Сокіл (товариство)

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

МОРСЬКИЙ КОЛЛЕДЖ  ТЕХНІЧНОГО ФЛОТУ

ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Сокіл (товариство)»

 

 

 

 

План:

 

1. Український «Сокіл»
2. У 1894-1914 роках
3. У 1915-1939 роках
4. У незалежній Україні
5. Видання
6. Джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсанта групи №211

Спеціальність «ЕСЕУ»

Левченко Євгенія Валентиновича

Викладач Філімонова Г.В.  

Сокіл (товариство)

Будинок «Сокіл-Батько» у Львові.

«Со́кіл» — тіловиховне (руханкового профіля) товариство, яке відіграло значну роль у національному відродженні слов'янських народів, зокрема чехів. Перший «Сокіл» заснував Мирослав Тирш в 1862 у Празі з метою поширення не тільки фізкультури на зразок німецьких «турнферайнів», але й пробудження національної свідомості чеського народу. (У 1930-х роках чеський «Сокіл» нараховував 600 000 членів). За прикладом чехів інші слов'янські народи перебрали сокільську ідею, засновуючи свої національні сокільські організації: у 1907 вони об'єдналися у Всеслов'янський сокільський союз, який відбував масові сокільські здвиги з участю «Соколу» словянських народів. Після радянської окупації всі «Соколи» ліквідовано як реакційні буржуазно-націоналістичні товариства; подібно ж і в сателітних державах, і в Юґославії (деякі з них понині діють у діаспорі).

Український «Сокіл»

У 1894-1914 роках

Український «Сокіл»  постав 11 лютого 1894 у Львові (Польське Товариство Руханкове «Сокіл» у Львові — 1867; до нього належали і дехто з українців). Статут «Сокіл» взорувався на чеському статуті «Сокіл», територією діяльності були Галичина й Буковина. Перший голова Василь Нагірний (до 1900), справник — Володимир Лаврівський (обидва піонери сокільського руху). Метою товариства «Сокіл» — виховувати в українському народі єдність, народну силу й почуття честі шляхом плекання фізкультури, а разом з тим витривалість, рухливість, підприємність, розуміння праці у спільному гурті, дисципліну.

За ініціативою А. Будзиновського «Сокіл», поряд руханки і змагань, присвятив увагу пожежній справі (до 1932), мандрівництву, а також фехтуванню, «наколесництву» — велосипедному спортові, з 1912 — вправам у стрілянні. Великі заслуги для розбудови «Сокіл» поклав І. Боберський, з 1901 — керівник учительського гуртка «Сокіл», 1908 — 14 гол. «Сокіл». Тоді ж «Сокіл» поширив свою діяльність на всю Галичину: по містах виникли переважно руханкові філії «Сокіл» (перший засновано 1902 у Станиславові), по селах — руханково-пожежні філії (також: «гнізда») під назвами «Січ» або «Сокіл» (вибір назви залишався за засновниками філій). Зростання числа «Соколів» і «Січей», об'єднаних у централі «Сокіл-Батько» (з 1909 назва централі у Львові), таке: 1902 — 6, 1903 — 70, 1905 — 243, 1907 — 373, 1910 — 601, 1914 — 974. Найгустішою була мережа у Львівському повіті і на Поділлі, рідка — на Покутті й Буковині (2 клітини), на яких насамперед була поширена організація «Січ»; кількість членів бл. 33 000. Додатком до тіловиховної діяльності «Сокіл» було плекання співу, музики, аматорського театру тощо. З 1912 «Сокіл-Батько» організував Стрілецькі сокільські курені (організатор С. Ґорук); тому зустрічається назва — Руханково-стрілецьке товариство «Сокіл».

