Богдан Хмельницкий-–видатний державний діяч і полководець, фундатор української держави

Територію, що відійшла за Зборівським договором  до України, Хмельницький поділив на шістнадцять полків. Почалося складання  козацького реєстру. З сорока тисяч його було розширено до п’ятдесяти, а поза тим додатково сформовано ще двадцятитисячний резервний корпус козаків під керівництвом Тимоша Хмельницького.

Багато уваги він приділяв міжнародним  справам, вів дипломатичні переговори з польськими комісарами При відправленні послів Богдан Хмельницький вручив їм мирні статті, у яких вимагав: знищення на Україні унії, допущення київського митрополита в сенат, заборону відновлення діяльності костьолів, призначення на посади в межах України виключно осіб, які сповідують грецьку релігію, повернення Запорозькому Війську вольностей, підкорення козацького гетьмана безпосередньо самому королю та ін.

Як показали події 1654 — 1657 років, Хмельницький самостійно проводив не лише внутрішню, а й зовнішню політику, діючи часто всупереч царському уряду.

Важко переоцінити роль гетьмана у  становленні державного апарату  та налагодження його функціонування. Богдан Хмельницький, дбаючи про інтереси козацтва, пішов шляхом розвитку тих зародків національної державності, які почали формуватися на Запорожжі та на півдні Київського воєводства з другої половини ХVІ ст. Так на політичній карті Європи з’явилася Українська козацька республіка з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою та соціально-економічних відносин.

В руках Хмельницького зосереджувалася  вища виконавча і судова влада, керівництво  адміністрацією й збройними силами. Самовладно й незалежно вів себе гетьман, репрезентуючи Україну на міжнародної арені. Сам Богдан Хмельницький прямо заявляв, що він є “єдиновладець і самодержець руський”. Таким чином, гетьман утверджується як вища посадова особа України.

4. 

Роль та значення Богдана Хмельницького

в історії України

Богдан Хмельницький був першим і, на жаль, останнім в історії України доби феодалізму політиком, який зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої соціально-економічної політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства, пом’якшити гостроту соціальних суперечностей, запобігти їх переростанню в громадянську війну. Цим були створені сприятливі умови для завершення в основних рисах процесу формування Української держави.

Незважаючи на деякі суперечливість у діях, певні тактичні прорахунки, Хмельницький першим із політичних діячів не лише висунув завдання створення  незалежної держави, до складу якої мали ввійти всі етнічно українські землі, а й зробив усе можливе для  його розв’язання. І лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети. Проте в конкретно-історичних обставинах середини ХVІІ ст. гетьман, пішовши на Переяславську угоду, обрав найоптимальніший варіант з усіх можливих: вона передбачала входження Української держави до складу Росії на конфедеративних засадах і таким чином дозволяла зберегти основні політичні та соціально-економічні завоювання українського народу в роки Визвольної війни, а також відкривала шлях включенню до козацької республіки західноукраїнських земель. Гетьман зберіг основні соціально-економічні завоювання українського народу в роки Визвольної війни.

Щирим захватом, любов’ю, активною підтримкою патріотична діяльність Богдана  Хмельницького користувалася з боку селянського люду, січовиків, значної частини козацької старшини та духовенства України. Очоливши боротьбу народних мас проти іноземного панування, за досягнення національної незалежності, він, за свідченням тогочасних джерел, став для них “руським Мойсеєм, “рятівником усієї Русі, “батьком вітчизни”, “відновлювачем віри”.

На жаль, нащадки не зуміли належним чином оцінити результати соціально-економічної  політики гетьмана. Однак є всі  підстави стверджувати, що він зумів  піднестися над становими прагненнями й діяти в загальнонаціональних інтересах. Велич його як політика й державного діяча полягає у тому, що на відміну від усіх своїх наступників він ураховував особливості політичного устрою Української держави та специфіку суспільних відносин, що склалася внаслідок Селянської війни, зокрема пішов на визнання основних соціально-економічних завоювань селянства. На подібний крок була здатна людина справді реформаторського розуму, спроможна відмовитися від усталених понять і поглядів.

За гетьманування Богдана Хмельницького на території Української козацької республіки були ліквідовані магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства, кріпосницькі відносини, що зумовило грандіозний соціально-економічний переворот. Таким чином, було зроблено важливий крок на шляху до утвердження в Україні селянської (по суті — буржуазної) власності на землю. Крім того, вважаємо, що тоді виникли сприятливі умови для еволюції козацького господарства в господарство фермерського типу.

Не можна не відзначити й виняткові дипломатичні здібності Богдана Хмельницького. За короткий час він зумів налагодити дипломатичну службу, яка уважно стежила за подіями у Східній та Південно-Східній Європі. Чигирин став визнаним центром міжнародного життя середини ХVІІ ст. сюди прибували посольства з Польщі, Росії, Криму, Порти, Молдавії, Валахії, Трансільванії, Швеції, Австрії, Бранденбурга, натомість до цих країн виряджалися українські місії та посольства. В роки Визвольної війни Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції

Викликають повагу висока освіченість  гетьмана, його глибокі знання життя  й культури рідного народу.

