Шляхи активізації інвестування в Україні

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки виникає  ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення - фінансові  інвестиції. Слід відзначити, що фінансові  інвестиції хоча і набувають все  більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб'єктів господарювання. За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти в час, коли така слабка стабільність. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Важливою передумовою економічного підйому країни є активна політика на інвестиційному ринку. Вступ України в систему ринкових відносин викликав необхідність перетворень у всіх галузях економіки. Загальне покращення економічної ситуації в Україні викликає і зростання показників вітчизняного фінансового ринку. З приводу цього діяльність на фінансовому ринку всіх основних учасників та посередників на ринку фінансових послуг, стає дедалі важливішою.

Для ефективного  функціонування інвестиційного ринку  необхідно чітке визначення стратегії  дій, що призведуть до якомога кращих умов та результатів його функціонування. Формування загальної стратегії  розвитку неможливо без визначення чинників інвестиційної орієнтації розвитку. Це необхідно зробити як для фінансового ринку в цілому, так і для окремих його учасників. Саме це робить актуальним наше дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Загальні засади іноземного інвестування.

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

З прискоренням інвестиційних процесів в Україні та її регіонах актуалізується розуміння сутності та законів функціонування інвестиційного ринку. На тлі різноманітних підходів до тлумачення даного терміну, найбільш прийнятним видається наступне: інвестиційний ринок -- це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктами інвестування в усіх його формах.

Функціонування  інвестиційного ринку опосередковується  певними територіальними характеристиками, відтак його можна розглядати не тільки на загальнодержавному, але і на регіональному рівнях. Якщо макроекономічний аспект розвитку інвестиційного ринку визначається циклічними характеристиками економічної динаміки, державною політикою управління відтворювальною структурою валового внутрішнього продукту, приватизаційною стратегією, податковим та монетарним регулюванням, то на регіональному рівні пріоритету набуває інфраструктура інвестиційного ринку. До складу останньої входять: система комерційних банків, страхових, брокерських, лізингових компаній, біржові структури, інвестиційні компанії та фонди тощо.

Існує також інше визначення: інвестиційний  ринок -- це економічна категорія, що являє  собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб'єкт -- інвестор, тобто господарюючий суб'єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

У країнах  з розвинутими ринковими відносинами  інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення  на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення “інвестиції -- приріст інвестиційних товарів (капітального майна)”. При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів  антимонопольного регулювання.

Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає перевищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій -- їх дохідності.

Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примітивному розумінні, фінансовий ринок капіталу -- це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними.

Розглядаючи інвестиційний ринок через об'єкти інвестування, як це пропонує І.О. Бланк, акцентуємо увагу на:

- ринок  прямих капіталовкладень, -- формою  інвестування тут виступають  нове будівництво, розширення, реконструкція,  технічне переоснащення;

- ринок  об'єктів, що приватизуються; йдеться про ті об'єкти приватизації, які повністю продаються з аукціонів;

- ринок  нерухомості -- за останні роки  значно активізований та має  суттєвий потенціал до подальшого  прискореного розвитку;

- фондовий  ринок (ринок цінних паперів)  перебуває в Україні в стадії становлення, однак з удосконаленням ринкової економічної системи, стане одним із найвагоміших її секторів;

- грошовий  ринок -- включає депозитні рахунки  населення на строкових та  вкладах до запитання.

У найвужчому розумінні, під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини виробничих основних фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). З іншого боку, говорячи про інвестиції не можна забувати про фондовий ринок. Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у сіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють "правила функціонування ринку" (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).

Здійсненню  реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачальників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ.

Спеціалізованими  учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:

* фінансові  брокери (посередники);

* інвестиційні  консультанти;

* інвестиційні  компанії.

Інвестиційний консультант, як юридична особа, надає послуги інвесторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об'єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цінних паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку.

Фінансовий  брокер виконує посередницькі функції  під час здійснення операцій купівлі-продажу  фінансових інструментів за рахунок  і за дорученням клієнта (комісійна  діяльність).

Інвестиційна  компанія здійснює функції посередництва (дилера) у процесі організації  інвестування коштів клієнта в цінні  папери (за рахунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні  папери, організації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управління активами фондів взаємного інвестування.

Згідно  з українським законодавством повноправними  учасниками фондового ринку є  банки, які мають право виступати  як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери.

Окрему  групу учасників інвестиційного ринку становлять інституціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестиційним використанням:

* страхові  фірми;

* пенсійні  фонди;

* інвестиційні  фонди;

* довірчі товариства.

Державні  функції регулювання фінансового  ринку виконують:

* Державна  комісія з цінних паперів і  фондового ринку.

* Національний  банк України.

* Міністерство  фінансів України.

* Фонд  державного майна.

* Антимонопольний  комітет.

Процес  управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів) забезпечується інвестиційним менеджментом.

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:

І) об'єктивна  необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;

2) взаємодія  локальних, галузевих, регіональних  і народногосподарськихциклівінвестиційної активності;

3) формування  ринкових важелів в інвестиційній  сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;

4) логічність  і цілісність інвестиційного  циклу;

5) спадкоємність  у реалізації конкретних заходів,  пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу. 

2. Тенденції розвитку  інвестиційного ринку.

На сучасному  етапі в науковій літературі приділяється значна увага. питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана в першу чергу з фінансовими обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Саме цим проблемам присвячені праці В. Балицької, П. Гайдуцького, В. Долішнього, В. Ланового, В. Федоренко та інших. Особливу актуалізацію ці питання для України набувають в умовах євроінтеграції .

Важливою  умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів.

З цією метою необхідно виявити складові інвестиційної привабливості, основні  тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.

Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра  та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських  угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.