Оцінка інноваційного потенціалу як невід'ємної частини інноваційного процесу

Оцінка  інноваційного потенціалу як невід'ємної  частини інноваційного процесу

Для успішного розвитку бізнесу необхідно вводити різноманітні нововведення, раціоналізувати виробництво  і процеси управління, що і обумовлює  значущість інновацій. Навіть якщо постійно модернізувати свої товари, ринки, на які орієнтовано виробництво, можуть увійти в стадію спаду, і прагнуть до розвитку підприємства повинні звертати увагу на нові ринки. Знання інноваційного механізму, його важелів, стимулів, провідних каналів має ключове значення для розвитку організацій в ринкових умовах. Інноваційний механізм - це форма здійснення інноваційної діяльності і сприяння її проведенню, пошуку інноваційних рішень, їх оцінки та впровадження, а також важіль стимулювання і регулювання цієї діяльності.

Вивчення інноваційного  механізму передбачає дослідження  сутності та специфіки інноваційних процесів, що протікають за законами ринку, а в економічній політиці активно  використовувати конкурентні стимули  до інноваційного розвитку окремих  господарюючих суб'єктів. Інноваційний процес передбачає послідовне перетворення інноваційної ідеї в товар, що проходить етапи досліджень, досвідчених розробок, маркетингу, виробництва, збуту, тобто процес комерціалізації інноваційної ідеї. Слід підкреслити, що в ході реалізації інноваційного процесу проявляються основні економічні закони ринкової економіки: попиту і пропозиції, конкуренції; закон норми прибутку; еквівалентного обміну; циклічного розвитку.

Дослідження інноваційного  процесу дозволяє відзначити, що сучасними  вченими виділяються наступні основні  етапи інноваційного процесу: генерування  нової ідеї; експериментальна реалізація нової ідеї; освоєння у виробництві; споживання; масовий випуск [1].

При практичній реалізації певного інноваційного проекту  на конкретному підприємстві, необхідними  стають ще дві стадії інноваційного  процесу, а саме, оцінка інноваційного  потенціалу господарюючого суб'єкта та експертиза інноваційного проекту  стосовно до даної організації (рис. 1). Ці етапи інноваційного процесу з'являються саме при практичному впровадженні інноваційних процесів, так як на стадії теоретичного моделювання необ  хідності в них немає.

 

Для визначення раціональних розмірів інноваційного потенціалу, який повинна мати ефективно функціонуюча організація, а також для отримання  коректних оцінок впливу інноваційного  потенціалу на її розвиток, необхідно  мати чітке визначення, по-перше, поняття  інноваційного потенціалу, а по-друге, його складу.

Аналіз наукової літератури дозволяє говорити про недостатню опрацьованості даної тематики. Наприклад, інноваційний потенціал одними вченими представлений як «накопичене певну кількість інформації про результати науково-технічних робіт, винаходів, проектно-конструкторських розробок, зразків нової техніки і продукції» [2], а інші трактують його як систему факторів і умов, необхідних для здійснення інноваційного процесу [8], що значно спрощує дійсність, а також звужує сферу застосування цієї важливої категорії.

У визначенні інноваційного  потенціалу як «здатності різних галузей  народного господарства виробляти  наукоємну продукцію, що відповідає вимогам світового ринку» [9], розглянута категорія прив'язана до конкретного  рівня (народне господарство), що також  звужує сферу її застосування. Крім того, в цьому випадку з розгляду випадають організаційні інновації та інновації-послуги.

У цих та інших  визначеннях інноваційного потенціалу, як правило, розкривається одна або  кілька сутнісних характеристик  даного явища. В одних варіантах акцент робиться на інституційні структури або засоби формування потенціалу, в інших йде співвідношення з конкретним рівнем (підприємство, національна економіка і т.д.).

Визначення «інноваційний  потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичених  ресурсів, які можуть бути приведені  в дію для досягнення цілей  економічних суб'єктів» [4], також  свідчить про наявність неоднозначності  в розумінні сутності поняття. Дана обставина значною мірою ускладнює вироблення практичних рекомендацій щодо формування і ефективного використання інноваційного потенціалу і, таким чином, негативно позначається на кінцевих результатах інноваційної діяльності.

На думку ряду вчених [5], поглиблений аналіз сутності та змісту категорії «інноваційний  потенціал» цілком доцільно здійснювати, спираючись на складові категорії - «потенціал»  і «інновація». Таким чином, категорію «інноваційний потенціал» можна визначити як здатність системи до трансформації фактичного порядку речей в новий стан з метою задоволення існуючих або знову виникаючих потреб (суб'єкта-новатора, споживача, ринку і т.п.). При цьому ефективне використання інноваційного потенціалу робить можливим перехід від прихованої можливості до явної реальності, тобто з одного стану в інший (а саме, від традиційного до нового).

Інші вчені розуміють  інноваційний потенціал організації як ступінь її готовності виконати задачі, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто ступінь готовності до реалізації інноваційного проекту чи програма інноваційних перетворень і впровадження інновацій [6, 12, 13].

Сутність будь-якого  об'єкта досить повно розкривається  за допомогою виявлення його структури. У цьому зв'язку окремо слід зупинитися на основних компонентах досліджуваної категорії. У сучасній літературі широко висвітлюється ресурсний потенціал як одна з компонент інноваційного потенціалу підприємства - це сукупність ресурсів, які використовуються в певних економічних формах для виробництва інноваційної продукції, що задовольняє суспільні потреби. Аналіз існуючих підходів до оцінювання інноваційного потенціалу [7] дозволяє виявити три основні компоненти, сукупність яких повною мірою відображає сутність досліджуваного поняття. Структура потенціалу представлена на рис. 2. 

