Зміст

 
 

    Вступ 3

    1. Біографія Президента Мексики Вісенте Фокса 4

    2. Прихід Фокса до президентства 7

    2. „Касетний” й інші скандали 12

    Висновки 14

    Список використаних джерел 16 
 

 

    Вступ

 

    Сімдесят один рік тривало в Мексиці панування інституційно-революційної партії, яка виявилася після повалення КПРС найстаршим у світі довгожителем у державного керма. І от нарешті її владі прийшов кінець: на президентських виборах проти кабінету Франсіско Лабастіди проголосували більшість виборців. Наступним президентом країни стає Вісенте Фокс, кандидат Партії національної дії, глава альянсу за зміни.

    У Мексиці з'являється не просто новий президент. Ще не надягши президентську стрічку, Вісенте Фокс входить в історію як перший опозиційної президент змін. Він переміг кандидата правлячої партії, висуванці якої 12 разів підряд займали вищий державний пост. Контраст між яскравим, харизматичним, емоційним, настроєним на перемогу Фоксом і сірим, млявим статичним Лабастідой був очевидним. Але не тільки цим "переграв" новий президент колишню систему. "Мій проект - це заклик до мексиканців почати разом просуватися до демократії, до розвитку на загальне благо. Я пропоную уряд, діяльність якого будуть визначати найкращі люди країни. Я пропоную уряд, що буде діяти відкрито, ясно, чітко", - говорив він своїм виборцям. 
 

 

    1. Біографія Президента Мексики Вісенте Фокса

 

    Вісенте Фокс Кесада народився 2 липня 1942 року в Мехіко в багатодітній родині заможного підприємця.

    Середню освіту В.Фокс одержав у школі єзуїтів у місті Леон. В 1964 році закінчив економічний факультет Іберо-американського університету в мексиканській столиці, в 1970 році - аспірантуру Гарвардського університету за фахом "Управління бізнесом".

    В 1964 році влаштувався на роботу в мексиканську філію компанії "Кока-Кола" як диспетчер по доставці готової продукції. Працездатність, неабиякі організаторські здатності й інші ділові якості дозволили В.Фоксу за короткий строк зробити запаморочливу кар'єру. В 1965 році його призначають окружним адміністратором, в 1966 році - районним адміністратором, в 1968 році - регіональним менеджером. В 1970 році він зайняв пост директора по маркетингу, а в 1975 році став наймолодшим в історії компанії "Кока-Кола" президентом її мексиканської філії.

    В 1979-1988 роках В.Фокс - генеральний директор з питань стратегічного планування групи підприємств "Фокс" й одночасно - радник Мексикано-американської торговельної палати.

    В 1988 році він почав свою політичну кар'єру як активіст правоцентристської Партії національної дії (ПНД). Після свого обрання депутатом В.Фокс активно виступав проти корупції в правлячій у той час Інституційно-революційні партії (ІРП) і структурах державної влади, став відомий як активний прихильник розвитку в Мексиці конкурентноздатного сільського господарства, малого й середнього бізнесу.

    В 1991 році брав участь у виборах на пост губернатора штату Гуанахуато, однак зазнав поразки від кандидата ІРП. Виявивши властиві йому наполегливість і послідовність, В.Фокс в 1995 році вдруге балотувався на пост губернатора штату й переміг з більшою перевагою.

    В 1999 році був висунутий кандидатом у президенти від коаліції "Альянс за зміни", у яку, крім ПНД, увійшла також Екологічна партія "зелених" Мексики. Проводив передвиборну кампанію під гаслами демократизації політичної системи країни, боротьби з 70-літньою партійною гегемонією ІРП, викорінювання корупції й підтримки підприємництва¹.

    На президентських виборах 2 липня 2000 року Фокс здобув перемогу з перевагою в 7 % над кандидатом від ІРП й 1 грудня 2000 року став на посаду глави держави.

    В.Фокс виступає за зміцнення позицій Мексики в міжнародних і регіональних справах. При цьому його відрізняють прагматизм, прагнення зберегти в зовнішній політиці країни її традиційні установки й самостійну спрямованість, гнучко враховувати міжнародні справи як США й Канади, так і ведучих держав Латинської Америки.