Водночас Богдан Хмельницький —  це історична особа, котра не піддається однозначної оцінці. Безперечно, він був однією з найвидатніших постатей в української історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний повстанський табір найрізноманітніші суспільні сили, організував і повів їх на повалення влади польської шляхти в Україні, стояв біля джерел створення Української держави.

Разом із тим нині, можна бачити вже відзначувані непослідовність  і навіть половинчастість дій  гетьмана, часом нелогічність його вчинків, відсутність окремих ціннісних орієнтирів тощо. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи — неоднозначної й суперечливої, де перепліталися старі й нові порядки, де все ще панував середньовічний світогляд і тільки зароджувалися суспільні явища, характерні для Європи ХVІІ ст. в оточенні ворожих сил гетьманові доводилося маневрувати, йти на компроміси, часто відмовлятися від своїх планів і задумів. Але генеральної лінії свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволенні рідної землі від ненависного іноземного гноблення, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подих.

6. БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ГЕТЬМАН УКРАЇНИ(Цікавий факт):

От  образ життя нашого народу перед  Хмельницьким! Він написаний не тільки з голосу самого терплящого, а задокументований і гнобителем; бо серед суспільності польської, правда в одиницях, в умах і в серцях найбільше шляхотних, але все ж підіймалися голоси обурення. В поемі «Satyr Podgorski» автор говорить: «Ви так висмоктуєте своїх підданих, що ледве при душі їх оставляєте. Чините їм всякі кривди, кажете їм робити не тільки в панські дні, але й в ті, які належать їм самим по праву. Навіть у великі їх свята кажете їм робити. Берете їх жінок, дочок собі на потіху, велите в корчмі пити панську горілку, а коли хто не хоче – змушуєте платити кару...» Се тут говориться про один з найстрашніших утисків над нашим народом. Хлопові невільно було гнати горілки, то міг робити лиш пан. І пан гнав її стілько, кілько вистарчало у нього матеріалу, продавав ту горілку жидові до корчми, а потім велів ту горілку пити, за гроші, розуміється. Хто ж не хотів, той мусив платити кару. Інші пани робили ще й так, що всю викурену горілку розділювали по числу душ на селі і веліли потім купувати. Хто не хотів, тому приносили горілку до хати, і куди хоч її дівай, – а гроші вже з тебе пан стягне, не бійся, і скільки ж то отрути було влито панами не тілько в душу хлопську, а й в тіло!

 «Ви  робите з ними, як з поганами,–  говориться далі,– забуваючи,  що вони такі ж християне,  як і ви, та ще за свої  терпіння, може, й скорше будуть розгрішені Богом, ніж ви. Невже ж не кричить той утиск до Бога?..» А другий автор - Старосольський, порівнюючи життя українського народу під польським панованням з тяжкою турецькою неволею, кінчає сими сильними словами: «Азіатські деспоти в усе своє життя не замучать тільки людей, скілько замучать їх щороку в свобідній Речі Посполитій.

7. Останні звершення гетьмана.

Стоячи  однією ногою в могилі, старий Хмельницький із сумом бачив, що десятилітня його праця й зусилля не довели розпочату  справу до бажаного кінця, й майбутнє рідної землі вимальовувалося перед його зором у сумному вигляді. Він не втерпів і скористався одним випадком зробити ще останню спробу здійснити своє заповітне бажання: на початку 1657 року гетьман уклав таємний договір з шведським королем Карлом X і семиградським князем Юрієм Ракочієм про переділ Польщі. Згідно з угодою та успіхом союзників Україну визнавали назавжди незалежною від Польщі державою. Тоді гетьман послав на допомогу союзникам 12 тисяч козаків. Одначе поляки повідомили про дії Хмельницького московський уряд, і цар передав через своїх бояр суворе попередження гетьманові за союз із царськими противниками. Але вони настирливо добивались зустрічі з гетьманом, дорікали йому, вимагали, щоб відряджений загін повернувся назад. Ця обставина зашкодила союзникам Хмельницького і змусила їх зректися своїх планів.

 Місяців  зо два перед смертю Богдан  скликав у Чигирині козацьку  раду, на якій мали вибрати  нового гетьмана. Тут Хмельницький  звернувся до козаків із прощальним  словом, подякував їм за вірність і послух, мовивши: “ Бог знає , братове, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; по-друге, звільнити від ярма польського також Волинь, Покуття, Поділ і Полісся, одне слово – усі землі, якими володіли українські князі, і схилити їх під високу руку всеросійського монарха. Бог задумав інакше. Не встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене. Прошу вас, братове мої, доки я живий, виберіть собі вільними голосами нового гетьмана. Якщо я знатиму якось вашу майбутню долю, то спокійно ляжу в могилу “.

