Досвід медичного страхування в зарубіжних країнах

     ДОСВІД  МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ  У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

     Висвітлено  досвід медичного страхування у  розвинених країнах світу, можливості його застосування для подальшого розвитку ринку медичного страхування  України.

     Ключові слова: медичне страхування, ринок медичного страхування України,іноземний досвід медичного страхування.

     Одним із найважливіших компонентів ефективного  функціонування економіки та системи  охорони здоров'я є медичне  страхування. Медичне

страхування –  це гарант здорової нації в майбутньому. На жаль, зі збільшенням відсотка захворюваності населення України нагально постає питання про захист здоров'я людей. Коштів, які державний бюджет передбачає для фінансування медицини, не вистачає на ефективне медичне обслуговування. Тому зараз активно досліджують  питання про введення обов'язкового медичного страхування.

     За  допомогою страхової медицини вирішуються  питання гарантова ності та доступності  медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров'я. Страхова медицина

охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів,

витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних  закладів, надання медичної допомоги населенню [8, с. 233].

     1 Наук. керівник: доц. О.А. Біттер, д-р  екон. наук – Львівська державна  фінансова академія

     Науковий  вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.10

     4. Економіка, планування  і управління галузі  179

     Медичне страхування є формою захисту  інтересів громадян у разі

     втрати  ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компе

     нсацією витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я, а саме: з відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням, придбанням медикаментів, лікуванням у стаціонарі, отриманням стоматологічних послуг, вживанням профілактичних та оздоровчих заходів.

     З метою сприяння розвитку відкритого та доступного ринку медичного страхування  в Україні у березні 1999 р. було створено Асоціацію "Українське медичне  страхове бюро". Членами цієї Асоціації  є 28 страхових компаній України та ін. юридичні особи від 12 областей України, АР Крим та Києва [1, с. 91, 98].

     Як  показують дослідження, сьогодні в  Україні людей, які не мають медичного  страхування, понад 95 %! Тобто перспективи  розвитку системи медичного страхування  в Україні великі, оскільки потенційних  споживачів страхових послуг багато. Для того, щоб краще зрозуміти, яким шляхом пот- рібно рухатись нашій  країні у час реформ галузі медицини, розглянемо зару- біжний досвід, де медичне  страхування було запроваджено майже  сторіччя тому. Фінансове забезпечення охорони здоров'я у розвинених країнах здійснюється з різних джерел: державного _______бюджету, коштів підприємств  і внесків приватних осіб. Базуючись  на цьому, виокремлюють такі базові моделі фінансування охорони здоров'я:

     ● державна, заснована на бевериджевській  концепції, що фінансується переважно (до 90 %) з бюджетних джерел (системи, що фінансуються за рахунок оподаткування). Оплату медичних послуг проводять з  основних прибутків держави. Виділення  фінансування на всі здійснювані  послуги розглядають як частину  процесу планування загальних урядових витрат. За першою формою фінансуються, наприклад, системи охорони здоров'я  Великобританії, Канади,

     Ірландії;

     ● бюджетно-страхова (бісмарковська концепція), що фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, трудящих громадян і субсидій держави (системи соціального  страхування). Медичні послуги оплачуються  за рахунок внесків в фонд охорони  здоров'я. Найпростішим є внесок, який робить наймач і працівник. Внески залежать від платоспроможності, а доступ до послуг – від потреби. Медичний фонд (або фонди) зазвичай незалежний від держави, але діє в рамках законодавства. За соціального страхування  гарантується право на точно зумовлені  види послуг і встановлюються такі частки внесків і на такому рівні, які дають гарантію використання такого права. Фінансування з позабюджетних  фондів медичного страхування переважає  в Німеччині (78 %), Італії (87 %), Франції (71 %), Швеції (91 %), Японії (73 %) та інших  країнах;

     ● приватнопідприємницька, що фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг, а також за рахунок коштів добровільного медичного страхування. Населення, що страхується, виплачує премію страхувальнику, сума якої визначається очікуваною середньою вартістю послуг, що надаються ним, причому схильні  до більшого ризику, платять більше. Пряма оплата послуг пацієнтами не належить до страхування. Пацієнти сплачують  медичні послуги відповідно до тарифів. Така система діє в таких країнах, як США Південна Корея, Нідерланди [4].

     Національний  лісотехнічний університет  України

     180 Збірник науково-технічних праць

     Системи фінансування охорони здоров'я з  використанням механізмів

     медичного страхування набули поширення в  більшості країн світу. При

     цьому передбачається більша або менша  участь урядів у фінансуванні стра-

     хових фондів, регулюванні страхової моделі, що склалася сторіччями. Моделі

     медичного страхування експерти ВООЗ оцінювали  за такими 10 критеріями:

     1. Забезпечення доброго здоров'я  для всіх.

