Цивільна оборона в сучасних умовах

Реферат на тему:

Цивільна оборона в сучасних умовах

ПЛАН

1. Предмет, мета і завдання цивільної оборони (далі ЦО) при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій (далі НС) мирного і воєнного часу.

2. Організаційна структура, сили і засоби ЦО.

3. Цивільна оборона у зарубіжних країнах.

1.Предмет, мета і завдання ЦО при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

Система ЦО України створена і функціонує відповідно до Закону України про Цивільну оборону України, який був прийнятий Верховною Радою України 3 грудня 1993 року. Деталізація і реалізація Закону про ЦО України проводиться через положення про ЦО України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів від 10 травня 1994 року №299.

Систему ЦО складають:

- органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесом захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;

- сили і засоби, призначені для виконання завдання ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

- системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Завдання ЦО України:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характерів і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження;

- створення системи аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил;

- навчання населення вміння застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ ЦО

Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом.

Територіальний принцип полягає в тому, що розподіл проведення заходів цивільної оборони за обсягом та відповідальністю за їх виконання на території областей, міст, районів і сільських місцевостей здійснюється відповідно до адміністративного поділу території України;

Виробничий принцип полягає в тому, що аналогічна організація, проведення і виконання заходів цивільної оборони здійснюється на кожному підприємстві незалежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є прем’єр-міністр України, на інших адмістративно-територіальних рівнях – голови відповідних органів виконавчої влади, а в органах державного управління, на підприємствах та в навчальних закладах – відповідні керівники.

2. Організаційна структура, сили і засоби ЦО

У другому розділі Закону України „ Про цивільну оборону України” визначаються повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

- розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

- створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

- вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

- створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

- визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

- задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Центральний виконавчий орган з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України):

- забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження НС;

- організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

- керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

- здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

- здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

- здійснює навчання населення, представників органів управління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

- організовує фінансове і матерально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- створює згідно з законодавством підприємства з виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

До сил і засобів цивільної оборони відносять:

- війська ЦО (трансформуються в професійні аварійно-рятувальні загони);

- регіональні пожежно-рятувальні служби ( тел. 01);

- спеціалізовані рятувальні формування ( гірничо-рятувальні, пошуку і рятування туристів, спеліологів, водолазно-рятувальні та ін.);

- невоєнизовані формування на обєктах господарювання ( обєктові та територіальні).

До об’єктових належать формування, які утворюються наказом керівника об’єкту взалежності ( від небезпечності) та певної категорії по цивільній обороні.

До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення :

Ø розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідку;

Ø зв’язку (команди, групи);

Ø медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі протиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);

Ø інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);

Ø аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електро- мережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж);

Ø протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);

Ø автомобільні (загони, колони);

Ø охорони громадського порядку (команди, групи);

Ø технічного забезпечення (рухомі групи);

Ø захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи);

Та інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов.

3. Цивільна оборона у зарубіжних країнах.

Цивільна оборона як система виникла в часи першої світової війни 1914-1920роки з появою авіації. З розвитком озброєння, появою зброї масового знищення, створення можливостей швидкого досягнення до будь-яких куточків світу, утворило загрозу нанесення масових ударів та завдавати великих жертв і збитків. В останні роки небезпечними є дії терористичних організацій , які оснащені сучасними засобами озброєння.

В багатьох країнах світу цивільна оборона, як система стратегічного забезпечення життєдіяльності держав, призначена для виконання завдань спрямованих на захист населення і економіки , а також організацію проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах стихійних лих .

Найбільшого розвитку та вдосконалення цивільна оборона, як система, отримала в країнах в яких постійно ведуться бойові дії. Це США, Росія, Ізраїль, Ірак, Куба ( часів холодної війни 1961-1980рр.), Японія .

РОСІЯ

В Росії історія цивільної оборони бере початок від утворення МПВО – місцевої протиповітряної оборони ( завданням якої було спостереження та завчасне попередження населення про наближення літаків - бомбардувальників ворога). В подальшому вона була реорганізована в цивільну оборону і як система, бере своє начало з 1961 року, коли була затверджене положення про цивільну оборону де було визначені принципи та основні її завдання.

Бурхливого розвитку та вдосконалення цивільна оборона України, Росії, Білорусі отримала після катастрофи на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року . Коли в результаті недбалості персоналу та недосконалостей в технологічному процесі виникла найбільша за часів людства катастрофа, наслідки якої виявляються до сьогодення.

В Росії до складу сил і засобів цивільної оборони відносять: міністерство з питань надзвичайних ситуацій та цивільної оборони ( далі МНС та ЦО), пожежна служба міністерства внутрішніх справ, війська цивільної оборони. Міністерство має безпосередньо підпорядковані спеціальні військові формування з автомобільними, авіаційними, інженерними, протихімічними підрозділами.

Підготовка кадрів проводиться в спеціалізованих навчальних закладах. Наукові та конструкторські розробки в галузі техніки і технологій рятування здійснюються науково-дослідним інститутом ЦО НС.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

В США створена ФЕМА – федеральна служба з дій у надзвичайних умовах, яка підкорена президентові та на неї покладені наступні завдання:

- забезпечення виживання країни в ядерній війні;

- розробка планів евакуації населення з небезпечних районів;

- здійснення заходів у відповідності з програмою будівництва захисних споруд;

- удосконалення і підвищення стійкості системи зв’язку і оповіщення;

- забезпечення захисту і нормального функціонування федеральних, місцевих органів влади та цивільної оборони;

- створення і розосередження стратегічних запасів на випадок НС;

В кожному штаті створена консультативна рада з питань ЦО. Безпосереднім керівником ЦО штату є начальник ЦО штату зі своїм штабом. Створені місцеві штаби в графств (3200), в районах (17), в незалежних штатах ( 37). Всього створено 3615 місцевих штабів ЦО. На підприємствах, де працює більш ніж 50 чоловік утворюють комітети цивільної оборони, які очолюють керівники цих підприємств.

Література:

1. Адабашев И. И. Трагедия или гармония? Природа — машина — человек. —М.: Мысль, 1973. —365 с.

2. Алтунін А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. –М., 1978.

3. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д. И. Михайлика. — М.: Высш. шк., 1986. — 207 с.

4. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів., „Ластівка”, 1995. – 216 с

5. Демиденко Г. П. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. – К., 1987.

6. Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001.