Як і тіловиховна організація  «Січ», «Сокіл-Батько» влаштовував масові здвиги: окружні (перший у Стрию 1906, в Тернополі 1910) — і крайові (у Львові — 1911, 1914).Шевченківський здвиг відбувся на площі «Сокіл-Батько» — «Українському городі» 28 червня 1914 — і був масовою маніфестацією бл. 12 000 членів «Соколу», «Українського Січового Союзу», «Пласту» та спортових дружин. А в 1912 український «Сокіл» брав участь у Всесловянському сокільському здвизі у Празі з нагоди 50-ліття чеського «Соколу».

Крім уже згаданих, серед  визначних діячів «Соколу» до 1914 були: К. Ґутковський, Ю. Вінцковський (голова секції фотографічної і велисопедичної), Я. Вінцковський (псевд. Ярославенко, композитор сокільських пісень та гімну «Соколи, соколи, ставайте в ряди»), М. Волошин, Й. Доманик, Л. Лепкий, Р. Дигдалевич, Ціпановський та ін.

На Наддніпрянщині було і  кільканадцять (найбільша у Києві) клітин російського «Соколу», до яких належали також українці.

У 1915-1939 роках

Працю «Соколу» унеможливила війна, пізніше утруднювала  польська влада (до 1921 працювала лише централя «Сокіл-Батько»): не дозволила поширення «Сокіл» на північно-західних землях і на Лемківщині, а нові закони про товариства 1933 загальмували і розвиток товариства «Сокіл». Врешті у 1938 відібрано найкращу українську площу в Галичині ніби-то «для військових цілей» — площу «Сокіл-Батько» у Львові. Це вплинуло на зменшення членства «Сокіл»: 1923 — 37, 1927 — 493, 1929 — 486, 1934 — 370, 1936 — 233 (з 23 000 чл.), 1939 до 300 з бл. 35 000 чл. (числа приблизні).

З 1933 «Сокіл»  перетворився на триступневу організацію: «Сокіл-Батько», повітові осередки і місцеві гнізда. Тоді ж, крім руханки, більше уваги звертали на спортігри (волейбол, баскетбол) та спротзмагання (легка атлетика, бокс та ін.), якою керувала спортсекція (гол. О. Навроцький), що при ній гуртувалися і спортклуби Галичини, які створили 1925 Український Спортовий Союз. По його ліквідації (1937) польською владою «Сокіл-Батько» знову став спортцентралею. У 1923 він влаштував «Запорізькі ігрища», у 1934 — скликав III Крайовий здвиг. Далі він влаштовував різні сокільські окружні здвиги і виступи, провадив інструкторські курси (переважно під проводом членів, які відбули вишкіл у «Соколі» чи спортклубах у Чехії).

Серед діячів «Сокола» у 1920—30-х роках (крім довоєнних) фігурували М. Заячківський (головував 1922—33), М. Хронов'ят (головував 1933—39), С. Гайдучок, М. Тріль, І. Мриц (голова лижної секції), М. Галібей, Я. і Е. Благітки, Т. Білостоцький, Е. Жарський, А. Палій та ін.

Видавнича діяльність товариства «Сокіл»: журнал «Вісти з Запорожа» (1910 — 14; ред. І. Боберський), «Сокільські Вісти» (1928 — 39); сокільські календарі (перші видані В. Лаврівським з 1894) та ряд книжечок (з 1935 вони виходили в «Сокільській Бібліотеці» (з ділянки спорту, руханки і посібники для праці в «Сокіл» — В. Лаврівського, А. Будзиновського, І. Боберського, С. Гайдучка, М. Тріля, О. Верхоли, Е. Жарського, Я. Благітки, Т. і П. Франків, Д. Навроцької, Д. Сіяк, К. Суховерської, І. Мрица та ін.

