Сильно діючі отруйні речовини. Їх класифікація та вплив на людину. Аварії з витоком СДОР. Профілактика отруєнь СДОР

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОЛЕДЖ

Державного  вищою навчального закладу

«Український  державний хіміко-технологічний  університет» 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

      з предмету « Безпека життєдіяльності »

      на  тему: Сильно діючі отруйні речовини. Їх класифікація та вплив на людину. Аварії з витоком СДОР. Профілактика отруєнь СДОР. 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                Виконав:

                                                                             Студентка гр. Т-09-1/9

                                                                     Краснощока О.В. 
 

                                                         Перевірив 
                                                        викладач 
                                                             Кудіна Т.Ю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпродзержинськ 2011

      План

      1). Сильно діючі отруйні речовини.

      2). Класифікація СДОР та вплив на людину.

      3). Аварії з витоком СДОР.

      4). Профілактика отруєнь СДОР. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1).Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) - хімічні сполуки, які мають високу токсичність і здатні за певних умов (в основному при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах) викликати масові отруєння людей і тварин, а також заражати навколишнє середовище.

      В даний час замість терміна СДОР використовується термін Аварійно хімічно небезпечні речовини (АХОВ).

      Аварійно хімічно небезпечна речовина (АХОВ) - це небезпечна хімічна речовина, що застосовується в промисловості і сільському господарстві, при аварійному викиді (розливі) якого може статися зараження навколишнього середовища на вражаючих живий організм концентраціях (токсодоза). 
 
Основні особливості СДОР:  
 
    * Здатність по напрямку вітру переноситися на великі відстані, де і викликає ураження людей;  
    * Об'ємність дії, тобто здатність зараженого повітря проникати в негерметизовані приміщення;  
    * Велика різноманітність СДОР, що створює труднощі у створенні фільтруючих протигазів;  
    * Здатність багатьох СДОР надавати не тільки безпосередня дія, але і заражати людей за допомогою води, продуктів, навколишніх предметів.  
 
У разі одномоментного забруднення двома і більш токсичними агентами може стати причиною комбінованої дії на організм декількох отрут. При цьому токсичний ефект може бути посилений (синергізм) або ослаблений (антагонізм).  
 
Найважливішою характеристикою небезпеки СДОР є ​​відносна щільність їх парів (газів). Якщо щільність пари якої-небудь речовини менше 1, то це значить, що він легший за повітря і буде швидко розсіюватися. Велику небезпеку представляє СДОР, відносна щільність парів яких більше 1, вони довше утримуються у поверхні землі (напр., хлор), накопичуються в різних заглибленнях місцевості, їх вплив на людей буде більш тривалим.  
 
2).По клінічній картині ураження розрізняють такі види СДОР:  
 
   1. Речовини з переважно задушливими властивостями.  
         1. з виpаженним пріжігающім дією (хлор, тріхлорістий фосфор);  
         2. зі слабким пріжігающім дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки).  
   2. Речовини переважно загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, етіленхлорід та ін.  
   3. Речовини, що володіють задушливою і загальноотруйної дією.  
         1. з виpаженним пріжігающім дією (акрилонітрил);  
         2. зі слабким пpіжігающім дією (сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид).  
   4. Нейротропні отрути (речовини, що діють на проведення і передачу нервового імпульсу, що порушують дії центральної та периферичної нервових систем): фосфорорганічні сполуки, сірковуглець.  
   5. Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією (аміак).  
   6. Метаболічні отрути.  
         1. з алкілуючі активністю (бромистий метил, етиленоксиду, метилхлорид, диметилсульфат);  
         2. змінюють обмін речовин (діоксин).

       
Шляхи впливу СДОР на організм людини: 
 
     * з їжею і водою (пероральний); 
     * через шкіру і слизові оболонки (шкірно-резорбтивна); 
     * при вдиханні (інгаляційний). 

      Спочатку перелік речовин, віднесених до СДОР, визначався директиви начальника штабу цивільної оборони ДНГО № 7-88 г і включав 107 найменувань. 
 