 

Внутрішній потенціал

Отримання нового інноваційного продукту

Інші

Людські

Фінансові

Інформаційні

Матеріальні

Ресурсний потенціал

Продуктовий

Функціональний

Ресурсний

Організаційний

Управлінський

Структура іноваційного потенціалу

 

 

 

 

 

 

 

Результативна компонента

 

 

 

 

 

 

Розвиток інноваційного  потенціалу організації має здійснюватися  тільки через розвиток усіх її підрозділів. Тому в якості інструменту оцінки інноваційного потенціалу доцільно використовувати діагностику внутрішніх ресурсів. Внутрішній потенціал включає:

- Продуктовий (проектний) - напрямок діяльності організації  і їхніх результатів у виді  продуктів і послуг (проекти і  програми);

- Функціональний - перетворення ресурсів і керування  в продукти і послуги в процесі  трудової діяльності співробітників  організації;

- Організаційний - організаційна структура, технологія  процесів по усіх функціях  і проектам, організаційна культура;

- Управлінський  - загальне керівництво організації,  система і стиль управління.

Внутрішній потенціал  характеризує можливість цілеспрямованого здійснення інноваційної діяльності, тобто визначає здатність системи на принципах комерційної результативності привертати ресурси для ініціації, створення і поширення різного роду нововведень і характеризується через процеси створення і впровадження нового продукту, забезпечення взаємозв'язку новатора як з наукою, що надає прогресивні ідеї, так і ринком, що споживають готовий продукт, а також методи і способи управління інноваційним процесом.

У відповідності  з тим, яким чином ставиться основна  задача оцінки внутрішнього потенціалу, застосовуються такі методики оцінки: детальна чи діагностична.

Детальний аналіз проводиться в основному на стадії обгрунтування інновації і підготовки проекту її реалізації і впровадження. Обмеження в термінах, відсутність фахівців, здатних проводити системний аналіз, відсутність інформації про організацію (особливо при аналізі інноваційного потенціалу конкурентів) змушують використовувати діагностичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації. Проведення діагностичного аналізу вимагає визначених навичок і інформаційної бази. В якості діагностичні параметри використовується доступна інформація, що характеризує різні сторони діяльності компанії (наприклад, чисельність співробітників, середній рівень заробітної плати, продуктивність праці, собівартість продукції, якість продукції та послуг і т.д.) [10].

Схема оцінки внутрішнього потенціалу організації при детальному і діагностичному аналізі внутрішнього середовища представлена на рис. 3.

 

 

 

 

Ресурсний потенціал  включає наступні основні компоненти, що мають різне функціональне  призначення:

- Матеріально-технічні  ресурси - визначають техніко-технологічну  базу потенціалу;

- Інформаційні ресурси  (бази знань, моделі, алгоритми,  програми, проекти і т.д.). Цей вид ресурсів не самостійний і сам по собі має лише потенційне значення, лише об'єднавшись з іншими ресурсами - досвідом, працею, кваліфікацією, технікою, технологією, енергією, сировиною, він проявляється як рушійна сила інноваційного потенціалу;

- Фінансові ресурси  - характеризуються сукупністю джерел  і запасів фінансових можливостей,  які є в наявності і можуть  бути використані для реалізації  конкретних цілей і завдань;

- Людські ресурси  - сукупність виробничих і загальнолюдських  навичок, знань, здібностей.

Результативна компонента виступає відображенням кінцевого  результату реалізації наявних можливостей (у вигляді нового продукту, отриманого в ході здійснення інноваційного  процесу). Важливість і доцільність відособленого виділення підтверджується тим, що її збільшення, в свою чергу, сприяє розвитку решти складових (наприклад, ресурсної).

Слід зазнаwчити, що уявлення про інноваційний потенціал підприємства виключно як про сукупність ресурсів помилково, оскільки не враховує цільову характеристику цієї категорії, яка проявляється в потоках інноваційної продукції, для створення якої і призначені потоки господарських ресурсів. Усвідомлення недостатності ресурсного підходу стало вихідною точкою в пошуку нових визначень інноваційного потенціалу. Одним з них є визначення його через аналіз результатів інноваційної діяльності. Цей підхід прийнято вважати результативним. У цьому випадку інноваційний потенціал підприємства визначаємо як сукупність інноваційних ресурсів, використовуваних для виробництва інноваційної продукції, що задовольняє суспільні потреби та представлених у вигляді продуктів інноваційної діяльності в науковій та виробничій сфері.

Однак сьогодні при  розробці стратегій інноваційного  розвитку та визначенні інноваційного  потенціалу підприємства слід оцінювати  не тільки можливості інноваційної сфери, але й аналізувати достатність  ресурсів для поточного виробництва  інновацій. Мова, насамперед, іде про проблему одночасного фінансово-економічного забезпечення виробництва нещодавно створених інновацій, або існуючих продуктів, і розвитку нових. Іншими словами, інноваційний потенціал увазі максимальні можливості підприємства генерувати високу інноваційну активність, що проявляється в ефективному забезпеченні нових і майбутніх технологій.

Таким чином, інноваційний потенціал підприємства можна визначити  як його готовність і можливість виконати задачі, що забезпечують досягнення поставлених  інноваційних цілей або як міру готовності до реалізації інноваційних проектів або програм інноваційних перетворень  і впровадження інновацій при  одночасному забезпеченні поточного  виробництва інновацій.