Гідрологічні природні небезпеки

Найнебезпечнішими бувають  спекотні та сухі літні дні з відносною  вологістю повітря 30-40%. Для західних областей України Найнебезпечнішими  у пожежному відношенні стають сухі місяці - липень, серпень, а іноді - квітень, травень.

Залежно від характеру  горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: * низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф'яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев.

Низові (низинні) пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового  покриву (моху, лишайнику, трав'янистих  рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика -100-200 м/год, а при сильному вітрі - до 1 км/год в рівнинній місцевості та від 1-3 км/год на схилах.

Крім цього, вони бувають  рухливі і тривалі. Перші характеризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому вища, але інтенсивність розповсюдження невелика - не перевищує декількох сотень метрів за годину.

Верхові лісові пожежі розвиваються з низових і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й верхові пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Проте без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км/ год.

Як і низові пожежі, верхові поділяються на рухливі  і тривалі. Але при цьому рухливі  супроводжуються димом темного кольору.

Підземні (ґрунтові або  торф'яні) пожежі виникають часто  в кінці літа, як продовження низових  або верхових. Заглиблення низового вогню починається біля стволів дерев, потім воно розповсюджується у різні боки до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали з опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи пусті місця у торфі, який уже згорів, і в ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.

Всі види цього лиха супроводжуються такими уражаючими факторами, як:

• висока температура в зоні вогню;
• задимлення великих районів, що подразливо діє на людей і утруднює боротьбу з пожежею;
• обмеження видимості;
• негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Найчастіше пожежонебезпечиі умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, горах Криму. Найпоширенішими е лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 мли га території України. 31% лісів розташовано у північному регіоні, 17% - у східному, 10% - у південному, 8% -у південно-західному і 32% - у західному регіоні.

Лісовий фонд України  майже на 50% складається з хвойних  лісів, з яких 60% займають молодняки. В результаті широкомасштабних робіт із залісенням на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, що досягли критичного в пожежному відношенні віку 15-30 років.

Ліси України, у більшості  її регіонів, неспроможні витримати  зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від  науково-обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезнечними.

У середньому за рік, залежно  від погодних умов, виникає близько 3,5 тис. пожеж, якими знищується більше 5 тис. га лісу.

Найбільшу пожежну небезпеку  представляють північний та східний  регіон, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40 % уcix лісових пожеж.

 

5. ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ

 

 

Лісові пожежі - це неконтрольоване горіння лісної рослинності, що стихійно розповсюджується на лісній території.

Основною причиною виникнення лісових пожеж є спека, грозові  розряди і необережна поведінка  людини з вогнем. Можливість виникнення лісових пожеж визначається ступенем пожежної небезпеки, що визначається на основі шкали оцінки лісних ділянок за ступенем небезпеки виникнення в них пожеж.

Лісові пожежі залежно  від характеру загорання і  складу лісу поділяються на низові, верхові і ґрунтові. Майже всі  лісові пожежі на початку свого розвитку мають вигляд низової і, якщо створюються відповідні умови, переходять у ґрунтові або верхові.

Основними характеристиками, які мають велике значення для  практики боротьби з пожежами, є  швидкість розповсюдження низових  і верхових та глибина прогорання підземних. За цими характеристиками лісові пожежі поділяються на слабкі, середні і сильні, а за швидкістю розповсюдження вогню - на низові і верхові, які, в свою чергу - на стійкі та швидкі.

Орієнтовні показники  розвитку і розповсюдження лісових  пожеж залежно від типу лісу наведено в табл. 1.2.

Особливо великі втрати лісам завдають верхові пожежі. При  швидкій вершинній пожежі полум'я  по покрову посадок розповсюджується нерівномірно.

Підземні пожежі є  наслідком низових або верхових пожеж. Після згорання верхнього  надґрунтового покрову вогонь заглиблюється у торф'янистий горизонт ґрунту. Такі пожежі в практиці прийнято називати торф'яними.

