Фінансова система України

   Схожих взаємозумовлених як негативних, так і позитивних варіантів може бути багато. Важливо в цьому разі своєчасно їх спрогнозувати та розробити заходи щодо їх локалізації.

4. Місце та сукупна структура діяльності економіста з фаху фінансів підприємництва.

   Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони формують його життєздатність, його потенціал, забезпечуючи при цьому реалізацію поставлених кожною людиною, кожним підприємством та державою в цілому завдань і цілей. Щодня ми вступаємо у безліч різноманітних відносин, важливе місце серед яких належить фінансам. Уже давно фінансова діяльність перестала бути привілеєм професіоналів, хоча вони і не втратили своєї провідної ролі у суспільстві. При цьому ефективність фінансової системи залежить від двох основних чинників: фінансової освіченості громадян та майстерності фінансистів-професіоналів. На тлі фінансової безграмотності населення діяльність фахівців втрачає міцну опору, без якої дуже важко досягти належної організації у функціонуванні фінансів. Без достатньої ж кількості висококваліфікованих професіоналів неможливо забезпечити відповідну результативність фінансової діяльності, надійність і стабільність фінансової системи. Цим обумовлюється значення фінансової освіти у суспільстві, необхідність донесення фінансових знань усім і кожному. 

   Економіка вчить нас, що треба шукати найкращого розміщення наявних ресурсів. Отже, на фінансистах лежить відповідальність за пошуки найкращих і найдешевших джерел фінансування і вкладання коштів у найефективніші активи. Для цього вони намагаються знайти й використати такий наявний капітал, що принесе найвищу віддачу за найменшого ризику. Добре чи погано працює фінансист, визначати інвеститорам, бо, врешті, все відбивається на вартості акцій. Грамотний фінансист уникає надмірного ризику для досягнення високих прибутків.

   Фінансисти краще працюють, коли знають, як ефективніше реагувати на зміни попиту, пропозицій і цін (мікро фактори), а також на зміни більш загальних економічних показників (макро фактори). Хто опанував їх, здобуває потужний інструмент ефективного фінансового планування.

   Перш ніж фінансисти вирішують вкладати гроші, вони ретельно вивчають, як впливають зміни у попиті, пропозиції і цінах на діяльність фірми. Усвідомлення природи цих факторів допомагає менеджерам приймати найвигідніші оперативні та довгострокові рішення. А точніше, у такий спосіб менеджери краще визначають, коли саме слід випускати акції, облігації та інші цінні папери.

   Прибутковість реалізації продукції значною мірою залежить від того, як менеджери уміють проаналізувати і оцінити попит та пропозицію ринку. Врахування ринкової пропозиції пов’язане з контролем рівня витрат на виробництво, де найголовнішим є підтримання витрат на такому рівні, щоб можна було встановити конкурентноспроможні ціни на продукцію. Для цього слід закуповувати найкращу техніку чи обладнання та наймати найкваліфікованіших робітників. Мета – досягти найвищого прибутку. Низькі витрати дають фірмі змогу тримати конкурентоспроможні ціни на свою продукцію та контролювати певну частину ринку і водночас мати достатній доход.

   Знання принципів економіки корисне й тоді, коли треба продати якомога більше продукції. Розуміння змін попиту та відповідне реагування на них, дають змогу менеджеру повністю скористатися перевагами ринкових ситуацій. Для цього досвідчені менеджери розробляють та впроваджують надійні, дійові статистичні методи, які дають змогу передбачити зміни попиту і визначити, коли і в якому напрямку вони підуть.

   Але не все так просто. Ніколи точно не передбачиш зміни економічних ситуацій. Будь-які проекції мають значні вади. А проте, досвідчені менеджери вчасно переглядають свою оцінку ситуацій на ринку, щоб їхні прогнози з певною похибкою відповідали дійсності. Іншими словами, здібні фінансисти знають, коли підняти або скинути ціну. Якщо є сподіванка на високий попит, вони роблять усе, щоб запобігти перевиробництву товарів та зайвому накопиченню запасів. Отже, всі менеджери мають прогнозувати, але тільки найдосвідченіші з них можуть володіти ситуацією.

   Якщо ціни на ринку можна більш-менш точно передбачити, то ще слід визначити, на якому обладнанні виробляти товари, щоб досягти найнижчої собівартості. Очевидно, слід бути неабияк  кмітливим, аби визначити, яке саме обладнання буде ефективним і як скоро воно застаріє. Вибір обладнання завжди пов’язаний з ризиком. За ризикованого рішення слід враховувати, що на ринку те чи інше обладнання скоро може стати зовсім зайвим. Ці важливі моменти мікроекономіки також має передбачати фінансист.

