Нове дослідження фольклору півдня України

     Нове  дослідження фольклору  півдня України 

     Духовна спадщина нашого регіону, яка активно  збиралася та досліджувалася на межі 19-20 ст., впродовж тривалого часу  приваблювала увагу збирачів та дослідників  фольклору лише спорадично. І тільки в останні 10-15 років інтерес до неї відродився, що засвідчене фольклорними збірниками та науковими роботами В.Чабаненка [17; 19; 22], Л. Іваннікової [6; 7; 8; 9], М. Долгова [3], О. Гончаренко [2] , Н. Полякової [10; 14] тощо. З 1990 р. в різних наукових виданнях починають виходити присвячені проблемам функціонування, трансмісії та регіональної специфіки фольклору Нижньої Наддніпрянщини розвідки І. Павленко. Своєрідним узагальненням багаторічної збирацької та дослідницької роботи стала її монографія „Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку” [15], органічним продовженням якої є нова праця – „Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини: буття у просторі та часі”.

     Концептуальний підзаголовок монографії – „буття у просторі та часі”, оскільки в роботі здійснено багатоаспектний історико-функціональний аналіз зібраних більш ніж за два століття та виданих або накопичених в архівах історичних легенд і переказів чітко окреслено самобутнього геоісторичного та соціокультурного регіону. Авторка дослідила характер зміни способів трансмісії, характеру функціонування та художнього світу (на рівні його основних складників – героя, часу та простору) легенд і переказів, що побутували ще на Запорожжі, фіксувалися на теренах Нижньої Наддніпрянщини впродовж XIX ст., побутують у досліджуваному регіоні сьогодні. Значну увагу приділено і діахронному аналізу поширених в різні часи топонімічних мотивів, що також засвідчує своєрідність часопросторового буття досліджуваного матеріалу. А отже час та простір постійно у полі зору і як фактори, що впливають на функціонування та трансформацію фольклорної традиції, і як суттєва складова об’єкту дослідження.

     Аналізуючи  та систематизуючи емпричний матеріал, авторка звернулася як до фольклорних збірників (виданих та тих, що вже довгий час чекають на видання у архівах), так і до наукових розвідок, топонімічних словників,  мемуарів, подорожніх записів тощо, тобто, до всього розмаїття текстів, у яких так або інакше відбилося побутування фольклору на теренах Нижьої Наддніпрянщини. Саме тому вона апелювала не лише на відомих записів І. Срезневського, Г. Залюбовського, І. Манжури, Я. Новицького, Д. Яворницького, а й до матеріалів, що раніше не ставали предметом фольклористичного вивчення (розвідки та нариси С. Мишецького [12], А. Скальковського [20; 21], М. Сементовського [18], О.Афанасьєва-Чужбинського [1], Г. Надхіна [12] тощо), але містили важливі свідчення про народну творчість на теренах історичного Запорожжя. Цікавим є й той факт, що вперше дослідниця звернулася до широковідомої у XIX ст. рукописної козацької збірки, виданої М. Сементовським [5]. У монографії доводиться фольклорний характер її матеріалів (легенд, переказів та усних оповідань).

       Сучасний рівень функціонування народної неказкової прози аналізується як на матеріалі, зібраному та виданому знаним лінгвістом та українознавцем В.А. Чабаненком [17; 19; 22], запорізькими [4] та дніпропетровськими колегами [11] тощо, так і апелюючи до записів легенд і переказів, здійснених самою авторкою,  та матеріалів студенської фольклорної практики, якою вона керує вже багато років.

     В рецензованій монографії докладно висвітлені ”етикетні” питання – історія  збирання та вивчення фольклору Нижньої  Наддніпрянщини, легенди та перекази у фольклористичному дискурсі тощо. Водночас, аналізуючи роботи попередників, Павленко І.Я. поступово викристалізовує власний погляд на жанрову специфіку творів народнох неказкової прози, пропонує узагальнену в таблиці схему жанродиференціюючих ознак легенд та переказів. Весь подальший аналіз способів трансмісії народної неказкової прози, типології регіонально зумовлених персонажів історичних легенд та переказів Нижньої Наддніпрянщини, специфіки хронотопу та динаміки зміни топонімічних мотивів засвідчує положення про те, що жанр зумовлюється в першу чергу характером світогляду середовища: міфопоетичний світогляд зкорельовано з легендами, народноісторичний – із переказами. Різняться жанри й за функціями, й за специфікою художнього світу.

     У роботі поставлене питання про характер кореляції героя фольклорноісторичного  твору та імені історичної особи. На матеріалі народної прози про запорожців доводиться, що у легендах та переказах досліджуваного регіону навіть такий улюблений колективний герой як  „запорожці” наділяється різними функціями. Дослідження творів про Сірка доводять нетотожність персонажу з одним і тим ім’ям у фольклорних творах різних жанрів.

