Управління валютними ризиками в банківських установах України (за матеріалами АКІБ «УкрСиббанку»)

                                                                                                                                                           Міністерство освіти і науки України

ДОНЕЦЬКий ДЕРЖАВНий університет  УПРАВЛІННЯ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності  
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

 

З дисципліни “Основи  менеджменту ЗЕД” 

на  тему:      «Управління валютними ризиками в банківських установах України»

(за матеріалами  АКІБ «УкрСиббанку»)

  
 
 
 
 

                                                                  Виконала:

                                                                                  студентка IV курсу 

                                                                                  Науковий керівник:

                                                                                          Ст. викл. Кулешова Л.В.

                                                                            
 
 
 
 
 

Донецьк -

Зміст 

     Вступ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Характеристика валютних операцій банку……………………...5

Сутність та види валютних операцій………………………………...5

Види валютних ризиків та їх значення при проведенні валютних операцій……………………………………………………………….10

 Валютна  позиція, як головний фактор  виникнення валютного ризику…………………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2. Методи управління валютними ризиками……………………..15

1. Лімітування, як найефективніший метод управління валютною позицією…………………………………………………………….15
2. Прогнозування поведінки валютного курсу……………………..18
3. Зменшення ризику і можливих втрат за допомогою хеджування…………………………………………………………20

РОЗДІЛ 3. Розрахунок і управління валютним ризиком в АКІБ                                                                                                «УкрСиббанк»………………………………………………………………..24

1. Загальна характеристика валютних операцій банку…………….24
2. Управління валютним ризиком…………………………………...27

    Висновки………………………………………………………………………34

    Список використаної літератури…………………………………………….35

 

Вступ 

    Продовження процесу економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного законодавства і нормативної бази сприяли тому, що розвиток валютного ринку в останні роки характеризувався:

- збільшенням обсягів операцій з іноземною валютою у всіх сегментах;

- удосконаленням його структури і спрямованості на рішення конкретних економічних і фінансових проблем суб'єктів господарювання і держави в цілому;

- розширенням переліку валют, по яких проводилися операції на валютному ринку;

- відсутністю різких коливань валютних курсів;

- удосконаленням законодавчої і нормативної бази діяльності суб'єктів валютного ринку;

- упровадженням нових видів валютних операцій і форм розрахунків;

- врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку і т.д.

    Удосконалення валютного ринку, розвиток його міжбанківського  сектора, збільшення обсягів експортно-імпортних  операцій, розширення на українському ринку діяльності нерезидентів, збільшення обсягів іноземного інвестування досить гостро поставили проблему підвищення рівня ризику операцій з іноземною валютою. За останні роки процентні ставки і валютні курси стали значно нестійкіші. Це привело до серйозної заклопотаності широких кіл фінансистів у відношенні контролю ризику, пов'язаного з цією нестійкістю, і створенню ряду нових інструментів, що можуть бути використані для страхування валютного ризику.

    Ціллю даної роботи є розкриття сутності валютних операцій банку, аналіз видів валютних ризиків при проведені банком валютних операцій, вивчення різноманітних методів управління валютними ризиками і розглядання специфіки управління валютним ризиком на прикладі банку.

    Для досягнення даної цілі були поставлені такі задачі:

1. вивчити теоретичну сутність валютних операцій банку;
2. виявити основні причини виникнення валютних ризиків і їх види;
3. розглянути основні методи управління валютними ризиками;
4. проаналізувати важливість ефективного управління валютними ризиками;
5. відслідкувати, як відбувається розрахунок і управління валютними ризиками в АКІБ «УкрСиббанку».

    Об`єктом роботи виступив АКІБ «УкрСиббанк», діяльність якого дає змогу чітко прослідкувати управління валютним ризиком.

    Основними методами дослідження, які використовувалися  в даній роботі є методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації та обґрунтування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Характеристика валютних операцій банку 

1. Сутність  та види валютних операцій

 

     Операції  з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для банків. Через постійне зростання курсу  «твердих» валют щодо національної валюти – гривні іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. Водночас валютні операції слід віднести до основних форм участі банків у зовнішньоекономічній діяльності. Зростання обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб`єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, спричинилися до того, що в Україні із національною валютою в обігу перебувають валюти іноземні.

     Банки України, маючи валютну ліцензію, що видається Національним банком України, набувають права на здійснення досить широкого спектра операцій, і насамперед купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Таку потребу мають, як правило, клієнти банку – учасники міжнародних економічних відносин. Проте банки можуть з власної ініціативи виконувати торговельні операції, маючи на меті отримати прибуток від торгівлі валютою.

