Передумови розвитку туризму в Єгипті

 

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

(МТ-2)

 

 

 

 

 

 

ТУРИСТИЧНО-КРАЇНОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄГИПТУ

 

 

 

 

 

Курсова робота

Студентки другого курсу

Групи міжнародний туризм

Рязанцевої Олександри Русланівни

Науковий керівник

Кандидат географічних наук, доцент Шпарага Т.І.

 

 

 

Київ-2011

ЗМІСТ

 

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Теоретико-методологічні  засади турисько-країнознавчого дослідження………………………………………………………………………..6

1.1. Сутність турисько-країнознавчої характеристики……………6

1.2. Методи турисько-країнознавчого дослідження……………..8

Розділ 2. Передумови розвитку туризму в Єгипті………………………13

2.1. Природньо-рекреаційні ресурси Єгипту…………………....13

2.2. Історико-культурні ресурси Єгипту………………………....16

2.3. Етнографічні та релігійні ресурси Єгипту……………….....20

Розділ 3. Розвиток туризму  в Єгипті…………………………………….25

3.1. Загальні тенденції в розвитку туризму……………………...25

3.2. Розвиток туристичної інфраструктури в Єгипті…………...27

3.3. Курорти Єгипту……………………………………………….30

Розділ 4. Освоєність ринку  туристичними компаніями України……...42

Висновки…………………………………………………………………...45

Список використаних джерел…………………………………………….47

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми визначається тим, що Єгипет займає одне з провідних  становищ на світовому туристичному ринку та останнім часом є одним  із основних напрямків українських  туристів. Відпочинок в Єгипті приваблює  безліч туристів з різних куточків світу, а тури в Єгипет користуються незмінним попитом. Для тих, хто  віддає перевагу пляжному відпочинку, Єгипет дарують розкішні піщані пляжі  і кришталево чисте море. Якщо ж  Вас цікавлять шопінг тури, Єгипет запропонує величезну різноманітність  товарів за найвигіднішими цінами. Відпочинок в Єгипті приголомшливо  різноманітний, - це нескінченні піски  пустель, колоритні східні базари, ультрасучасні  технології і розкішні готелі, що дозволяють зробити тури в Єгипет максимально  комфортними. Якщо Ви хочете відправитися в насичений враженнями тур, Єгипет стане найкращим вибором.

Об’єктом  дослідження є розвиток туризму в Єгипті і основні економіко-географічні характеристики країни.

Предметом дослідження є країнознавче дослідження країни Єгипту як єдиної системи, що складається з різнорідних, але взаємопов’язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені; вивчення її суспільно-географічного комплексу та передумови його формування.

Мета цієї роботи є вивчення Єгипту, його становлення як держави, аналіз сучасного стану та перспектив розвитку туристичної галузі, розгляд природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу країни.

Завдання роботи:

1.) визначити загальні географічні та економічні характеристики Єгипту;

2.) поняття та види туризму в Єгипті;

3.) виявити наукові засади дослідження туристично-рекреаційних ресурсів;

4.) проаналізувати природні ресурси Єгипту;

5.) проаналізувати історико-культурні ресурси країни;

6.) проаналізувати рівень розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури.

Дослідженню цієї теми присвячені наукові праці Масляка П.О,

Дорошка М.С., Головченка В.І. Капелюшного В.П., Олійника Я.Б., Кравчука О.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ КРАЇНОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1. Сутність турисько-країнознавчої характеристики

 

Країнознавство – традиційна географічна дисципліна, “загальне порівняльне дослідження країн”, за висловом відомого німецького географа першої половини ХХст. Альфреда Геттнера. Країнознавство – одна з основоположних географічних дисциплін з комплексного вивчення країн та регіонів, за рівнем розвитку якого можна робити висновок про цілісність географічної школи, зауважив, що країна та райони є основними об’єктами географічного вивчення, а їх характеристика змістом географічних досліджень.[9,c.3]

Основними завданням країнознавства, відповідно до теоретико – методологічних засад географічної науки, завжди була систематизація та узагальнення інформації з характеристик природи, населення, його культури, соціальної організації, господарювання. Звідси такі функції  країнознавства: інформаційні, освітянські, культурно -  просвітницькі, практичні.

Саме такі функції, потреби  опрацювання значного, різнохарактерного  матеріалу, що складає основу країнознавчих  досліджень, спричинили їх багатовекторність. Інформаційно – довідкова, культурно – просвітницька функції викликали до життя популярне країнознавство, яке вирішало питання систематизації матеріалів про країни, регіони та райони. Емпіричний рівень такого узагальнення в країнознавстві спричинив розвиток дуже поширеного напрямку популяризації країнознавчих досліджень – інформаційного країнознавства (за В.П. Максаковським, 1998). Інший напрямок країнознавства, власне наукове, спирається на науковий географічний синтез, теоретико – методологічний та методичний апарат географічної науки на кожному етапі її розвитку, тобто певним чином відбиває стан географічних досліджень того чи іншого етапу.

