Велике переселення народів

Велике переселення  народів – це умовна назва вторгнень  та переселень германських, іранських, тюркських, слов’янських, арабських  та ін. племен на територію Римської імперії у IV – VII ст. (приблизно 400-700 роки н.е.) До сьогодні вчені сперечаються з приводу самого поняття «Велике  переселення народів». Наприклад, у  французькій історіографії, Велике переселення народів називається  – «германським вторгненням», в  англійській – «період міграцій»  або «період варварських навал», в німецькій – «міграція народів».

Щодо причин Великого переселення народів, то тут ще складніше. В сучасній пострадянській історіографії, яка до сих пір, заснована на позитивістсько-марксистському баченні історії, головною причиною Великого переселення народів, вбачається в соціально-економічному факторі  – розпад родоплемінного ладу та необхідність нових земель. На підтвердження економічного фактору, історики також часто наводять кліматичний фактор – погіршення клімату на території «варварської периферії» (Північна та Східна Європа за Рейном та Дунаєм), варварські племена  були змушені шукати нові землі.

Ще античні автори відзначають культурологічний фактор серед причин Великого переселення  народів. Тобто, постійні військові, торговельні  та ін. контакти варварів з римлянами  призводять то засвоєння (хоч і поверхового) пізньоантичної культури варварським  населенням Північної та Східної  Європи. Варвари переймають пізньоантична  цінності: любов до грошей, розкоші  та ін. матеріальних цінностей, і починають  проникати в римське суспільство  прагнучи отримувати якомога вигідніше  соціальне положення. Римляни навпаки  поступово «варваризуюється» –  поступово засвоюючи варварську культуру, що особливо видно із занепаду класичної латини

На противагу  у римському суспільстві відбуваються ще більші культурні зміни. З часів  встановлення імперії у 27 р до н.е. – римське суспільство все  більше космополітизується, римська  культура втрачає свої високі духовні  ідеали, серед населення поширюються  східні культи. Римляни втрачають  свою власну ідентичність, що призводить до поступового розчинення римлян серед  інших народів, тому римляни не були готові до виснажливої боротьби з  варварськими племенами . Скоріш за все, всі причини діяли комплексно – кліматичний, економічний та культурні  фактори були взаємопов’язаними.

У нашій статті, насамперед розглянемо місце українських  земель  у подіях пов’язаних з Великим переселенням народів. Розглянемо події II – V ст. н.е. або 300-500 роки – 1 етап Великого  переселення народів. Другий етап – 500-700 роки – слов’янське переселення розглянемо в окремій статті.

Україна відіграла  важливу роль на початковому етапі  Великого переселення народів. Саме з українських земель і почалося це епохальне історичне явище. У III ст. н.е. германські племена готів, які проживали на Півночі Балтики  та Півдні Скандинавського півострова переселилися в Причорноморські  степи. Готи розгромили місцеві сарматські племена та грецькі поліси. Умовно, Готські племена можна поділити на дві великі групи – вестготи (жили між Бугом та Дунаєм) та остготи (жили між Дніпром та Кубанню).

Готи

Наприкінці III ст. готський вождь Германаріх утворив Готську  державу, яка  простягалася на території від Балтійського моря на півночі до Чорного та Азовського морів на півдні, від Тиси на заході і Дону на сході. Столицею Готського королівства було місто Данапроштадт – «місто на Дніпрі», локалізувати яке до сих пір не вдається (вчені пропонуєть різні версії, щодо розташування цього міста – Київ, Берислав в Херсонській області, село Башмачка в Дніпропетровській області). Проте дуже важко назвати  «державою» це політичне утворення, воно було дуже аморфним, влада готських королів була дуже обмеженою. Археологи з приходом готів, відмічають розквіт черняхівської археологічної культури у III – V ст. Черняхівська культура датується – 100-500 роками, і як відмічають археологи, була синкретичному – тобто, поєднувала у собі різні елементи – готський, слов’янський, сарматський та ін. Історики відмічають довгу боротьбу готів з слов’янським населенням лістостепу України .

Гуни у битві  з аланами.Гравюра художника Йогана Непомук Гейгера

У 375 році в Причорноморські  степи приходять племена гунів. Як вважається, гуни – це прототюрське племінне об’єднання, які раніше жили в степах Монголії та Китаю (історики ототожнюють гунів з хунну). У 70-х роках IV ст. гуни розбили сарматські племена аланів, які проживали в Приазов’ї та перейшовши Дон розгромили готську державу – вестготи мігрували у Фракію та почали війну з римлянами. Місцеве словянське наслення стало залежним від гунів та разом з гунами приймало участь у їх походах.

У 377 році держава  гунів охоплювала території від  Волги до Дунаю, і на початок V ст. центром гунської держави було Північне Причорномор’я. Найбільш відомим правителем гунів був Аттіла (готською мовою  «батько»). Аттіла переніс цент держави  до території сучасної Угорщина та здійснював грабіжницькі походи на території  Західної та Східної Римської імперій. Східні римські імператори змогли відкупитися  від гунів та спрямували іх на Захід.