Пізніше перелік речовин був переглянутий і скорочений. Директивою начальника штабу цивільної оборони ДНГО № 2 від 4.12.1990 р. було затверджено перелік з 34 найменувань речовин, віднесених до СДОР (пізніше - АХОВ). До них відносяться: 
 
   1. Акролеїн 
   2. Акрилонітрил (Нітрил акрилової кислоти) 
   3. Аміак 
   4. Ацетонітрил 
   5. Ацетонціангідрін 
   6. Бромістоводородная кислота (водню бромід) 
   7. Водень миш'яковистий (арсин) 
   8. Водень фтористий (водню фторид) 
   9. Водень хлористий (водню хлорид) 
  10. Водень ціаністий (водню ціанід, синильна кислота) 
  11. Диметиламін 
  12. Метилакрилатом 
  13. Метиламін 
  14. Метил бромистий 
  15. Метилмеркаптан 
  16. Метил хлористий 
  17. Оксиди азоту 
  18. Окис етилену 
  19. Сірчистий ангідрид (діоксид сірки) 
  20. Сірководень 
  21. Сірковуглець 
  22. Тріметіламін 
  23. Формальдегід 
  24. Фосген 
  25. Ртуть 
  26. Фосфор треххлорістий 
  27. Фтор 
  28. Хлор 
  29. Хлорокис фосфору 
  30. Хлорпікрин 
  31. Хлорціан 
  32. Етиленіміну 
  33. Етіленсульфід 
  34. Етилмеркаптан

      3).Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). До найголовніших джерел хімічних аварій та катастроф можна віднести:  
• викиди та витоки небезпечних хімічних речовин;  
• загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища;  
• аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів.  
Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил безпеки й транспортування, недотримування техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.

      Одним із найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась  на хімічному підприємстві американської  транснаціональної корпорації “Юніон Карбайд” в індійському місті Бхопал у 1984 році. Викид відбувся раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента – метилізоционату. Ця сполука – дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч чоловік, 500 тисяч чоловік отруїлося, з них у 70 тисяч чоловік отруєння обумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.

      Головною  особливістю хімічних аварій (на відміну  від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись  на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення  навколишнього середовища. Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й в прилеглих районах.

        Аварії на хімічно небезпечних об'єктах мають свої особливості до яких, зокрема, відносяться:  
1. Неможливість прогнозування аварії у часі.  
2. Велика ймовірність важких наслідків для життя і здоров'я людини.  
3. Складнощі завчасного вжиття ефективних захисних заходів. Непередбачуваність економічних і екологічних наслідків тощо. У надзвичайних ситуаціях з потенційно небезпечними хімічними речовинами важливе значення має розуміння властивостей СДОР.  
З аналізу діяльності Всесвітнього центру лікування отруєнь випливає, що найчастіше трапляються масові отруєння хлором, аміаком та іншими типовими токсичними агентами подразнювальної, задушливої (пари різних кислот) та загальнотоксичної дії (сірководень, суміш вуглеводню і меркаптанів).  
Особливості хімічних катастроф визначають своєрідну організацію допомоги, основною метою якої є забезпечення виживання людей в умовах викиду СДОР. Досвід ліквідації наслідків хімічних катастроф свідчить, що найбільша кількість тяжких уражень спостерігається у персоналу, який перебуває в безпосередній близькості до епіцентру аварії. Тільки негайна медична допомога може врятувати життя таким ураженим.  
В інших зонах ураження переважають середній і легкий ступінь отруєння. Однак через кілька годин після аварії або й одразу за рахунок подальшого розвитку інтоксикації питома вага тяжкоураже-них може підвищитися. За таких умов спеціалізована допомога повинна бути забезпечена протягом перших двох годин. Через відсутність невідкладної спеціалізованої допомоги евакуація потерпілих стає прогностичне небезпечною. 
 

      4). Перша медична допомога при отруєнні СДОР.

      У медичних закладах, які обслуговують працівників хімічних підприємств, чітко опрацьовані етапи подання допомоги в разі аварійних ситуацій, готовність до виконання аварійних робіт, допомога на місці аварії (само- та взаємодопомога в осередку, на межі осередку і під час транспортування потерпілих), невідкладна госпіталізація, інтенсивна терапія. У кожному конкретному випадку масового отруєння хімічними речовинами необхідно передбачити заходи щодо подання невідкладної допомоги.

        Отруєння хлором. Хлор, як і ХОС, є отрутою нервової системи і паренхіматозних органів; він так само зумовлює подразнюючу і припікаючу дію.  
При вдиханні високих концентрацій хлору можлива блискавична смерть від рефлекторної зупинки дихання або спазму голосової щілини, а через 20-30 хв — від хімічного опіку легенів. Внаслідок дії середніх і низьких концентрацій хлору виникають симптоми подразнення верхніх дихальних шляхів, що призводить до розвитку астматичного бронхіту, можливі токсичне набрякання легенів, токсикогенний шок і метгемоглобінемія.  
У разі хронічного отруєння хлором і його сполуками виникають кашель, подразнення в горлі, відчуття важкості та біль за грудниною, часті хронічні захворювання органів дихання, хронічні трахеїт, бронхіт, бронхіоліт, запалення легенів. Хлор є алергеном, який призводить до захворювання шкірного покриву у вигляді дерматиту або екземи.  
При хронічному отруєнні хлором і його похідними з'являються такі характерні симптоми: втрата апетиту, безсоння, швидка втомлюваність, судомний біль у кінцівках, головний біль, емоційна неврівноваженість, поліневрит. У разі подальшої дії хлору та його сполук спостерігаються захворювання внутрішніх органів — гастрит, гепатит, коліт, зміни серцево-судинної системи.  
Перша медична допомога при гострому отруєнні хлором передбачає штучне дихання (ручне або апаратне) та інгаляцію аерозолів (новокаїн, ефедрин, димедрол, пеніцилін, гідрокортизон).