    У внутрішній політиці В.Фокс взяв курс на проведення перетворень, спрямованих на подальшу демократизацію мексиканського суспільства, вирішення назрілих соціальних проблем. Він є прихильником проведення реформ виборчої системи країни, у сфері фінансів й енергетики.

    Добре володіє ораторським мистецтвом. Говорить спокійно, з розстановкою, чітко й переконливо. У полеміці стриманий і неагресивний. Демонструючи близькість до простого народу, у виступах схильний до імпровізації, вживання образних порівнянь, прислів'їв і приказок. Разом з тим, на офіційних заходах воліє суворо дотримуватися заздалегідь підготовлених текстів.

    В.Фокс має якості харизматичного політика, що проявляються в спілкуванні з людьми - увага й доброзичливість. Твердо відстоює власну думку. Енергійний, відрізняється високою працездатністю, вміє організувати роботу колективу в складних умовах.

    Захоплюється верхівковою їздою. Улюблений відпочинок - кінні прогулянки на околицях приналежного йому ранчо Сан-Крістобаль (штат Гуанахуато). Однак, перенесена в 2003 року складна операція на хребті обмежує в цьому плані можливості президента.

    Фокс став засновником благодійного фонду для дітей-сиріт "Каса Куна Аміго Даніель", заснував популярний в штаті Гуанахуато загальноосвітній навчальний заклад "Інстітуто Лукс".

    У липні 2001 року вдруге одружився з Мартою Саагун, що була секретарем президента. Вона народилася в 1953 року, пройшла курс навчання в університетах Дубліна й Кембриджа, має веселий і товариський характер. В.Фокс ніжно ставиться до дружини, прислухається до її порад, заохочує активну суспільну діяльність.

    У Президента Мексики четверо дітей, усиновлених у попередньому шлюбі.

 

    2. Прихід Фокса до президентства

 

    Звикати до президентського крісла Вінсенті Фоксу напевно не довелося. Змінився лише характер завдань - протягом досить тривалого часу він обіймав посаду президента компанії "Кока-Кола" у Мексиці й Латинській Америці. Можна скільки завгодно абстрактно стверджувати, що в керуванні великою компанією й державою багато загального. Проте порівнювати навіть такий гігантський концерн, як "Кока-Кола", з будь-яким, навіть самою маленькою державою, некоректно. До того ж говорити, наскільки успішно застосовував менеджерські навички Вінсенте Фокс, можна буде тільки після певного проміжку часу.

    Слід зазначити, що шлях Фокса-бізнесмена був значно менш тернистим, чим його політичний шлях. Для того щоб здійнятися від простого експедитора, що об'їздив всі дороги країни, до регіонального президента, йому треба було всього десять років, тоді як сходження від рядового члена Партії національної дії до президента зайняло 24 роки.

    Мабуть, уперше він змусив заговорити про себе в загальнонаціональному масштабі, досить своєрідно відреагувавши на перемогу в президентських виборах 1988 року Карлоса Салінаса. Тоді він став перед телекамерами із прикріпленими до вух обгорілими виборчими бюлетенями. Так він виразив свій протест проти маніпуляцій у ході виборчої кампанії. Не виключено, що саме ця витівка стала причиною поразки Фокса, що висував свою кандидатуру на губернаторських виборах у рідному штаті - його успішно "прокотили". Офіційно, - виборці, хоча існує чимало натяків, що перемогу, як говориться, у нього попросту "украли". Голосний протест, затіяний Фоксом, змусив президента Салінаса звільнити "узурпатора". Проте губернатором тоді Фокс так і не став - президент своїм рішенням поставив на цю посаду іншу людини. Добре хоч - однопартійця Вінсенте.  

    Фокс не впав у відчай й під час наступного "забігу" обставив конкурентів, прийшовши до фінішу в тім же штаті зі значним відривом. Як свідчить офіційна біографія президента, за п'ять років губернаторства він зумів вивести штат у десятку лідерів країни. Це стало вагомим аргументом, щоб "Альянс за зміни" - блок, що сформувався під президентські вибори 2000 року, - висунув його в претенденти на високий пост.

    Аналітики стверджують, що перемога на президентських виборах була обумовлена двома обставинами - правильним вибором партнерів по коаліції й умілій пропаганді. "Альянс" переграв більш досвідчених конкурентів з рахунком 10:1. Саме в такій пропорції під час передвиборної кампанії перебували групи підтримки "Альянсу" й Інституційної революційної партії.

