Внесок в культуру Івана Франка

ліричного героя, “неначе  перла у болоті, марніє”. Поезія сповнена великого самозреченого почуття: “Являйся, зіронько, мені хоч в сні!”

Більшість поезій другого  “жмутку” витримана в дусі народної творчості. У вірші “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” врода коханої певною мірою протиставля-ється характерові дівчини. Серце – “колюче терня” чи слово гостре, “як бритва”, не свідчать про черствість і жорстокість героїні.

Суть у тому. що вона не любить. Ліричний герой не осуджує  її, навпаки, він захоплений красою очей, “темніших ночі”, її чаром, “що то запалює серце пожаром”. У вірші багато пестливих форм: серденько, устонька. Збентежена душа ліричного героя ще сподівається на взаємність. Поєднання контрастних оцінок (“Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе!”) передає збентеженість ліричного героя. Цей твір І.Франка покладений на музику А. Кос-Анатольським.

Яскравою народнопоетичною символікою відзначається поезія “Червона калино, чого в лузі гнешся”. Червона калина – молода, вродлива дівчина, дуб – могутній, дужий юнак. Твір має форму діалогу між калиною і дубом. Відповіда-ючи на зверхні, несправедливі запитання дуба, калина їх

спростовує: в неї немає  сили тягнутися вгору, тому й свої ягідки схиляс

додолу. Повторення в кожній строфі закінчення попереднього непарного

рядка концентрує увагу на висловле-ній думці, посилює мелодійність

звучання твору.

Геній Франка найповніше розкрив  себе у другому “жмутку” віршів

“Зів'ялого листя”. Обробки  народних пісень чи вірші, написані спеціально

в народнопісенному ключі, мінорні  й драматичні за змістом, входять  у

“Зів'яле листя”, за словами  Д. Павличка, “як сонячні промені  в осінню

галузку”. Тут є речі такої  простоти і глибинності, що їх можна зарахувати до най геніальніших поетичних творінь світової любовної лірики.

Ліричний герой Франка тут маііже непомітно іронізує: не тривожся, це не сирота, не жебрак, а всього-на-всього прийшла любов. Цей вірш – як

діамант-самородок, без нього  важко уявити собі гігантський материк Франкової поезії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

«Сильна, уперта натура, яка  цілою вийшла з житейського бою, — писав про зустріч з І.Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. — В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол.

Плів сіті й писав поему  «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у  його сіті,

але душу мою він полонив  своєю поемою».

Радянське літературознавство розглядало творчість письменника  з позицій соціалістичного реалізму, уникало оцінок його поглядів щодо суверенності України. У той час ніхто інший, як Франко, писав: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або

над другою, або хворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими і вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації». І донині актуальні його слова про те, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями

без офіціальних кордонів».

 

 

Використана література

 

1.Безбородний Є. Великий українець : [До 40-річчя І. Франка] // Освіта. -

1996 - 21 серп. (№43-44) - С. 15.

 

2."... гріє всю Україну, а світить далеко дальше": Іван Франко і світова

література // Всесвіт. л-ра. - 1996 - №8 - С. 53-54.

 

3.Маланюк Є. Франко як явище інтелекту // Укр. мова та л-ра. - 1996 - №2 -

С. 1-2.

 

4.Терлецький О. Спомини і матеріали д-ра І. Франка // ЗНТШ. - Львів, 1902.

- Т. 50. - Кн. 4. -С. 22.

 

5.Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням //

Історичні есе. - К., 1994. -Т. 1. - С. 431.

 

6.Іван Франко у спогадах сучасників. - К., 1956. - С. 131.

 

7.Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст:

Франківський період. - К., 1993. - С. 88-89.