Оцифровка карт в Маріnfo

 позиційні  дані (просторові), визначальні місцеположення;

 атрибутивні  дані, визначальні тематичні і  тимчасові характеристики.

Просторові  дані можуть бути описані за допомогою  векторних моделей, які утворюються  трьома типами даних:

 крапками (точковими  об'єктами);

 лініями  (полілініями, лінійними об'єктами);

 полігонами (ареалами, площинними об'єктами).

Шар - набір однотипних векторних графічних даних: точкових, лінійних, площинних. Основний спосіб представлення даних таблиці  у вікні Карти. Карта в Mapinfo може складатися з кількох шарів.

Окрім векторних шарів з об'єктами таблиць Mapinfo, у вікні Карти можуть бути показані растрові шари (шар з растровим зображенням), а також тематичні шари і косметичний шар. Самим верхнім у вікні Карти завжди є косметичний шар, дані якого знаходяться в спеціальній тимчасовій таблиці.

Під базою даних розуміємо сукупність даних, організованих за певними правилами, що встановлюють загальні принципи описування, зберігання й маніпулювання просторовими даними. Зберігання даних у БД забезпечує централізоване управління, дотримання стандартів, безпеку та цілісність даних, скорочує надмірність і усуває суперечність даних. Основні види ГБД залежать від моделі даних, яка використовується при відтворенні географічних об'єктів. Існує три відображення географічних об'єктів: об'єкт у дійсності, формалізоване відображення об'єкта, об'єкт у базі даних. Залежно від формалізації уявлення об'єкта залежить його форма зберігання у ГБД. На сьогодні виділяються три основні моделі організації БД: ієрархічна, мережева, реляційна.

В ієрархічній моделі записи даних створюють каскадну структуру, кожний запис якої пов'язаний тільки з одним записом більш високого рівня. У цій моделі взаємозв'язок між даними описується відношенням «один до багатьох».

У мережевих моделях кожний запис в кожному з вузлів мережі може бути пов'язаний з декількома іншими вузлами. Мережеві моделі використовують відношення «багатьох до багатьох», за якого один об'єкт може мати множину атрибутів, а кожен з них пов'язаний із множиною об'єктів.

Реляційні моделі даних мають табличну структуру: рядки таблиці відповідають одному запису інформації про об'єкт, а стовпчики-поля містять однотипні характеристики всіх об'єктів. Атрибути об'єктів групуються у рядках у вигляді відношень, оскільки кожний рядок зв'язує їх між собою. Подальшим розвитком цієї моделі стала геореляційна модель, де атрибутивна інформація зберігається в БД в окремих реляційних таблицях. Таким чином, геореляційна модель забезпечує однозначну відповідність графічних об'єктів атрибутивній інформації, яка дозволяє вибирати й аналізувати інформацію, що міститься в БД, як за просторовими, так і за атрибутивними критеріями.

Об'єктно-орієнтована модель є подальшим розвитком технології баз даних ГІС. У цьому випадку вся сукупність даних, що буде зберігатися й оброблятися в БД, подана не у вигляді набору окремих картографічних шарів і таблиць, а у вигляді об'єктів певного класу. Об'єктно-орієнтована модель поряд з геометричною й атрибутивною інформацією зберігає програмний код, що визначає поведінку об'єктів того чи іншого класу при введенні і редагуванні, аналізі або поданні даних.

До основних моделей відображення інформації у ГБД відноситься растрове та векторне подання.

Растрова модель даних базується на формалізації просторової інформації за комірками регулярної мережі, що суцільно покриває територію. У кожній комірці цієї мережі інформація відображається одним числом. Найчастіше використовуються комірки квадратної форми, хоча досить широко відомі комірки трикутної і шестикутної форм. Значення комірок можуть представляти як кількісні дані, наприклад, абсолютну висоту або рівень забруднення, так і якісні дані, наприклад, тип землекористування або тип рослинності.

Растр може мати змінну чисельність оптичних каналів. Кожна комірка характеризується декількома показниками значень каналів. Загальним прикладом таких значень є величина відбитого земною поверхнею випромінювання у визначеному діапазоні спектру електромагнітних хвиль. У гео- інформаційних пакетах растр відображається за допомогою растрового шару, який є посиланням на растр із певним методом відображення. Один растр може відображатись декількома растровими шарами з метою аналізу атрибутів або класифікації.