     З точки зору бухгалтерського обліку валютних операцій операція (трансакція) розглядається як валютна за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

      Щодо  валютних операцій банків розрізняють:

• операції з рахунком клієнта;
• операції, що виконуються з ініціативи банку.

      Валютні операції з рахунком клієнта, пов`язані  здебільшого з необхідністю оплати рахунку цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. До цієї групи операцій відносять також депозитні та кредитні операції в іноземній валюті.

      Валютні операції, що виконуються з ініціативи банку, називають ще власними валютними  операціями банку. Це придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.

      Виконуючи валютні операції зважають також  і на те, скільки валют задіяно  під час здійснення операції. Якщо до операції залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж валют буде дві – то це операція обміну [9, c. 390-394].

      Валютна операція також представляє собою  контракт на купівлю чи продаж певної суми однієї валюти в обмін на іншу із зазначеним часом поставки і розрахунком за визначеною ціною (валютним курсом).

      Існує два типи валютних  угод:

      1. Торгівельні угоди між банком  і небанківським замовником, за  якими замовник хоче купити  чи продати певну суму валюти  з ціллю заплатити за торгівельною  угодою чи (може бути) спекулювати для вигоди, прогнозуючи в майбутньому зміни валютного курсу.

      2. Міжбанківські угоди, за якими  банки торгують валютами між  собою.

      В першому випадку ведеться роздрібна  торгівля іноземною валютою. В другому  – оптова, тому що це – міжбанківський валютний ринок, на долю якого припадає до 95% усіх валютних операцій.

      Термін  здійснення розрахунків за валютними  операціями дає підстави класифікувати  їх за способами виконання, тобто  – негайно, у дуже короткий термін та в триваліший термін.

      Прикладом негайного виконання операцій є відкриття депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.

      Однією  з найбільш розповсюджених операцій валютного ринку, розрахунки за якою між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше другого робочого дню із дня укладання договору є угода СПОТ (готівкова) – Рис. 1.1.

 

      Рис. 1.1. Схема спот-угоди

       

     В випадку, якщо в зазначений день укладається угода «спот», продаж валют здійсниться двома днями пізніше. Дату розрахунків за договором називають «датою валютування», тому що це день, коли валюта зараховується на рахунок партнерів за угодою. Цей проміжок часу потрібен для необхідних робіт з паперами і підготовки переказу грошей.

     Курс  спот є базовим для всіх угод на момент їх укладання. Незважаючи на короткий термін виконання угоди, здійснення операції пов`язане з валютним ризиком, зумовленим коливанням валютних курсів. Для його зменшення операції проводять на основі короткотермінового прогнозу динаміки валютних курсів. Облік можливих змін курсу дає змогу вибрати напрям валютних операцій, призначених як для конвертації однієї валюти в іншу, так і для отримання додаткового прибутку (здійснення спекулятивної операції).

     Валютні угоди, за якими банки здійснюють купівлю чи продаж певної суми іноземної  валюти за фіксованим (форвардним) курсом, обумовленим на момент укладання  угоди з метою одержання (передання) цієї валюти на визначену дату в майбутньому, називаються форвардними.

     При здійсненні форвардної операції угода  про купівлю чи продаж досягається  в теперішній час, але сама операція здійснюється в якийсь момент в майбутньому, таким чином в теперішній час  фіксується валютний курс для обміну валюти в майбутньому. Якщо контракт був укладений, то клієнт не може  ані відмовитися потім від нього, ані змінити  умови, не маючи на то згоди банка-контрагента. Як правило, строк виконання таких угод 1-6 місяців – Рис. 1.2.

 

     Рис. 1.2. Схема форвардної угоди 

     Форвардний  курс відрізняється від курсу  спот на величину форвардної маржі. Остання  може бути виражена премією, тоді форвардний курс вищий за курс спот, або дисконтом, і в тому випадку форвардний курс нижчий за курс спот. Ця угода використовується частіше для страхування платежів.

     Комбінації  угод спот і форвард, а також валютних і депозитних операцій були покладені  в основу операцій своп, валютного  арбітражу, відсоткового арбітражу, валютної спекуляції. Ці операції базуються  на конверсії валюти та на курсових різницях.

     Серед основних валютних операцій в світовій практиці виділяють наступні:

• своп;
• репорт;
• депорт;
• валютний арбітраж;
• процентний арбітраж;
• валютна спекуляція;
• лідз енд легз.

