Формування інформаційної культури як невід’ємної частини побудови інформаційного суспільства

Один з провідних вітчизняних  фахівців у галузі інформатизації Е.П. Семенюк під інформаційною культурою  розуміє інформаційну компонентну  людську культуру в цілому, об’єктивно характеризує рівень всіх здійснюваних у суспільстві інформаційних  процесів та існуючих інформаційних  відносин.

Інформаційна культура особистості  – одна із складових культури людини, сукупність інформаційного світогляду та системи знань та умінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному задоволенню індивідуальних інформаційних технологій.

Фахівці виділяють наступні критерії інформаційної культури людини:

• вміння адекватно формулювати свою потребу інформації;
• ефективно здійснювати пошук потрібної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів;
• переробляти інформацію і створювати якісно нову;
• вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи;
• адекватно відбирати та оцінювати інформацію;
• здатність до інформаційного спілкування і комп’ютерну грамотність.

Все вище перелічене повинно  базуватися на усвідомлені ролі інформації в суспільстві, знанні законів інформаційного середовища і розумінні свого  місця в ній, володінні новими інформаційними технологіями.

При цьому інформаційна культура особистості реалізується за рівнями:

1. когнітивний рівень – знання та вміння;
2. емоційно-цілісний – установки, оцінки, відносини;
3. поведінковий – реальна і потенційна поведінка.

Велике значення у формуванні інформаційної культури має освіту, яка має формувати нового фахівця  інформаційного співтовариства, що володіє  наступними вміннями та навичками: диференціації інформатизації; виділення значущої інформації; вироблення критеріїв оцінки інформації, виробляти інформацію і використовувати її.

В інформаційному суспільстві  центр ваги припадає на суспільне  виробництво, де істотно підвищуються вимоги до рівня підготовки всіх його учасників. Тому в програмі інформатизації слід особову увагу на ділити інформатизації освіти як напрямку, пов’язаного з  придбанням і розвитком інформаційної  культури людині. Це, у свою чергу, ставить  освіта в положення об’єкта інформації, де потрібно так змінити зміст  підготовки, щоб забезпечити майбутньому  фахівцю не тільки загальноосвітні  та професійні знання і області інформатики, але й необхідний рівень інформаційної  культури.

У цілому ж, оволодіння інформаційною  культурою – шлях універсалізації  якостей людини, що сприяє реальному  розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі, а  що найважливіше – спосіб входження  в інформаційне суспільство.

В інформаційному суспільстві  слід почати опановувати інформаційну культуру з дитинства, спочатку за допомогою  електронних іграшок, а потім  залучаючи персональних комп’ютер. Для вищих навчальних закладів соціальним замовленням інформаційного суспільства  слід вважати забезпечення рівня  інформаційної культури студента, необхідної для студента в певній сфері діяльності. У процесі прищеплення інформаційної  культури студенту у ВУЗі разом з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напряму багато часу слід приділити комп’ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складковими майбутньої сфери діяльності. Причому якість навчання має визначатися ступенем закріплених стійких навичок роботи в сфері базових інформаційних технологій при вирішенні типових завдань сфери діяльності.

Повсюдне впровадження персонального  комп’ютера в усі сфери народного  господарства, нові його можливості організації  «дружного» програмного середовища, орієнтованої на користувача, використання телекомунікаційного зв’язку, яка  забезпечує нові умови для спільної роботи фахівців, застосування інформаційних  технологій для самої різноманітної  діяльності, постійно зростаюча потреба  у фахівцях, здатних її здійснювати, ставлять перед державою проблему з  перегляду всієї системи підготовки на сучасних технологічних принципах. У нашій країні рішення цієї проблеми знаходиться на початковій стадії, тому доцільно врахувати досвід найбільш розвинених країн, до числа яких належать США, Японія, Англія, Німеччина, Франція, де цей процес вже набув значного розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ В  УКРАЇНІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Україна з 48-мільйоним населенням має один із найвищих у світі індексів освіченості (98% (за станом на 2003 рік) і величезний потенціал, але залишається країною з низько технологічною промисловістю та слаборозвиненою інформаційною інфраструктурою.

