Історія виникнення та розвитку комп’ютерної мережі Інтернет

    Шлюзи

    Локальні  мережі, що працюють на основі своїх  протоколів (не ТСР/ІР, а інших) підключаються до вузлових комп’ютерів Інтернету за допомогою так званих шлюзів. Знов-таки, шлюзом може бути спеціальний комп’ютер, але це може бути і спеціальна програма. Шлюзи виконують перетворення даних з форматів, прийнятих у локальних мережі, у формат, прийнятий в Інтернеті, і навпаки.

    Багатоликість Інтернету

    Інтернет  настільки багатоликий і різноманітний, що якщо запитати кількох різних людей про те, що в ньому головне, то вони, швидше за все, дадуть різні відповіді.

    Один  може сказати, що Інтернет – це всесвітнє  об’єднання різноманітних інформаційних мереж, заснованих на будь-яких фізичних принципах і будь-яких каналах зв’язку від телефонних до супутникових і волоконно-оптичних.

    Інший скаже, що канали зв’язку – це не головне, оскільки вони існували давним-давно, коли ніякого Інтернету й у спомині не було. А те, що безліч мереж можна об’єднати в одну, так це вже сто років як робиться в телефонії, енергетиці і на транспорті. Тому головна особливість Інтернету полягає в тому, що це не просто мережа, а всесвітня інформаційно-довідкова служба. Його можна розглядати як хитросплетену павутину, що складається із сотень мільйонів взаємозалежних документів. Почавши читати один документ, можна з нього перейти в інший, потім – у третій, і так далі – до кожного.

    Третій  скаже, що обидва підходи однобокі. За ними не видно людини і її потреб. Один дійсно любить копатися в документах, а іншого подавай новітні комп’ютерні ігри. Третьому ж не треба ні того, ні іншого – він хоче спілкуватися з людьми по усьому світі і не платити при цьому божевільні гроші за телефонні дзвінки. Так що головне в Інтернеті – сукупність серверів, що з їх допомогою можна отримати (ці сервери називаються службами).

    Для споживача Інтернет представляє  безліч служб, великих і малих. Нема рації їх перераховувати, оскільки щодня створюються нові і відмирають старі.

    Четверта  людина може сказати, що все це дурниця. Всіх інших видів мереж Інтернет відрізняються автоматизацією. Діяльність усіх служб забезпечується комп’ютерами і програмами – вони і складають суть Інтернету. Для тих, хто поставляє інформацію – одні програми, а для тих, хто з неї одержує – інші. Можна взагалі забути і про канали зв’язку, і про служби, і про Інтернет, а думати тільки про свій комп’ютер. Скільки на ньому твердих дисків? Один? Два? Забудьте про це. Уявіть собі, що Інтернет – це мільйон твердих дисків, що підключаються до вашого комп’ютера. Яка вам різниця, що до своїх твердих дисків комп’ютер звертається за допомогою внутрішніх шлейфів, а до чужих за допомогою зовнішніх ліній зв’язку? Головне в Інтернеті – ті програми, за допомогою яких це можна зробити. Ніхто не візьме від Інтернету більше, ніж дозволяють його програми. Не будь у клієнта спеціальних програм – не було б і Інтернету, хоч тричі зєднай усі комп’ютери планети між собою.

    П’ята людина може сказати, що всі приведені  вище висловлення про Інтернет –  правильні, але жодне з них  не характеризує Інтернет цілком. Його треба розглядати ширше і глибше.

    Сім рівнів мережної моделі Інтернету

    Коли  люди мають справу з особливо складними явищами, вони воліють розкладати їх по поличках за принципом ”розділяй і плануй”. У використанні Інтернету, звичайно, немає нічого складного, але як явище він дуже складний через заплутаність зв’язків, які то виникають, то зникають.

    1.Користувальний  рівень. Уявимо собі, що ми сидимо за комп’ютером і працюємо. Насправді ми працюємо з програмами, встановленими на нашому комп’ютері. Назвемо їх клієнтськими програмами. Сукупність цих програм і представляє для нас наш користувальницький рівень. Наші можливості в Інтернеті залежать від складу цих програм і від їхнього настроювання. Тобто, на користувальному рівні наші можливості роботи  в Інтернеті визначаються складом клієнтських програм.

    На  такому рівні Інтернет представляється  величезною сукупністю файлів з документами, програмами й іншими ресурсами, для  роботиз якими і служать наші клієнтські програми. Чим ширші можливості цих програм, тим ширші і наші можливості. Є програма для прослуховування радіотрансляцій – можемо слухати радіо; є програма для перегляду відео – можемо дивитися кіно, а якщо є поштовий клієнт – можемо одержувати і відправляти повідомлення електронної пошти.

    2.Рівень  представлення. А що дає нам можливість установлювати на комп’ютері програми і працювати з ними? Звичайно ж, це його операційна система. Вона виступає посередником між людиною, комп’ютером і програмами.

