Екологічна стандартизація і паспортизація

     За  викиди і скидання забруднюючих речовин  і розміщення відходів у межах  установлених лімітів установлюються базові нормативи плати й коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості.

     Зазначені нормативи і коефіцієнти розробляються  і затверджуються Міністерством  охорони навколишнього природного середовища за узгодженням з Міністерством  економіки й Міністерством фінансів України.

     За  понадлімітні викиди і скидання забруднюючих речовин, і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності  плати за понадлімітні викиди й скидання забруднюючих речовин, і розміщення відходів.

     Коефіцієнти кратності плати за понадлімітні викиди і скидання забруднюючих речовин, і розміщення відходів установлюються Радами народних депутатів базового рівня в межах від 1 до 5.

     У випадку відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку  лімітів викидів і скидань  забруднюючих речовин і розміщення відходів, плати за викиди й скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів вилучаються як понадлімітні.

     Спад  виробництва в Україні істотно  скорочує шкідливі викиди і ту міру відновлення промислового капіталу. Більшість речовин, що забруднюють  повітря, можуть бути стабільними або  навіть зменшені за умови швидкого економічного розвитку. У меншому  ступені перебудову в промисловості  будуть торкати скидання у воду, джерелом яких у більшості є сільське господарство, домашні господарства і комунальні служби.

     Крім  плати за спеціальне використання природних  ресурсів, викиди і скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів закон передбачає і відшкодування збитків підприємствами, установами, організаціями й громадянами  за екологічні правопорушення. [стор. 198, Екологія і економіка природокористування: Навч. посіб., Ігнатенко М. Г., Малєєв В. О.] 

4. Паспортизація відходів

     Зауважимо, що відповідно до пріоритетів, визначених в Основних напрямах державної екологічної  політики, в Україні на сьогодні найбільшого розвитку набули напрями  екологічної паспортизації потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) та відходів.

     Відповідно до закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" постановою Кабінету Міністрів України "Про створення Урядової інформаційно аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій" та іншими законодавчими актами було затверджено Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів. Це Положення визначає загальні засади паспортизації потенційно небезпечних об'єктів для створення загальнодержавного реєстру їх техногенного та природного характеру як складової частини Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

     Екологічний паспорт ПНО містить дані, на підставі яких виконується оцінка потенційної небезпеки виробничої діяльності об'єкта:

• вид (природа) небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, бактеріологічна, вибухопожежна тощо);
• інтенсивність джерел небезпеки та час їх негативного впливу (постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення небезпечного ефекту на поверхні ґрунту тощо);
• характер та ступінь негативного впливу на реципієнти;
• сфера забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);
• технічний стан будов, споруд, технологічного обладнання та інженерних комунікацій, ступінь їх зношеності;
• загальний стан техніки безпеки.

     Паспортизація ПНО проводиться за загальною формою паспорта, яка підлягає певній модифікації для кожного конкретного типу об'єкта з урахуванням специфіки його виробництва. [стор. 347, Международные экономические отношения: Уч. для вузов / Рыбалкин В.Е.]

     Паспортизація відходів ведеться підприємствами для  їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з  ними і здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів". Її здійснення передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, обробки та 
утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів".

     Паспортизація відходів — це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекоресурсів з участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням із МОЗ.

     Специфіка впливу певних видів відходів на навколишнє середовище змушує іноді розробляти окремі правила їх обстеження та паспортизації. До таких видів відходів належать, наприклад, відходи, головним чином рідкі, що виникають при збагачуванні корисних копалин або при інших технологічних процесах у різних галузях виробництва. Такі відходи можуть бути токсичними та екологічно небезпечними, переміщуватися з місць їх утворення гідравлічним способом і зберігатися у хвостосховишах, які являють собою штучні гідротехнічні споруди в природному ландшафті. Через їх надзвичайну мобільність та спосіб зберігання вони потребують особливої уваги, оскільки стосуються безпеки водних ресурсів. У зв'язку з цим на практиці застосовується спеціальна Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів.

     Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища, особливо окремі території та природні комплекси, від стану яких безпосередньо залежить безпека життєдіяльності населення, як і суб'єкти господарювання, також потребують такого самого обліку й контролю. До таких об'єктів, що підлягають екологічній паспортизації, належать водні об'єкти, які є джерелами питного водопостачання, та земельні ділянки.

