Азербайджанці, вірмени і грузини в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ І СПОРТУ МОЛОДІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г. С. СКОВОРОДИ

                                                                                                   Історичний факультет

                                                                                                      Кафедра історії України 
 
 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Азербайджанці, вірмени і грузини в Україні» 

                                                                                                            Виконав: 

Перевірила: 
 
 
 
 
 
 
 

Харків  – 2011 
 

Зміст

1. Азербайджанці……………………………………………………………3

2. Вірмени……………………………………………………………………...5

3. Грузини………………………………………………………………………8 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Азербайджанці.

Назвати хоча б одну країну, в якій жили б люди тільки однієї національності, неможливо. 
 
Що й говорити про Україну, яка і за часів СРСР, і після його розпаду стала батьківщиною для багатьох націй і національностей. Серед тих, хто живе на території України, є й вихідці з Азербайджану. Одні з них - нащадки багатьох поколінь, для яких Україна за народженням стала рідною землею. Адже перші вихідці сонячної гірської країни оселилися в Криму в 1850-х роках. Багато з'явилися на початку важких 90-х років. Деякі приїхали сюди після укладення шлюбу. Багато колишні мешканці Баку і Нахчиван стали гарними батьками сімейств у Полтаві та Львові, Донецьку і Харкові. Але нові мешканці країни не забувають про своє коріння. За ці роки в Україну зіграв безліч азербайджанських весіль, які тільки прекрасні весільні сукні не надягали чорноокі красуні на цих святах! 
 
У цій країні існує і активно працює Конгрес азербайджанців України. Очолює його Акіф Гюльмамедов. За його підрахунками, на території країни проживає близько півмільйона азербайджанців. Більшість надають жителі Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Миколаївської, Одеської та Київської областей. Є також невелика кількість іранських студентів, які за національністю також є азербайджанцями. «Конституція демократичної України не розділяє людей за національною та релігійною ознаками, тому серед багатьох керівних працівників можна зустріти азербайджанців, приміром, Бурзу Алієва - заступника міністра палива і енергетики, серед депутатів Верховної Ради теж є двоє азербайджанців», - зазначає Акіф Гюльмамедов. Велика частина етнічних азербайджанців займається малим та середнім бізнесом. 
 
Величезною популярністю користуються по всій країні кафе і ресторани з азербайджанською кухнею. Тут грають українські та російські, татарські та єврейські весілля. А наречена, одягнена в білосніжне весільне плаття, підкоряє своєю красою людей різних національностей. 
 
На початку 90-х років практично в кожному регіоні України були свої азербайджанські земляцтва. У 1997 році вони об'єдналися в Конгрес азербайджанців в Україні (КАУ). В даний він має 27 відділень. У них активно відзначають національні свята і траурні дати. Нещодавно в національному Палаці мистецтв України пройшов 6-ти годинний концерт кращих азербайджанських виконавців. Також відзначалося 90-річчя Кара Караєва. 
 
На побутовому рівні представники КАУ не відзначають ознак національної нетерпимості. Основною проблемою в КАУ вважають недотримання міграційного законодавства та безвідповідальне ставлення до власних документів колишніх жителів Азербайджану. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вірмени в Україні — вірменська етнічна меншина, яка проживає в Україні. Вірмени нараховують 99 894 чоловік згідно з переписом населення України 2001 року. Вірменське населення в Україні, майже подвоїлося з моменту розпаду СРСР, багато в чому через нестабільність на Кавказі.

Вірмени вперше з'явилися в Україні за часів Київської Русі. В XI столітті після нападів сельджуків, падіння вірменської держави і антивірменської політики у Візантії значна частина вірмен переселилася на південь України, перш за все до Криму. В XI столітті окремі вірменські купці, найманці і ремісники служили у руських князів. «Києво-Печерський Патерик» згадує вірменського лікаря, який лікував Володимира Мономаха. У 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави.