Растровий спосіб формалізації просторових даних має два різновиди: регулярних мереж і власне растровий.

Під методом регулярних мереж розуміють ручний спосіб оцифрування просторових даних шляхом осереднення або генералізації значень елемента, що цифрується, у кожному квадраті сітки середнього значення висоти земної поверхні, довжини гідрографічної мережі, концентрації забруднювача, переважаючого різновиду ґрунтового покриву тощо, що історично передував появі автоматичних методів растеризації просторової інформації.

Растровий спосіб формалізації просторових даних полягає у зображенні просторових об'єктів у вигляді мозаїки, що суцільно покриває територію. У растровій моделі просторова інформація кодується у вигляді прямокутної матриці за рядками і стовпцями, розмір якої відповідає розміру вихідного растра. У зв'язку з цим, положення кожного елемента растра в просторі визначається номерами стовпця і рядка, у яких розміщений даний елемент. Растри містять інформацію трьох видів: дані дистанційного зондування Землі, тематичні та зображення.

Дані дистанційного зондування Землі отримали за останні роки широке застосування у географічних дослідженнях. До основних їх видів відноситься аеро- та космічна зйомка із супутників, яка характеризується певним набором ознак, серед яких: роздільна здатність, смуга знімання, кількість і спектр каналів знімку, періодичність знімання, можливість стереозйомки, час знімання. Тематичні растри містять значення показника або категорію території. Зазвичай вони зберігаються у вигляді одноканальних растрів з асоційованими атрибутивними даними. Найбільш розповсюдженими тематичними растрами є моделі рельєфу. Растрові зображення відображують додаткову географічну інформацію у вигляді графічних матеріалів: фотографій, креслень, відсканованих картографічних матеріалів.

Векторною моделлю називають спосіб формалізації просторових даних, що ґрунтується на використанні набору елементарних графічних об'єктів, або «графічних примітивів».

Mapinfo суміщає  переваги обробки даних, якими  володіють бази даних, і наочність  карт, схем і графіків. У Mapinfo суміщені  ефективні засоби аналізу і представлення даних.

2.1.1 Інтерфейс користувача

 

Зберігання  інформації одна із найважливіших функцій  комп’ютера. Самий найрозповсюдженіший  метод такого зберігання є бази даних. Бази даних – це файл спеціального формату, який вміщує інформацію структуровану певним чином.

Більшість баз  даних має табличну структуру. Як ми знаємо, в табличній структурі  адрес даних визначається перетином  рядків і стовпчиків. В базах даних  стовпчики називають полями, а  рядки записами. Поля створюють структуру  бази даних, а записи складають інформацію, яка в ній знаходиться. Незважаючи на те що даних в базі немає, інформація в ній все таки є. Це структура бази, це набір полів. Вони оприділяють, що буде записано в цю базу і в якому вигляді.

Застосування  баз даних для кадастрової інформації дозволить:

• Проводити кількісний і якісний аудит земель з розділенням їх на категорії: виду використання, правовому режимі, наявністю і стану будівель;
• Вести списки землекористувачів с обліком їх реквізитів і формувати дані для податкової інспекції;
• Виконувати кадастровий облік земельних ділянок з підготовкою і видачею документів;
• Для обліку земельних ділянок під технологічними комплексами, як ЛЕП, лінії зв’язку, ЕПТК та інші передбачені типи об’єктів;
• Зберігати інформацію про права, угоди, обмеження і обов’язки;
• Відпрацьовувати інформацію про кадастрове, економічне і територіальне зонування, а також про зони їх обмежень
• Розраховувати і відстежувати надходження земельних платежів по всім земельним участкам облікової території.
• Відслідковувати «історію» об’єктів банку даних.

Таблиця - основна  інформаційна одиниця Mapinfo. На відміну  від звичайного поняття таблиці, в Mapinfo вона є шаром, прив'язаним до табличної  бази даних, і по суті відповідає карті. Кожен рядок таблиці бази даних  містить інформацію про окремий географічний об'єкт. Кожен стовпець містить певний атрибут.

У нашому випадку  будуть такі таблиці баз даних.

Розглянемо їх у табличній формі

Типологічні групування використовуються для характеристики соціально-економічних типів, аналітичні – для виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності, а структурні – для виявлення структури явищ. До типологічного можна віднести групування земельного фонду за категоріями, до аналітичного – за агровиробничими групами ґрунтів і урожайністю сільськогосподарських культур, до структурного – групування земельного фонду за структурою угідь.

