Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт

Трансформація інтелектуальної  власності 

в інноваційний продукт 

      Світовий  досвід економічного розвитку свідчить, що на сучасному етапі інноваційним технологіям немає альтернативи.

      На  межі ХХ та ХХІ ст. в світовій економіці  прискорились зміни в промисловості - в технології, структурі, масштабі, територіальному розміщенні та організації виробництва, а також у взаємозв’язку  цих факторів.

      Ключовими є інновації, що перетворилися на промислову релігію кінця ХХ ст. Компанії сприймають інновації як засіб  збільшення прибутків та завоювання більш широкого сегменту ринку. Уряди країн вважають їх панацеєю з точки зору прискорення економічного зростання через підвищення конкурентоспроможності країни в світі.

      Ось чому, Україна не може стояти осторонь від цих процесів, а їх вивчення з позиції світового досвіду вирішення цих проблем, сприятиме визначенню шляхів реалізації інноваційної політики України з урахуванням певних умов. Сьогодні ж уряд України турбує тенденція до технологічного відставання України порівняно з іншими розвиненими країнами. Понад 90 відсотків продукції, яка виробляється промисловістю України, не має сучасного рівня науково-технічного забезпечення. Частка України у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією, за оцінками експертів, складає лише одну десяту відсотка. Це на порядок нижче, ніж частка Польщі та Китаю, і на два порядки – Німеччини.

      Лише  прискорений розвиток інноваційних процесів, який базується на ефективному  використанні науково-технічного потенціалу, є основним фактором економічного зростання країни.

      Відповідно  до Закону України ” Про інноваційну  діяльність” (2002р.), Інновації – це новостворені (засновані) і/або/ вдосконалені конкурентноздатні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і/або/ соціальної сфери.

      Зацікавленість  в інновації полягає в тому, що приріст обсягів збуту і  доходів має місце на тих підприємствах, які впроваджують інновації. Підштовхує до цього бажання підприємств своєчасно виявляти тенденції розвитку ринку і просувати на ньому нові високоякісні товари, орієнтовані на задоволення сучасних і майбутніх проблем та бажань споживачів.

      Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

      В основу інноваційної діяльності покладена  інноваційна політика, яка здійснюється на рівні держави (макрорівні) або на рівні підприємств (мікрорівні).

      Орієнтація  на інноваційний шлях розвитку вимагає  від національних суб’єктів господарської  діяльності перебудови системи управління, створення на основі принципів маркетингу системи оперативного пошуку нових сфер та способів реалізації власного потенціалу, які спиралися б на нові товари, нові технології, нові методи організації виробництва і збуту.

     Зауважимо, Україна має вагомі об’єктивні передумови формування інноваційної стратегії  довгострокового економічного розвитку. Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних проведеним у високорозвинених країнах.

      У різних країнах проблема реалізації нововведень вирішується по-різному, хоч і можна простежити певні моменти, спільні для більшості сучасних лідерів науково-технічного прогресу.

     Завдання  України – побудувати і реалізувати  інноваційну модель розвитку (перетворень), в основу якої покладена інноваційна  складова, яка визначає мету інноваційної стратегії та механізми підтримки пріоритетних програм і проектів.

      В пріоритетному використанні сукупності інноваційних факторів в розвитку економіки  і полягає сутність переведення  її на якісно новий тип розвитку, що дозволяє набути їй в ринковому середовищі економічну збалансованість.

      Стан  економічної збалансованості як інтегрованої властивості цілісного  господарського організму характеризує тип його розвитку. Як наукова категорія  економічна збалансованість відтворює  сутність особливого стану господарської системи  в складному ринковому середовищі, яке характеризує гарантію цілеспрямованості її руху сьогодні і прогнозованому майбутньому. Вона сполучає в собі сукупність властивостей самої системи і найважливіших складових її виробничої та комерційної діяльності, у тому числі якість продукції та її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість основного капіталу, стабільність обновлюваного ресурсного забезпечення, розвиненість постійно прогресуючого кадрового та інтелектуального потенціалів, наявність інноваційного менеджменту. Тобто, тип розвитку економіки характеризується не лише переважно використовуваними факторами, але й станом процесів, які пов’язані з народженням і результативністю використовуваних факторів – ресурсів, з виробництвом товарів – інновацій.

      Сьогодні  головними факторами розвитку будь-якої господарської системи є інноваційні, тобто ті інноваційні компоненти, які в комплексі можуть перетворити  виробничу сферу, оновлюючи виробничий апарат, готуючи і спонукаючи людей ефективно її використовувати.

      З означених позицій можна виділити інноваційний тип розвитку господарської  системи, коли інноваційна діяльність здійснюється як на макрорівні (держава  в цілому, регіональна або галузева економіка), так і на мікрорівні (підприємства, об’єднання підприємств).

      Структура інноваційної моделі розвитку господарської  системи представлена на рис. 1. 
 