    На  другому рівні і відбувається спілкування з моделлю комп’ютера і його операційною системою. Усе, що відбувається на нижче лежачих рівнях, однаково відноситься до всіх типів комп’ютерів.

    Якщо  заглянути на Інтернет з цього  рівня, то це вже не  просто набір  файлів – це величезний набір „дисків”.

    3.Сенсовий  рівень. Давайте уявимо собі комп’ютер із трьома твердими дисками. У комп’ютера є три власники. Кожний настроїв операційну систему так, щоб цілком використовувати „свій” диск, а для інших користувачів зробив його схованим. Свою роботу вони починають з реєстрації – вводять ім’я і пароль при включенні комп’ютера.

    Якщо  запитати одного з них, скільки в  його комп’ютері твердих дисків, то він відповість, що тільки один, і  буде правий – у своєму персональному сеансі роботи з комп’ютером він ніколи не бачив ніяких інших дисків. Тої ж думки будуть дотримувати і двоє інших. Такий же погляд на Інтернет відкривається з висоти сеансного рівня.

    Підключення до Інтернету і наявність необхідних клієнтських програмще не означає, що в нас Інтернеті чекають. Тобто, зв’язатися з приятелем, звичайно, можна, але зі штаб-квартирою ЦРУ нас не зєднають. Треба або мати відповідні права, або знати заповітне слово. А якщо немає ні того, ні іншого, то і деяких секторів Інтернету в наших сеансах не буде.

    4.Транспортний рівень. Припустимо, що заповітне слово в нас є і ми можемо відправити запит на одержання файлу з грою (картинкою, статтею, музикою). А як цей запит повинний кодуватися? Це залежить від мережі. Усередині університетської мережі діють одні правила, поза нею – інші. Ці правила називають протоколами. Інтернет – він тому і вважається всесвітньою мережею, що на всьому її просторі діє один єдиний транспортний протокол – ТСР. На тих комп’ютерах, через які до Інтернету підключені малі локальні мережі, працюють шлюзи. Шлюзові програми перетворять потоки даних з формату, прийнятого в локальних чи мережах на автономних комп’ютерах, у єдиний формат, прийнятий в Інтернеті.

    Таким чином, якщо глянути на Інтернет на цьому рівні, то можна сказати, що це глобальна комп’ютерна мережа, у яій відбувається передача даних за допомогою протоколу ТСР.

    5.Мережний рівень. А що, якщо зєднати між собою пари комп’ютерів і пересилати між ними дані, нарізані на пакети по протоколі ТСР? Це теж буде Інтернет?

    Ні, це буде не Інтернет, а інтранет – різновид локально мережі. Такі мережі існують – їх називають корпоративними. Вони популярні тим, що всі користувальницькі програми, розроблені для Інтернету, можна використовувати й у інтранеті. Чи не правда, зручно працювати з комп’ютером, встановленим у сусідній кімнаті, тими ж засобами, якими ми працюємо з комп’ютерами, що знаходяться в Америці?

    Інтернет  відрізняється від локальних  мереж не тільки єдиним транспортним протоколом, але і єдиною системою адресації. Підіб’ємо підсумок. Якщо глянути на Інтернет з п’ятого рівня, то можна сказати, що Інтернет – це всесвітнє об’єднання безлічі комп’ютерів, кожний з яких має унікальну ІР-адресу.

    6.Рівень  з’єднання. Справа підходить до того, щоб фізично передавати сигнали з одного комп’ютера на інший, наприклад за допомогою модему. На цьому рівні цифрові дані з пакетів, створених раніше, накладаються на фізичні сигнали, генеруючи модемом, і змінюють їх (прийнято говорити модулюють). Як і всі операції комп’ютері, ця операція відбувається під керуванням програм. У даному випадку працюють програми, установлені разом із драйвером модему. При погляді із шостого рівня Інтернет – це сукупність комп’ютерних мереж чи автономних комп’ютерів, об’єднаних усілякими (будь-якими) засобами зв’язку.

    7.Фізичний  рівень. При погляді із самого „низького” рівня Інтернет представляється як всесвітня павутина проводів і інших каналів зв’язку. Сигнал від одного модему (чи іншого аналогічного пристрою) відправляється в шлях по каналі зв’язку до іншого пристрою. Фізично цей сигнал може бути пучком світла, потоком радіохвиль, пакетом звукових імпульсів і т.п. На фізичному рівні можна забути про дані, якими цей сигнал промодульований. Люди, що займаються Інтернетом на цьому рівні, можуть нічого не розуміти на комп’ютерах. 
 

    Семирівнева модель архітектури Інтернету 
 

    Бібліографія:

    1.Гаевский  А.Ю. Інформатика: 7-11 кл. Учебное пособие.  – К.: А.С.К., 2002. – 464с.

    2.Муштоватый И.Ф. Интернет для начинающих. Серия «Учебный курс». Ростов н/Д.: «Феникс», 1999. – 320с.

    3.Симонович  С., Евсеев Г. Новейший самоучитель по работе в Интернете. – Москва: «Десс Ком», 2000. – 528с.