У 451 році відбулася  грандіозна битва в історії Європи. На Каталаунських полях (сучасна  провінція Шампань) зійшлися сили римлян та гунів на сторонах яких воювали  германські та інші племена. До сих  пір не відомо хто переміг у  цій битві, проте Аттіла був змушений відмовитися від походу на Рим. Хоча скоріш за все Аттіла відмовився від  походу на Рим не через поразку, а  епідемію чуми, яка спалахнула в Північній Італії. Після смерті Атілли у 453 році, імперія гунів розпалася.

Криваві війни та епідемії на території Західної та Східної Європи призвели до скорочення населення Європи, зумовили остаточний занепад античної культури, та відкрили шлях до слов’янської колонізації  Балкан.

Література:

1. Боханов А.Н., Горинов М.М. История России с древнейших времен до конца XX века: Книга I. История России с древнейших времен до конца XVII века. – Москва: ACT, 2001.
2. Карева В.В. История Средних веков. М.: ПСТБИ. 1999
3. Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи, Коментарі. – Вид. 2-ге, випр.. та доп. – Х.: ВД “ШКОЛА», 2008. – 608 с.
4. На початку нашої ери територію сучасної України опановували різніплемена і народи, які залишили глибокий слід у подальшій історіїнашого краю, у його матеріальній і духовній спадщині. Період з IV по VI ст. н.е. увійшов в історію як Велике переселення народів - тобто масове переселення племен по всій території Європи. Воно було викликане ростом населення, пошуками родючих земель і пасовищ для худоби, прагненням племінної знаті до збагачення військовою здобиччю. Початок йому поклали гуни у 375 році. Але ще до них германські племена іhi in, утворивши в I ст. у Скандинавії союз племен, переселилися спочатку в басейн р. Вісли, потім у Прикарпаття, а згодом у Північне Причорномор'я. Тут вони завоювали сарматів, захопили і зруйнували Ольвію і Тіру, підкорили жителів Криму.
5. Готи, які поселилися на захід від Дністра до Дунаю, утворили племінний союз вестготів. На нижній течії Дніпра виникла держава вестготів - Рейхготланд зі столицею Данпарштадт (тепер село Башмачка Дніпропетровської області). її засновником був рекс (вождь) Германаріх (332-375 рр.).
6. Історик Йордан розповідає, що готи жили родовими общинами і племенами, в яких уже виділялися знать, військові вожді й старійшини. Займалися вони кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом. З’являлося орне землеробство. Вели торгівлю з сусідніми племенами, a також постійно воювали з ними. Здійснювали походи за Дунай на Балканський півострів та на римські володіння в Західній Європі.
7. У 375 р. в Причорномор'ї з'являються племена гунів. Одні вчені вважають їх кочовими племенами, вихідцями з Середньої Азії, інші - державним союзом слов'янських племен, які жили в Придніпров'ї.
8. Гунів очолював каган Баламбер (Велимир). Зруйнувавши Пантікапей і міста на Боспорі Кіммерійському (Керченській протоці), гуни підкорили остготів і вестготів. Готи рушили на захід через Дунай на Константинополь і через Дунайську рівнину в Центральну і Західну Європу. У 410 р. готи на чолі з Аларіхом захопили і зруйнували Рим. Гунський племінний союз досягає могутності за царя Аттіли (433-453 pp.). За двадцять років він завоював Середньосхідну Європу. Його данниками були Західна і Східна Римські імперії. Центр своєї держави Хунгарії Аттіла переніс на Дунайську рівнину (сучасна Угорщина). Його мрією було завоювання Галлії. У 451 р. в битві на Каталаунських полях (на річці Mapнi біля міста Труа у Франції) гуни в союзі з остготами розбили об’єднані війська римського полководця Аеція Гауденція та вестготів. 3 обох боків у битві брало участь понад 180 тис чоловік. Остготи вдерлися в Італію, а вестготи втекли за Піренеї в Іспанію. Проте після смерті Аттіли величезна гунська держава занепала і під ударами Візантії розпалася. Гуни розчинилися серед європейських народів.
9. Через сто років в українські степи приходить нова орда завойовників. У 558 р., підкоривши племена, які жили на Дону, у Північне Причорномор’я вдерлися кочові племена аварів. У результаті тривалої війни з проукраїнськими племенами Придніпров'я утворилася нова держава – Аварський каганат. Як і гуни, авари рушили на завоювання Європи. Вони дійшли до Константинополя, але були розбиті візантійським імператором. Тоді свої удари вони спрямували на захід і захопили Паннонію (сучасна Угорщина), яка стала центром каганату. Його очолив хан Боян. Звідси авари нападали на землі франків. Остаточно їх розбив Карл Великий. Авари відкочували на Кавказ, де заселили сучасний Дагестан.
10. Після них територію українського Причорномор'я опановували кочові племена булгар, які створили племінний союз Велика Булгарія. Булгар у свою чергу витіснили хозари, які заснували досить могутню державу Хозарський каганат зі столицею на Волзі. До неї входили Приазов'я, Причорномор'я та Кримський півострів. У IX ст. через українські землі пройшли племена угрів, які поселилися на Дунаї і створили там державу.
