Дело Пиратской Бухты

     Останнім  часом проблема захисту авторських прав в мережі Інтернет отримала особливо актуального значення. Найбільш гостре обговорення стосується питання  щодо мережі на базі обмінного протоколу Bittorrent, також відомих як peer-to-peer (p2p) мережі або торрент-трекери. Даного питання стосується справа сайту The Pirate Bay. Даний сервіс поєднує в собі функції трекера і шукача торрент-файлів, необхідних для завантаження тих або інших матеріалів, — наприклад, дистрибутивів програмного забезпечення. За допомогою веб-сайту можна легко знайти захищені копірайтом матеріали, серед яких можуть бути останні новинки кінопрокату або музичні хіти.

     31 січня 2008 шведською прокуратурою  було висунуто звинувачення проти  чотирьох засновників The Pirate Bay у  зв'язку з тим, що на їх веб-сайті використовувався bittorrent-трекер, нібито сприяючий посяганням на авторське право. Звинувачення було підтримане консорціумом володарів авторських прав, очолюваним Міжнародною федерацією виробників фонограм (IFPI), який подав окремий компенсаторний позов проти власників The Pirate Bay.

     Відповідачами в процесі виступають Пітер Сунде, Готфрід Свартхольм і Фредрік  Ней — автори сайту, — а також  Карл Люндстрем, що здійснює матеріальну  підтримку сайту. Згідно із звинуваченням, відповідачі створили і розвивали веб-сайт, оснащений технологією, що дозволяє користувачам порушувати законодавство про авторське право. Йдеться про 34 випадках порушень авторських прав, представлених звинуваченням, з яких 21 пов'язані з музичними файлами, 9 стосуються представників кіноіндустрії і 4 — власників авторських прав на комп'ютерні ігри.

     Судовий процес отримав неофіційну назву  «Spectrial» — це комбінація слів «спектакль»  і «судовий процес» . Ця назва використовується представниками інтернету-співтовариств  для спрощення пошуку матеріалів, що стосуються процесу, наприклад, в соціальних мережах, серед яких виділяється Twitter, де користувачі вели практично прямі трансляції із засідань.

     The Pirate Bay — шведський веб-сайт, який  індексує і роздає bittorrent-файлі.  Він позиціює як «найбільший bittorrent-трекер в світі» і займає 92 місце серед найпопулярніших веб-сайтів за версією Alexa Interne. Велика частина фінансових коштів, що вкладаються в The Pirate Bay, — доходи від реклами, що є сусідами на сайті із списками bittorrent-файлів. Заснований в листопаді 2003 року шведською організацією ««Piratbyrån»» («Піратський відділ»), об'єднуючою противників авторського права, The Pirate Bay самостійний з жовтня 2004 року. Зараз він управляється Готфрідом Свартхольмом , Пітером Санде  і Фредріком Неєм.

     31 травня 2006 року над серверами  The Pirate Bay, що знаходяться в Стокгольмі, був проведений обшук шведською  поліцією, що послужило причиною  триденного призупинення роботи  веб-сайту. Після того, як він  знову став доступний в мережі  Інтернет, кількість відвідувачів збільшилася більш ніж в два рази:[10] таке зростання популярності зв'язане, в першу чергу, з широким освітленням подій засобами масової інформації. В резулультаті проведеного рейду було арештовано все керівництво ресурсу і вилучені сервери, а діяльність «Піратської бухти» припинена. Але, як і обіцяло керівництво сайту, вже через пару днів він запрацював знов, оскільки трекер орендував ще пару серверів в Нідерландах. Обшук, на думку представників The Pirate Bay, мав в першу чергу політичні причини і був проведений під тиском Американській асоціації кінокомпаній (Motion Picture Association of America, MPAA). Проте у зв'язку з тим, що сайт був відновлений протягом декількох днів, а сам обшук спровокував широкий суспільний резонанс, багато, у тому числі і The Pirate Bay, оцінюють його як «вкрай невдалим», для самих ініціаторів.

     Хід судового процесу.

31 січня  2008 року шведською прокуратурою  були висунуті звинувачення в  «спонуканні інших людей до  порушення законів про авторське  право» проти чотирьох керівників The Pirate Bay. Судовий процес розпочався 16 лютого 2009 року в Стокгольмі (Швеція).

     IFPI і такі гіганти кіноіндустрії,  як Sony BMG, EMI, Universal Pictures, Warner Bros, Columbia Picture Industries, 20th Century Fox Films, MGM Pictures, вимагали в суді закриття торрент-трекера, виплати 13,2 млн доларів США, а також призначення покарання піратам у вигляді одного року позбавлення волі.

