Головні пристрої ПК

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М.Туган-Барановського

Кафедра інформаційних систем і технологій управління

Дисципліна: Інформатика і КТ

Лабораторна робота №1

Тема: Головні пристрої ПК

Виконала :                                                                   Перевірила:

Студентка групи ГРС-11б                                           Пророчук Ж.О.

      Марчик В.І.

Донецьк – 2011

Питання:

1.Склад базового комплекту ПК? Їхнє призначення, функції.

2.Основні компоненти системного блоку ПК?

3.Призначення материнської плати, що на ній розташовується?

4.Що входить у поняття периферійних  пристроїв?

5.Які принтери використовуються при роботі ПК?

Відповіді:

1.До базового комплекту ПК входять чотири устрої: системний блок, монітор, клавіатура, миша.

Системний блок

Це основний устрій, що являє собою ящик, усередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. Устрої усередині системного блоку називають внутрішніми, а устрої, що підключаються до нього - зовнішніми. Зовнішні додаткові устрої, призначені для введення, виведення і збереження даних, також називають периферійними. Системні блоки відрізняються формою корпусу. Корпуси персональних комп'ютерів випускають у горизонтальному (desktop) і вертикальному (tower) виконанні. Останні найбільш розповсюджені, оскільки можуть стояти біля столу або під столом, звільняючи на ньому місце. Корпуси, що мають вертикальне виконання, розрізняють за габаритами: повнорозмірний (big tower), середньорозмірний (midi tower) і малорозмірний (mini tower). Серед корпусів, що мають горизонтальне виконання, виділяють плоскі і особливо плоскі (slim). Крім форми корпус має важливий параметр - форм-фактор. Він визначає вимоги до головної плати комп'ютера, яку називають системною або материнською.. В даний час пересічно використовуються корпуси форм-фактору АТХ та модифікацій Midi ATX, Micro ATX. Застарілий форм-фактор - АТ. Форма-фактор корпусу повинна бути узгоджена з материнською платою. Корпуси персональних комп'ютерів поставляються разом із блоком живлення. Потужність блоку живлення є одним з параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність блоку живлення 250-350 Вт.

Монітор — устрій візуального представлення даних. Це головний устрій виводу, хоча не можливі і інші. Його основними споживчими параметрами є: розмір і крок маски екрану, максимальна частота регенерації зображення, клас захисту. Розмір екрану монітора вимірюється відстанню між протилежними кутами по діагоналі. Одиниця виміру - дюйми. Стандартні розміри: 14"; 15"; 17"; 19"; 20"; 21". В даний час найбільш розповсюджені монітори розміром 15 і 17 дюймів. Для операцій із графікою

бажані монітори розміром 19-21 дюйм. Відносно недорогий і якісний монітор – на електронно-променевій трубці (ЕПТ). Такі найбільш поширені. Набагато дорожчі рідиннокристалічні – відрізняються тим, що екран тонкий – до 12 мм. Найбільш якісні і найдорожчі, котрі бувають дуже великих розмірів - плазмові. Найбільший шкідливий вплив - у моніторів на ЕПТ, менший – у рідиннокристалічних (LCD) і ще менший – у плазмових. Певним недоліком LCD-моніторів була низька швидкість реакції, але вона поступово збільшується. На початку 2008 р. на нашому ринку з‘явилися монітори SyncMaster 961х

фірми Samsung зі швидкістю 2 мс, що дозволяє якісно відображати динамічні ігри та фільми. Зображення на екрані монітора з ЕПТ утворюється в результаті опромінення люмінофорного покриття гостро направленим пучком електронів, розігнаних у вакуумній колбі. Для одержання кольорового зображення люмінофорне покриття має точки (пікселі) або смужки трьох типів, які світяться червоним, зеленим і синім кольорами. Щоб на екрані всі три промені сходилися строго в одну точку і зображення було чітким, перед люмінофором ставлять маску — панель з регулярно розташованими отворами або щілинами. Частина моніторів оснащена маскою з вертикальних дротиків, що підсилює яскравість і насиченість зображення. Чим менше крок між отворами чи щілинами (крок

маски), тим чіткіше і точніше отримане зображення. Крок маски вимірюють у частках міліметра. В даний час найбільш поширені монітори з кроком маски 0,24-0,27 мм. Застарілі монітори можуть мати крок до 0,43 мм, що негативно позначається на органах зору при роботі з комп'ютером. Моделі підвищеної вартості можуть мати крок маски 0,20 мм. Крок визначає найбільшу кількість пікселів, які монітор може вивести на екран. Цілком достатньою вважається кількість пікселів 768х1024 або 1024х1280. Частота регенерації (відновлення) зображення показує, скільки разів протягом

секунди монітор може цілком змінити зображення. Тому її також називають частотою кадрів. Цей параметр залежить не тільки від монітора, але і від властивостей і настроювань відеоадаптера (див. нижче), хоча граничні можливості визначає все-таки монітор. Частоту регенерації зображення вимірюють у герцах (Гц, Hz). Чим вона вища, тим чіткіше і стійкіше зображення, тим менше стомлення очей, тим більше часу можна працювати з комп'ютером неперевно. При частоті регенерації порядку 60 Гц дрібне мерехтіння зображення помітно неозброєним оком. Сьогодні таке значення вважається неприпустимим.