 

 

 

Таблиця 1.2. Основні ознаки визначення виду лісової пожежі та її інтенсивності

Основні ознаки	Класи пожежної небезпеки	Інтенсивність пожежі
Низова швидка пожежа
Згорає суха трава, лишайник або листя. Швидкість розповсюдження - до 1 м/хв., висота полум'я - до 0,5 м.	І-ІІ	Слабка
Низова швидка пожежа
Згорає трава, опалі  листя (підстилка). Швидкість розповсюдження - до 1-3 м/хв., висота полум'я - 0,5-1,5м.	III	Середня
Згорає підстилка. Швидкість  розповсюдження - більше 3 м/хв., висота полум'я - більше 1,5 м.	IV	Сильна
Низова стійка пожежа
Згорає надґрунтовий покрив і верхній шар підстилки.	II	Слабка
Згорає шар підстилки  навколо стволів дерев, шар підстилки прогорає місцями до мінеральної частини ґрунту.	III	Середня
Підстилка всюди прогорає до мінеральних горизонтів. Спостерігається вивал окремих дерев.	IV-V	Сильна
Підземна пожежа
Сфагнум згорає на глибину  до 25 см. Залишаються окремі місця не згорілого сфагнуму.	III	Слабка
Крім сфагнуму, згорає торф на глибину 25 -30 см. Торф вигорає  до мінеральних шарів ґрунту. Окремі дерева вивалюються. Пожежа має багато осередків.	IV	Середня
Торф'яний шар згорає всюди до мінеральної частини ґрунту. Спостерігається масовий вивал дерев. Глибина прогорання - більше 50 см.	IV-V	Сильна
Верхова пожежа
Виникає у хвойних  посадках зі слабкою зімкнутістю  крон або в склад яких входять  листяні породи. Пожежею пошкоджуються ділянки з груповим розташуванням хвойних порід. Вогонь кронами розповсюджується знизу вгору за рахунок підтримки низової пожежі. Швидкість розповсюдження - до 3 м/хв.	III	Слабка
Верховий вогонь кронами  дерев розповсюджується також горизонтально  і часто випереджає кромку низової пожежі. Більша частина деревостою вражається верховим вогнем. Швидкість розповсюдження - до 100м/хв.	IV	Середня
Покрів деревостою згорає всюди або залишаються окремі плями на окремих ділянках. Швидкість  розповсюдження - більше 100 м/хв.	IV-V	Сильна

 

За площею, яка охоплена пожежею, лісові пожежі діляться на класи, класифікація яких наведена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Класифікація лісових пожеж

 

№ пп.	Клас лісової пожежі	Площа, яка охоплена вогнем, га
1.	Загорання	0,1-0,2
2	Мала пожежа	0,3-2,0
3.	Невелика пожежа	2,1-20
4.	Середня пожежа	21-200
5.	Велика пожежа	201-2000
6.	Катастрофічна пожежа	Більше 2000

 

Природні пожежі найбільш характерні для Степової, Поліської  та Лісостепової зон, Кримських гір. Найпоширеніші лісові та торф'яні  пожежі.

 

ВИСНОВОК

 

 

Гідрологічно небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські і Кримські гори); маловоддя, окрім того, уздовж побережжя і в акваторії Чорного і Азовського Моря мають місце небезпечні підйоми і спади рівня моря. Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-евпаторійської системи внаслідок дії техногенних чинників руйнуються із швидкістю 3,5 км. щорік. Щорік безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність морів. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальний збиток від дії на побережжя Чорного і Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992 р.) складають 520 600 млн. гривень. Основними причинами посилення побережжя є повені. Значна кількість припливів, людей наносять багато збитків.

Отже, необхідно дбати  про природу рідної України, не дозволяти руйнувати життєво-необхідні ресурси та допомагати у оновлені технічної бази та запобігати виникненню гідрологічно небезпечних явищ.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Деміденко Г.П., Захист об'є ктів народного господарства від зброї масового ураження. - К., 1996.
2. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. - Львів: Афіша, 2001.
3. Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.
4. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник