Археологічна Пересопниця

    Інша категорія виробів із заліза, які є порівняно частими знахідками, — це ключі, замки та інша дверна фурнітура.

    Ключі для дверних замків типу засову знайдені на дитинці. Вони мають численні аналогії серед старожитностей волинських міст Х-ХІV ст. (Лисенко, 1985, с. 237, рис.157; Прищепа, Нікольченко, 1996, рис. 62: 6).

    Пружини навісного замка типів Б і  В знайдені в значній кількості  на дитинці (Терський В., 1981 А, с. 11). На Пастівнику знайдено добре збережений циліндричний замок з Т-подібним отвором під ключ (рис. 3).

    Частою  знахідкою на дитинці є висячі замки з корпусом трикутної форми, які вживалися переважно пізніше (рис. 4). До скринькових ключів належать знахідки з дитинця.

    На  долівках споруд та в культурному шарі зібрано чималу кількість залізних деталей одягу та взуття: пряжок для ременів та підківок до чобіт (рис. 5).

    Як  вважають, шпильками-застібками верхнього  одягу слугували стержні з  рухомим кільцем. З'єднуючись ланцюжками, вони могли підтримувати краї плаща або довгої жіночої безрукавки. Інколи ці шпильки пов'язують з предметами спорядження дружинника — похідними вилками. Проте, польський археолог К. Ваховський вказує, що в залежності від технології виготовлення змінювалась їхня функція. Вони могли слугувати як застібки до одягу, знаряддя для письма, похідні знаряддя (Wachowski, 1977, с. 446—454). Подібні предмети відомі також з Володимира, Луцька, Дорогобужа, Шумська, Новогрудка та багато інших міст Русі.

    Окрім залізообробного, на дитинці літописної Пересопниці засвідчено також розвиток косторізного ремесла. Зокрема, тут було досліджено житло-майстерню косторіза XII ст. На долівці у майстерні було знайдено шість черепів благородного оленя з обрізаними рогами і близько двадцяти заготовок для виробів, а також вісімнадцять рогів переважно диких кіз. Вироби з кістки широко побутували серед населення Волині IX—XIV ст. Це були переважно гребені, ґудзики, шила та голки. З кістки вирізали також наконечники стріл, деталі сагайдака, окремі елементи спорядження вершника і коня. Мистецьким виробом високого рівня є мініатюрна кістяна голівка коня, виявлена на долівці напівземлянкового житла №2, датованого керамікою XII ст. Всі деталі передані пропорційно вірно і гармонічно поєднуються (рис. 6). Хіба що лише вуха як для коня замалі. Відкриті передні зуби роблять враження, що кінь сміється. Серед випадкових знахідок привертає увагу навершя палиці із знаками води та зображенням обличчя людини (рис. 7:1), яке могло використовуватися у певних дохристиянських ритуалах. Гарно орнаментований гольник, виготовлений з суцільного рога (рис. 7:2).

    У Пересопниці були розвинені й  інші ремесла: гончарне, яке переважно зосереджувалося на посадах, деревообробне (знайдено теслярські інструменти — пилки, молотки, стамеска), шевське (кістяні проколки та залізні шила) та інші.

    Гончарне  ремесло представлене великою кількістю  посуду, зібраного у культурному шарі та спорудах. Керамічні комплекси з достатньою повнотою дають можливість про стежити зміну типів та форм посуду протягом X—XV ст. Гончарний посуд повністю змінює ліпний у комплексах, починаючи з кінця IX — початку X ст. Як виняток, до кінця XI ст. вживались у незначній кількості ліпні миски та сковорідки.

    З XIV ст. більш виразнішим стає вплив центральноєвропейських традицій на гончарне виробництво Пересопниці. Це видно на прикладі поширення в оформленні гончарного посуду псевдоманжету та канелюрів, врізного та штампового орнаментів на валику вінець та корпусі.

    Серед ремесел добре розвинутих у місті  протягом X— XІV ст. слід відзначити ювелірне, початки якого на Волині пов'язані, судячи з матеріалів розкопок, саме з Пересопницею. Найдавніша майстерня ювеліра, досліджена у 1998 р. на посаді «Замостя», діяла вже у IX — на початку X ст. 

    2.2 Військова справа

    Зброя та захисний обладунок. Як видно вже з назви міста, воно з перших років своєї історії відігравало роль важливого укріпленого пункту для певного військового гарнізону. Тому природним явищем є помітна присутність предметів озброєння та спорядження вершника і коня серед знахідок з археологічних розкопок Пересопниці.

    Знахідки  предметів дружинного спорядження  часто трапляються у спорудах XII—XIV ст., досліджених при валі в південно-західній та східній частинах дитинця.

    Саме  там були зібрані окуття піхов  та перехрестя шаблі. Окуття піхов прикрашене орнаментом, виконаним карбуванням.

    Типових бойових сокир у Пересопниці  поки що не виявлено. Зібрані на дитинці  фрагменти лез належать до знарядь  як військового, так і побутового призначення.

    Вістря  стріл зібрані переважно там, де були укріплення: на дитинці, городищі Білів, на Замості. Їх розділяють за призначенням на вістря мисливського призначення  тлі військового. За характером поєднання з древком вістря поділяються на втульчаті та черенкові. Втульчате вістря знайдене на городищі Білів. Цей тип притаманний саме для західних земель Русі. Він зустрінутий під час розкопок Пінська, Берестя, Плісненська, Звенигорода, Галича, на городищі Грабів біля Ковеля, в околицях Теребовлі та Перемишля та на ще з понад 20 поселень VIII—XIII ст. на території давньої Галицько-Волинської держави.

    Серед черепкових вістер переважають бронебійні та ромбовидні, які М. П. Кучера датував  на Плісненському городищі IX—XI ст. Зібрано також 2 шт. листовидних вістер, аналогічні знайденим в с. Сокільці на Південному Бузі, які М.П.Кучера датує XIV—XV ст. У середині XIII ст. поширюються нові різновиди озброєння цього типу: арбалет та монгольський лук.

    У світлі присутності предметів озброєння  монгольських воїнів у Пересопниці  стає можливим додатково пояснити призначення  кам'яних пряжок у вигляді мініатюрного точильного каменя з дружинного будинку на дитинці (розкопки 1994р.).

    Як  відомо із спогадів Плано Карпіні, невід'ємним супутником кінного монгольського воїна був напильник. Його вони «завжди носять при колчані... для заточування стріл». Переважно, напильники були залізними. Пересопницька пряжка могла застосовуватися як мініатюрний точильний камінь для заточування коротких лез, монгольських стріл.

    Виявлення типових центральноазіатських типів  наверш стріл, окремі особливості житлобудування (використаний саману), знахідки золотоординського імпорту та інші факти свідчать про безпосередні культурні впливи зі Сходу.

    Знахідки  характерних східних предметів озброєння дозволяють припустити присутність у Пересопниці у період від середини другої половини XIII ст., ймовірно, невеликого монгольського гарнізону. Можливо, його завданням був контроль над стратегічно важливим відрізком шляху Ліссабон-Пекін ще під час походу Батия на захід.

    Вістря  сулиці знайдено у «дружинному» кварталі дитинця, а вістря списа в ур. Замостя.

    До  зброї ударної дії належить бронзовий кистень, виявлений на окольному городі. Найближчі аналогії до нього походять із городища Вербка на Поділлі та з Аскольдової могили у Києві.

    Із  предметів захисного обладунку  на дитинці знайдено кольчужне кільце. На Пастівнику зібрано пластину від панциря. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

    З усього вищенаведеного зрозуміло, що історія  Пересопниці – це важлива сторінка історії України. Повніше розкрити її допомагають археологічні джерела. Завдяки багаторічній праці комплексної експедиції літописна Пересопниця постає перед сучасними дослідниками типовим українським княжим містом, яке своїми розмірами та значенням мало чим поступалося таким відомим центрам Волині, як Луцьк, а то й навіть Володимиру.

    В літописний період розвитку Пересопниці  головна роль в структурі міста  належала мисовому укріпленню в ур. «Шпихлір», від якого, ймовірно, й  пішла назва міста. В його історії  можна виділити 4 періоди: у перший період (X ст.) — на цьому місці існувало неукріплене поселення, на другому (XI ст.) – будується княжий замок, який на третьому періоді (ХП-ХІУ ст.) стає дитинцем міста, а на четвертому (ХУ-ХУП ст.) – садибою монастиря. Дослідження городища у 1974-1995 рр. дали цінний матеріал для вивчення економіки і культури всієї України-Русі.

    Територія Пересопниці простягалася вздовж берегів  ріки Стубли на два кілометри. Місто  було оточене численними боярськими садибами (в літописі згадуються пересопницькі бояри Гліб Зеремійович та Юрій Прокопович). Князівськими дворами були Жуків та Клевань. До міста належали два монастирі: Різдва Пресвятої Богородиці, який знаходився у самому місті, та Св. Миколи у Клевані.

    Місто з моменту виникнення було визначним  ремісничо-торговельним центром Східної Волині. Про це свідчить високий мистецький рівень виробів місцевих золотарів, костерізів та інших ремісників, виявлених археологічними розкопками.

    Усі ті знахідки – тільки початок серйозного вивчення минулого колись могутнього княжого міста. Безперечно, Пересопниця  ховає у собі чимало хвилюючих  сторінок нашої історії, і хочеться вірити, що найближчим часом археологи відкриють їхні таємниці.

Список  використаної літератури 

1. Антонович В.Б., 1901а.  Археологическая карта Волынской губернии// Труды ХІ Археологического Съезда в Киеве в 1899 г. – М. – Т. 1. – С. 36-133.
2. Грушевський М., 1991 (1905). Історія України-Руси / в 11 т., 12 кн..— Т.1:І-Х вік. — К.: Наукова думка. — 649 с.
3. Дашкевич Я., 2002. Українські землі в часах галицько-волинської державності (кінець X - середина XIV ст.) Пам'ять століть. — № 4.— С. З—21.
4. Звиздецкий Б. А., 1990. О времени существования летописного Городеска // СА.— № 1.— С. 42—56.
5. Крип'якевич І. П.,1984. Галицько-Волинське князівство. — К.:Наукова думка. —174 с.
6. Кучінко М. М., Охріменко Г. В., Терський С. В., 1992. Скарби минувшини. (Методичні рекомендації на допомогу вчителям та слухачам курсів підвищення кваліфікації). – Луцьк. — 19 с.
7. Мельник Е. Н., 1901. Дневник раскопок в земле Лучан, произведенных в 1897—1899 гг. // Труды XI Археологического съезда в Києве. — Т. І.— М.— С. 514—576.
8. Пастернак Я.,1937.Нові археологічні набутки музею наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові за час від 1933—1936//Записки НТШ.—Т. 154.—Львів.—С. 241- 268.
9. Ратич О. О., 1959. Древньоруські вироби з кості і рогу, знайдені на території Галицької і Волинської земель // У   Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 2.— Львів. — С. 123—130.
10. Свєшніков І. К., Нікольченко Ю. М., 1982. Довідник з археології України. Ровенська область. — К.: Наукова думки   - 116 с.
11. Сендульский А., 1880. Село Пересопница Ровенского уезда // Волынские епархиальные ведомости. — № 11.— С. 548 -559.
12. Терський В.С,1975. Шукаючи сліди Пересопниці//Червоний прапор.—Рівне.— 6 липня. — № 131.
13. Терський В. С, 1977. Загадка легендарної Пересопниці // Жовтень. — Львів. — № 5.— С. 155—157.
14. Терський В. С, Терський С. В., 1991. Нові матеріали з розкопок літописної Пересопниці та її околиць (1987—1988 рр.) // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині.-Львів. –С. 89—91.
15. Терський С. В„ 1995а. Історична топографія та забудова Пересопниці XII—XIII ст. у світлі нових археологічних досліджень//Волинь незабутня. Тези VI регіональної науково-практичної конференції «Нові краєзнавчі дослідження у контексті національного відродження України». – Рівне. — С. 8—9.
16. Цинкаловський О., 1937. Пересопниця // Наша Батьківщина. — Львів. — С. 16—20.
17. Шеломенцев-Терский В. С, 1987. Работы на городище  летописной Пересопници. — М.: Наука. – С. 438—439.

Додатки

Рис. 1. Залізні знаряддя праці XII-XIV століть.

Рис. 2. Деревообробний та ковальський  інструмент XII-XIV ст.

Рис. 3. Знахідки з культурного шару на посадах Пересопниці.

   Рис. 4. Замки і ключі XII-XIV ст. із споруд на дитинці.

Рис. 5. Предмети побуту XII-XIV ст. із споруд на дитинці. Рис. 6. Кістяна фігурка коника. ХІІ-ХІІІ ст.Дитинець.

Рис. 7. Знахідки із розкопок 1930-х років  у Пересопниці. 1-2 – кістка; 3-9 –  бронза.