    Маючи вміння й навичками організації продажів прохолодних напоїв і ковбойських чобіт (одна з компаній Фокса займалася випуском й експортом цих виробів), кандидат у президенти проте не міг не розуміти, що "продати" себе виборцям - завдання більш високого порядку. Для своєї виборчої кампанії Фокс обрав помітне, хоча й немудре гасло: "Ми вже перемогли". Хоча, треба визнати, фінішна пряма була самою важкою: Фокс запекло намагався наздогнати в рейтингах кандидата від інституційних революціонерів.

    Незважаючи на чисельну перевагу груп підтримки й популярність екологічних ідей (в "Альянс" входила також Партія зелених), рейтинг Фокса протягом всієї передвиборної кампанії практично збігався з показниками його конкурента - інституційного революціонера Франсіско Лабастіди. Пресинг Фокса був досить сильним: останні два тижні до виборів Франсіско Лабастіда ліворуч і праворуч роздавав телевізори, набори інструментів і пральні машини. Догоджав тим, що зібралися на мітинги підтримки концертами, цирковими виступами й стриптизерами. Хоча так і не зміг обілити образ своєї партії, яка загрузла у скандалах і корупції.

    Але вирішальною, мабуть, виявилася особиста чарівність кандидата Фокса й напір, з яким він обіцяв взятися за вирішення завдань, що стояли перед країною, внутрішню й зовнішню політики.

    Він обіцяв, що не буде демонструвати колючу непоступливість по дрібницях, а, навпаки, буде напористий і послідовний у вирішенні серйозних проблем - таких як боротьба з нелегальною імміграцією й незаконним оборотом наркотиків.

    Досить сенсаційно пролунали його наміри, прийшовши до влади, „розібратися” із проблемою Ч'япаса за 15 хвилин.

    Повстання сапатистів почалося сім років тому в південному мексиканському штаті Ч'япас. Їхні основні вимоги - це видалення військових із щонайменше семи основних баз у Ч'япасі, звільнення членів руху, що перебувають в ув'язненні, й визнання Конституцією Мексики прав корінного населення².

    Тодішній уряд Інституційної революційної партії, що правила Мексикою протягом 70 років підряд, заявив, що вживає законні дії проти збройних лівих повстанців.

    Судячи з розвитку подій, Фокс не страждає "політичним склерозом": традиційно відмічуваний аналітиками сотий день президентства новий хазяїн президентського палацу відзначив тим, що направив у мексиканський конгрес проект закону про права, звільнив кілька десятків ув'язнених і закрив кілька військових баз. Але сапатисти як і раніше незадоволені: вони вважають, що це всього лише популістські міри. Однак готовність до діалогу продемонстрували, організувавши масовий марш протесту, що пройшов по 12 штатам країни. Подія викликала великий міжнародний резонанс. Досить згадати, що під час його проведення ціни готельних номерів підскочили ледь не вдвічі.

    Фокс запропонував лідерові повстанців Маркосу провести зустріч у президентському палаці, але заколотники поки ніяк не відреагували на це запрошення. Президент думає, що вже сам факт того, що марш відбувся, є ознакою більших змін у мексиканській політиці. "Маркос раніше не міг би собі й уявити, що в країні буде такий рівень свободи, демократії й відкритості", - заявив Фокс.

    Він обіцяв також, що почне активно проводити в життя близьку йому ідею перетворення Північноамериканського торговельного союзу в організацію з більш великими повноваженнями - на зразок ЄС.

    Під час теледебатів зі своїм конкурентом Фокс не стверджував, що в нього є рецепти на всі випадки життя. Але він зумів переконати громадян своєї країни, що, у в яку б сторону політичної дороги не почав рух президент Фокс, у кожному разі рухатися по ній він буде швидше й більш осмислено, ніж його попередники.

    Законні демократичні підстави, на яких Вінсенте Фокс став президентом Мексики, - мабуть, самий головний козир у його руках. Для США й Канади - партнерів Мексики по НАФТА - Північноамериканській угоді про вільну торгівлю - позбавлена присмаку гіркоти попередніх передвиборних скандалів і маніпуляцій демократична процедура, яка привела Фокса до влади, сама по собі є гарною підставою для того, щоб мати з ним справу.