 Козаки, бажаючи зробити приємне своєму  улюбленому вождеві, вибрали на  свій найвищий уряд його неповнолітнього сина Юрія. Старого гетьмана охопили батьківські почуття і, розуміючи нездалість Юрія, він затвердив цей вибір, який пізніше завдав великих страждань Україні.

 Після  важкої, виснажливої хвороби 6 серпня 1657 року о 5 годині ранку перестало  битися серце великого гетьмана України. На жаль, історична наука ще не спроможна відповісти на запитання, де спочивають останки гетьмана Б.Хмельницького. За свідчення окремих літописних джерел, у 1664р. польський полководець Стефан Чернецький, спаливши Суботів, наказав дістати тіла гетьмана та його сина Тимофія з трун й викинути на попелище. Визначний український історик І.Крип’якевич дійшов висновку про недостовірність такої версії.

Стоячи  однією ногою в могилі, старий Хмельницький із сумом бачив, що десятилітня його праця й зусилля не довели розпочату справу до бажаного кінця, й майбутнє рідної землі вимальовувалося перед його зором у сумному вигляді. Він не втерпів і скористався одним випадком зробити ще останню спробу здійснити своє заповітне бажання: на початку 1657 року гетьман уклав таємний договір з шведським королем Карлом X і семиградським князем Юрієм Ракочієм про переділ Польщі. Згідно з угодою та успіхом союзників Україну визнавали назавжди незалежною від Польщі державою. Тоді гетьман послав на допомогу союзникам 12 тисяч козаків. Одначе поляки повідомили про дії Хмельницького московський уряд, і цар передав через своїх бояр суворе попередження гетьманові за союз із царськими противниками. Але вони настирливо добивались зустрічі з гетьманом, дорікали йому, вимагали, щоб відряджений загін повернувся назад. Ця обставина зашкодила союзникам Хмельницького і змусила їх зректися своїх планів.

 Місяців  зо два перед смертю Богдан  скликав у Чигирині козацьку  раду, на якій мали вибрати  нового гетьмана. Тут Хмельницький звернувся до козаків із прощальним словом, подякував їм за вірність і послух, мовивши: “ Бог знає , братове, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; по-друге, звільнити від ярма польського також Волинь, Покуття, Поділ і Полісся, одне слово – усі землі, якими володіли українські князі, і схилити їх під високу руку всеросійського монарха. Бог задумав інакше. Не встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене. Прошу вас, братове мої, доки я живий, виберіть собі вільними голосами нового гетьмана. Якщо я знатиму якось вашу майбутню долю, то спокійно ляжу в могилу “.

 Козаки, бажаючи зробити приємне своєму  улюбленому вождеві, вибрали на свій найвищий уряд його неповнолітнього сина Юрія. Старого гетьмана охопили батьківські почуття і, розуміючи нездалість Юрія, він затвердив цей вибір, який пізніше завдав великих страждань Україні.

 Після  важкої, виснажливої хвороби 6 серпня 1657 року о 5 годині ранку перестало битися серце великого гетьмана України. На жаль, історична наука ще не спроможна відповісти на запитання, де спочивають останки гетьмана Б.Хмельницького. За свідчення окремих літописних джерел, у 1664р. польський полководець Стефан Чернецький, спаливши Суботів, наказав дістати тіла гетьмана та його сина Тимофія з трун й викинути на попелище. Визначний український історик І.Крип’якевич дійшов висновку про недостовірність такої версії. Можливо, нові дослідження археологів допоможуть наблизитися до істини в цьому питанні.еологів допоможуть наблизитися до істини в цьому питанні.                                                                                                                                                                        

Ім’я великого сина українського народу Богдан Хмельницький завжди було для українців символом боротьби за волю, людську гідність, за соціальне  й національне визволення України. Його діяльність мала надзвичайно важливе  значення для історичної долі сучасного українського народу.

Важко переоцінити роль гетьмана у  становленні Української державності. Здобуті Богданом Хмельницьким перемоги, а також його гнучкі й далекоглядні політичні заходи створювали сприятливі умови для розвитку національно-визвольної та антифеодальної боротьби народу України. Незважаючи на деякі суперечності у діях, певні тактичні прорахунки, Богдан Хмельницький зробив максимум того, на що можна було сподіватися конкретно-історичних умовах середини ХVІІ ст. — добився автономії для української державності, залишивши тим самим собі шанси в подальшій боротьбі за незалежність України.

В особі Богдана Хмельницького  український народ дістав такого вождя, який, як ніхто інший, розумів  його потреби і бачив мету своєї  діяльності у їх здійсненні. І саме на народні маси, козацтво спирався він у боротьбі за визволення українського народу від поневолення, за утвердження української держави.

Високі громадянські ідеали, в ім’я яких невтомно боровся з ворогами свого народу Богдан, благородна мета висвітила йому історичний шлях у віки.

На мою думку, ми повинні пам’ятати  героїв, яку боролися за українську незалежність. Богдан Хмельницький зробив величезний внесок у відновлення  української незалежності. Він є  визначною постаттю історії нашої  держави, яка подає приклад нашому поколінню.