Поняття охорони праці

Частота і вид струму. Через  наявність в опорі людини ємнісної складової, збільшення частоти прикладеної  напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла людини і, як наслідок, збільшенням величини струму, який проходить через людину. Останнє  дає підставу вважати, що тяжкість ураження електричним струмом має зростати зі збільшенням частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах частот 0...50 Гц. Подальше збільшення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, не супроводжується зростанням небезпеки ураження. При частотах 450-500 кГц вірогідність загальних електротравм майже зникає, але зберігається небезпека опіків дугових за рахунок проходження струму через тіло людини. При цьому струмові опіки спостерігаються на шкірі і прилеглих до неї тканинах — за рахунок поверхневого ефекту змінного струму.  
Як подразнюючий чинник постійний струм викликає подразнення в тканинах організму при замиканні і розмиканні струму, що проходить через людину. В проміжку часу між замиканням і розмиканням цієї мережі дія постійного струму зводиться, переважно, до теплової. Змінний струм викликає більш тривалі інтенсивні подразнення за рахунок пульсації напруги. З цієї точки зору, змінний струм є небезпечнішим. В дійсності, ця закономірність зберігається до величини напруги 400-600 В, а при більшій напрузі постійний струм більш небезпечний для людини. 

Основними чинниками неелектричного характеру є шлях струму через  людину, індивідуальні особливості  і стан організму людини, тривалість  дії струму, раптовість і непередбачуваність дії струму. 

Шляхи проходження струму в тілі людини називають петлями струму. Індивідуальні і психофізіологічні особливості людини значно впливають на результат ураження електричним струмом. Характер впливу струму однієї і тієї ж величини залежить від маси тіла людини, її фізичного розвитку, віку, самопочуття. Постійний струм біля 4-5 раз безпечніше змінного з частотою 50 Гц. Постійний струм у порівнянні зі змінним того ж значення, коли проходить через тіло людини викликає слабкіші скорочення м'язів і менш несприятливі відчуття. Але це справедливо тільки для напруги до 500 В. Умовно безпечною є напруга у 12 В, але залежно від сили струму, опору організму людини та інших індивідуальних особливостей, терміну дії, умов виробництва та навколишнього середовища напруга у 12В може стати небезпечною.

Експериментально і практично  доведено, що шлях проходження струму в тілі людини відіграє суттєву роль в наслідках ураження. Особливо небезпечним  єураження людей у тому випадку, коли людина торкається до струмопровідних пристроїв верхньою половиною тіла, де на шляху протікання струму лежать життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок.

Якщо струм проходить іншим  шляхом, дія його на життєво важливі  органи може бути лише рефлекторною, а  не безпосередньою. При цьому небезпека ймовірностіважкого ураження різко зменшується. Крім того, оскільки шлях струму визначається місцем прикладання струмопровідних частин до тіла людини, вплив його на наслідок ураження проявляється ще і тому, що опір шкіри на різних ділянках різний.

Шлях струму через тіло людини суттєво впливає на тяжкість ураження. Особливо небезпечно, коли струм  проходить через життєво важливі  органи і безпосередньо на них  впливає. . До індивідуальних особливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом, при  інших незмінних чинниках належать: чутливість організму до дії струму, психічні особливості та риси характеру  людини (холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики). 
Тривалість дії струму. Зі збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок зволоження шкіри від поту та електролітичних процесів в тканинах, поширюється пробій шкіри, послаблюються захисні сили організму, підвищується вірогідність збігу максимального імпульсу струму через серце з фазою Т кардіоциклу (фазою розслаблення серцевих м'язів), що, в цілому, призводить до більш тяжких уражень.

Чинник раптовості дії  струму. Вплив цього чинника на тяжкість ураження обумовлюється тим, що за несподіваного потрапляння  людини під напругу захисні функції  організму не налаштовані на небезпеку. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу  можливості потрапити під напругу, то у разі реалізації цієї загрози  значення порогових струмів на 30-50% вищі. І, навпаки, якщо така загроза не усвідомлюється, і дія струму проявляється несподівано, то значення порогових струмів будуть меншими.  
Чинниками виробничого середовища, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом, є температура повітря в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність у повітрі хімічно активних домішок тощо. За чинниками виробничого середовища ПУЭ виділяють такі типи приміщень: 

- гарячі, температура в  яких впродовж доби перевищує 35 С; 

- сухі, відносна вологість  в яких не перевищує 60%, тобто  знаходиться в межах оптимальної  за гігієнічними нормативами; 

- вологі, відносна вологість  в яких не перевищує 75%, тобто  знаходиться в межах допустимої за гігієнічними нормативами;

- сирі, відносна вологість  в яких більше 75%, але менше вологості насичення;

- особливо сирі, відносна  вологість в яких близька до  насичення, спостерігається конденсація  пари на будівельних конструкціях, обладнанні;

- запилені, в яких пил  проникає в електричні апарати  та інші споживачі електроенергії  і осідає на струмовідні частини, при цьому такі приміщення діляться на приміщення зі струмопровідним і неструмопровідним пилом;

- приміщення з хімічно  агресивним середовищем, яке призводить  до порушення ізоляції, або біологічним  середовищем, що у вигляді плісняви  утворюється на електрообладнанні.

Дія електричного струму на організм характеризується такими основними вражаючими факторами:

—                       електричним ударом, що збуджує м'язи тіла та приводить до судорог, зупинці дихання рця;

—                       електричним опіком, який виникає у результаті виділення і сетепла при проходженні струму через тіло людини.

—                       в залежності від параметрів електричного ланцюга і стану людини може виникнути почервоніння шкіри, опік з утворенням міхурів, обвуглюванням тканин. при розплавлюванні металу відбувається металізація шкіри з проникненням у неї шматочків металу.