      Своп  – валютна операція, що представляє  собою купівлю валюти на умовах спот в обмін на національну з викупом в майбутньому. Ця операція здійснюється для придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки залишків на поточних рахунках, диверсифікації валютних резервів.

      Сутність  валютної операції СВОП є в обміні між двома банками на певний проміжок часу двома валютами з поверненням один одному в кінці угоди валют, що були на початку.

      Обмін здійснюється в формі двох протилежних  валютних угод, укладених одночасно, але з різними строками поставки валют: спот – за однією угодою і форвард – за іншою.

      Операція  своп є різновидом репорту чи депорту, що означає комбінацію негайного  продажу і строкової купівлі  валюти, або навпаки.

      Репорт  – це строкова угода, за якою власник  цінних паперів чи валюти продає їх банку (на біржі) із зобов`язанням викупити їх через певний період за новою, більш високою ціною (курсом).

      Різниця між ціною продажу і ціною  купівлі являє собою фактичну сплату за кредит. Ця різниця називається  теж «репорт».

      Депорт  являє собою строкову угоду протилежну репорту. Депорт укладається в розрахунку на зниження курсу валюти з ціллю отримання прибутку у вигляді курсової різниці. 

       Валютний арбітраж представляє  собою операцію купівлю-продажу  валюти зі зворотною угодою  з ціллю отримання прибутку від різниці валютних курсів. Валютний арбітраж буває у часі і у просторі, простий і складний.

     Відсотковий арбітраж – це угода, що поєднує  в собі валютну (конверсійну) і депозитну  операції, які спрямовані на регулювання  господарчими суб`єктами (арбітражерами) валютної структури своїх короткотермінових активів і пасивів з ціллю отримання прибутку за рахунок різниці у відсоткових ставках за різними валютами [6, c.254-260].

     Валютна спекуляція в свою чергу являє  собою отримання прибутку від  зміни валютних курсів в часі і на різноманітних ринках, яке пов`язане зі спеціальним прийняттям валютного ризику.

     Ще  однім різновидом валютних операцій є «лідз енд легз», який пов`язаний з маніпулюванням строками розрахунків (прискорення або затримування) з  ціллю отримання фінансових і інших вигод. Лідз енд легз оформлюється як домовленість сторін за контрактом шляхом зміни строків і умов договору.

     В зовнішній торгівлі лідз енд легз використовується в очікуванні відчутних  змін валютних курсів, відсоткових  ставок, оподаткування.

     Основними формами лідз енд легз є:

1. дострокова оплата товарів, послуг або затримка платежу;
2. відстрочка самої комерційної операції або оформлення її у кредит;
3. прискорення (затримування) репатріації прибутку, оплати відсотків, дивідендів або погашення кредитів.

      Таким чином, валютні операції лідз енд  легз мають спекулятивний характер, але відрізняються від валютної спекуляції тим, що основуються на реальному  русі товарно-матеріальних цінностей  і грошових коштів [5, c.124-130].  

     1.2. Види валютних ризиків та їх значення при проведенні валютних операцій 

      Ризик – це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, що відбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражається можливістю одержання таких небажаних результатів, як втрата прибутку або виникнення збитків.

      Ризики  виникають у зв'язку з рухом фінансових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів в основному у вигляді процентних,  валютних, кредитних, комерційних, інвестиційних ризиків. Валютні ризики  є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин.

     Кожний  банк, перш ніж здійснювати операції, пов`язані з валютним ризиком, повинен  ознайомитися та зрозуміти всю складність сфери управління та аналізу валютного  ризику. При цьому вагоме значення має створення відповідних систем оцінки валютного ризику.

     Валютний  ризик – ризик отримання збитків  в результаті несприятливих короткострокових або довгострокових коливань курсів валют на міжнародних фінансових ринках.

     Валютні ризики структуруються наступним чином:

1. Комерційні – пов`язані з небажанням або неможливістю боржника (гаранта) розрахуватися по своїм обов`язкам;
2. Конверсійні – ризики валютних збитків за конкретними операціями [11].

      Даний ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів. При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків  із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довіра до валюти – складний багатофакторний критерій, що складається із кількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому [10].

     Валютний  ризик включає в себе декілька основних підвидів:

• трансляційний ризик;
• операційний ризик;
• економічний ризик (прямий та непрямий).

      Трансляційний валютний ризик виникає при консолідації рахунків багатонаціональних корпорацій, невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних  валютах. Цей ризик має бухгалтерську природу і обумовлений необхідністю обліку активів і пасивів в різній іноземній валюті.