     Для проведення еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів, що визначає їх родючість і забрудненість, проводиться паспортизація полів та земельних ділянок. Еколого-агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля) — це документ, у якому зосереджена інформація про родючість фунтів (агрохімічні, фізико-хімічні та агрофізичні властивості) і рівень їх забруднення важкими металами, радіонуклідами, залишками пестицидів та іншими токсикантами. Він розробляється для кожного поля або земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу фунтів. Еколого-афохімічні паспорти земельних ділянок застосовуються в сільському господарстві для обфунтування заходів, спрямованих на раціональне використання й підвищення родючості фунтів, поліпшення їхнього афоекологічного стану. [стор. 416, Международные экономические отношения: Уч. для вузов / Рыбалкин В.Е.] 

5. Стандартизація у галузях охорони навколишнього середовища

     Екологічна  стандартизація й нормування проводяться  з метою встановлення комплексу  обов'язкових норм, правил, вимог  щодо охорони атмосферного повітря  від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки.

     Стаття 5. Державні стандарти у галузі охорони  атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття  і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони й використання атмосферного повітря.

     Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря  розробляються й вводяться в  дію Міністерством охорони навколишнього  природного середовища України та Міністерством  охорони здоров'я України у  порядку, що визначається законодавством України.

     У галузі охорони атмосферного повітря  встановлюються: нормативи екологічної  безпеки атмосферного повітря нормативи  гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  і шкідливого впливу фізичних та біологічних  факторів стаціонарними джерелами; граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів; нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого  призначення.

     Для оцінки стану атмосферного повітря  встановлюються єдині для території  України нормативи екологічної  безпеки атмосферного повітря. 

6. Екологічні  паспорти

     Для оцінки екологічного стану басейнів річок та розробки заходів щодо раціонального  використання та охорони вод і  відновлення водних ресурсів складаються  їх екологічні паспорти в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів  України. Екологічний паспорт річки  — це уніфіковане зведення основних даних про водний режим, фізико-географічні особливості, використання природних ресурсів і екологічну обстановку в її басейні, а також відпрацювання рекомендацій щодо підвищення стійкості екологічної системи. Паспорти розробляються на річки, які мають площу водозабору до 50 тис. км2. Основні джерела вихідної інформації для складання паспортів річок:

• матеріали комплексних польових обстежень річок та їх басейнів;
• дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод;
• відомості про природні умови регіону;
• архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик;
• матеріали інженерно-гідрометеорологічних і спеціальних експедиційних досліджень;
• топографічні й тематичні карти і плани, складені за матеріалами аерофотозйомок;
• дані водообліку, Державний водний кадастр;
• схеми комплексного використання та охорони водних ресурсів;
• Державний земельний кадастр та природно-сільськогосподарське районування території басейну річки;
• фондові й оперативні дані наукових та проектних організацій.

     На  водні об'єкти, які є джерелами питного водопостачання, складання екологічних паспортів регламентує закон України "Про питну воду та питне водопостачання". Перелік показників якості води в паспорті джерела питного водопостачання має відповідати переліку, що визначений державним стандартом на питну воду.

     У зв'язку з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також у випадках радіаційних аварій, для планування й проведення заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу ефективності цих заходів в Україні здійснюється оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання;

діє державна система обліку та контролю індивідуальних доз опромінення персоналу; проводяться аналізи та оцінки стану дозових навантажень населення й персоналу на відповідних територіях. Щоб систематизувати радіоекологічні дані, для відповідних територій вводяться радіаційно-екологічні паспорти, у які щорічно вносяться результати проведення аналізів та оцінок стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. [стор. 41, Экономика природопользования, Хачатурова Т.С.]

     За  станом на 2003 р. екологічна паспортизація інших природних і техногенних об'єктів, крім зазначених вище, тільки розпочинається. Крім вищенаведених напрямів екологічної паспортизації нині в Україні розробляється методологія її застосування до об'єктів Збройних сил України, військово-промислових територій природно-заповідного фонду. Набула поширення паспортизація міст для:

• розробки лімітів і договорів використання природних ресурсів підприємствами міста;
• визначення гранично допустимих навантажень і лімітів забруднення навколишнього середовища підприємствами;
• визначення платежів підприємств міста за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища;
• прийняття екологічного статусу міста та його районів (безпечний, небезпечний, надзвичайний тощо);
• розробки заходів щодо екологічного й соціального захисту населення.

     Паспорт міста призначений для використання в діяльності управлінь екології виконавчого комітету міської ради, обласного управління екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічних органів, у системах екологічного управління підприємств.