11. Отже, розгляд історії найдавніших племен і народів на землях сучасної України дозволяє твердити, що людина тут жила здавна. Ті племена, які змінювалися протягом тисячоліть, зробили свій внесок у формування українського народу, його побуту і культури. Адже кіммерійці, скіфи, сармати, греки, германці та степові кочівники не зникали без сліду. Живучи тривалий час на цій землі, вони змішувалися з місцевими племенами, впливали на них. А згодом і назавжди поселялися тут, коли основна маса пішла десь інде. He випадково, мабуть, елементи трипільської культури й досі відчутні в житті та побуті українця - тип сільської хати, малюнки на кераміці, способи господарювання. Тобто десь з IV тисячоліття до н.е. на українських землях жило постійне населення, яке доповнювалося і зростало.
12. He пройшли безслідно по нашій землі скіфи і сармати. Вони теж стали частиною майбутнього українського народу. Цьому також є переконливі докази й у мові, й у побуті, й у господарстві. Скіфи та греки-колоністи принесли на нашу землю новий устрій суспільства - державу. Саме з них починаються державотворчі процеси, які передавалися наступним поколінням, племенам і народам.
13. Грецькі міста-держави залучили українську землю до античної цивілізації, до грецького та римського культурного світу, а згодом і до християнства з його філософією та мораллю.
14. Причини Великого переселення народів 
16. Більшість дослідників називають в якості причин великих переселень втеча зі збіднілих і несприятливих регіонів в пошуку більш привабливих земель для проживання. Однією з головних причин, стало загальне похолодання клімату, у зв’язку з чим населення територій з континентальним кліматом кинулися в райони з більш м’яким кліматом.
17. ////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////
18. Поразка хунну в Китаї призвела до відкочування хунну (гунів) в сучасну Хунгарію. А також до ефекту доміно на шляху кочівлі, коли переселення гунів викликало переселення народів, які випадково опинилися на їхньому шляху, що в свою чергу викликало переселення вже інших народів.
19. Однією з основних причин середньовічного Великого переселення народів стало ослаблення Римської імперії, викликане цілим комплексом етнічних, географічних, кліматичних та економічних факторів. У політичному житті панував деспотизм імператорської влади і боротьба за владу претендентів на престол з числа видатних воєначальників, що вилилося в масштабну смуту часів «солдатських імператорів» 3 ст. н. е. Армія з ополчення громадян перетворилася на професійне об’єднання з усе більшим відсотком присутності представників варварських народів. Зростання населення в середземноморському ядрі імперії призвело до втрати лісових угідь, поступового опустелювання, розвитку ерозії, переорієнтації господарства на дрібне скотарство (кози, вівці), примітивізації побуту. Змінювалися життєві засади і цінності римлян. Римська імперія пізнього часу – це типова середземноморська держава зі слабкою армією та зміщенням центру громадського життя із зовнішньої політики (війна, торгівля, експансія) на святкування, застілля, тобто в бік насолоди життям. 
21. Велике переселення народів: передісторія 
23. До кінця IV століття ставлення варварського світу до Римської імперії стає відверто ворожим. Слабкість імперії дозволила варварським племенам посилити набіги на її межі і захоплювати її території. Парадоксальне становище імперії полягала в тому, що стримуючи натиск варварських племен, вона змушена була шукати опору в самих варварів, що робило її існування особливо безнадійним. Союзники-федерати розуміли, що сили римлян тануть, і з союзників вони ставали явними ворогами Римської імперії. Щоб хоч якось утримати їх як союзників, Рим був змушений постійно йти на нові поступки.
24. До IV століття германські племена зазнали серйозні трансформації в порівнянні з тими часами, про які писали Цезар і Тацит: у них почалося об'єднання племен у великі союзи, тобто йшло оформлення переддержавних утворень. На нижньому Рейні і в Ютландії оформилися союзи англо-саксонських племен; на середньому Рейні – франкський союз племен; на верхньому Рейні - алеманський союз племен (він включив в себе племена квадів, маркоманів і частково свеів). У басейні Ельби утворилися союзи лангобардів, вандалів і бургундів. У Причорномор’ї вже існували два великих і сильних політичних союзи: остготський і вестготський.
25. З кінця IV і особливо в V столітті починається стрімкий натиск варварів на територію Римської імперії та її завоювання. Почалася епоха Великого переселення народів. Завоювання імперії розтягнулося більш ніж на сторіччя (IV-V століття).
26. Багато племен формально вважалися союзниками імперії. Імператори йшли на подібні союзи свідомо, щоб запобігти катастрофі. Але ці спроби ні в кого не залишали ілюзій. Прийдешнє падіння Західної Римської імперії було очевидним.
27. Завоювання імперії супроводжувалося імміграцією варварів. З кінця IV століття весь євразійський варварський світ почав рухатися. Причин було багато: одні племена виштовхували інші з їх територій (гуни зі східних степів тіснили слов’ян, сло<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-fam