      Операційний валютний ризик визначають як можливість неотримання прибутку у результаті впливу зміни валютного курсу  на грошові потоки. Природно, що негативні зміни у прибутковості банку призведуть до зміни у його вартості.

      Економічний валютний ризик – це ймовірність  зменшення виручки або можливості отримання прибутку у зв`язку зі зміною валютних курсів. Цей вид  валютного ризику  полягає в  тому, що вартість активів і пасивів може збільшуватися або зменшуватися через майбутні зміни валютного ризику. В результаті будь-якої зміни валютних курсів може змінюватись економічний стан банку [4, c. 181]. 

      1.3. Валютна позиція, як головний  фактор виникнення валютного  ризику 

      Успіх проведення операцій з іноземною  валютою залежить від наявності  валютної позиції кожного банку. Валютна позиція – це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов'язань у цій же валюті. Стан валютної позиції є головним фактором виникнення валютного ризику.

      У банківській практиці виділяють  наступні позиції:

      Закрита валютна позиція – позиція, яка  виникає при рівновазі активів  та пасивів, виражених в одній  валюті, з врахуванням позабалансових операцій.

      Відкрита  валютна позиція – позиція, яка  виникає при неспівпадінні активів  у певній валюті та пасиві у тій  же валюті.

     Відкрита довга валютна позиція, або позитивна (+) – вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк може понести втрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти. 
           Відкрита коротка валютна позиція, або негативна (–) – вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

      Необхідність  проведення розрахунку валютного ризику призвела до появи таких понять як «максимальна» валютна позиція» (сума абсолютних значень довгих та коротких валютних позицій) та «глобальна» валютна позиція», яка визначається як різниця вартості усіх довгих та коротких валютних позицій з урахуванням знаку.

      Головним при аналізі валютного ризику є рух грошових коштів (а саме чітке розмежування їх надходження і відпливу) через кореспондентські рахунки «ностро» та «лоро» банку. Аналіз сальдо цих рахунків є джерелом інформації про валютний ризик. Коли банк має незбалансоване сальдо на рахунках «ностро», це є свідченням наявності відкритої валютної позиції у цій валюті [4, c.183].

      На  валютну позицію банку впливають  операції:

• купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти;
• поточні та строкові операції, за якими виникають вимоги й зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків за ними;
• одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів, витрат і нарахування відсоткових доходів і витрат;
• надходження коштів у іноземній валюті до статутного фонду;
• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;
• купівля та продаж основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту.

     Не  всі з цих операцій однаковою  мірою можуть бути використані для  регулювання валютної позиції банку та її швидкого увідповіднення до нормативних вимог, оскільки потребують певного часу, підготовчої роботи і не завжди проводяться з ініціативи банку.

     Проблема  управління ціновими ризиками, до яких належить і валютний, полягає в  тому, що категорія ризиковості пов'язується передусім з можливими фінансовими втратами, а отже, логічно вважати ризиком лише ситуацію зниження показників прибутковості (недоодержання доходів, збитки, зменшення вартості капіталу, невиправдане підвищення витрат). Оскільки можливість точного визначення майбутніх змін у валютних курсах існує далеко не завжди, індикатором рівня валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості структури та обсягів активів і пасивів в іноземній валюті, вважають валютну позицію.

     Маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків  внаслідок зміни валютного курсу  з огляду на закономірність:

     ~ довга валютна позиція приносить  прибутки в разі підвищення  курсу іноземної валюти і завдає  збитків у разі його зниження;

      ~ коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу [7].

     Отже, в даному розділі ми розглянули сутність та види валютних операцій банку, визначили  сутність валютного ризику, що виникає при їх здійсненні і проаналізували головний фактор виникнення валютного ризику – валютну позицію. Тепер доцільно розглянути методи управління валютними ризиками, які представлені в другому розділі. 

РОЗДІЛ 2. Методи управління валютними ризиками 

      2.1. Лімітування, як найефективніший  метод управління валютною позицією 

     Управління  валютними ризиками в банках відбувається різноманітними методами. Першим кроком  до  управління  валютними  ризиками  всередині  структури  банку   є встановлення лімітів на валютні позиції банку, що є найефективнішим методом управління валютною позицією в умовах нестійкості фінансового ринку [13].

