Види фінансово-економічного забезпечення та соціальних послуг у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'

Права та обов'язки Фонду

Фонд має право:

1. здійснювати перевірку обгрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам;
2. одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від державних податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, щодо сплати страхових внесків та використання страхових коштів;
3. здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників;
4. одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок;
5. накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені законодавством;
6. порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи

Фонд зобов'язаний:

1. забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства;
2. здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обгрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів;
3. здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей;
4. вести облік і звітність щодо страхових коштів;
5. публікувати в засобах масової інформації бюджет Фонду на поточний рік та звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік;
6. надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
7. інформувати застрахованих осіб про призначення (відмову) і розмір матеріального забезпечення, порядок виплати, види та умови надання матеріального забезпечення і соціальних послуг, а також про порядок оскарження рішень у разі відмови в наданні матеріального забезпечення і соціальних послуг;
8. співпрацювати з фондами з інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування у реалізації заходів, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, приймаючи спільне рішення щодо участі у фінансуванні цих заходів.

Кошти Фонду

Формування коштів Фонду  здійснюється за рахунок:

• страхових внесків страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб;
• сум пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до законодавства;
• благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
• асигнувань із Державного бюджету України;
• інших надходжень відповідно до законодавства.

4. НОВОВВЕДЕННЯ СТОСОВНО СТРАХУВАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ВИТРАТАМИ, ЗУМОВЛЕНИМИ ПОХОВАННЯМ

Страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III. Ним передбачаються заходи матеріального забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, а також часткова компенсація витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, санаторно-курортним лікуванням застрахованих осіб та членів їх сімей, реабілітацією таких осіб тощо. Цими питаннями займається Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З введенням  в дію з 01 січня 2011 року Закону України  «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, положення Закону № 2240-ІІІ в частині реєстрації страхувальників, збору внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, порядку сплати внесків та деякі інші, фактично втратили чинність.

На сьогодні дещо змінено перелік застрахованих  осіб, які мають право на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Зокрема, автоматично застрахованими особами ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI називає працівників - громадян України, іноземців (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та осіб без громадянства, які працюють у роботодавців, що сплачують за них єдиний внесок. Всі інші категорії застрахованих осіб мають право на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у випадку добровільної сплати ними єдиного внеску.

До страхувальників належать передусім роботодавці, а також особи, які добровільно сплачують внески на цей вид страхування. Роботодавці зобов’язані бути зареєстрованими як страхувальники у Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, який ведуть органи Пенсійного фонду України. У разі порушення цієї вимоги до них застосовуються штрафні санкції. Як бачимо, ця норма змінилася, оскільки раніше Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мав свій реєстр страхувальників.

Органом, який забезпечує акумуляцію коштів на цей вид соціального  страхування в рамках єдиного соціального внеску відповідно до ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, є Пенсійний фонд України, а органом, який здійснює страхові виплати при настанні страхового випадку, є ФСС з ТВП.

З вступом в  силу з 01 січня 2011 року ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (п.10 Прикінцевих та перехідних положень) втратив свою чинність ЗУ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-III, який раніше визначав розміри платежів до ФСС з ТВП. Зокрема, сьогодні роботодавці перераховують страхові внески відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Для роботодавців, які беруть участь у загальнообов’язковому  державному соціальному страхуванні  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими похованням, на добровільних засадах, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску (ст.8 п.11 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Також, наприклад, єдиний соціальний внесок для платників, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, встановлюється у  розмірі 2 відсотки від суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Крім роботодавців, внески на цей вид страхування  сплачують і самі застраховані особи із суми отримуваної ними оплати праці. Так, в сумі єдиного внеску 1 % страхових внесків утримується з найманих працівників до ФСС ТВП, добровільно застраховані сплачують 1,9 % від свого доходу, або самостійно встановленої суми такого доходу, але не більше максимальної величини заробітної плати.

Період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому  державному соціальному страхуванню  у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який щомісяця сплачені страхові внески (нею, роботодавцем) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, є страховим стажем.

Сума єдиного  внеску, яка розподіляється на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, варіює від 3,8085 відсотка до 2,8169 відсотка в залежності від класу професійного ризику виробництва для роботодавців згідно ст.8 п.15 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Розподіл внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, для інших категорій платників єдиного внеску регулюється пп.16, 19, 21, 23, 25, 26 вищезазначеного Закону України.

Порядок фінансування страхувальників для надання  застрахованим особам матеріального  забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюється на даний момент Постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. № 26. Таким чином, втратили свою чинність деякі положення Інструкції «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів ФСС з ТВП», затвердженої постановою правління ФСС з ТВП від 26 червня 2001 р. № 16 в частині порядку акумуляції коштів та реєстрації платників страхових внесків, оскільки дані функції, відповідно до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, виконує Пенсійний фонд України.

Страховим випадком вважається подія, з настанням якої виникає право застрахованої  особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III.

Страховими  випадками при страхуванні у  зв’язку з тимчасовою втратою працездатності вважаються:

1. тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2. необхідність догляду за хворою дитиною;
3. необхідність догляду за хворим членом сім’ї;
4. необхідність догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5. кар<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14pt; text-deco