Найважливіше  питання усякого групування –  це вибір групувальних ознак. Ознаки, покладені в основу виділення груп, називаються групувальними. Групувальні ознаки, які мають цифрове вираження, називаються кількісними, а ознаки, що характеризуються словесно, – атрибутивними.

Кількісними ознаками є розмір землеволодіння і землекористування, площа угідь, бал бонітету грунту тощо, а атрибутивними – категорії  земель, групи власників землі і землекористувачів, агровиробничі групи ґрунтів і т. д. Кількісні ознаки облікових одиниць при їх групуванні можуть мати суворо обумовлені значення (наприклад, число землеволодінь і землекористувань). Ці ознаки називаються первинними (дискретними). Якщо кількісні ознаки змінюються, як наприклад, площа земельних угідь, урожайність культур, вартість валової продукції з одиниці площі, затрати на одиницю продукції, то вони називаються неперервними.

Зведення і  групування статистичних даних земельного кадастру оформляється у вигляді статистичних таблиць, які є зведеною числовою характеристикою сукупності, що вивчається за декількома ознаками одночасно в їх взаємному зв'язку. Статистичні таблиці складаються із вертикальних граф (колонок) і горизонтальних рядків. Статистична таблиця має назву, підмет і присудок.

Назву таблиці  визначає чітко сформульований зміст  статистичних даних, місце і час, яких вони стосуються. Статистичний підмет таблиці – це сукупність або частина  сукупності, про яку говориться в  таблиці. Переважно для позначення підметів у таблицях відводиться ліва їх частина, а для позначення присудка, який характеризує подану в таблиці сукупність, – права. Частіше присудок таблиці розміщується у вертикальних графах – колонках.

За характером відображення підмета, статистичні таблиці поділяються на прості, групові і комбінаційні. У простих таблицях підмет є переліком окремих об'єктів сукупності. Вони є підсумковим зведенням результатів статистичного спостереження. У групових таблицях підсумок розділено на групи за однією якою-небудь ознакою, у комбінаційних – за двома і більше ознаками.

Залежно віл  змісту і побудови таблиць застосовуються різні прийоми їх вивчення й аналізу. Насамперед необхідно вивчити назву  таблиці, визначити у загальних  рисах її зміст, період, який вона характеризує, і зрозуміти її значення. Вивчення цифрових даних таблиці необхідно починати із загальних показників про всю сукупність і тільки після цього переходити до даних за групами й одиницями сукупності.

 

 

2.1.2 Типові запити до бази даних

 

Запит - це математичний питання, яке задається базі даних  для отримання певної інформації. У MapInfo Professional є два інструменти  складання запитів - ЗАПИТ і SQL-ЗАПИТ.

У загальних  рисах процес вибору об'єктів за допомогою команди ВИБРАТИ виглядає так:

1. Виконайте  команду ЗАПИТ> ВИБРАТИ.

2. Щоб побачити  результати вибірки, встановіть  прапорець Результат в список.

3. MapInfo Professional відкриє  вікно Списку і помістить туди  нову вибірку.

MapInfo називає  тимчасові таблиці вибірок "Query1", "Query2" і т.д. при виборі записів за допомогою команд ВИБРАТИ і SQL-ЗАПИТ можна задати свою назву таблиці вибірки. Введіть цю назву в віконце Помістити в таблицю. Таблицю запиту можна зберегти під іншим ім'ям на диску командою створити копію.Типові запити виконуються на вибір певних об’єктів за їх довжиною, площею, вибір населених пунктів за кількістю населення.

Наприклад потрібно вибрати на карті ділянки площа  яких більше 0,08 квадратного кілометра. Тоді необхідно виконати наступні дії:

1.Вибираємо команду Запит>Вибрати.

2.Вибрати в  полі “вибрати з таблиці” вибираємо таблицю Stav.

3.Умову скласти  таку :

-колонку вибрати  площа

-оператор встановити більше

4. Встановити пункт результати в список.

Вікно запиту буде мати такий вигляд

Приклади SQL-запитів

 

В цьому запиті ми звертаємося до таблиці «Ділянки» та колонки в ній «Площа». Виділяємо в цій колонці ділянки менше 0,2 км² та поміщаємо результати вибірки у таблицю «Вибірка1».