     Павленко І.Я. на матеріалі нижньонаддніпрянського фольклору (переважно XX ст.) вперше поставила питання про функціонування в українськом фольклорі різних типів соціально-утопічних легенд, пов’язала формування українського варінту концепту „золотого віку” із фольклорним хронотопом Запорожжя. Вперше розглянуто й соціогонічні мотиви (походження козаків, запорожців зокрема) української фольклорної історичної прози. Не доводилося зустрічати в інших роботах і розгляд питання про характер дистанціювання оповідачів від персонажу та хронотопу героїчного минулого.

     Отже, аналізована монографія привертає  увагу дослідників до тих проблем та матеріалів, які довгий час не входили до наукового дискурсу або перебували на його маргінесі, та пропонує сучасний рівень їх інтерпретації та аналізу.

     Хотілося  б порадити авторці у наступних  роботах подавати карту фольклорних  записів та ввести іменний покажчик.

      Література 

1. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. – Ч. 1. – СПб., 1863 . – 467 с.
2. Гончаренко О.М. Дослідження народної прози Нижньої Наддніпрянщини. Історичний аспект:  Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних  наук. – К., 1997. – 22 с.
3. Долгов М.О. Традиції та видозміни в кобзарстві Придніпров‘я ХХ ст.: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. – К., 1998. – 16 с.
4. Духовні скарби нашого краю: фольклор Бердянського району Запорізької області / Укладачі Павленко І.Я., Полякова Н.Г.  Редагування, примітки та вступна стаття Павленко І.Я. – Запоріжжя, 2005. – 71 с.
5. Запорожская рукопись, рассказывающая, в каких именно местах и какие сокрыты клады гайдамаками и местными жителями,  издана членом Императорских Русских Географического и Археологического обществ Николаем Сементовским. – К., 1857. – 60 + 1-ХХ с.
6. Іваннікова Л. Пісні про зруйнування Січі в записах Якова Новицького // Народна творчість та етнографія. – 1993. – № 3. – С. 53-58.
7. Іваннікова Л. Фольклористична діяльність Григорія Залюбовського // Народна творчість та етнографія. – 1998. – № 5-6. – С. 125-129.
8. Іваннікова Л. Яков Новицький і вивчення фольклору Катеринославщини // Народна творчість та етнографія. – 1994.  – № 5-6. – С. 35-41.
9. Іваннікова Л.В. Фольклорна діяльність Я.П. Новицького: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних  наук. – К.: ІМФЕ, 1996. –18 с.
10. Козацькі пісні / Фольклорні записи та упорядкування Н.Г. Полякової. – К.: Музична Україна, 1991. – 151 с.
11. Кушніренко І.К., Жилінський В.І.  Фольклор Гуляйпільщини: Запорізька область / За ред. проф. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. –  171 с.
12. Мышецкий С.И. История о козаках запорожских, как из древних лет зачинались, и откуда своё происхождение имеют, и в каком состоянии сей час пребывают. – М.: В университетской типографии, 1847. – 43 с.
13. Надхин Григорий. Воспоминания о Новомосковске (Самаре) // Основа. – 1862. – № 9 (октябрь). – С. 12 – 37 Ой у полі дві тополі. Українські народні пісні Запорізького краю. Випуск 1 / Упорядник і редактор Н. Полякова. – Запоріжжя: Культурний центр “Хортиця”, 2000. – 103 с.
14. Ой у полі дві тополі. Українські народні пісні Запорізького краю. Випуск 1 / Упорядник і редактор Н. Полякова. – Запоріжжя: Культурний центр “Хортиця”, 2000. – 103 с.
15. Павленко І.Я. Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку. – Запоріжжя: “Тандем – У”, 2003. – 202 с.
16. Память о Запорожье и последних днях Запорожской Сечи: Сочинение Г.П.Надхина. – М.: Издательство Императорского общества  Истории и Древностей Российских Московского университета, 1877. – 70 с.
17. Савур-могила: легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упорядник, автор приміток В.А.Чабаненко. Художник Г.С. Ковпаненко. – К.: Дніпро, 1990. – 262 с.
18. Сементовский Н. Старина малороссийская, запорожская и донская Николая Сементовского. – Санкт-Петербург, 1846. – 64 с.
19. Сестра орлів: легенди та перекази / Записи, впорядкування, редакція, передмова, примітки Віктора Чабаненка. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – 95 с.
20. Скальковский А. Изустные предания о Новороссийском крае // Журнал министерства народного просвещения. – 1838. – № 6. – С. 487-513.
21. Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього коша Запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – 678 с.
22. Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Упорядкування, передмова та примітки Віктора Чабаненка.– Запоріжжя, ЗДУ, 1999. – 392 с.