Отже, на відміну від інших  наук і навчальних дисциплін, які  цікавляться лише певними аспектами  діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально – політичної організації світу.[9,c.4]

Спираючись на теоретико  – методологічний апарат країнознавства домінуючі принципи та концепції, можна  визначити туристичне країнознавство як напрямок країнознавчих географічних досліджень, спрямований на організацію  синтетичної країнознавчої інформації відповідно до потреб розвитку рекреаційно  – туристичної діяльності.

Туристичне країнознавство спирається на комплексні географічні  дослідження про географічне  середовища, стан якого фіксується в культурному ландшафті і  є своєрідною “візитівкою” не тільки країни, а й окремих її районів. Глобалізація тенденції сучасної цивілізації та їх прояв в даній країні (глокалізація), зокрема, відображення глобальних проблем в умовах функціонування туризму в країні, можуть бути поєднані з концепцією конструктивності, спрямованій не тільки на дослідження територіальної структури господарства країни, на яку “одягнена” туристична територіальна структура, а й на її конструювання, удосконалення, оптимізацію відповідно до пануючих науково – практичних парадигм. Для туризму особливого значення набуває парадигма сталого розвитку, тобто такого розвитку який би забезпечував економічне зростання індустрії туризму при одночасному дотриманні екологічних норм і правил природокористування та етносоціальних обмежень, які накладає соціально – економічне середовище кожної країни.

Основним завданням туристичного країнознавства має стати створення ”образу місцевості” задля пробудження інтересу до неї, бажання особисто побачити відтворене в країнознавчому дослідженні.[9,c.8]

2. Методика турисько- країнознавчого дослідження

 

Метод (гр. methodos) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.

До загальнонаукових методів дослідження  відносять емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо).

В курсовій роботі була використана низка таких методів – метод абстракції, метод аналізу і синтезу, історичний і логічний методи, картографічний метод, математико-статистичний метод.

Метод абстракції полягає у пізнанні реальних туристичних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від усього випадкового, неістотного. Застосуванням методу абстракції я користувалась для формування понять, виявлення і формування закономірностей розвитку туристичної галузі Іспанії.

Метод аналізу і синтезу застосовується в єдності його двох складових. При  аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини (частини об’єкту, його ознаки, властивості, відношення), кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Історичний та логічний методи застосовуються для дослідження економічних  процесів в єдності. Історичний метод вивчає ці процеси, розвиток їх у хронометричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювались один за одним. Логічний метод досліджує туристичні процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від випадковостей і непотрібних подробиць, які не властиві цьому процесу. В основному, цим методом я користувалась, виконуючи розділ 3.

Картографічний метод дослідження - метод застосування карт для наукового й практичного пізнання зображених на них явищ. Картографічний метод використовується для дослідження закономірностей просторового розміщення явищ, їхніх взаємозв'язків, залежностей і розвитку. Картографічний метод, можна об'єднати в наступні основні групи: візуальний аналіз, що полягає в безпосередньому зоровому дослідженні карт просторового розміщення, сполучень, зв'язків і динаміки явищ, графічні прийоми аналізу, що складаються в побудові по картах профілів і розрізів (які дають наочне подання про вертикальну структуру явищ), блок-діаграм (які поєднують перспективне зображення місцевості з її вертикальними розрізами), різного роду графіків і діаграм і т.д., картометричні роботи, що полягають у визначенні за картами координат, відстаней, довжин, висот, площ, обсягів, кутів та ін. кількісних характеристик об'єктів, зображених на карті (з оцінкою точності одержуваних результатів). Цим методом я користувалась, знаходячи на карті основні пам’ятки і курорти Іспанії, а також створюючи власну карту.

Математико-статистичний метод дослідження застосовується для дослідження за картами будь-яких однорідних явищ (температур повітря, щільності сільського населення, урожайності й т.п.), їхнього розміщення та тимчасові зміни, які обумовлені багатьма факторами з невідомою функціональною залежністю; для з'ясування форми й тісноти зв'язків між різними явищами. Цей метод було використано в 2 розділі.

 

 

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ  В ЄГИПТІ

 

2.1. Природньо-рекреаційні ресурси Єгипту

 

Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів). Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300 - 1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, де знаходиться найвища точка країни гора Катерін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западиниеолового походження - Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).

Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту вгеополітиці пов'язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.

Поряд з долиною Нілу, більшість  краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 30 м. Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.

Клімат Єгипту: на півночі — субтропічний, на іншій території — тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50° С, а вночі опуститися до 10  С — 0  С.

Єгипет дуже бідна на опади територія  земної кулі, адже на південь від Каїру, кількість опадів, взагалі, становить лише від 2 до 5 мм на рік (а в деяких районах з бездощів'я триває по кілька років). Тільки дуже тонка смуга північного узбережжя країни отримує достатню кількість опадів і ця кількість може досягати 410 мм. Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період — з жовтня по березень. В цей же період спостерігається, по-де-куди, випадання снігу, здебільшого в горах Сінаю, а деякі з північних прибережних міст (Дамієтти, Балтім, Сіді Бейррені і рідко в Олександрії) піддаються морозам, які є частим явищем в основному для серединого Синаю і деяких місцин серединного Єгипту.