   На рішення, які приймають люди, впливають мінливі економічні умови. З газет, розмов можна відчути економічний клімат. Якщо він погіршується, споживачі починають менше витрачати грошей, стримують звичку щось купувати. І навпаки, коли умови покращуються, люди схильні частіше відкривати свої гаманці. Такі зовнішні економічні фактори, як підвищення та спад ділової активності або зміни в законодавстві про оподаткування, впливають на поведінку фірм.

   Коли загальна ділова активність зростає, фірма збільшує свої капіталовкладення і виробництво; коли йде спад – вона згортає свою діяльність. Дуже важливо визначити, коли саме стануться такі зміни активності в економіці. Ось чому фінансист спирається на зовнішнє та внутрішнє моделювання, щоб передбачити ситуацію як за місяці, так і за квартали. Фірма повинна виробити гнучку стратегію, щоб реагувати на демографічні зміни, зміни в законодавстві, оподаткуванні, технології. Це змушує менеджера займатися фінансовим плануванням, аби мати альтернативні варіанти рішень для різних економічних ситуацій.

   Невдача чи успіх у реагуванні на макроекономічні фактори впливають на ринкові ціни акцій фірми.

   Більшість споживачів знає, що можна зробити вигідну покупку, коли попит на товар падає. У цьому разі своєчасність може добре прислужитися. Наприклад, ціна на різдвяні вітальні картки після свята падає вдвічі.

   Так і кмітливий менеджер інстинктивно знає, коли вчасно зреагувати на зміну попиту, пропозиції і цін. Закупівля сировини за низькими цінами зменшує витрати на виробництво та підвищує конкурентноздатність товарів. І навпаки, якщо гроші вже вкладено, а попит не зростає, як передбачалось, то можуть несвоєчасно зрости виробничі потужності фірми, марно накопичуватимуться запаси товарів та сировини, не повністю використовуватимуться виробничі потужності. Те, як фінансисти враховують у своїй роботі мінливі мікроекономічні фактори, цілком відбивається на підвищенні або зниженні цін на акції компанії.

   Таку ж вагу мають і вчасно враховані макроекономічні фактори. Досвідчені менеджери знають, як під час підйому загальної ділової активності скористатися можливістю, щоб одержати прибутки з помірним ризиком. Отже, фінансисти повинні не лише точно передбачати стан ділової активності в економіці, а й приймати помірковані рішення з урахуванням очікуваних змін макро- та мікроекономічних факторів.

   Фінансисти мають бути певні, що їхні рішення вкладати чи не вкладати гроші, залучати чи не залучати капітал будуть виправдані. Для цього слід передбачати зміни процентних ставок, ціни акцій, загальний рівень ділової активності, рівень інфляції, стан фінансових ринків і навіть курси конвекртовуваних валют. Несвоєчасне реагування на вище згадане може спричинитись до перевитрат на залучення капіталу на фінансових ринках. Якщо керівники корпорації не розпізнають момент найвищої ділової активності в економіці, вони можуть залишитися з непотрібними запасами товарів та сировини. Рішення про вкладення капіталу та розширення виробництва у період піку загальної ділової активності може призвести до надмірного накопичення запасів продукції, якщо попит зменшиться. Вчасно передбачивши рівень інфляції, менеджери можуть за низьку ціну закуповувати сировину, накопичувати запаси і вкладати гроші в обладнання на дуже вигідних умовах.

   Своєчасне врахування цих факторів підвищує стабільність бізнесу та зменшує непевність у прибутках.

   Фінансисти не можуть працювати без бухгалтерів та обліковців. Важливість бухгалтерського обліку добре видно з того, як широко застосовуються фінансові коефіцієнти та співвідношення, фінансові прогнози, звіти про джерела і використання фондів, фінансові плани.

   Аналізуючи баланс та звіт про доходи, менеджер також може укладати гроші у найвигідніші справи. З іншого боку, аналіз бухгалтерських звітів потрібен для того, щоб постійно керувати ефективністю операцій, найвигідніше вкладати наявні капітали у різноманітні активи, щоб уникнути фінансової скрути і не допустити виходу фінансових проблем з-під контролю.

   Слід зазначити, що менеджери фірм мають значно більше конкретної статистичної інформації порівняно з тією, яка з’являється у фінансових звітах. Такі дані особливо потрібні, коли визначаються грошові потоки при порівнянні доцільності інвестицій у різні проекти. Ця інформація дає змогу менеджерам визначити додаткові грошові потоки (за такого підходу визначаються чисті надходження, які можна було б одержати від реалізації певного проекту, у порівнянні з альтернативними інвестиціями), що, у свою чергу, дає змогу точніше оцінити прибутковість тих чи інших інвестицій. Саме менеджери мають допомогти бухгалтерам визначити, яку фінансову інформацію і звіти вони повинні підготувати, аби можна було обирати найкращі інвестиційні рішення.

