Закони Лікурга

Закони Лікурга.

Визначним державним діячем, законодавцем Спарти був Лікург (VIII ст. до н.е.), який склав збірник законів. З появою цього збірника права пов’язують виникнення багатьох суспільно-політичних та правових інститутів. Запровадження писаного права зумовилося майновою нерівністю, загостренням відносин між людьми, незадоволенням бідноти. „Закони Лікурга” мали на меті стабілізувати суспільство. Лікург провів земельну реформу, за якою вся територія Спарти була поділена на 9-10 тисяч рівних ділянок за числом чоловіків-спартанців (назва ділянки - клер). Кожен спартанець отримав шляхом жеребкування ділянку, але не міг нею розпоряджатися (продати, або подарувати).

Із чисельних нововведень  Лікурга першим і найголовнішим була Рада старійшин. У поєднанні з царською владою, маючи з нею рівне право голосу у вирішенні найважливіших справ, ця Рада стала запорукою добробуту і розсудливості. Двадцять вісім старійшин постійно підтримували царів, вчиняючи опір демократії, але одночасно й допомагали народові берегти батьківщину від тиранії.

Нікому із звичайних  громадян не дозволялось проголошувати  свою думку, і народ збираючись, лише затверджував або відхиляв те, що запропонують старійшини і царі.

Але після натовп шляхом вилучення і додавання став викривляти і ламати затверджені рішення, і тоді царі Полідор і Теопомп зробили до ретри (ретра - усний договір, закон) такий припис: „Якщо народ постановить помилково, старійшинам і царям розпустити”, - тобто рішення прийнятим не вважати, а піти і розпустити народ з тої причини, що він викривляє і переінакшує краще і найкорисніше.

Перших старійшин Лікург призначив із тих, хто брав участь у його, задумі. Потім він постановив замість померлих кожного разу обирати            з-поміж громадян тих, хто досяг шести десяти років, тих, які будуть визнані найдоблеснішими.

Народ і в цьому випадку, так  само як у інших, вирішував справу криком. Претендентів вводили не усіх відразу, а по черзі, у відповідності  із жеребом, і вони мовчки проходили  через збори. Обраним оголошувався той, кому кричали найдовше і найголосніше за інших.

Лікург надав державному управлінню змішаного характеру, але наступники його, бачачи, що олігархія все ще надто сильна надівають на неї, ніби вуздечку, владу ефорів - наглядачів.

Створення посади ефорів сприяло не послабленню, а зміцненню держави: воно тільки на перший погляд було поступкою народові, а насправді ж – посилило аристократію.

Відмовившись від надмірної  влади, спартанські царі, разом з  тим, позбавлялись ворожості і заздрощів.

Друге і найсміливіше із перетворень Лікурга - переділ землі:

Лікург умовив спартанців об’єднати усі землі, а потім  розподілити їх знову і надалі зберігати майнову рівність. Кожен  наділ був такого розміру, що давав сімдесят медимнів (медимн - 52,5 л.) ячменю на одного чоловіка і дванадцять на жінку і відповідну кількість рідинних продуктів.

Потім Лікург ліквідував у Спарті не подібні і зайві ремесла, щоб завдати розкошам і прагненню до наживи ще більшого вдару, Лікург провів третє і найкраще перетворення - встановив загальні обіди: громадяни збиралися разом і усі їли одну й ту ж саму їжу.

Займатися ремеслами їм було суворо заборонено.

Низькою і рабською вважали  вони будь-яку ручну працю, будь-які  турботи, пов’язані з наживою.