Міністерство
інфраструктури України
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ,
молоді та спорту УКРАЇНИ
Державний
університет інформаційно-комунікаційних
технологій
РЕФЕРАТ
з дисципліни
«Історія
науки (за галуззю знань)»
на тему:
«Інформаційно-комунікаційні
технології»
Київ
2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
Історія
розвитку інформаційної
безпеки 3
Розвиток
інформаційно-комунікаційних
технологій 4
1. Інформація 9
2. Інформаційні
процеси 9
3. Інформаційні
системи 10
4. Інформаційні
ресурси 10
5. Інформаційно-комунікаційні
технології 10
6. Нові
інформаційні технології 12
7. Інформаційний
ринок 13
8. Інформатизація 13
9. Інформаційна
культура 14
ПЕРЕЛІК
ПОСИЛАНЬ 15
ВСТУП
Історія
розвитку інформаційної
безпеки
Категорія
«інформаційна безпека» виникла
у зв'язку з наявністю у людей
і їх спільнот інтересів, яким може
бути завдано шкоди шляхом впливу
на засоби передачі інформації.
До
19 століття основне завдання інформаційної
безпеки полягала у захисті відомостей
про події, факти, майно, місцезнаходження
та інших даних, що мають для людини
особисто або співтовариства, до якого
він належав, життєве значення.
19
століття пов'язане з початком використання
технічних засобів електро- і радіозв'язку.
Для забезпечення скритності і перешкодозахищеності
радіозв'язку необхідно було використовувати
досвід першого періоду інформаційної
безпеки на більш високому технологічному
рівні, а саме застосування завадостійкого
кодування і декодування повідомлення
(сигналу).
З
1935 року з'являються радіолокаційні і
гідроакустичні засоби. Основним способом
забезпечення інформаційної безпеки в
цей період було поєднання організаційних
і технічних заходів, спрямованих на підвищення
захищеності радіолокаційних засобів
від впливу на їх прийомні пристрої активними
маскуючими і пасивними імітуючими радіоелектронними
перешкодами.
1946
рік - винахід електронно-обчислювальних
машин (комп'ютерів). Завдання інформаційної
безпеки вирішувалися, в основному,
шляхом обмеження фізичного доступу
до обладнання засобів добування,
переробки і передачі інформації.
Починаючи
з 1965 року створюються і розвиваються
локальні інформаційно-комунікаційні
мережі. Завдання інформаційної безпеки
також вирішувалися, в основному,
методами і способами фізичного
захисту засобів добування, переробки
і передачі інформації, об'єднаних
в локальну мережу шляхом адміністрування
та управління доступом до мережевих
ресурсів.
З
1973 року використання ультрамобільних
комунікаційних пристроїв з широким спектром
завдань додають серйозні загрози інформаційній
безпеці. Розробляються нові критерії
безпеки. Утворилися спільноти людей так
званих хакерів, що ставлять своєю метою
нанесення збитку інформаційної безпеки
окремих користувачів і організацій.
З 1986 року створюються і розвиваються
глобальні інформаційно-комунікаційні
мережі з використанням космічних засобів
в тому числі інтернет.
Сьогодні
виділяють наступні види загроз безпеці
інформації загального плану:
- організація
витоку інформації;
- загроза спотворень
(дезінформація, підроблення, повтор);
- загроза знищення
інформації;
- загроза інтелектуальної
власності (незаконне копіювання, відтворення
і т.д.);
- перешкоди
функціонування інформаційних систем.
Розвиток
інформаційно-комунікаційних
технологій
ХХI
століття по праву називають століттям
інформації, інформаційної революції,
основу якої становить безпрецедентний
за швидкістю та обсягом передачі
інформації розвиток нових технологій.
Разом з тим не варто забувати,
що спостережуваний інформаційно-технологічний
прорив має об'єктивні передумови.
Багатовікова еволюція засобів масової
інформації та комунікації містить
чимало воістину епохальних подій, серед
яких: винахід телеграфу і ротаційної
друкарською машини (1847 р.), телефону
(1870 р.), радіо (1895 р.), бездротового телеграфу
(1922 р.), телебачення (1930 р.). У 1946 році в
Сент-Луїсі (США) створена радіотелефонна
система, яку прийнято вважати родоначальницею
мобільного зв'язку. Саме вони підготували
ґрунт для наступної сенсаційної події:
поява в 1986 році Інтернету.
Однією
з найважливіших тенденцій сучасного
світу стала глобалізація, що наклала
свій відбиток і в інформаційно-комунікаційній
сфері. Інформаційні потоки виходять за
рамки національних і інтегруються
у світовий інформаційний простір,
чому значною мірою сприяє вдосконалення
в ході інформаційної революції комунікаційних
систем і способів використання космічного
простору для передачі інформації. Так,
заснована в 1980 році Т. Тернером компанія
CNN, задумана як цілодобовий канал новин
в Сполучених Штатах, перетворилася сьогодні
на невід'ємну частину інформаційного
простору планети. Всесвітню популярність
CNN принесло використання, починаючи з
1984 року, мобільного супутникового технології,
що дозволяє компанії вести прямі трансляції
безпосередньо з місця подій. Одночасно
з цим керівництво компанії все більше
уваги стало приділяти розширенню по всьому
світу мережі корпунктів. Репортери CNN,
як правило, одними з перших виявлялися
на передовій, в самій гущі подій. Сьогодні
навіть з'явився такий термін - "дипломатія
CNN". Оскільки дипломати в міністерствах
закордонних справ і в посольствах одночасно
отримують інформацію про події у світі
події, останні можуть зосередити свою
увагу більше на аналізі та прогнозуванні
їх подальшого розвитку.
