Обовязкове страхування та його принципи

  3) несплати страхувальником страхових  платежів у встановлені договором  терміни;

  4) ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина за винятком випадків, передбачених законодавством України;

  5) ліквідації страховика у порядку,  встановленому законодавством України;

  6) прийняття судового рішення про  визнання договору страхування недійсним;

  7) інших випадків, передбачених законодавством

  України.

3. ПРАВА 1 ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН У СТРАХУВАННІ

  Згідно  з нормами Декрету "Про страхування", страховик зобов'язаний:   

  1) ознайомити страхувальника з  умовами страхування;

  2) як тільки стане відомо про настання страхового випадку, негайно вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

  3) при настанні страхового випадку  здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу), пені, розмір яких визначається умовами страхування, або за згодою сторін;

  4) відшкодовувати збитки, завдані  страхувальнику при настанні  страхового випадку щодо запобігання  або зменшення збитків, якщо  це передбачено умовами договору;

  5) за заявою страхувальника у  разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

  6) тримати в таємниці відомості  про страхувальника і його  майновий стан за винятком  випадків, передбачених законодавством України.

  Умовами договору страхування можуть бути також інші передбачені обов'язки страховика.

  В свою чергу страхувальник зобов'язаний:

  1) своєчасно робити страхові платежі;

  2) при укладанні договору страхування  надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

  3) повідомити страховика про інші  діючі договори страхування щодо  цього об'єкта страхування;

  4) вживати заходів щодо запобігання  та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

  5) повідомити страховика про настання  страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

  У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, яка одержала це майно в спадщину.

  В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи  лише за згодою страховика, якщо інше не передбачене договором страхування.

  У разі смерті страхувальника, який уклав договір

  особистого  страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти  як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства  покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів

  застрахованих.

  Якщо  в період дії договору страхування  страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

  Якщо  в період дії договору страхування  страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.

  Страховик має право відмовити у виплаті  страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:

  1) навмисні дії страхувальника  або особи, на користь якої  укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності громадян. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

  2) вчинення страхувальником-громадянином  або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового

  випадку;

  3) подання страхувальником свідомо  неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

  4) отримання страхувальником відповідного  відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи,

  винної  за заподіяне;

  5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

  6) інші випадки, передбачені законодавчими  актами.

  Умовами договору страхування можуть бути зазначені інші обставини для відмови у сплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.

  Рішення про відмову у виплаті страхових  сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

  Відмова страховика у виплаті страхових  сум може бути оскаржена страхувальником  у судовому порядку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.