словник російської мови) в 4-х томах німецького мовознавця М. Фасмера (Гайдельберг, 1950—1958; двічі вийшов у російському перекладі: М., 1964—1973; М., 1986—1987).

СИНОНІМІЧНІ СЛОВНИКИ. У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970— 1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З.Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Кастро де Амато (Буенос Айрес, 1988).

СЛОВНИКИ АНТОНІМІВ. У цих словниках наводяться і  тлумачаться слова з протилежними значеннями, характеризується їх сполучуваність, наводяться приклади їх вживання в суцільному тексті. Так, зокрема, за цими принципами укладені "Словник антонімів" української мови Л.М. Полюги (Київ, 1987) і словники антонімів російської мови Л.О. Введенської (Ростов-на-Дону, 1982), М.П. Колесникова (Тбілісі, 1972), М.Р. Львова (М., 1988) та англійської мови В.Н. Коміссарова (М., 1964).

Словники омонімів. До словників омонімів включено слова, які збіглися за звучанням. У словниковій статті вказують на тип утворення омонімів, а також на граматичні, стилістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх протиставленість. Прикладом таких словників можуть служити "Словник омонімів української мови" О. Демської та І. Кульчицького (Львів, 1996), "Словарь омонимов русского языка" О.С. Ахманової (М., 1974; трете видання — 1986), "Словарь омонимов русского языка" М.П. Колесникова (Ростов-на-Дону, 1995).

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. У фразеологічних словниках  зібрано усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика. Такими, зокрема, є академічний "Фразеологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання — 1999), "Фразеологічний словник української мови" в 2-хтомахГ.М. Удовиченка(К., 1984), "1000 крилатих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і В.В. Коптілова (К., 1964), "Фразеологический словарь русского языка" O.I. Молоткова (М., 1967), "Словарь латинских крылатых слов" "М.Т. Бабичева і Я.М. Боровського (М., 1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) Г. Бюхмана (1864, десятки разів перевидавали).

ОРФОГРАФІЧНІ  СЛОВНИКИ. В орфографічних словниках слова наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні. Одними із кращих орфографічних словників є "Орфографічний словник української мови", укладений С.І. Головащуком, М.М. Пещак, В.М. Русанівським і О.О. Тараненком (К., 1994) і "Український орфографічний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997 

орфоепічні словники. В орфоепічних словниках подано перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні словники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовтобрюха (К., 1973). Широко відомі "Орфоэпический словарь русского языка" за редакцією P.I. Аванесова (М., 1985) і "Словарь ударений для работников радио и телевидения" за редакцією Д. Е. Розенталя (М., 1970).

Словники правильності мовлення. Такі словники містять найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється написання й вимова слів, словотворення, даються граматична і стилістична характеристики слів, наводяться приклади можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади цього типу словників можна назвати "Словник труднощів української мови" за редакцією С.Я. Єрмоленко (К., 1989), "Правильность русской речи" Л.П. Крисіна і Л.І. Сквор-цова (М., 1962), "Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка" за редакцією К.С. Горбачевича (Л., 1973), "Словарь трудностей русского языка" Д.Е. Розенталя і М.О. Теленкової (М., 1976; шосте видання — 1987).

ЧАСТОТНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках подаються  слова не за алфавітом, а за спадом частот, тобто розташовуються в порядку від найбільш частотного до найменш частотного. Для створення частотного словника необхідно опрацювати надзвичайно великий масив текстів (зробити підрахунки в десятках, а то й сотнях мільйонів слововживань), бо від обсягу опрацьованого матеріалу залежить ступінь об'єктивності визначення місця (рангу) слова в словнику. Прикладами частотних словників є "Частотний словник сучасної української художньої прози" в 2-х томах (К., 1981), "The Russian Word Count" (Частотний словник російської мови) Г. Йоссельсона (Детройт, 1953), "Частотный словарь современного русского литературного языка" Е. Штей-нфельдт (Таллінн, 1963; багато разів перевидавався в Москві), "Частотный словарь русского языка" за редакцією Л.М. Засоріної(М., 1977).

Частотні словники дуже корисні в лінгводидактично-му аспекті для швидшого й ефективнішого оволодіння іноземною мовою. Як уже було зазначено, 1200 найчастотні-ших слів покривають 80% будь-якого тескту. Знаючи ці слова, можна читати і розуміти іноземні тексти (20% слів можна зрозуміти з контексту). Через те частотні словники використовують для укладання словників-мінімумів із іноземних мов і для створення текстів для підручників із іноземних мов.

зворотні словники. У зворотних (інверсійних) словниках  слова розташовані за алфавітом  із їх кінця: а, ба, баба, жаба,раба і так далі. Такі словники групують слова за морфемами — закінченнями, суфіксами, коренями, префіксами, а це дуже корисно для дослідників мови: з такого словника легко вилучити однокореневі (споріднені) слова, визначити продуктивність того чи іншого суфікса тощо. В Україні вийшли "Інверсійний словник української мови" за редакцією С.Ф. Бевзенка (перше видання — Одеса, 1971, друге — К., 1985) і "Обернений частотний словник сучасної української художньої прози" (К., 1998). За кордоном вийшов "Український зворотний словник" В. Ніньовського (Мюнхен — Едмонтон, 1969). Перший зворотний словник російської мови "Rucklaufiges Worterbuch der Russischen Sprache der Gegenwart" Г. Більфельдта вийшов у Берліні в 1958 p. Іншими зворотними словниками російської мови є "Обратный словарь русского языка" (М., 1974) і "Грамматический словарь русского языка" А.А. Залізняка (М., 1980).

словотвірні та морфемні словники. У цих словниках членуються слова на морфеми, визначається твірна основа слова і морфема, за допомогою якої утворене від твірної основи слово. До таких словників належать "Морфемний словник" Л.М. Полюги (К., 1983), "Морфемний аналіз: Слов-ник-довідник" у 2-х томах І.Т. Яценка, "Словник афіксальних морфем української мови" Н. Клименко, Є. Карпі-ловської, В.Карпіловського, Т. Недозим(К., 1998) "Словообразовательный словарь русского языка" у 2-х томах О.М. Тихонова (М., 1985; друге видання — 1990).

ІДЕОГРАФІЧНІ  СЛОВНИКИ. В ідеографічних словниках  слова розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють на основі спільних значень, тем. Першим ідеографічним словником є "Thesaurus of English Words and Phrases" (Тезаурус англійських слів і фраз) П.-М. Роже (Roget), який вийшов ще в 1852 р, У цьому словнику всі слова розподілені на 6 класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в середині тем виділяються ще ближчі за значенням групи, синонімічні ряди, антонімічні пари. За назвою цього словника всі ідеографічні словники стали називати тезаурусами (гр. thesauros "скарб, скарбниця").

Іншим відомим  ідеографічним словником є "Der deutsche Wortschatz nach Sachgruppen" (Німецький  словниковий склад за предметними групами) Ф. Дорнзайфа (Берлін, 1959). Тут лексика поділена на 20 основних розділів, таких, як "Неорганічний світ", "Рослинний і тваринний світ", "Простір", "Бажання і вчинки", "Відчуття", "Почуття" тощо. Кожен із таких розділів ділиться на класи, класи на підкласи і т.д.