   Статистичний аналіз дає основу для прогнозування та порівняння фінансового стану своєї фірми з іншими фірмами. За цих умов статистика стає значно ефективнішою, коли для оцінки майбутніх грошових надходжень, для підрахунку рівня ризику та можливої прибутковості тих чи інших проектів використовуються комп’ютери. Статистичними даними можна скористатися для планування довгострокових інвестицій та визначення виробничих потужностей. Статистичні порівняння неоціненні для моделювання результатів дослідницьких проектів. Це, у свою чергу, необхідно для аналізу виробничого циклу та пошуку альтернатив за різних обставин. Ці так звані імітаційні моделі важливі, коли визначається рівень ризику того чи іншого інвестиційного рішення.

   Фірми використовують статистичні дані для визначення часу змін ділової активності в економіці, а отже, визначають, коли краще вкладати гроші або брати у борг, коли погасити борги або наростити робочий капітал і розширити виробничі потужності. За допомогою статистики фірма може передбачити сезонні зміни в обсязі продажу, скористатись інформацією для вчасного фінансування своїх тимчасових потреб, своєчасно закупити сировину, керувати процесом накопичення запасів.

   Наприклад, кожен знає, що виручка у роздрібній торгівлі значно виростає під час різдвяних свят. Використовуючи відповідні статистичні засоби, фірма може визначити те, як за цей період зросте обсяг продажу. В такий спосіб можна підтримувати виробництво на відповідному рівні, накопичуючи запаси готової продукції саме перед різким підвищенням попиту. Так чи інакше, використання статистичних моделей для прогнозування грошових надходжень та рівня ризику є неодмінним у процесі прийняття ділових рішень.

   Менеджери мають навчитись, як користуватися статистичними засобами, щоб своєчасно оцінювати та якомога точніше передбачати зміни основних мікро- та макроекономічних факторів. Слід користуватись послугами бухгалтерів, які можуть надавати фінансові дані для оцінки та контролю за діяльністю фірми. Іншими словами, найкращі менеджери знають, як скористатись всіма можливими засобами, як поєднати різну інформацію для розробки ефективної стратегії капіталовкладень та стратегії діяльності фірми.

   Фінанси – надзвичайно захоплююча і дуже прибуткова сфера діяльності. Вони приваблюють тим, що менеджерам надається право і відповідальність планувати розвиток фірми на перспективу, а це значною мірою впливає на інтереси громади того району, де розташована фірма. Рішення, які обирає фінансист, врешті поєднують теоретичні, технічні та інші аспекти, що відображають проблеми суспільства.

   Фірми мають певні зобов’язання перед суспільством, які можуть не збігатися з їхніми комерційними цілями. Зважання на соціальні, морально-етичні аспекти, захист зовнішнього середовища є складовими рішення про інвестиції, ними не можна нехтувати у фінансовому плануванні.

   Фінансисти мають певні зобов’язання перед тими, хто доручив їм керувати фірмою. У них має бути чітке відчуття етичної норми, і вони повинні уникати нечесної особистої наживи. Фінансисти не повинні втягуватися в те, що може зашкодити престижу фірми, натомість їм слід якомога більше опікуватися громадськими справами, аби показати, що вони розуміють значення громади, тих, хто купує товари фірми або користується її послугами. Фінансисти повинні подбати, щоб виробництво відповідало стандартам захисту зовнішнього середовища та законодавчим вимогам, а також гарантувало здоров’я та безпеку громаді і робітникам, які працюють у фірмі.

   Якщо ж фінансисти працюють відірвано від світу і дбають лише про грошову вигоду, вони можуть прогледіти інші, не менш важливі моменти, що підтримують високий громадський престиж їхньої фірми. Витрачаючи гроші на покращення умов праці своїх робітників та на громаду в цілому, фінансисти залучають нових замовників та надійних акційників. Очевидно, що витрати на соціальні програми залежать від фінансових можливостей фірми інвестувати у такі неприбуткові заходи. Проте підтримка соціально необхідних програм, скажімо, забезпечення роботою представників національних меншин, піклування про безпеку праці та відмова вкладати гроші в деякі специфічні прибуткові заходи, коли вони не відповідають демократичним принципам, - все це має бути враховано при прийнятті фінансових рішень. Між підтримкою суспільно важливих програм та необхідністю мати прибутки конфлікту немає. Питання в тому, щоб завжди дбати про потреби суспільства, якщо хочеш досягти максимальної вигоди для фірми.

   Фінансисти повинні узгоджувати потреби суспільства з цілями максималізації прибутків. Зважання на соціальні потреби інколи перешкоджає найефективніше використати капітал або забезпечити найнижчі витрати, але підносить престиж фірми. Турбота про інтереси певних груп населення, створення умов для підвищення професійного рівня, піклування про безпеку та добробут своїх робітників зрештою призведе до продуктивнішої праці та гармонічніших відносин між робітниками і керівництвом фірми.