Мінімальним вважають значення 75 Гц, нормативним — 85 Гц і комфортним — 100 Гц і більше. Частота регенерації залежить від встановленої кількості пікселів на екрані: із її збільшенням вона зменшується. Цілком достатню якість забезпечують монітори з частотою 100 Гц при кількості пікселів 768х1024. При зменшенні її до 600х800 максимальна частота стає ще вищою.

Клавіатура — стандартний клавішний устрій управління персональним комп'ютером. Служить для введення алфавітно-цифрових (знакових) даних, та команд управління.

Монітор та клавіатура забезпечують найпростіший (мінімальний) інтерфейс користувача. За допомогою клавіатури управляють комп'ютерною системою, а за допомогою монітора отримують від неї інформацію.

Склад клавіатури. Стандартна клавіатура має більше 100 клавіш, функціонально розподілених на кілька групп.

Група алфавітно-цифрових клавіш призначена для введення знакової інформації і команд, що набираються по буквах. Кожна клавіша може працювати в кількох режимах (регістрах) і, відповідно, може  використовуватися для введення кількох символів. Переключення між нижнім регістром (для введення рядкових символів) і верхнім

регістром (для введення прописних символів) виконують утриманням клавіші SHIFT (нефіксоване переключення). При необхідності жорстко переключити peгістр використовують клавішу CAPS LOCK (фіксоване переключення). Якщо клавіатура використовується для введення даних, абзац закривають натисканням клавіші ENTER. При цьому автоматично починається введення тексту з нового рядка. Якщо клавіатуру використовують для введення команд, клавішею ENTER завершують введення команди і починають її виконання. Для різних мов існують різні схеми закріплення символів національних алфавітів за

конкретними алфавітно-цифровими клавішами. Такі схеми називаються розкладками клавіатури. Переключення між різними розкладками виконуються програмним образом — це одна з функцій операційної системи. Відповідно, спосіб переключення залежить від того, у якій операційній системі працює комп'ютер. Наприклад, у системі Windows для цієї мети

можуть використовуватися комбінації ліва клавіша ALT+SHIFT або CTRL+SHIFT. Спосіб переключення можна встановити.

Для персональних комп'ютерів IBM PC типовими вважаються розкладки

QWERTY (англійська) і ЙЦУКЕНГ (російська). Розкладки прийнято іменувати за символами, закріпленими за першими клавішами верхнього рядка алфавітної групи – звідси ЙЦУКЕНГ .

Група функціональних клавіш включає дванадцять клавіш (від F1 до F12), розміщених у верхній частині клавіатури. Функції, закріплені за даними клавішами, залежать від властивостей конкретної працюючої в даний момент програми, а в деяких випадках і від властивостей операційної системи. Загальноприйнятим для більшості програм є угода про те,що клавіша F1 викликає довідкову систему, у якій можна знайти довідку про дію інших клавіш.

Службові клавіші розташовуються поруч із клавішами алфавітно-цифрової групи. У зв'язку з тим, що ними приходиться користуватися особливо часто, вони мають збільшений розмір. До них відносяться розглянуті вище клавіші SHIFT і ENTER, регістрові клавіші ALT і CTRL (їх використовують у комбінації з іншими клавішами для формування команд), клавіша TAB (для введення позицій табуляції при наборі тексту), клавіша ESC (від англійського слова Escape, що означає “відміняти”) для відмовлення від виконання останньої введеної команди і клавіша BACK SPACE для видалення тільки що введених знаків (вона знаходиться над клавішею ENTER і часто маркірується стрілкою, спрямованою вліво).

Службові клавіші PRINT SCREEN, SCROLL LOCK і PAUSE/BREAK розміщуються праворуч від групи функціональних клавіш і виконують специфічні функції, що залежать від діючої операційної системи. Загальноприйняті такі дії:

PRINT SCREEN — копіювання поточного стану екрану в спеціальну область оперативної пам'яті, яка називається буфером обміну, звідки потім зображення екрану можна вставити у документ (для Windows).

SCROLL LOCK — переключення режиму роботи в деяких, як правило, що застарілих програмах.

PAUSE/BREAK — припинення/переривання поточного процесу.

Дві групи клавіш управління курсором розташовані праворуч з алфавітно-цифровою панеллю. Курсором називається екранний елемент, що вказує місце введення знакової інформації. Курсор використовується при роботі з програмами, які виконують введення даних і команд з клавіатури. Клавіші управління курсором дозволяють управляти позицією введення.

Чотири клавіші зі стрілками виконують зсув курсору в напрямку, зазначеному стрілкою.

PAGE UP/PAGE DOWN — переміщення курсору на одну сторінку нагору чи вниз.

