Економічні концепції школи фізіократів

       4) Клас фермерів купує безплідного  класу на 1 млрд. ліврів промислових  виробів, що йдуть на відновлення  інструментів і матеріалів, вартість  яких ввійшла у вартість зробленого  річного продукту.

       5) Клас безплідних на 1 млрд. ліврів  купує сировина в класу фермерів.

       Зокрема Кене припускає, що

       1) ціни незмінні протягом року;

       2) всі доходи витрачаються на  вживання (це означає, що інвестиції  не ростуть по роках);

       3) покупки й продажі всередині  кожного класу не враховуються;

       4) зовнішня торгівля не враховується;

       5) вся земля обробляється фермерами,  які орендують її у власників. 

       До  Кене ми не бачимо, щоб економічні письменники  розглядали економіку країни як єдиний організм, в якому все взаємопов'язане. Тим більше, ніхто не представляв  собі побудову економіки як кругообігу продуктів та доходів. “Економічна  таблиця” Кене – це перша в історії  політичної економії макроекономічна  сітка натуральних (товарних) та грошових потоків матеріальних цінностей. Закладені  у ній ідеї – це зародки сучасних економічних моделей.

       Безперечно, схема відтворення Кене мала значні вади — в центрі реалізації опинився клас землевласників, промисловці залишилися без засобів виробництва (вони повністю продали свою продукцію), не показана реалізація сільськогосподарської  продукції в межах класу фермерів. Але обмеженість “Економічної таблиці” не перекреслює її важливої ролі у  розвитку політичної економії.

       “Чистий продукт, — писав Кене у статті “Податки”, — це щоденно створюване багатство, яке формує доход нації, представляє собою продукт, що залишається  після сплати усіх видатків з доходу, що отримується із земельних володінь”. Таким чином, він стверджував, що чистий продукт виникає лише у  землеробстві, а в промисловості  спостерігаємо лише складання, комбінування або зміну форм.

       Отже, чистий продукт має натуральну форму  і виступає як дар природи. Разом  з тим, у Кене має місце й  інший підхід до визначення “чистого продукту”. Оцінюючи величину чистого  продукту, він заявляв, що вона визначена, певна і залежить від витрат виробництва. До останніх він відносить видатки  на сировину, матеріали і заробітну  плату. Заробітна плата теж визначена – це мінімум засобів снування, видатки на сировину і матеріали – витрати капіталу. Отже виходить, що “чистий продукт” – це не дар природи, а результат додаткової праці землероба. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Економічні  погляди А. Тюрго

       Анн Робер Жак Тюрго (1727 – 1781) – державний діяч, філософ-просвітник, видатний французький економіст-фізіократ. Народився в Нормандії у багатій дворянській родині. Закінчив теологічний факультет Сорбонни, але відмовився від церковної кар’єри. Знав шість мов, вивчав філософію, політичну економію та інші науки. Філософський світогляд А. Тюрго сформувався під впливом прогресивних ідей просвітників Д. Дідро, Ж.-Д’Аламбера та інших – співробітників і авторів „Енциклопедії”. Свої економічні ідеї вчений виклав у таких працях як „Похвальне слово Венсану де Гурне” (1759), “Роздуми про створення і розподіл багатства” (1766), „Листи про свободу торгівлі зерном” (1770), „Цінність та гроші” (1769) та ін.. У своїх працях Анн Тюрго:

       – відстоював принципи свободи економічної  діяльності, засуджував політику протекціонізму;

       – землеробство визнавав джерелом додаткового  продукту, а землеробську працю –  єдиною продуктивною працею, тому що тільки вона створює „чистий продукт”;

       – критикував теорію трудової вартості, започаткував основи теорії цінності. У пошуках абсолютної ціни А. Тюрго  виходить на „природну ціну” як відносну величину, яка немає внутрішньої субстанції і визначається на основі суб’єктивних оцінок корисності блага продавцем і покупцем. При цьому вчений підкреслював, що власна оцінка корисності блага дозволяє учасникам обміну отримувати більше, ніж вони віддають. Отже, ідея корисності як субстанція цінності була висунена майже за 100 років до виникнення маржиналізму;

       – розрізняв суб’єктивну і об’єктивну цінності блага. Суб’єктивна цінність визнається оцінкою блага її власником, а об’єктивна – ринком і залежить від співвідношення попиту та пропозиції;

       – першим зробив спробу сформулювати закон  спадної родючості ґрунтів. Згідно з цим законом зростання витрат праці (капіталу) на землі призводить до того, що кожна наступна одиниця праці виявляється менш продуктивною;