Успішна
робота тут також у все більшій
мірі залежить від використання новітніх
засобів комунікації. Вдосконалення
комп'ютерних мереж і супутникового
зв'язку дозволяє досягти більш високого
рівня оперативності, а значить,
і конкурентоспроможності. Незважаючи
на наявні проблеми у пресі продовжують
створюватися "глобальні" газети,
яких поки що, правда, не так багато:
"Wall Street Journal", "Financial Times", "USA
Today", "International Herald Tribune".
Проте повною мірою говорити
про перспективи становлення
інформаційного суспільства стали
лише в результаті потепління,
прогресу в сфері нових інформаційних
технологій, який на початковому
етапі мав дуже розмірені темпи.
У 1888 році У. Берроу створив першу
лічильну машину, здатну складати великі
числа. (Гаків В. Комп'ютер на паровому
ходу / / Модус, 1999, N 2, с. 10-11.) Через два роки
Г. Холлріт побудував машину, завдання
якої давалося на перфорованих картках.
У 1944 році Х. Ейкен з Гарвардського університету
побудував 4,5 тонний "автоматичний обчислювач
з послідовністю управління" під назвою
"МАРК 1", а незабаром вчені Пенсильванського
університету Дж. Екерт і Дж. Моклі створили
перший електронний комп'ютер ЕНІАК. (ENIAK
- Electronic Numeral Integrator and Computer) У 1946 році Дж.
Фон Нейман запропонував для керування
подібними машинами систему довічного
обчислення, а також розробив принцип
введення в машину і зберігання там не
лише даних, але і команд управління.
До числа основних технологічних
нововведень, які зробили можливим
перехід до інформаційного суспільства,
слід віднести широкомасштабне
використання напівпровідників. Саме
вони дали життя комп'ютеру, який, у свою
чергу, зробив революційні зміни не тільки
в засобах обробки інформації, але і в
світі зв'язку, взявши на себе функції
обробки потоків інформації. Так, в 1971
році з'явилася перша мікросхема, а в 1981
році компанія IBM створює персональний
комп'ютер.
Слід,
однак, врахувати, що феноменальне зростання
виробництва засобів обчислювальної
техніки сам по собі не стало основною
умовою переходу до інформаційного суспільства.
Ще не так давно комп'ютери працювали в
основному ізольовано один від одного.
Локальні мережі, системи управління базами
даних і навіть мультимедійні технології
використовувалися в основному як інструмент
внутрішньої автоматизації окремих компаній
і фірм. Наступний етап інформаційної
революції нерозривно пов'язаний з появою
глобальних комп'ютерних мереж, які незмірно
збільшили потужність та інформаційні
можливості окремих комп'ютерів.
Ситуація
почала швидко змінюватися, починаючи
з 1995 року, в різних країнах з різною
швидкістю і варіаціями, але, в
цілому, в одному і тому ж напрямку.
Найважливішим каталізатором цього
процесу стало світове визнання
міжнародної комп'ютерної мережі
Інтернет. Саме вона змогла об'єднати мільйони
людей і сотні країн, скоротити
географічні відстані і ліквідувати
перешкоди для спілкування в
різних областях науки, культури та освіти.
Багаторазово випробувані переваги
Інтернету практично в усьому
світі призвели до поступового переходу,
незважаючи на вже зроблені багатомільярдні
вкладення, від розвитку власних
корпоративних або відомчих мереж
до побудови відкритих стандартизованих
систем та їх інтеграції в Інтернет.
Історія мережі йде в початок
60-х років нашого століття. Тоді
перед Міністерством оборони
США виникла нелегка стратегічне
завдання, як управляти країною
у разі виникнення ядерного
конфлікту з СРСР. Іншими словами,
побоювання складалися в можливому
ударі по національному комунікаційному
центру США, який згодом був
би не в змозі забезпечити
зв'язок військового керівництва
країни з Американськими стратегічними
силами. Виконання цього завдання
було покладено на відділ департаменту
Міністерства оборони США, відомий
під назвою ARPA (Агентство дослідницьких
проектів особливої складності).
(Кочетов А. Н. Вплив Інтернету на розвиток
суспільства / / Інформаційне суспільство,
1999, N 5, с. 43-46 .) За результатами дослідних
робіт було прийнято рішення створити
децентралізовану мережу, що складається
з окремих незалежних сегментів. В основу
її інформаційного обміну була закладена
оригінальна конструкція розщеплення
інформаційних даних на малі порції - "пакети",
які досягали мети призначення різними
шляхами. Для цього кожен "пакет"
забезпечувався адресою, і у випадку, якщо
він з якихось причин не дійшов до одержувача
або був спотворений у процесі передачі,
то передавався повторно. (Інтернет для
журналістів (http://www.press/ru) .) Так, у 1969 році
з'явився Арпанет. Початком становлення
світової комп'ютерної мережі Інтернет
прийнято вважати 1986 р., коли Національний
науковий фонд створив наукову комп'ютерну
мережу і об'єднав її з Арпанет. З тих пір
її популярність постійно зростає, а зростання
кількості користувачів становить, за
деякими оцінками, більше 10% на місяць.
Іншим
активно розвиваючимся напрямком в
світі сучасних інформаційних технологій
став мобільний зв'язок.