Поняття сторінка зазвичай відноситься до фрагменту документа, який видно на екрані. У операційній системі Windows цими клавішами «прокручують» вміст в поточному вікні. Дія цих клавіш у багатьох програмах може бути модифікованою за допомогою клавіш управління, в першу чергу SHIFT і CTRL. Дія залежить від конкретної програми й операційної системи. Клавіші HOME і END переводять курсор у початок чи кінець поточного рядка, відповідно. Їхня дія також модифікується регістровими клавішами. Наприклад, у більшості

додатків Windows працюють також комбінації клавіш CTRL+HOME і CTRL+END, що переводять курсор у чи початок кінець документу.

Традиційне призначення клавіші INSERT полягає в переключенні режиму введення даних (вставки і заміни). Якщо текстовий курсор знаходиться усередині існуючого тексту, то в режимі вставки відбувається введення нових знаків без заміни існуючих символів (текст наче

розсовується). У режимі заміни нові знаки заміняють текст, що був в позиції введення.

У сучасних програмах дія клавіші INSERT може бути іншою. Конкретну інформацію можна одержати в довідковій системі програми. Можливо, що дія цієї клавіші є такою, що настроюється, — це також залежить від властивостей конкретної програми.

Клавіша DELETE призначена для видалення знаків, що знаходяться праворуч від поточного положення курсору. При цьому положення позиції введення залишається незмінним.

Група клавіш додаткової панелі (малої клавіатури) дублює дію цифрових і деяких знакових клавіш основної панелі. У багатьох випадках для використання цієї групи клавіш слід попередньо включати клавішу-перемикач NUM LOCK. Про стан перемикачів NUM LOCK, CAPS LOCK і SCROLL LOCK можна судити за світлодіодними індикаторами, розташованими у правому верхньому куті клавіатури.

Поява додаткової панелі клавіатури відноситься до початку 80-х років. Первісне призначення додаткової панелі полягало у більшій зручності при проведенні розрахунково-касових обчислень та при управлінні комп'ютерними іграми. При виключеному перемикачі NUM LOCK клавіші додаткової панелі можуть використовуватися для управління курсором, а при виключеному – для швидкого набору цифр. Крім того, додаткова клавіатура виконує важливу функцію введення символів, для яких відомий розширений код ASCII (див. вище), але невідоме закріплення за клавішею клавіатури. Так, наприклад, відомо, що символ «§» має код 0167, а символ «°» (кутовий градус) має код 0176, але відповідних їм клавіш на клавіатурі немає. У таких випадках для їхнього введення використовують додаткову панель.

Миша — устрій управління маніпуляторного типу. Являє собою плоску коробочку з двома-трьома кнопками. Переміщення миші по плоскій поверхні синхронізовано з переміщенням графічного об'єкта - укажчика миші на екрані монітора.

Принцип дії. Миша потребує підтримки спеціальної системної програми — драйвера миші. Драйвер встановлюється або при першому підключенні миші, або при установці операційної системи комп'ютера. Хоча миша і не має виділеного порту на материнській платі, для роботи з нею використовують один із стандартних портів, засоби для роботи з якими маються у складі BIOS. Драйвер миші призначений для інтерпретації сигналів, що надходять через порт. Крім того, він забезпечує механізм передачі інформації про положення і стан миші операційній системі і працюючим програмам. З мишею працюють шляхом переміщення по площині і короткочасних натискань правої або лівої кнопок. Ці натискання називаються кліками. На відміну від клавіатури миша не може прямо використовуватися для введення знакової інформації — її принцип управління є подійним. Переміщення миші і кліки її кнопок є подіями з погляду її програми-драйвера. Аналізуючи ці події, драйвер встановлює, коли відбулася подія і у якому місці екрану в цей момент знаходився укажчик. Ці дані передаються в прикладну програму, з якою працює користувач у даний момент. По них програма може визначити команду, яку мав на увазі користувач, і приступити до її виконання. Комбінація монітора і миші забезпечує найбільш сучасний тип інтерфейсу користувача, який називається графічним. Користувач спостерігає на екрані графічні об'єкти і елементи управління. За допомогою миші він змінює властивості об'єктів і пускає в хід елементи управління комп'ютерною системою, а за допомогою монітора одержує від неї відгук у графічному виді. Стандартна миша має тільки дві кнопки, хоча існують нестандартні миші з трьома кнопками чи з двома кнопками й одним обертовим регулятором. Функції нестандартних органів управління визначаються тим програмним забезпеченням, що поставляється разом із пристроєм. До числа регульованих параметрів миші відносяться: чутливість, яка виражає величину переміщення покажчика на екрані при заданому лінійному переміщенні миші; функції лівої і правої кнопок; чутливість до подвійного натискання (максимальний інтервал часу, при якому два кліки кнопкою миші розцінюються як один подвійний клік). Програмні засоби, призначені для цих регулювань, зазвичай входять до системного комплекту програмного забезпечення.