—                       дія струму на організм зводиться до нагрівання, електролізу і механічному впливу. це може служити поясненням важких наслідків електротравми за інших рівних умов. особливо чутлива до електричного струму нервова тканина і головний мозок. механічна дія струму приводить до розриву тканин, розшаруванню, ударної дії випаровування рідини з тканин організму.

—                       при термічній дії відбувається перегрів і функціональний розлад органів на шляху проходження струму.

—                       електролітична дія струму виражається в електролізі рідини в тканинах організму, зміні складу крові.

—                       біологічна дія струму проявляється в роздратуванні і перенапрузі нервової системи.

 

2.2 Причини ураження електричним струмом

 

Аналіз нещасних випадків, зв'язаних з дією електричного струму, дозволяє виявити основні причини, які можна об'єднати в групи: 1) Випадковий дотик до струмоведучих  частин, які знаходяться під напругою, при проведенні ремонтних робіт, або з-за несправності захисних засобів, з-за помилок. 2) Поява напруги на металевих частинах виробничого  устаткування (огородженнях, корпусах, кожухах), що можливо в результаті пошкодження ізоляції струмоведучих  частин електроустаткування з проводом, що знаходиться під напругою; замикання  фази на землю. 3) Помилкове підключення  устаткування під напругу під  час проведення на ньому ремонтно-профілактичних робіт; замикання між відключеними і струмоведу-чими частинами, що знаходяться під напругою; розряд блискавки безпосередньо в установку або поблизу неї. 4) Виникнення крокової напруги на поверхні землі, на якій знаходиться людина. Це може бути результатом замикання проводу на землю, несправностей у пристроях робочого або захисного заземлення, занулення. Важливою загальною причиною поразок струмом є незнання правил поводження з злектронебезпечними об'єктами та умов їх експлуатації. Наприклад неврахування характеристик приміщення - його вологості, температури, запилованості.

Основними причинами електротравматизму є:

— недостатня навченість, несвоєчасна  перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;

— порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки  безпеки електроустановок;

— неправильна організація  праці;

— неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;

— порушення правил виконання  робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній  зв'язку;

— несправність ізоляції, через  що металеві неструмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

— обрив заземлювального  провідника;

— використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;

— виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

— застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;

— низька якість з'єднань та ремонту;

— недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці  з точками різного потенціалу („крокова напруга");

— ремонт обірваного нульового  провідника повітряної лінії при  невимкненій мережі і приєднаному однофазовому навантаженні;

— живлення декількох споживачів від загального пускового пристроя з захистом запобіжниками, розрахованими на вимкнення найбільш потужного з них або від однієї групи розподільної шафи;

— недооцінка необхідності вимкнення електроустановки (зняття напруги) в неробочі періоди;

— виконання робіт без  індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного  випробування;

— невиконання періодичних  випробувань, зокрема перевірок  опору ізоляції (електромереж, обмоток  електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле) та опорів заземлювальних пристроїв;

— користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує  нормативних значень; використання електроустановок кустарного виготовлення, виготовлених з порушенням вимог  правил електробезпеки (зокрема, розподільними  та пусковими пристроями, електропечами);

— некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні  електричні машини;

— відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП  або виконавців робіт;

— відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань,тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками:

— дотик до струмоведучих  частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки, дефектів конструкції  та монтажу електрообладнання;

— дотик до неструмоведучих частин, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, перехрещування проводів;

— помилкове подання напруги  в установку, де працюють люди;

— відсутність надійних захисних пристроїв.

 

3. Порядок користування вуглекислотним  вогнегасником

 

Серед первинних засобів  пожежогасіння найважливіша роль відіграють вогнегасники. Встановлено, що з використанням вогнегасників найчастіше успішно ліквідують загоряння протягом перших 4 хв з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів. 

Встановлено чотири класи  пожежі, а також їх символи:

клас A - горіння твердих  речовин, переважно органічного  походження, горіння яких супроводжується  тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас B - горіння рідких рідин  або твердих речовин, які розтоплюються;

клас C - горіння газоподібних речовин;

клас D - горіння металів  та їх сплавів.

Крім цих чотирьох класів Правилами пожежної безпеки в  Україні введено ще додатковий п'ятий клас (E), прийнятий для позначення пожеж, пов'язаних з горінням електроустановок.

Символи класів пожежі вказуються на корпусах вогнегасників. 
Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта здійснюється згідно з чинними Типовими нормами належності вогнегасників та галузевими правилами пожежної безпеки.

За видом вогнегасної  речовини вогнегасники поділяються  на:

- водяні вогнегасники;

- водопінні вогнегасники;

- порошкові вогнегасники;

- газові вогнегасники (вуглекислотні, хладонові) ;

- комбіновані вогнегасники.

 
 Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) й електроустаткування (Е), що знаходиться під напругою до 1000 В .

Гасіння електрообладнання, що знаходиться під напругою 
Можливе застосування порошкових або газових, у тому числі вуглекислотних, вогнегасників при напрузі до 1000 В. Гасіння здійснюється з відстані не менше 1 м. При гасінні силового та освітлювального обладнання, що знаходиться в шафах, вогнегасну речовину необхідно подавати всередину шафи. Для забезпечення безпеки та попередження повторних загорянь електрообладнання необхідно при першій можливості знеструмити. Після цього доцільно догасити вогнегасником на водній основі.

Під час гасіння пожежі і класу B розтруб має бути спрямований  в основу вогнища пожежі, що знаходиться  найближче до оператора. Під час  гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, пересуваючись  уперед. При гасінні електроустаткування  тактика аналогічна користуванню порошковими  вогнегасниками.