Взаємовідносини підприємств з податковими органами

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002 р. № 349-ІУ, податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької  діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. У цьому зв'язку платниками податку  на прибуток є:

• з числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
• з числа нерезидентів — фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;
• філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на іншій території, ніж платник податку.

Об'єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом вирахування зі скоригованого валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. При  цьому валовий дохід є загальною  сумою доходу платника податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у  грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами, без сум акцизного збору, податку на додану вартість й інших  надходжень, що не є доходом платника податку.

Прибуток  платників  податку,  включаючи  підприємства,  засновані  на власності окремої фізичної особи,  оподатковується за ставкою 25 відсотків  до об'єкта оподаткування.

3.2 Плата за землю

Плату за землю введено  з метою формування ресурсів для  фінансування:

• заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;
• відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;
• розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю надходить  на рахунок місцевих бюджетів. Розмір   земельного   податку   не  залежить  від результатів   господарської   діяльності   власників   землі    та землекористувачів. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у  тому  числі  на  умовах  оренди.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку  щорічно за станом на 1 січня і  до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок  нараховується з дня виникнення права власності або права  користування землею.

Суб'єкти підприємницької  діяльності сплачують земельний  податок за рахунок собівартості. Одночасно земельний податок  включається до складу валових витрат.

 

3.3 Плата за воду

Плата за воду є одним  з платежів за спеціальне використання природних водних ресурсів. Водні ресурси — це об’єми поверхневих, підземних та морських вод, розміщених на відповідній території.

Плату за воду здійснюють усі  суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), які  мають самостійний баланс і поточний рахунок у банку. При цьому плата стягується за воду, яка використовується для задоволення власних потреб, незалежно від того, звідки вона потрапляє з водогосподарської мережі, підземних джерел, підприємств комунального господарства та інших підприємств. Проте якщо підприємство-водокористувач отримує воду з підприємств комунального господарства або інших підприємств, то воно крім плати за отриману воду сплачує постачальникам вартість послуг, пов’язаних з постачанням води.

Розмір плати за забір  води з водних об’єктів визначається на основі нормативів плати за 1 м3 забраної води, фактичних об’ємів її забору і встановлених мінімумів на забір води. При цьому нормативи плати за спеціальне водокористування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вони диференційовані залежно від джерела забору води, водогосподарської мережі або підземних джерел.

3.4 Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський  податок — це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Платниками фіксованого  сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства передбачених законами України організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської та рибної продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу підприємства. Платники фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють сплату цього податку у грошовій формі.

Об’єктом оподаткування  є площа сільськогосподарських  угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах).

Ставка  фіксованого сільськогосподарського податку  з  одного гектара  сільськогосподарських  угідь встановлюється у відсотках  до їх грошової оцінки,  проведеної за станом на 1  липня  1995  року, відповідно до Методики,  затвердженої Кабінетом Міністрів України, в  таких розмірах:

• для  ріллі,  сіножатей  та  пасовищ  -  0,15; 
• для  багаторічних  насаджень  -  0,09;
• для  земель  водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими  та  риболовецькими  господарствами  для  розведення, вирощування  та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі  ріллі  по  областях  та  Автономній Республіці  Крим.

3.5 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів — це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником відповідно до чинного законодавства України.

Платниками податку з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації — юридичні особи, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають

зареєстровані в Україні  відповідно до чинного законодавства  власні транспортні засоби, які належать до об’єктів оподаткування.

До складу об’єкта оподаткування  входять:

• трактори (колісні), крім тих, що на гусеничному ході;
• автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;
• автомобілі легкові;
• автомобілі вантажні;
• автомобілі спеціального призначення, крім тих, які використовуються для перевезення пасажирів і вантажу (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
• мотоцикли (включаючи мопеди) і веломашини зі встановленим двигуном, крім тих, які мають об’єм циліндрів двигуна до 50 см3, та ін.

Податок нараховується виходячи з об’єму циліндрів двигуна, вимірюваного в кубічних сантиметрах, за ставками у гривнях з кожних 100 см3 об’єму циліндрів двигуна. При цьому  розмір ставок диференційований за видами транспортних засобів (трактор, автомобіль та ін.) залежно від їх призначення (автомобіль вантажний або легковий), об’єму циліндрів двигуна та інших показників. Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і його загальної суми підприємства — юридичні особи складають спеціальний затверджений податковим органом розрахунок у трьох примірниках, форма якого наведена в табл. 4.10.

Один примірник розрахунку платники податку — юридичні особи  в зазначені податковим органом  строки, але не пізніше 1 березня поточного року подають до податкового органу за місцем реєстрації підприємства.

Нарахована сума податку  на транспортні засоби сплачується юридичними особами — платниками цього податку в місцевий бюджет щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

3.6 Податок на  нерухоме майно

 Законі України "Про  систему оподаткування" передбачений  податок на нерухоме майно  суб'єктів господарювання. Законодавчих  актів щодо вказаного податку  поки що не прийнято. Мета введення названого податку - забезпечити збалансування доходів і витрат бюджету держави та сприяти підвищенню ефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання.

Податок на нерухомість складається  з суми податків на землю, будівлі  і споруди. Нерухомість - це земля  і постійно розміщені на ній будівлі  та споруди. Будівлі - це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди - це об'єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель. Якщо об'єкт, який належить до основних фондів першої групи, використовується одночасно як споруда та як будівля, платник податку має звернутися до податкової адміністрації із заявою про розмежування напрямів використання такого об'єкта з метою окремого визначення податкових баз і строків оподаткування.

 

4. Непрямі податки

4.1 Податок на  додану вартість

Одним з основних джерел формування Державного бюджету України  є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35 %.

Податок на додану вартість — один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає  в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Відповідно до законів  України платниками ПДВ є всі  юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Об’єктом оподаткування  при нарахуванні ПДВ є обороти  з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів об’єктом оподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт об’єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг об’єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, зв’язку, побутових, рекламних та ін.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з  їх  договірної  (контрактної)  вартості, визначеної  за вільними цінами,  але не нижче  за звичайні ціни,  з урахуванням    акцизного    збору,    ввізного     мита,     інших загальнодержавних  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), згідно із законами України  з  питань  оподаткування.

Податок  становить  20  відсотків  бази оподаткування та додається до  ціни  товарів (робіт, послуг).

4.2. Акцизний збір

Акцизний збір, так само як і ПДВ, є непрямим податком. Однак  при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний збір нараховується раніше, ніж ПДВ і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари опо

датковуються двічі: перший раз акцизним збором, другий — ПДВ.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки. Суть акцизного збору як непрямого податку полягає в тому, що він встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні й монопольні товари, оплачується їх покупцями, сплачується в бюджет продавцями цих товарів.

Платниками акцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.

До підакцизних товарів  віднесено:

• бензини моторні;
• дизельне пальне;
• автомобілі;
• тютюнові вироби;
• ювелірні вироби;
• спирт етиловий та алкогольні напої;
• пиво солодове.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

• у твердих сумах з одиниці реалізованого товару;
• за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.

Ставки акцизного збору  встановлені у твердих сумах  з одиниці товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно  від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових  виробів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).