         – висунув більш зріле тлумачення  класової структури суспільства,  поділів продуктивний і „безплідний” класи на дві групи: підприємців, які є власниками засобів виробництва і здійснюють вкладення капіталу для отримання прибутків та найманих робітників, які продають свою працю і живуть на отриману заробітну плату;

       – у перше показав різницю між  грошима і капіталом. Капітал  на відміну від грошей приносить  дохід, який розпадається на дві частини. Перша частина слугує для відшкодування  витрат, пов’язаних зі створенням продуктів, у тому числі і на оплату праці  робітників. Друга – є прибутком  на капітал і земельною рентою;

       – визнав прибуток не тільки частиною земельної  ренти, а і особливою формою доходу, винагородою підприємцям за їх виробничі  турботи, працю, здібності та ризик. А. Тюрго допускав існування промислового і торговельного прибутків;

       – дав аналіз капіталу і доходу. Основною формою капіталу вважав землеробський  капітал, а головною формою доходу –  земельну ренту. Намагався виявити  способи зростання капіталу як “нагромадженої цінності”.

       Геніальні фізіократичні ідеї А. Тюрго зробили  великий вплив на наступний розвиток економічної думки. 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновки 

       Науково-критичний  аналіз розвитку економічних поглядів, ідей, доктрин, вчень від найдавніших  часів до сучасності у найяскравіших  їх виявах дає змогу зробити відповідні висновки. Насамперед, вони полягають  у підтвердженні того факту, що історія  економічної науки - це сама наука. У  її створенні брали участь, більшою  чи меншою мірою, багато поколінь економістів  і мислителів різних країн. Кожне  з них, пізнаючи економічні відносини, явища і процеси, додавало свого  розуміння економічного життя до економічного знання, що розвивалося  не ізольовано від інших наук, а  в органічній взаємодії з іншими формами знання.

       Історія економічної теорії - це неперервна спроба пізнати таємницю економічного розвитку в усій його багатогранності  та різноманітті. Оскільки економічне життя людства і окремих народів є об’єктивним процесом, перебуває у постійній динаміці, щораз більше ускладнюючись, то спроби проникнути в його суть, пізнати пружини і механізми еволюції ніколи не можуть бути в статиці. Змінність економічного життя вимагає зміни в економічному мисленні, якому, як правило, властива інерційність.

       Тим можна пояснити те, чому історія  економічної теорії - це динамічний процес. Їй властиве постійне зародження і становлення, розквіт одних  теорій і заміна їх іншими. Істини економічної  теорії мають відносну цінність, вони є історично-конкретно визначені. І в тому їх велика наукова та естетична привабливість, що, звичайно, характерно для всіх наук, а не тільки для економічної теорії.

       У зв’язку з тим можна визнати, що незмінна і незбагачувана економічна теорія, якою би аргументованою, на перший погляд, не видавалася, перетворюється з часом, принаймні у значній своїй частині, на застарілість і навіть гальмо економічного поступу. Йдеться тут саме про економічну теорію, яка є світлоносною наукою і покликана освітлювати всі вияви економічного життя, бути базою для розвитку всієї сім’ї економічних наук.

       Важливим  є розуміння того, що кожне покоління  мислителів збагачувало економічну теорію навіть при, здавалось би, малоцінності поглядів, які вони відстоювали. Річ  у тому, що ніколи щось не виникає  з нічого. Навіть якщо та чи інша економічна думка була тільки обґєктом критики, то вона вже сприяла розвиткові економічного знання. Останнє ніколи не виникає на порожньому місці. Ось чому зрозуміти весь сенс розвитку економічної науки можна, тільки сягаючи її найдавніших джерел. Вивчення першоджерел свідчить, що у найдавніші часи люди прагнули зорієнтуватися в економічних процесах, пізнати їх і тим творити систему економічних понять, які б розвивали наступні покоління.

       Важливу роль в становленні економічної  теорії були фізіократи.  Погляди фізіократів відіграли велику роль у подальшому розвитку економічної думки. На думку А. Сміта, доктрина фізіократів, незважаючи на деякі недоліки, найбільш наближена до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих досі. 

       Література 

1. Волошенюк В.В., Пилипенко Г.М., Пилипенко Ю.І.  Історія економічних учень //Д., Національний гірничий університет, 2008.
2. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко, „Основи”, 2001.
3. Історія економічної думки України : Навчальний посібник./ Корнійчук Л.Я.,         Татаренко Н.О. та інші. – К.: Фенікс, 1996.
4. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. 3-е издание. – М.: ИНФРА-М, 1999.
5. Вальрас Л. Элементы чистой политической экономии, 1874 // 25 ключевых книг по экономике. – Изд-во „Урал-LTD», 1999.
6. Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та інші; За редакцією Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999.
7. http://allbest.ru/