«Сокіл» на еміграції  розвинув діяльність головно в Чехо-Словаччині. Починаючи з 1922, постав ряд сокільських  організацій у Подєбрадах, Празі, Пршібрамі, Ржевніцах, Ліберці та ін. Вони творили Союз Українського Сокільства за кордоном (об'єднував 5л. 500 чл.). Український «Сокіл» в Чехо-Словаччині брав участь у чеських сокільських здвигах (інколи і репрезентував крайовий «Сокіл»), підтримував зв'язки з «Сокіл-Батько» і з І. Боберським, який жив у Канаді, та (з 1932) в Юґославії. По німецькій окупації Чехо-Словаччини український «Сокіл» не існував. В інших країнах українського поселення український «Сокіл» досяг значного розвитку в Аргентині (централя в Буенос-Айресі з кількома філіями); в Юґославії українці належали до югославського товариства «Сокіл» (до 1940). Не мав успіху український «Сокіл» ні в Канаді, ні в США, хоч там діяли досить сильні чеський і польський товариства «Сокіл»; проте діяв у США «Сокіл» закарпатських русинів.

У незалежній Україні

У жовтні 2006 року була зареєстрована Молодіжна Громадська Організація «Сокіл» (скорочено МГО «Сокіл»), котра декларує продовження справи українського «Сокола» першої половини XX ст. Базовим для організації є м. Львів, де існує міська організація, створені осередки у Львівській, Волинській, Закарпатській, Дніпропетровській, Запорізькій, Тернопільській, Донецькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Рівненській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях. Члени організації кожного тижня зустрічаютья на зборах, де планують свою діяльність, слухають лекції з історії, ідеології, тощо обговорюють цікаві події тижня.

Статутними завданнями і цілями діяльності МГО «Сокіл» є:

— захист законних інтересів членів МГО «Сокіл», сприяння вирішенню їхніх соціальних та побутових проблем;

— сприяння реалізації наукових, творчих та організаційних можливостей членів організації  та залучення їх до громадського і  культурного життя України;

— сприяння зростанню  національної свідомості серед членів МГО «Сокіл»;

— сприяння розвитку української науки, культури і спорту;

— пропаганда здорового  способу життя;

— сприяння формуванню української інтелігенції серед  членів МГО «Сокіл».

Основна мета діяльності — національно-патріотичне виховання української молоді. В основі своєї діяльності МГО «Сокіл» вбачає ідеологію українського націоналізму і виховує у своїх членів любов до Батьківщини, вшанування національних традицій та звичаїв, повагу до батьків, вивчення національної історії та змагання за те, щоб українці зайняли панівне становище в своїй державі, повноцінно впливали на політичне життя краю та розвиток української нації в майбутньому.

Організація працює у кількох основних напрямках:

1. Спортивно-вишкільний:

— координація  роботи з різностороннього фізичного  розвитку членів організації;

— організація  туристичних мандрівок;

— проведення таборів (вишкільні, відпочинкові, водні, мандрівні).

2. Культурно-масовий:

— організація  різноманітних культорологічних заходів  в дусі українських традицій (вертеп, вечорниці, свято Купала);

— проведення українських  вечірок та концертів молодих  українських виконавців;

— кіноклуб (організований  перегляд кращої світової кінопродукції);

— активна участь у громадському житті молоді (пікети, мітинги, протести).

3. Історико-пропагандистський:

— пропагування ідеології українського націоналізму серед української молоді;

— проведення лекцій, конференцій та інших заходів  на історичну тематику;

— збір спогадів про національно-визвольні змагання;

— відновлення  та впорядкування могил українських  героїв;

— проведення археологічних  експедицій;

— участь у відзначенні  національних українських свят (Крути, Покрова, Листопадовий Чин).

Головним соратником МГО «Сокіл» — є ВО «Свобода».

Наразі головою МГО «Сокіл» є депутат Львівської міської ради від ВО «Свобода» Богдан Миколайович Галайко.^{[Джерело?]}

Видання

• Журнал «Сокільські Вісти». — Л., 1928–1939
• Календарі «Сокола-Батька»

Джерела

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя,1954—1989.
• Coкiльський руx: вчора, сьогодні, завтра
• Перспективи розвитку Полтавського осередку МГО "Сокіл"