Біржове право

Дуже стандартизовані, торгівля здійснюється на чітко і  жорстко визначені інструменти  з постачанням у суворо визначені  місяці.

Якщо виконуються, то постачання фінансових інструментів здійснюється через розрахункову палату, яка гарантує виконання зобов’язань за контрактами всіма сторонами. Проте реальної поставки фінансових інструментів по фінансових ф’ючерсах, як правило, не відбувається.

Дуже просто анулюються, тобто якщо ліквідність ринку того чи іншого ф’ючерса замала, то ф’ючерс просто перестає існувати.

Вважаються  недорогими, оскільки витрати на здійснення торгівлі ф’ючерсами відносно невеликі (торговці ф’ючерсами повинні виплатити  грошову маржу дилерам біржі, щоб гарантувати виконання ф’ючерсних зобов’язань).

Особливості ф’ючерсних угод:

• будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту;
• покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;
• стандартизована форма валютних контрактів зі спеціально обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;
• правила випуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф’ючерсні валютні контракти;
• торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку.

Основні цілі ф’ючерсних угод:

• по-перше, дають змогу інвесторам застрахуватися від несприятливих змін цін на ринку спот у майбутньому (операції хеджерів);
• по-друге, дозволяють спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення. Чим значніше коливаються ціни на фінансові інструменти, які покладені в основу ф’ючерсного контракту, тим більший обсяг попиту на ці ф’ючерси з боку хеджерів.

 

 

Учасники  ф’ючерсних ринків

Міжнародна  практика      Вітчизняна практика

клієнт     клієнт

брокер банк (дилер)

біржа     біржа

уповноважена  особа

клірингова  палата

торговельно-комерційний  центр

банк

розрахункова фірма

Клієнт — громадянин або підприємець, зацікавлений в укладанні контракту з індексом безготівкової та готівкової валюти з відстрочкою виконання ф’ючерсних контрактів.

Брокер — громадянин, який допущений до участі в торгах розрахунковою фірмою і виконує вимоги біржі в рамках Правил торгів.

Правила торгів

Розрахункова  фірма, яка допустила брокера  до торгів, несе відповідальність за його дії на торгах у встановленому  законодавством порядку.

Клієнти і брокери  виступають учасниками угоди. Вони самостійно несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями, які випливають з умов угоди, і не несуть відповідальності за зобов’язаннями один одного перед третіми особами.

Прибуток від  діяльності за договором отримується  учасниками самостійно або в порядку  взаємозаліків, обумовлених додатковими двосторонніми угодами.

Угода регламентує  порядок і розмір отримання прибутків  по ряду операцій.

Розміри прибутків  за операціями, не регламентованими угодою, не потребують погодження з учасниками угоди.

Біржа — організує  діяльність за укладення і виконання ф’ючерсних контрактів та опціонів.

Уповноважена  особа — виступає другою стороною в укладених контрактах. Її обов’язки  за контрактами мають місце лише за умови виконання вимог до гарантійного забезпечення обов’язків з боку клієнта і розрахункової фірми, яка його обслуговує.

Положення про розрахунки

Регламентуються порядок і форма надання клієнтом засобів гарантійного забезпечення.

Визначено порядок  погашення зобов’язань уповноваженої  особи перед клієнтом на випадок  порушення клієнтом або розрахунковою фірмою, яка його обслуговує, вимог до гарантійного забезпечення.

Уповноважена  особа несе відповідальність усім своїм  майном за порушення.

 Розмір і  порядок утворення відповідальності  встановлюються нормативними документами,  затвердженими Радою ринку.

Уповноважена  особа зобов’язана за письмовим  запитом члена Ради ринку надати протягом одного робочого дня інформацію про сальдо коштів гарантійного забезпечення зобов’язань, які перебувають у  його віданні.

Клірингова  палата — надає приміщення для проведення торгів, приймає організаційні рішення, вирішує адміністративно-господарські питання, пов’язані з функціонуванням та розвитком ринку.

Обов’язки клірингової палати

З метою впорядкування  діяльності за договором клірингова палата здійснює реорганізацію своєї діяльності, за результатами якої учасники договору стають акціонерами клірингової палати і вона набуває прав правонаступника уповноваженої особи. Правонаступником Ради ринку є Спільні збори акціонерів.

Клірингова  палата забезпечує охорону та безвідмовність учасників ринку під час здійснення операцій з предмета діяльності.

Торговельно-комерційний  центр — забезпечує супроводження  та обслуговування документального  і програмного забезпечення системи  торгів і розрахунків; здійснює діяльність для створення інфраструктури ринку та залучення уваги клієнтів; за дорученням біржі проводить торгові сесії та обробляє інформацію за результатами реєстрації контрактів; у разі необхідності виступає в ролі довіреної особи угоди.

Банк — організує  діяльність пункту обміну валюти в місці проведення торгів і розрахунків; здійснює операції купівлі-продажу за ціною реалізації контракту готівкової валюти для клієнтів, які мають відкриті позиції щодо індексу курсу готівкової валюти на день виконання контракту.

Розрахункова палата — перевіряє та оформляє, реєструє і підтверджує всі угоди, які здійснюються на біржі протягом дня; виступає протилежною стороною за будь-якою угодою, що здійснюється на біржі.

Тільки члени  розрахункової палати можуть проводити  розрахунки через неї.

Інші учасники ринку здійснюють свої розрахунки через  членів розрахункової палати.

Гарантії розрахункової  палати поширюються тільки на її членів, які виступають сторонами за угодою.

Члени розрахункової  палати зобов’язані дотримуватись  нормативів, встановлених біржою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Відносини біржі  і держави у різних країнах  будувалися по-різному. У Європі біржі  з самого початку знаходилися  під контролем держави, яка визначала  їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 p., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння.

В міру становлення  українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

Для залучення  до біржової торгівлі великої кількості  як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки:

• регулювання з боку держави (державне регулювання);
• регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Зарубіжний  досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

• суспільної корисності;
• гласності й відкритості біржових торгів;
• довіри;
• саморегулювання;
• гарантії прав учасників біржової торгівлі.

Досвід країн  ринкової економіки свідчить про  досить тісну взаємодію держави  і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії  на державу покладені обов’язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі. 
Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно  мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для  всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи. 
В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність грунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.

Державне регулювання  біржової діяльності розпочинається з  розробки та прийняття для неї  єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації. 

Біржове законодавство - це система законів, які регулюють  торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів.

Список  використаної літератури

 

1. Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
2. Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
3. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
4. Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
5. Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
6. Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
7. Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
8. Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.