     2. Якість і доступність медичного  обслуговування.

     3. Свобода вибору постачальника  медичної допомоги.

     4. Відсутність суворих перешкод  для занять медичною практикою  і наяв-

     ність конкуренції.

     5. Вплив громадськості.

     6. Співпраця з іншими секторами.

     7. Контроль за витратами і фінансова  ефективність.

     8. Централізований контроль і оцінка.

     9. Здібність до оновлення і розвитку.

     10. Адміністративні витрати.

     Оцінюючи  моделі, експерти спиралася як на національний досвід, так

     і на досвід інших країн, особливо Великобританії і США, де практикуються

     окремі  елементи цих моделей, тому оцінка мала не умовний, а досить кон-

     кретний характер.

     Експерти  зазначають, що при системі обов'язкового медичного стра-

     хування виникає небезпека того, що страхувальники будуть відбирати для

     страхування більш здорових людей, у яких потреби  в медичному обслугову-

     ванні менше. Тому необхідні державний  контроль і надання субсидій тим

     страхувальникам, які охоплюють більше число осіб з високим ризиком захво-

     рювання.

     Однією  з перших країн, де було запроваджено медичне страхування, є

     Німеччина. Насамперед треба зазначити, що в  Німеччині є два види медично-

     го  страхування: державне і приватне. Державне медичне страхування Німеч-

     чини  є загальнообов'язковим. Тобто кожен  найманий працівник, а також осо-

     би, які навчаються на виробництві (Auszubildende), підлягають обов'язковому

     державному  медичному страхуванню і мають  бути членами однієї з вільно

     обраних ними державних лікарняних кас. За певних умов обов'язковому дер-

     жавному медичному страхуванню підлягають особи, які отримують допомо-

     гу  з безробіття (Arbeitslosengeld II), працівники сільського і лісового госпо-

     дарства та члени їх сімей, особи, які займаються мистецькою діяльністю, сту-

     денти, пенсіонери тощо.

     Окрім осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному медич-

     ному  страхуванню, послугами і захистом державного медичного страхування

     користуються  також особи, які добровільно  стали членами державних лікар-

     няних кас. Зазначимо, що на відміну від  приватних, державні лікарняні каси

     не  мають права відмовляти особам у  членстві.

     У рамках так званого сімейного  страхування (Familienversicherung)

     послугами і захистом державного медичного  страхування користуються та-

     кож члени сімей (чоловік або дружина  та неповнолітні діти) осіб, що є зас-

     трахованими в системі державного медичного  страхування. Такі члени сімей

     Науковий  вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.10

     4. Економіка, планування  і управління галузі  181

     звільняються  від самостійної сплати страхових  внесків, однак за умови, що їх

     заробіток не перевищує певну встановлену  законодавством межу.

     Система медичного страхування Німеччини  вирішує свої завдання до-

     сить  автономно і незалежно від  державного бюджету [6].

     Великобританія  використовує для громадян країни майже  виключно

     систему бюджетного фінансування охорони здоров'я, що обумовлює його

     державний характер з високою мірою централізації  управління. Бюджетна

     схема передбачає фінансування охорони здоров'я  із загальних податкових

     надходжень  до державного бюджету та охоплює  всі категорії населення. При

     цьому основна частина медичних установ  належить державі, управління

     здійснюють  центральні та місцеві органи влади  за ієрархічним принципом.

     Система Національної служби охорони здоров'я (НСОЗ) Великобрита-

     нії, заснована 2тпереважно на державному фінансуванні та спрямована на

     здійснення  повноцінної медичної допомоги, доступної  кожному громадяни-

     нові  без винятку. У системі незмінним  збереглися основні її принципи:

     1. Фінансування НСОЗ – переважно  із загальних бюджетних надхо-

     джень.

     2. Система охорони здоров'я з  централізованим фінансуванням.

     3. Збереження форми власності виробниками  медичних послуг.

     Багато  авторів, фахівців у галузі охорони  здоров'я за кордоном вважа-

     ють, що цій системі характерні такі особливості:

     ● нестача фінансових ресурсів;

     ● незавершена система оплати праці  та пов'язаний з цим дефіцит кадрів;

     ● недостатній розвиток системи первинної  медико-санітарної допомоги;

     ● практична відсутність контролю з боку споживачів медичних послуг;

     ● самооцінка працівниками охорони здоров'я  своєї діяльності;

     ● необхідність децентралізації управління;

     ● недостатнє раціональне і ефективне  використання ресурсів.

     Уряд  Великої Британії пропонує стимулювати  спроби Національної

     системи охорони здоров'я підвищити ефективність медичної допомоги завдя-

     ки  посиленню конкуренції між її різновидами. Запроваджено _______розмежування

     відповідальності  за придбання медичної допомоги та за її надання. Система

     медичного страхування також приєднана  до придбання медичної допомоги