Вони прибули  в основному на Кримський півострів, де були створені великі вірменські колонії у Кафі (Феодосія), Судаку і Солхаті (Старий Крим). Їх чисельність зросла протягом XII-XV століть в результаті міграції вірмен, які рятувалися від монгольської навали. Це призвело до появи нового прізвиська Кримського півострова в середньовічних літописах — Armenіa Magna (Велика Вірменія) або Armenіa Marіtіma (Морська Вірменія) в середньовічних літописах. Невеликі вірменські громади були засновані в центральній Україні, включаючи Київ, і західних регіонах — Поділлі та Галичині.

У 1267 році Львів став центром вірменської єпархії, а освячений в 1367 роцівірменський собор у цьому місті — єпархіальним. У Львові в 1510 році вірмени отримали від польського короля Сигізмунда І дозвіл судитися за своїм власним правом — статутом львівських вірмен, однак вони не допускалися в роботу міського магістрату (у міському самоврядуванні могли брати участь тільки католики). Важливим центром вірменської колонізації став Кам'янець-Подільський (в XVI столітті там було 300 вірменських сімей), де вірмени мали свій магістрат. Поселення вірмен були в Києві, Луцьку, Галичі, Снятині, з часом в Станіславові. Після захоплення Криму Османською імперією в 1475 році, багато кримських вірмен переїхали в ці північно-західні регіони України. В Галичині і на Поділлі працювали вірменські друкарні, а в 1618 р. Ованес Карматенянц видав «Альгіш Бітікі» («Молитовник») — єдину в світі друковану книгу вірмено-кіпчацькою мовою , яка була письмовим варіантом розмовної мови вірмен в Криму і в Україні. Після прийняття частиною вірмен унії (1630 рік) з католицькою церквою, вірмени в Речі Посполитій поступово асимілювалися серед місцевого польського населення, а частина з них емігрувала до Криму.

У 1778 році велика група кримських вірмен покинула територію Османської імперії і поселилася в межах Росії, в Ростові-на-Дону. Однак через двадцять років після входження Криму до складу Росії, на заклик російського уряду туди повернулися багато з переселенців повернулися і прибули нові групи вірмен з Туреччини.

У першій половині XX століття в Галичині налічувалося 5,5 тисяч вірменокатоликів за віросповіданням, як правило польськомовних. Вони мали 9 парафіяльних церков, 16 каплиць, монастир сестер-бенедиктинок у Львові. Львівська архиєпархія вірменокатоликів перебувала в безпосередньому підпорядкуванні Папи Римського і проіснувала до кінця Другої світової війни, коли була знищена радянською владою.

У 1944 році кримські вірмени були депортовані з півострова поряд з греками, болгарами і кримськими татарами, однак їм дозволили повернутися в 1960-і роки.

Після 1991 року спостерігається відродження Вірменської католицької церкви в Україні. 28 листопада 1991 в Україні було офіційно зареєстровано єпархію Вірменської апостольської церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму.

Сучасність

Сьогодні найбільша  концентрація вірмен в Україні спостерігається  в Донецькій області (15 700, 0,33% від населення, збільшилася з 1989 року в 2,5 рази), друга за кількістю — в Харківській області — 11 тисяч (збільшилася з 1989 року в 2 рази ), третє у Дніпропетровській області. Згідно з даними перепису населення близько половини вірмен в Україні вважають рідною вірменську мову, більше 43% — російську та 5,8% українську. Видається «Арагац», газета Київської вірменської громади.

Вірменська апостольська церква в Україні.

За даними на 2007 рік Вірменська апостольська церква найбільш за все була поширена в Автономній республіці Крим (7 громад), Донецькій (2 громади) і Одеській (також 2 громади) областях.

Пам'ятники.

У місцях середньовічних поселень вірмен збереглися кам'яні  хрести — хачкари. У Львові, Чернівцях, Кам'янці-Подільському, Івано-Франківську, Бережанах, Кутах, Снятині, Городенці, Лісці, Жванці, Луцьку, Язловці, Тисмениці, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському, Ялті, Феодосії, Євпаторії та інших містах України збереглися старовинні вірменські церкви та каплиці, а недалеко від міста Старий Крим — монастир Сурб Хач (Святий Хрест), який зараз реставрується. 

Розміщення.

Розміщення вірмен в Україні по регіонам відповідно до перепису населення України 2001 року