   Позиція відповідачів зводилася до таких  аргументів

• сайт не порушував закон, оскільки на самому сервері не розміщувалися які-небудь об'єкти авторського права. 
• діяльність ресурсу не націлена на порушення виняткових прав правоволодільців, у файлообмені можуть брати участь і правомірні об'єкти. 
• сервіс не бере участь безпосередньо у файлообмені, а лише сполучає тих що обмінюються файлами в єдину мережу.

   В перший день засідання, 16 лютого 2009 року, адвокат захисту Пер Самуельсон звернув увагу суду на те, що «сервіси обміну файлами можуть бути використані  і з порушенням законодавства, і  без нього». Він відзначив, що, згідно з шведським законодавством, законно надавати послугу, яка може бути використана згодом як в рамках законної, так і незаконній діяльності; зокрема, Самуельсон порівняв послуги, The Pirate Bay, що надаються, з виробництвом автомобілів, які можуть розвивати швидкість, що перевищує дозволену законом. Інший адвокат захисту, Йонас Нільссен, наполягав, що кожен інтернет-користувач, якому були надані послуги The Pirate Bay, повинні самостійно нести відповідальність за можливе незаконне володіння або поширення тих або інших файлів.

   Другого дня засідання, 17 лютого 2009 року частину  звинувачень було знято. Пер Самуельсон визнав: «Це сенсація. Випадки, коли половина процесу виграна вже  після півтора днів, украй поодинокі. Тепер очевидно, що прокурор звернув пильну увагу на висловлених нами вчора аргументи». Пітер Дановськи, адвокат музичних компаній, оцінив цю подію інакше: «Це глибоко технічне питання, яке нічого не означає для позову про компенсації і не має жодного відношення до основного звинувачення, висунутого проти The Pirate Bay. Насправді, це спрощує роботу прокурора, оскільки дозволяє йому сфокусуватися на головному — звинуваченні в незаконному поширенні продуктів інтелектуальної власності, захищених авторським правом».

Прокурор  не зміг довести, що .torrent-файлы, надані як докази, дійсно використовували треккер The Pirate Bay. Більш того, прокурор Хокан Росвал не зміг пояснити принципи роботи розподілених хеш-таблиць, що дозволяють використовувати так звані «безтреккерні» торренти.

     Ці  проколи привели до того, що прокурор був вимушений відмовитися від  звинувачень, пов'язаних з «участю  в порушенні авторських прав», залишивши  в силі лише звинувачення в «розміщенні  у відкритому доступі» об'єктів, захищених авторським правом. Санна Волк, доктор права Стокгольмського університету, заявила, що «це недивно. Ми знаємо, що The Pirate Bay не створював яких-небудь копій безпосередньо».

     У третій день свідки звинувачення заявили, що The Pirate Bay повинен був отримати спеціальні міжнародні ліцензії на поширювані ними продукти, і озвучили нанесений їм матеріальний збиток. Тоді як в більшості випадків одне скачування прирівнювалося до однієї крадіжки, за ситуації, коли продукт не був доступний легально, розмір нанесених скачуванням збитків збільшувався у декілька разів. Сумарний позов про компенсацію збитку склав 117 мільйонів шведських крон (14,3 млн доларів США).

     На  цьому ж засідання двокат захисту, Пер Самуельсон, в одній зі своїх  промов використав приклад з користувачем, зареєстрованим на The Pirate Bay під никнеймом King Кong.

     «Відповідно до Регламенту Європейського союзу 2000/31/ec провайдер не несе відповідальності за передану інформацію. Для того, щоб  нести відповідальність, провайдер  повинен ініціювати передачу даних. Проте адміністратори The Pirate Bay не ініціювали передачі таких даних. Це робили користувачі, які можуть бути легко ідентифіковані. Вони називають себе іменами на кшталт King Kong.» Пер Самуельсон.

     «Звинувачення повинні бути направлені проти особи, що порушила закон, причому необхідно довести зв'язок між ним і його помічниками. Чого до цього часу зроблено не було. Прокурор повинен довести, що Карл Люндстрем особисто спілкувався з користувачем King Kong, який, цілком можливо, може знаходитися де-небудь в джунглях Камбоджі», — додав адвокат.

     Слухання  закінчилось 3 березня 2009 року і вирок  оголосили в п'ятницю 17 квітня 2009 року о 11 годині. Згідно з вироком  Стокгольмського окружного суду Пітер Санд, Фредрік Нєй, Готтфрід Свартолм і Карл Ландстрем були визнані винними, їх засудили до одного року тюремного утримання, а також штрафу у розмірі 2,7 мільйонів євро (3,5 мільйона доларів).

