Карпатська Україна

Організовані бої точились до 18 березня, потім переросли у партизанську боротьбу, яка тривала ще два місяці, до кінця травня 1939 року.

Політичні процеси, які відбувалися на Закарпатті, опинилися в центрі уваги Організації Українських Націоналістів. До Закарпаття були кинуті найкращі сили ОУН, які долучилися до активної пропагандистської та просвітницької роботи серед населення краю, виступали з найбільш радикальними закликами та гаслами. Осередки ОУН постали майже у кожному населеному пункті Карпатської України.

1938 року гітлерівська Німеччина прилучає до себе спершу Австрію, а згодом чинить тиск на Чехословаччину, домагаючись територіальних поступок. Карпатська Україна стала об'єктом домагань з боку Угорщини та Польщі, які почали претендувати на її землі. За таких умов національно-радикальні сили Закарпаття за допомогою ОУН розпочали відкриту боротьбу за незалежну українську Карпатську державу. У відозві Теренової Екзекутиви ОУН, поширеної по всій території Карпатської України закликалося: «Надходить великий час! Закарпаття мусить стати Самостійною Українською Державою! Воно мусить стати зародком одної великої Самостійної Соборної Держави від Попраду і Татрів аж до Каспійського моря і гір Кавказу! Стати цим зародком мусить бути для нас найбільшою честю! Ми будемо горді, що якраз ми перші будемо тими, що зачнуть відбудовувати Українську Державу! Що ми поможемо нашим братам скинути московське, польське й румунське ярмо! В цій відбудові поможе нам тільки єдність народу, велика віра в свої сили й віра в те, що Бог призначив нас повести свій нарід до Волі!» [6, с. 59].

На хвилі загального національного піднесення Перша Руська (Українська) Центральна Народна Рада на чолі з А. Волошиним, яка об'єднувала широке коло українських партій та організацій національно-патріотичного спрямування, перетворилася на провідну політичну силу краю.

Подальша доля першого Президента Карпатської України склалася трагічно. А. Волошина було заарештовано у Празі 15 травня 1945 року і доставлено у Москву, де його помістили у Лефортовську тюрму. Провина Волошина, за висновками радянських слідчих, полягала в тому, що він був зв'язаний з українським націоналістичним рухом і проводив роботу для створення самостійної Української Держави.

Однак започаткована ними справа дістала своє продовження. Змушені емігрувати до США, до кінця 70-х - середини 80-х років ХХ століття продовжували свої офіційні репрезентативні функції прем'єр Карпатської України Ю. Ревай, голова Сойму Карпатської України А. Штефан та його заступник С. Росоха, секретар Сойму Л. Романюк. Представник уряду Карпатської України входив до Уряду Української Народної Республіки в екзилі на правах заступника голови уряду.

Отже, певним чином була забезпечена спадковість державотворчих змагань українців майже до кінця ХХ ст. З передачею повноважень екзильного уряду України його останнім Президентом і Головою Проводу ОУН М. Плав'юком у 1992 р. президенту України Л. Кравчуку незалежна Україна офіційно стала правонаступником УНР та Карпатської України.

ВИСНОВОК

Проголошення державної незалежності Карпатської України не було одномоментним актом, який було здійснено 15 березня 1939 р. Цей факт став логічним продовженням державотворчих потуг української еліти впродовж 20-го століття. Більше того, значення подій 1939 р. для всього світового українства було надзвичайно важливим для подальших соборницьких сподівань. Незважаючи на утворення Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, їх подальше возз’єднання (Акт злуки від 22 січня 1919 р.), національно-визвольна боротьба українців не завершилася успіхом. Більше того, українські землі виявилися поділеними між декількома сусідніми країнами. І хоча, після цього державність встановилася на більшості української території у формі радянської республіки, говорити про її самостійний і незалежний у політичному сенсі характер не можна. Звідси, сміливо можемо виводити тезу, що наступним етапом, який став прямим проявом встановлення незалежної української державності на її території, є Карпатська Україна.

Автономна Підкарпатська Русь, а згодом самостійна Карпатська Україна, існувала впродовж надзвичайно короткого відрізку часу – з жовтня 1938 р. до другої половини березня 1939 р. Незважаючи на це, у краї відбувався такий бурхливий розвиток суспільнозначимих політичних подій, що до Карпатської України була прикута увага всієї світової громадськості. Це надало можливість говорити про державотворче призначення українців Закарпаття у 1939 р. Недарма сучасні українські політологи й історики ввели Карпатську Україну в періодизацію українського державотворення. А це означає, що сьогодні Карпатська Україна розглядається не інакше як один із етапів державного будівництва незалежної України. У цьому полягає найважливіше значення історичних подій, що визнано в наші дні й на офіційному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Боднар В.Л., Худанич В.О., Щадей М.Р. Карпатська Україна в міжнародних відносинах (1938-1939 рр.) // Україна на міжнародній арені у ХХ ст. – Ужгород: Просвіта, 2000. – 207 с.

Боднар В.Л., Вегеш М.М. Карпатська Україна у міжнародних відносинах (1938-1939 рр.). – Ужгород: Просвіта, 2007. – 135 с.

Вегеш М.М. Березневі операції угорських військ у Карпатській Україні // Регіональні студії: Збірник наукових праць. Вип. 1.– Ужгород, 2001.– 120 с.

Вегеш М.М. Карпатська Україна у боротьбі з угорською «п’ятою колоною»// Календар «Просвіти» на 1999 р. – Ужгород, 1999. – 233 с.

Вегеш М.М., Малець О.С. Угорська дипломатія і розвідка Карпатської України // Срібна земля . – 1999. – 27 лютого.

Галас В.Н, Поп І.І. Закарпаття в контексті європейської політичної історії ХХ ст. (історіософські роздуми). – Ужгород: Просвіта, 2005. – 178 с.

Гапоненко-Товт І.Т. Окупація Карпатської України військами Угорщини (листопад 1938 р. – березень 1939 р.) // Карпатика. Історичні та історіографічні студії. – Ужгород: Просвіта, 2010. – Вип. 24. – 343 с.

Гранчак І.М. Роль і місце Карпатської України в історії Закарпаття // Карпатська Україна: питання державно-правового розвитку і міжнародного становища. Доповіді та повідомлення наукової конференції, присвяченої 60-річчю проголошення незалежності Карпатської України. Ужгород, 10–11 березня 1999 р. – Ужгород: Каравела, 1999. – 188 с.

Касо Р.Політика західних країн щодо автономії Підкарпатської Русі // Карпатська Україна: питання державно-правового розвитку і міжнародного становища. Доповіді та повідомлення наукової конференції, присв’яченої 60-річчю проголошення незалежності Карпатської України. Ужгород, 10–11 березня 1999 р. – Ужгород: Край, 1999. – 188 с.

Нариси історії Закарпаття / за ред. І.М. Гранчак: у 2 т. – К.: Глобус, 2005. – 663 с.