        

      

        

        

      

      

      

        

      

      

      

        
 
 
 
 

      

        

        

      

        
 

Рис. 1. Структура інноваційної моделі розвитку господарської системи

 

     Інноваційна модель розвитку господарської  системи в своїй основі повинна  враховувати інноваційний тип розвитку економіки в ринковому середовищі. Інноваційний тип розвитку господарської  системи спирається на інноваційну  діяльність, в основі якої здійснюється інноваційна політика. За своєю суттю і економічним змістом інноваційна політика знаходить своє відображення при розробці стратегій інноваційної моделі розвитку.

          Стратегія інноваційної моделі розвитку – це досягнення якісно нового типу розвитку господарської системи, яка характеризується:

• новаторськими цілями, інноваційними результатами виробничої діяльності (товари, послуги, ефективність , конкурентноздатність тощо) в тактичному і стратегічному плані;
• інноваційними засобами досягнення цілі (факторами – інноваціями у вигляді новітньої техніки і технології, нової організації і мотивацій праці і виробництва);
• можливостями відтворення інноваційного спрямування на збалансованій основі, щоб господарська система мала всі організаційно-управлінські, ресурсні і мотиваційні умови для цього;
• пріоритетним використанням сукупності інноваційних факторів при визначенні обсягу і форми здійснюваних інвестицій, які реалізуються в різній часовій послідовності, а саме: послідовному, паралельному і інтегральному проходженні процесу вкладання капіталу і отримання прибутку.

      Реалізація  інноваційної політики можлива лише за умов послідовного здійснення інноваційного  процесу.

     Організаційно-матеріальною основою інвестиційного процесу  повинна стати організаційно-виробнича, науково-дослідна та дослідно-конструкторська інфраструктура, яка спрямована на здійснення інноваційної діяльності.

     Зауважимо, що перехід економіки на інноваційний тип розвитку повинен починатися з первинного і корпоративного виробничого  ланцюга, на основі якого формуються промислово-фінансові групи, технопарки, спільні підприємства та інші господарські формування – інноваційні структури, але за умови сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату на макро- і регіональному рівні.

      Інноваційний  процес – це послідовність дій на створення ідей можливого нововведення, маркетинг інновацій виробництво, продаж і поширень цього нововведення, оцінка ефективності інновацій.

      Саме  інноваційний процес з позиції його складових і послідовності здійснення є предметом дискусії, різних поглядів в різних джерелах, як наукового, так і практичного спрямування.

      Слід  відмітити, що інноваційний процес спрямований  на отримання кінцевого продукту, яким є інноваційний продукт та інноваційна  продукція. В основу цього процесу  покладена трансформація інтелектуальної власності в кінцевий продукт інноваційної діяльності, яку можна здійснити лише в інноваційному процесі.

      Структуризація  інноваційного процесу показана на рис. 2.

 

 
 

 

 
 

 
 

 
 

 

 
 
 
 
 

Рис. 2. Структуризація інноваційного процесу  

      Стимулом  впровадження інноваційного процесу, або передумовою процесу є  отримання (накопичення) відповідної  інформації про наміри, досвід, здійснення, впровадження інновацій 

      Відмітимо, що інформаційними джерелами при створенні нових продуктів, технологій, техніки можуть бути:

• інформація від клієнтів, у тому числі за допомогою вивчення їх думки і спеціальних опитувань;
• інформація, отримана з періодичних видань, відвідувань ярмарок, виставок, конференцій;
• інформація, отримана при здійсненні порівняльного аналізу продукції, технології і методів роботи конкурентів (з використанням прийомів бенчмаркетинга);
• надходження раціоналізаторських пропозицій, в тому числі шляхом організації “гуртків якості”, груп “мозкової атаки”;
• інформація, отримана при вивченні причин браку та рекламацій;
• інформація, яка з’являється при “випадкових” ідеях тощо.

    При цьому, якщо ідеї про нову продукцію  надходять з ринку збуту чи від раціоналізаторів, то це є частковим  її оновленням. Якщо ж ця ідея надходить з ринку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) під впливом науково-технічного прогресу, то при цьому пропонується принципово новий товар, нова технологія тощо.

    З метою визначення оптимального строку використання обладнання, технологій чи визначення оптимального часу для оновлення продукції або впровадження принципово нової, керівництво підприємств повинно вивчати життєвий цикл продукції. При цьому, слід правильно передбачити його динаміку і тривалість.

    Криві життєвого циклу продукції показують, що при зниженні попиту на один вид продукції, підприємство повинне своєчасно спланувати випуск іншого виду товару.

    З життєвим циклом продукції пов’язаний і життєвий цикл нововведень, який структурно відображає процес перетворення знань, процес перетворення ідеї у новий продукт.

      Життєвий  цикл нововведень відтворює інноваційний цикл: “наука – технології – виробництво - сфера споживання”.

  Життєвий  цикл нововведень призводить до появи  інноваційного продукту або інноваційної продукції, на всіх його стадіях, до яких належать: