Столыпинская реформа

   Зрештою аграрна реформа залишилась не завершеною у зв’язку з вбивством П.Столипіна  у вересні 1911 р. у Києві в оперному театрі (раніше на прем'єра було зроблено 11 замахів). Терористичний акт здійснив член есерівської партії Д.Багров. 
 

   Піднесення  промислового виробництва 1910-1914 рр.

   У 1910 р. у Російській імперії та підвладних їй українських землях почалося піднесення промисловості, що тривало до початку Першої світової війни. Цей процес зумовлювався результатами столипінської аграрної реформи. Вона збільшила кількість безземельних селян та поповнила ними лави промислових робітників. Якщо у 1910 р. у промисловості України налічувалося 475,2 тис. робітників, то у 1917 р. – 893 тис. Всього ж 1917 року чисельність українського пролетаріату на всій території України зросла на 10%. Водночас внаслідок земельної реформи зріс попит на сільськогосподарську техніку серед заможних та середнього статку селян. Вони закуповували техніку одноосібно для використання в хутірському та відрубному господарстві, а також кооперативними товариствами, що набирали сили на той час. Окрім того, наслідком реформи стало розширення внутрішнього ринку, що також сприяло піднесенню промисловості.

   Передусім піднесення охопило важку і особливо видобувну промисловість. Характерною  особливістю української промисловості  залишалась її підпорядкованість інтересам  Російської імперії. Влада намагалась сповна використовувати українську сировинну базу і всіляко заохочувала  розвиток видобувної промисловості. Видобуток  вугілля в Донбасі з 1910 по 1913 рр. зріс в 1,5 рази. На стільки ж збільшився й видобуток марганцевої руди в нікопольському регіоні. В той же час видобуток залізної руди у Криворізькому басейні зріс в 1,6 рази. Потужно розвивалась металургія. В 1913 р. Україна виробляла в загальноросійському масштабі 68% чавуну, 58% сталі, 53% виробництва сільськогосподарських машин, 80% цукру тощо. У 1913 р. на українську промисловість припадало майже 70% видобутку сировини та виготовлення напівфабрикатів Російської імперії. В цілому ж у 1913 р. уся українська промисловість давала понад 24% загальноросійського промислового виробництва.

   В умовах піднесення виробництва посилився  процес концентрації промисловості. З’явились  нові монополії “Продаруд”, “Проволока”  та ін. Вони зосереджували під своїм  контролем до 80% продажу продукції  відповідних галузей і встановлювали  свою цінову політику. Усе це сприяло  подальшому зрощуванню промислового капіталу з банківським.

   Активно діяв в Україні й іноземний  капітал, особливо у важкій промисловості. У 1913 р. іноземні компанії фінансували та контролювали 90% виплавки чавуну і виробництва коксу, 80% виробництва машин, 70% видобутку вугілля й руди.

   У період промислового піднесення розширились  економічні зв’язки з іншими промисловими регіонами Російської імперії. У  Наддніпрянщину ввозились машини з  Петербурга, нафта із Баку і Грозного, деревина з Білорусії, тканини з  Росії і Польщі тощо. З України  в регіони Російської імперії  поставляли вугілля, метал, цукор, сіль, зерно та іншу продукцію.

   Водночас, незважаючи на промислове піднесення, українська економіка, в технічному відношенні поступалася розвинутим європейським країнам.