     Більшість шведських судових експертів  вважали, що суд визнає обвинувачених  винними, проте вони були здивовані  строгістю вироку. Адвокати засуджених і зовсім наполягали на невинності своїх підзахисних і подали апеляцію на рішення суду.

     Судове  засідання в суді апеляційної  інстанції почалося 28 вересня 2010 року і закінчилося 15 жовтня 2010 року. 26 листопада 2010 року судом апеляційної інстанції  було винесено судову рішення, згідно якого трьом відповідачам були пом'якшені вироки щодо позбавлення волі, проте збільшені суми штрафів. Четвертий відповідач, Готтфрід Свартолм, не був присутній в цей час із-за проблем із здоров'ям. Його апеляція слухатиметься пізніше. Після апеляції Фредрік Ней був засуджений до 10 місяців позбавлення волі, Пітер Санд - до 8 місяців і Карл Ландстром до 4 місяців позбавлення волі.

     Для визначення вартості завданої шкоди, апеляційний  суд Швеції направив запити скандинавським компаніям з вимогою оцінки збитки від діяльності The Pirate Party. В результаті штраф для трьох засуджених був збільшений з 32 мільйонів крон до 46 мільйонів крон (більше 6,5 мільйонів доларів). Після оголошення вироку адвокат Пітера Санда повідомив, що вони будуть оскаржити вирок у Верховному суді.

     Протягом 10 днів після оголошення вироку суду першої інстанції більше 25 тисяч  чоловік вступило в Шведську піратську партію, внаслідок чого в партії виявилося більше 40 тисяч чоловік. Потрібно сказати, що в результаті цих дій Партія зайняла четверте місце серед всіх шведських партій і була визнана самою крупним молодіжним рухом.

     Слушно  зауважити, що файли метаданих ні в одній національній системі законодавства, ні в Женевській, ні в Бернській конвенціях, ні в інших міжнародно-правових договорах не заборонені до поширення по каналах зв'язку. Інформація такого вигляду, як і посилання, на неї можуть вільно публікуватися на веб-сервері-серверах, в блогах або новинах RSS, розміщуватися на домашніх сторінках користувачів мережі, розсилатися електронною поштою. Більш того, на відміну від гіперпосилань у торрент-файлі на трекері не посилаються на яку-небудь інформацію, а лише оповіщають користувачів про те, що на її основі були створені метадані (тобто торрент-файли). Сам же об'єкт авторського права у вигляді файлу в будь-якому форматі утворюється на конкретному комп'ютері користувача лише після закінчення обміну файлами з іншими користувачами по вказаних файлах метаданих і здобуття 100% сегментів файлу.

     Одним з найбільш важливих документів щодо цього питання стала Директива Європарламенту від 22.05.2001 № 2001/29/ЕС «Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві». Вимоги Директиви приписують визнавати незаконними поширення, продаж і рекламу програмних і апаратних засобів злому захисту від копіювання, але саме використання таких засобів злочином не вважається. Багато країн ухвалили окремі національні закони в розвиток положень Директиви, а деякі законодавці з числа членів ЄС, такі як Швеція, пішли на більш жорсткі заходи. Так, відповідно до загальноєвропейської Директиви сама по собі завантаження контенту не є правопорушенням. Не можна лише пропонувати його для завантаження, тобто викладати для обміну. Тим часом законодавчі норми Швеції з недавнього часу встановлюють відповідальність за завантаження з Інтернету захищених копірайтом матеріалів. Необхідно відзначити, що близько 10% шведів обмінюються мультимедійними файлами в p2p мережах. З 01.04.2009 набрав чинності закон, згідно з яким правоохоронні органи країни мають право збирати дані про користувачів, підозрюваних в нелегальному файлообмені. Проте масові позови відносно користувачів доки досить рідкісне явище в ЄС. Таким яскравим прикладом судового протистояння правоволодільців, з одного боку, і власників p2p мереж, а також користувачів — з іншою, і є розглянута справа «Піратської бухти».

     Хвиля судових розглядів прокотилася  і по інших країнах Євросоюзу. Італійські правоволодільців також намагалися припинити діяльність трекерів. У серпні 2008 р. вони звернулися до суду з вимогою до провайдерів заблокувати доступ італійських громадян до сайту «Піратської бухти», але суд Бергамо постановив, що «жоден іноземний веб-сайт не може піддаватися цензурі із-за передбачуваного порушення авторських прав». Голландське антипіратське відомство BREIN бореться з торрент-трекерамі з 2007 р., періодично висуваючи судові позови проти їх власників. Зокрема, такі звинувачення пред'являлися ресурсам Releases4u і Shareconnector, але в процесі розслідування і судового розгляду довести їх провину не удалося. У 2008—2009 рр.