На превеликий жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і  звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, тобто телекомунікаційних систем і  систем зв’язку. Вирішення цього питання дуже важливе, але не основне, бо якщо звести все до нього, нам залишиться роль звичайних, певним чином залежних користувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних систем. Водночас, такі важливі завдання,як розроблення стратегії розвитку України, розроблення державного бюджету, міжгалузевих балансів та інші питання державного будівництва – це складові інтелектуальних кібернетичних проблем. Саме ці складові в нинішній державній політиці інформатизації відсутні, тоді як значний інтелектуальний потенціал НАНУ й університетів України в цій сфері не використовується.

Тому, національна програма інформатизації, які передбачали  б її на галузевий характер, пріоритетність цієї програми для економічного і суспільного розвитку країни та підвищену відповідальність органів державного управління за її виконання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Інформаційна культура - одна зі складових  загальної культури людини. Це сукупність інформаційного світогляду й системи  знань та умінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному задоволенню індивідуальних інформаційних  потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних  технологій. Інформаційна культура є  найважливішим чинником успішної професійної  і непрофесійної діяльності, а  також соціальної захищеності особистості  в інформаційному суспільстві.Сьогодні успішна діяльність багатьох людей і організацій безпосередньо залежить від факту їх інформованості, а також уміння ефективно розпорядитися наявною інформацією. Це відбувається і на загальносвітовому рівні, і на рівні окремо взятої людини.

Інформаційне суспільство, як ми його уявляємо, дозволяє людям  ширше використати свій потенціал  в реалізовувати свої амбіції.  Сучасний етап розвитку суспільства  можна  охарактеризувати, як перехід  від індустріального до інформаційного. Інформація стає найважливішим елементом  для розвитку всіх сфер  суспільного  життя. Роль і місце інформації в  житті суспільства, вплив інформатизації на розвиток особистості, суспільства  й держави істотно підвищилися. Інформація сьогодні перетворилася  в потужний ресурс, що має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, що продається й покупається. Більше того, інформація перетворилася  в зброю, повсюдно ведуться інформаційні війни різного масштабу й різної інтенсивності. Інформаційно-комунікаційні  технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства двадцять першого  століття. Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їхньої освіти та роботи, а також взаємодії уряду  й цивільного суспільства. Перед  усіма нами відкриваються величезні  можливості.

 

 

 

 

 

Література:

1. Винарик Л.С., Щедрин А.П. Информационная культура: эволюция, проблемы – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.

2. Оганов А.А., Хангельдиева И.Г. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

3. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фік. вузів. – К.: Вентурі, 1996.

4. Менюк О.А. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти. – К.: Оріяни, 2001.

5. Новий словник української мови. У 3-х т. – Т. 2. – К.: АКОНІТ, 2001.

6. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права: Монографія. / Брижко В.М., Гавловський В.Д, Калюжний Р.А., Попович В.М., Цимбалюк В.С., Швець М.Я., Яременко О.І.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003.

7. Воробьев Г.Г. Информационная  культура в управленческом труде.  – М.: Экономика, 1971.

8. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання): Монографія. – Київ: НДЦ правової інформатики АпрН України, 2002.

9. Інформаційне право та інформаційна безпека / Сучасний стан, поняття та визначення змістовної частини, інкорпорація нормативних актів з правових питань у сфері інформації та її захисту. Наукове видання. / Гавловський В.Д., Коваленко О.І., Гіжевський В.К. Цимбалюк В.С. та ін.; Заг. ред. Р. Калюжного та В. Філонова – Київ – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України. Інститут економіки та права „КРОК", 2001.

10. Е-будущее и информационное  право / Брижко В.М., Орехов А.А., Гальченко О.Н., Цимбалюк В.С.; Под.ред Р.А. Калюжного и Н.Я. Швеца. – К.: Интеграл, 2002.

11. Інформаційне суспільство. Дефініції... /Брижко В.М., Орехов А.А., Цимбалюк В.С., Гальченко О.Н., Чорнобров А.М. ); За ред Р.А. Калюжного і М.Я. Швеця. – Київ: Інтеграл, 2002.