     Під лімітом відкритої валютної позиції  розуміють встановлення кількісних обмежень на співвідношення між відкритою валютною позицією і власним капіталом. Ліміти обмежують обсяг ризику пов`язаний зі зміною валютного курсу. Вперше в Україні встановлення ліміту відкритої валютної позиції було запроваджено у травні 1995 року ( до цього часу банкам заборонялося мати відкриті позиції) постановою Правління НБУ «Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України» за № 119 від 16.05.1995. тоді ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися кожному банку у процентному співвідношенні від загального обсягу власних коштів у доларовому еквіваленті. З 1998 р. управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за нормативами Н15, Н16, Н17, Н18 [12].

1. Н15 – норматив загальної відкритої валютної позиції визначається:

               Н15 = Вn/К х 100%,             (2.1.)

де Вn – загальна відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті.

     К – капітал банку.

2. Н16(Н17) – норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільноконвертованій валюті:

      Н 16(Н17) = Він/К х 100%,        (2.2.)

де Він -  довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку за кожною вільноконвертованою валютою у гривневому еквіваленті.

       К – капітал банку.

3. Н18 – норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у неконвертованій валюті:

      Н 18 = Вn/К х 100%,            (2.3.)

де Вn -  довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку за кожною неконвертованою валютою у гривневему еквіваленті.

        К – капітал банку.

     З 28.12.1999 року, відповідно до постанови  Правління НБУ «Про встановлення значень (лімітів) відкритої валютної позиції банку» за № 599 від 21.12.1999 р. встановлено наступні значення (ліміти) відкритої валютної позиції:

• ліміт загальної відкритої валютної позиції банку – не більше 35%;
• ліміт довгої відкритої валютної позиції у вільноконвертованій валюті – не більше 30%;
• ліміт короткої відкритої валютної позиції у вільноконвертованій валюті – не більше 5%;
• ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції у неконвертованій валюті – не більше 3%.

      Ліміт валютної позиції визначається щодня  і окремо щодо кожної іноземної валюти. Для визначення нормативу за кожною іноземною валютою береться підсумок за усіма балансовими та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку у даній валюті. У Великобританії, наприклад, для обмеження впливу валютного ризику не встановлюється ліміт відкритої позиції, а розраховується показник достатності капіталу банку для проведення валютних операцій.

      Окрім лімітів, які встановлюються центральними банками, комерційні банки встановлюють для себе також і внутрішні  ліміти відкритих валютних позицій, виходячи з можливого рівня ризику з врахуванням стратегії банківських операцій, кваліфікації персоналу та технічних можливостей. Загальні принципи встановлення таких лімітів повинні полягати у тому, щоб вони більш жорсткими у тих випадках, коли мова йде про довгу позицію відносно валют, за якими очікується падіння курсу, і коротку позицію відносно валют із зростаючим курсом.

      Валютні позиції прийнято поділяти на операційні та структурні. Операційні позиції  пов`язані із свідомим ініціюванням спекулятивного ризику. Структурні позиції охоплюють збереження протягом тривалого часу постійних розмірів активів та зобов`язань в іноземній валюті (нерухомість, субсидії іноземним філіалам, цінні папери номіновані в іноземній валюті). Внутрішні ліміти комерційних банків можуть розмежовувати ці позиції за різною природою їх виникнення, але ліміти, які встановлює центральний банк, як правило, охоплюють ці обидва різновиди валютних позицій.

      Слід  також приймати до уваги ще одну відмінність між позиціями залежно від виду операцій: балансові чи позабалансові. Балансові позиції за операціями з іноземною валютою повинні включати в себе активи і пасиви банку в іноземній валюті, зокрема:

      • власність банку за кордоном, яка оцінюється в іноземній валюті;

      • готівкова іноземна валюта та розрахункові документи, номіновані в іноземній валюті;

      • залишки в іноземній валюті на кореспондентських рахунках «ностро» у вітчизняних та іноземних банках;

      • залишки в іноземній валюті на кореспондентських рахунках «лоро», відкритими іншими банками;

      • строкові депозити в іноземній валюті в інших банках;

      • заборгованість за операціями в іноземній  валюті з кредитно-фінансовими установами, пов'язана з претензіями за кредитами;

      • залишки заборгованості за кредитами  в іноземній валюті, виданими клієнтам банку.

      До  позабалансових операцій в іноземній валюті відносять гарантії, видані банком в іноземній валюті, операції форвард. На позицію в іноземній валюті впливають лише ті позабалансові операції, які пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти за наперед установленим курсом.

