Корисні копалини України

 

ПЛАН

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ  ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ……………..4

РОЗДІЛ 2. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ………………………………………………..8

РОЗДІЛ 3. ПАЛИВНІ РЕСУРСИ……………………………………………….10

РОЗДІЛ 4.РУДНІ РЕСУРСИ……………………………………………………12

РОЗДІЛ 5. НЕРУДНІ РЕСУРСИ………………………………………………..14

РОЗДІЛ 6. ВОДНІ РЕСУРСИ…………………………………………………...17

РОЗДІЛ 7. ЛІСОВІ РЕСУРСИ…………………………………………………..19

РОЗДІЛ 8. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ………………………………………….20

РОЗДІЛ 9. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПРИРОДНИХ 

РЕСУРСІВ………………………………………………………………………..21

ВИСНОВОКИ……………………………………………………………………22

СПИСОК ВЫКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..23

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

        При взаємодії суспільства і природи природа виступає як важлива основа розвитку суспільства і використовується, насамперед у вигляді природних ресурсів.

         Природні ресурси – це всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для отримання сировини, палива, енергії або продовольства і т. п. Крім того, на соціально-економічні системи впливають і природні умови, які хоча не використовуються безпосередньо на виробництві, але можуть полегшувати або ускладнювати функціонування господарства. У зв'язку з розвитком науки і техніки все більше природних умов отримують економічну оцінку і переходять в розряд природних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

 

 

       На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процес взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємної залежності матеріального виробництва та природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язане з включенням в господарський оборот надалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи їх динаміку.

        Обґрунтування розміщення продуктивних сил вимагає обліку кількісних і якісних параметрів природних умов та природних ресурсів, або, інакше кажучи, природно-ресурсного потенціалу певній території. Поняття "природно-ресурсний потенціал часто використовується в науковій літературі. Збільшення економічного значення природних умов та природних ресурсів обумовлено тим, що вони не розглядаються тільки як предмети праці, а і як засоби виробництва. У зв'язку з цим є виправданими пошуки таких термінів, які повніше визначали б економічний зміст природного середовища. Подання про кількісні параметри природно-ресурсного потенціалу України дає таблиця 1.

        Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність всіх можливостей, способів, запасів, джерел, які можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають запаси, цінність, можливість, способи. І так, використання цих понять для цифрової характеристики природних багатств визначає їх споживчу цінність, користь для суспільства. Враховуючи це, поняття "природно-ресурсний потенціал" найбільш поширене в науках, які вивчають території, є одним з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил і включає тільки вже вивчені елементи природного середовища:

а) природні ресурси, тобто  ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та невиробничої діяльності;

б) природні умови, тобто  елементи природного середовища, які не беруть участі в суспільному виробництві.

        За запасами природних ресурсів Україна займає провідне місце в Європі, крім того, перше місце за чисельністю орних земель, за запасами залізної і марганцевої руди, сірки. Україна - в числі перших по запасах кам'яного вугілля, природного газу, калійної солі.

        За минулі роки в державі досягли великих успіхів у вивченні природних ресурсів, зібрана велика фактична інформація про обсяги, розміщенні та особливості окремих видів і родовищ, узагальнений досвід господарського використання, досліджено закономірності територіальних організацій. Однак це не повністю вирішені методологічні та методичні проблеми економічної оцінки природних ресурсів.

         Послідовники академіка Ц.Р. Струмиліна оцінку природних ресурсів пов'язують з витратами на освоєння та відкриття їх. Ряд вчених, і серед них Л.В. Канторович, В.С. Немчинов, М.П. Федоренко, думають, що показниками економічних оцінок природних ресурсів є диференційна рента, диференційований дохід, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М.М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих видів найрезультативнейшим слід вважати метод витрат.

          Під останніми вважають величину витрат на одиницю приросту продукції в певному районі на певний період часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу.

         Для складання схем розміщення галузей господарства та комплексного розвитку господарства економічних районів велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсів, тобто його запаси. За народногосподарському значенню запаси корисних копалин ділять на дві групи:

- балансові, вживання  яких економічно вигідно, тобто  вони відповідають промисловим  оцінками за якістю сировини  і гірничо-технологічним умов  експлуатації;

- позабалансові, які при  наявному рівні технології експлуатувати не вигідно.

          При визначенні запасів корисних копалин враховують потужність шарів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, зміст корисного компонента і інші специфічні показники. В геології виділяють чотири категорії запасів корисних копалин:

А - детально розвідані і  вивчені;

У і С1 - розвідані менш детально;

С2 - попередньо оцінені та приблизно.

        В той же час, коли говорять про геологічну розвідку нових територій, виділяють прогнозні запаси для оцінки потенційних ресурсів. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прогнозованими запасами складають геологічні запаси.

         До промислових запасів відносять вивчені і розвідані запаси, готові до експлуатації. Гірничорудні підприємства утворюють за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.

          Комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів дає можливість збільшити кількість промислового сировини. Масштаби видобутку і переробки сировини і палива досягають таких розмірів, що навіть незначне зміст тих або інших компонентів відіграє велику економічну роль. Наприклад, у кольоровій металургії разом з міддю отримують цінні компоненти та на їх основі виробляють додатково близько 20 видів продукції. При цьому вартість міді набагато нижче, ніж компонентів, вилучених при її виплавки. Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії отримати близько 40 елементів у вигляді металів високої чистоти і організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції. Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості. Впровадження цілковитих технологій дало можливість в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу і содових продуктів.

          Дуже актуальним є комплексне використання відходів в електроенергетиці, де використовуються низькосортний вугілля, торф. Так, електростанція потужністю 2 - 2,5 млн. кВт, використовує вугілля зольністю 20%, щорічно виробляє золи майже 100 млн. м3, для складування якої необхідна площа 150 га.

           Вичерпання ряду високорентабельних родовищ металів і проблема охорони навколишнього середовища висунули важливу проблему використання вторинних ресурсів, завдяки чому скорочуються не тільки витрати енергії на їх вилучення і переробку, але і промислові викиди в атмосферу і гідросферу. Відомо, що кожна тонна металу, виплавлена з брухту, коштує в 20 разів дешевше, ніж з залізної руди. При цьому викиди в атмосферу скорочуються на 86%, в гідросферу - на 76%, а обсяг відходів на 97% . При виплавці алюмінію з брухту електроенергії витрачається в 23 рази, а палива - на 7,4 рази менше. Повна утилізація та переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівноцінну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

          Впровадження нових технологій і використання вторинних ресурсів в паперовій промисловості дасть можливість не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, але і зберегти сотні тисяч гектарів лісів. Слід зазначити, що вихід папери з 1 м3 деревини в Україні в 5 - 7 разів нижче, ніж у високорозвинених країнах ринкової економіки.

 

 

РОЗДІЛ 2. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ.

 

 

 

          Забезпечення України сільськогосподарськими ресурсами дуже високо і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарських освоєнні територій країни сягає 70%, але досить диференційований відносно областей. Площа орних земель склала на 1 січня 1996 р. 32989 тис. га, пасовищ - 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. В результаті меліоративних робіт осушено 329 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.

         У структурі ґрунтового покриву Землі домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площі орних земель. 10% орних земель займають опідзолені і деградовані чорноземи, 9% - каштанові, 7% - опідзолені, 6,7% - сірі лісові, 2,5% - солонці, 2% - лугові та ін. В останні роки порушується баланс гумусу, особливо в чорноземах. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачити заходи щодо відновлення родючості грунтів, рекультивації земель, вилучених з сільськогосподарського обороту. Для України характерний високий рівень освоєння територій. Найвищий рівень мають західні області, Донбас, Придніпров'я. У степовій та лісостеповій зонах рівень оранки земель перевищує 70%. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частина яких перевищує третину загальної площі.

         Що стосується землеобеспечения населення України, то у Закарпатській області на одного жителя припадає 0,15 га ріллі, в південних областях - до 1,5 га, тоді як у середньому по Україні - 0,65 га. За цим показником Україна займає одне з перших місць в Європі.

        У найближчій перспективі значно зміниться структура землекористування. Найважливішим у цих змінах є збільшення чисельності фермерських землеволодінь і подальша приватизація землі, яка повинна підтверджуватися відповідним законодавством. Однією з найважливіших проблем при переході до ринкових відносин є створення детального земельного кадастру на основі бонітування ґрунтів. Для ефективного використання орних земель велике значення мають кліматичні ресурси території. Так, тривалість безморозного періоду, сума активних температур, кількість опадів, запаси вологи в ґрунтах - є агроклиматическими ресурсами.    Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму дають можливість вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу. Однак для отримання гарантованого врожаю на півдні України необхідно забезпечити одиничне зрошення, оскільки тут випадає мінімум опадів влітку, а також можливі посухи

       Мінеральний-сировинні ресурси (табл. 2) належать до невозобновимым, оскільки процес їх природного поновлення дуже тривалий - десятки і сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси ділять на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне перебування в надрах землі. Встановлення, що основними районами накопичення паливних, хімічних, будівельних та ін. видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайні прогини, а місцями створення великих відвалів рудних копалин - бігаючі геосинклинали і щити. Райони земної поверхні, в надрах яких зістикувалися геологічні структури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються об'єднанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПАЛИВНІ РЕСУРСИ

 

 

        Паливні ресурси на території України широко представлені в основному кам'яним і бурим вугіллям, а також нафтою, природним газом, горючими сланцями і торфом. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98%) і Львівський-Волинському (2%) басейнах. Більше третини запасів цих басейнів - коксівне вугілля. Використовується вугілля не тільки як енергетичне паливо, але і як цінне сировину для хімічної промисловості і металургії.