Проблеми соціального страхування в Україні

 

 

3. Необхідність та зміст страхування

 

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам Збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві [7].

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів господарюючих суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних норм, які б забезпечили страховикам наявність достатніх фінансових гарантій, з іншого боку.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

Ризики — можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство тощо) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних, уразливих з погляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик — певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування [6].

Нестрахові ризики — події, які теж супроводжуються певними втратами для потерпілого, але не підлягають страхуванню, найчастіше у зв'язку з відсутністю бажаючих взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цими подіями. Це, як правило, ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитків та ціну страхової послуги.

З розвитком ринкових відносин зростає ступінь ризику, отже, зростає потреба суспільства у засобах захисту та механізмах обмеження ризику. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності, і, таким чином, не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу. Але воно послаблює залежність суспільного виробництва та окремого підприємця від непередбачуваних небажаних випадків і являє собою вироблений суспільством механізм боротьби із порушенням економічної рівноваги. Та часткова або повна компенсація збитків — не єдина функція страхування. Важливе значення мають превентивні (попереджувальні) заходи, спрямовані на запобігання страхового випадку (протипожежні заходи, запобігання дорожньо-транспортним пригодам, епідеміям тощо) та репресивні, спрямовані на усунення страхового випадку (боротьба з пожежею, паводком, епідемією і т. ін.) [4].

 

3.1 Поняття соціального страхування та його значення

 

Соціальне страхування — гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також з охорони здоров'я членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;

наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність [2].

У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності або ж за браком такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті.

Соціальне страхування покликане виконувати такі функції:

формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманням непрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі;

забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;

скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;

сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу [3].

Система соціального страхування складається з двох видів:

перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;

другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають певні фонди з характерними для них напрямками використання коштів.

Розподіл страхових внесків на окремі види соціального страхування (у %%)

 

 

 

4. Проблеми та перспективи розвитку системи соціального страхування в Україні

 

Системою соціального захисту охоплено:близько 14,5 млн. громадян похилого віку (із них 2 млн. інвалідів);

- 115 тис. дітей-інвалідів;

- З млн. тих, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- З млн. службовців різних категорій (значною мірою і члени їхніх сімей) поповнюють армію тих, хто користується пільгами. Це працівники правоохоронних, митних, податкових органів, санепідеміологічних служб, депутати різних рівнів, військовослужбовці тощо.

У нашій державі діють близько 200 законів та нормативних актів, що визначають пільги громадянам. Самих пільг нараховується 40 видів (безплатний проїзд у громадському транспорті, безплатне санаторне лікування, безплатні ліки, 50- і 100%-ві пільги на оплату житлово-комунальних послуг і т. ін.).

Співвідношення середнього розміру пенсії та середнього розміру заробітної плати в Україні досить низьке. Воно становить близько 35%.

Пенсії встановлюються у розмірах, значно нижчих, ніж визначений державою прожитковий мінімум [3].

Надмірно зростають витрати на утримання служб, комісій та центрів соціального обслуговування.

Отже, система соціального захисту в Україні потребує докорінної реформи.

Необхідність захисту соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна політика держави стала органічною складовою економічних реформ і здійснювалась з урахуванням світового досвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародної організації праці і, отже, не використовує конвенцію з питань соціального захисту населення, якою керуються країни ОЕСР. Організація соціального страхування в цих країнах базується на державних та недержавних програмах, що мають спільну мету — здійснення найповнішого захисту громадян.

Оцінюючи систему соціального захисту, яка нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше, запровадження додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-то оподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота, пла-1 тини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не може вплинути на рівень пенсійного забезпечення [4].

37% нарахувань на фонд оплати праці — надмірно важкий тягар для підприємств, установ та організацій. Разом з тим ці засоби не можуть вирішити проблеми соціального захисту вже непрацездатних громадян за рахунок працюючих. Непомірно велика частка тіньової економіки зводить нанівець спроби вирішити проблеми належного пенсійного забезпечення за рахунок найбільш законослухняних, але низькооплачуваних категорій громадян.

Дефіцит бюджетних коштів унеможливлює вирішення цієї проблеми найближчим часом. Назріває потреба реформування як системи соціального страхування в цілому, так і пенсійної системи зокрема.

Досвід країн, що пережили досить важкий економічний стан, аналогічний тому, в якому сьогодні опинилася Україна, свідчить про те, що суспільство може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою особистого страхування [1].

 

 

Висновок

 

Соціальне страхування в умовах ринкової економіки - провідна організаційно-правова форма соціального забезпечення, яка гарантує особам право на соціальне забезпечення і профілактику соціального (страхового) ризику за рахунок страхових коштів.

Право на соціальне страхування - це можливість особи брати участь у системі заходів щодо забезпечення реалізації права на соціальне забезпечення й вимагати відповідних дій від страхувальника та страховика. “Відповідні дії” страхувальника та страховика включають: 1) сплату, акумулювання та цільове витрачання страхових коштів; 2) призначення та виплату страхового забезпечення відповідного розміру і в строки, передбачені законодавством або договором про соціальне страхування.

У системі соціального страхування значне місце посідають заходи щодо профілактики, оздоровлення, реабілітації та іншого попередження страхового ризику, які не є “страхуванням від страхового випадку”, тому об’єктом соціального страхування виступають інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю, продуктивною зайнятістю застрахованих осіб [1].

Соціальне страхування може бути державним та недержавним (добровільним). Недержавне соціальне страхування відрізняється від добровільного особистого наступним: воно не обумовлено страховою сумою, підставою для організації виступає соціальний ризик, охоплює тільки економічно активне населення, механізмами здійснення страхування (відсутність договорів змішаного страхування, можливість переходу до іншого страхового фонду), повинно поєднувати накопичувальний і солідарний принципи та мати спільне керівництво.

Недержавні соціальні страхові фонди - це юридичні особи, що утворюються і функціонують як результат спільних дій підприємців, працівників і осіб, які самостійно забезпечують себе роботою для здійснення добровільного соціального страхування та основною метою діяльності яких, є надання або підвищення рівня соціального забезпечення.

Страховиком загальнообов’язкового державного соціального страхування є фінансово відокремлена некомерційна юридична особа, яка функціонує на паритетних засадах з метою акумулювання страхових коштів та забезпечення застрахованих осіб у разі настання страхового випадку.

Передумовою виникнення страхових правовідносин виступають соціальні (страхові) ризики - обставини, які можуть наступити незалежно від волі, свідомості людини та містять небезпеку шкідливих наслідків для “соціального” статусу особи, джерел засобів її життєдіяльності та неможливі для абсолютного усунення вірогідності їх настання.

 

 

Література:

 

Базилевич В. Д. Страхова справа: Навч. посібник. – К., 2000

Бойко М.Д Право соціального забезпечення України. – Київ: Атака, 2006

Гуменюк И.А. Пенсионный фонд: проблемы формирования бюджета// Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. Вип.5. - 1998. - С.253-258.

Гуменюк И.А. Система социальной защиты граждан от безработицы в Украине// Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. Вип.6. Ч.2 - 1999. - С.121-126.

Гуменюк І. Загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У підручнику “Трудове право України” / Під ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевою. - К.: “Знання”, 2000. - С. 416-420

Гуменюк І.О. Соціальне страхування в Україні: окремі теоретичні проблеми// Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. Вип.9. - 2000. - С.180-186.