      Отруєння  аміаком. Аміак — це газ без кольору з різким задушливим запахом. В організм він потрапляє через дихальні шляхи або через травний канал у вигляді нашатирного спирту.  
У легких випадках отруєння аміаком фіксують подразнення слизових оболонок носоглотки, очей. При цьому з'являються нестерпний кашель, відчуття, що дере в горлі, захриплість голосу, важкість і біль за грудниною, біль і печіння в очах, сльозотеча.  
Після отруєння аміаком середньої тяжкості зазначають подібні симптоми, але нестерпний кашель супроводжується виділенням кров'янистого мокротиння внаслідок опіку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, а у крові визначають метгемоглобінемію.  
У тяжких випадках отруєння, коли потерпілий вдихав отруту особливо високих концентрацій, розвивається рефлекторний спазм або набрякання голосової щілини, що може призвести до миттєвої смерті. Найчастіше у тяжких випадках отруєння виявляють токсичне набрякання легенів, метгемоглобінемію, що проявляється ціанозом, жовтушністю склер, підвищеною болючістю печінки і коматозним станом.  
Перша допомога потерпілому від отруєння аміаком полягає у якомога швидшому виведенні його з ураженої зони, здійсненні штучного дихання, інгаляцій новокаїну, ефедрину, пеніциліну.

      Отруєння чадним газом. Оксид вуглецю (чадний газ) — це газ без кольору і запаху. В умовах виробництва оксид вуглецю утворюється внаслідок процесів відновлення і неповного згоряння. Отруєння чадним газом у побутових умовах найчастіше пов'язане з неповним згорянням палива в печах. Оксид вуглецю є складником вихлопних газів автомобілів, тракторів тощо.  
В організм людини оксид вуглецю потрапляє за законом дифузії газів. Він проходить у кров через легені внаслідок різниці парціального тиску крові та альвеолярного повітря. Що більша ця різниця, то більше кров насичується оксидом вуглецю.  
Оксид вуглецю, потрапивши в організм людини через легені, зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін, що нездатний транспортувати кисень. Внаслідок цього настають кисневе голодування і розлад тканинного дихання. Однак механізм дії оксиду вуглецю не вичерпується порушенням транспортування кисню. У присутності карбоксигемоглобіну неблокований кисень у крові посилює спорідненість до гемоглобіну, тому відщеплення кисню від оксигемоглобіну і його віддача тканинам істотно ускладнюються.  
Внаслідок гіпоксії порушується насамперед обмін речовин, а в крові різко підвищується вміст цукру, нагромаджується молочна кислота, настає ацидоз. Значні зміни відбуваються у центральній нервовій системі, а саме: гіперемія мозку, крововилив, набрякання і розм'якшення мозку.  
У разі отруєння оксидом вуглецю легкого ступеня з'являються головний біль, запаморочення, млявість, шум у вухах, порушення координації рухів, нудота, іноді блювання, біль у грудях. Під час дослідження крові знаходять 20-30 % карбоксигемоглобіну.  
Якщо сталося отруєння середнього ступеня, спостерігають короткочасну непритомність, різко виражену слабкість, загальмованість, задишку, тахікардію, гіперемію обличчя, судоми. У крові визначають 30-35 % карбоксигемоглобіну.  
У тяжких випадках отруєння відзначають коматозний стан, неврологічну симптоматику дифузного ураження головного мозку. У крові виявляють 50-60 % карбоксигемоглобіну. В окремих випадках при тяжкій формі отруєння розвиваються гострі токсичні набрякання легенів, порушення коронарного кровообігу, розлади провідності аж до повної блокади.  
У разі впливу великих доз оксиду вуглецю смерть може настати на місці отруєння через зупинку дихання і вираженого порушення гемодинаміки.  
Для хронічних отруєнь чадним газом характерні неспецифічні симптоми, які не завжди явно виражені: головний біль, запаморочення, безсоння, роздратованість, відсутність апетиту, нудота, серцебиття, недокрів'я тощо.  
Перша медична допомога полягає у вивезенні потерпілих з ураженої території, безперервній інгаляції кисню протягом кількох годин.  
Осіб, які постраждали від отруєння СДОР середнього і тяжкого ступенів, необхідно госпіталізувати.