      Загальний підхід до проблеми обмеження валютного ризику полягає у тому, щоб обмежити розмір відкритої валютної позиції за кожною валютою щоденно на кінець робочого дня, називаються нічними лімітами. Вони існують для управління валютним ризиком протягом періоду, коли банк не працює, і, таким чином, не має позиції реагування на події ринку. У банку, який більш активно проводить операції у іноземній валюті, можуть використовуватися межі на основі принципу «протягом дня» - денні ліміти. Денний ліміт – це гранично допустима величина відкритої валютної позиції протягом робочого дня[4]. 

      2.2. Прогнозування поведінки валютного  курсу 

      Метод встановлення лімітів може бути розширений безпосередньою оцінкою потенційних  збитків, які може спричинити відкрита позиція. Для прямої оцінки ймовірних втрат банк може визначити очікуваний розмір збитку спричинений несприятливою зміною валютного курсу. Щоб зробити таку оцінку, практикується використання деяких припущень по відношенню до потенційно-можливої несприятливої зміни валютного курсу. І на підставі припущення розраховуються втрати, які мав би банк, здійснивши переоцінку відкритої позиції за цим гіпотетичним курсом. Тоді розмір потенційних збитків підлягає лімітуванню. Цей ліміт може бути виражений як абсолютна величина збитку чи як відсоток, наприклад, від прибутку банку.

      При безпосередній оцінці потенційних  збитків дуже важливо, щоб несприятливі зміни валютного курсу, які використовуються у таких обчисленнях, не були «приблизними».

      Прогнозування поведінки валютного курсу –  надзвичайно складний процес, адже на валютний курс має вплив велика кількість факторів. Визначення «правильного»  несприятливого руху курсу залежить від характеристик національної та іноземної валюти. Для банків країн з твердою національною валютою оцінка несприятливої зміни валютного курсу може ґрунтуватися на аналізі статистичних даних минулих періодів і побудові на їх підставі прогнозів, як правило, короткострокового характеру і з певним ступенем достовірності.

      І max = Li x Vi /100,         (2.4.)

де І  max – максимально припустимий вплив валютного ризику на прибуток банку,  

     Li – ліміт відкритої валютної позиції по і-й валюті,

     Vi – прогнозні зміни курсу і-ї валюти (у відсотках).

     Для банків країн, де мають місце серйозні та часті урядові інтервенції, оцінка потенційної зміни валютного  курсу повинна враховувати, що курс буде часто і в значних розмірах коригуватися. Банки, які знаходяться  у країнах з перехідною економікою, можуть управляти валютним ризиком, розглядаючи групу твердих валют як єдину. Тобто ризик, який виникає від позицій у твердій валюті, що протистоїть позиції у іншій твердій валюті, завжди буде меншим, ніж ризик від позиції у національній валюті, яка протистоїть позиції у твердій валюті, особливо коли зобов`язання у твердій валюті фінансують активи в національній валюті. На практиці ця процедура спрощує управління позиціями у іноземній валюті, але слід зазначити, що цей підхід не охоплює ризик, який виникає внаслідок перехрещення позицій, виражених у твердій валюті [4].

       

2.3. Зменшення ризику і можливих втрат за допомогою хеджування 

      До  методів усунення валютного ризику відносять фінансові операції, які  дають змогу або уникнути ризику, спричиненого зміною валютного курсу, або отримати спекулятивний прибуток від курсових коливань. Процес зменшення ризику можливих втрат називається хеджуванням. Можливі методи хеджування залежно від строків наведені на рис. 2.1. 

        

      Рис.2.1. Методи хеджування валютного ризику 

     Сутність  форвардних, опціонних та ф'ючерсних угод як методів хеджування валютних ризиків полягає у тому, що усі  ці угоди передбачають укладання  угоди з наперед установленим курсом. Відмінності цих угод полягають лише у механізмі та місці їх здійснення.

     Форвардний  валютний контракт – це обов'язковий до виконання контракт між банком і його клієнтом на купівлю чи продаж певної кількості вказаної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укладення контракту для виконання у майбутньому періоді, вказаному у контракті. Особливістю форвардних угод є те, що вони укладаються поза біржею, і не існує їх стандартизації. Форвардний валютний контракт забезпечує покриття валютних ризиків на період між датами укладання і виконання контракту. Форвардне покриття, як правило, використовується на строк 1, 2, З, 6 та 12 місяців. 
           Ф'ючерсний валютний контракт – це контракт на купівлю чи продаж певної кількості валюти на будь-яку дату у майбутньому. У цьому він схожий на форвард, але на відміну від останнього: просто анулюється; укладається на фіксовану суму — «лоти»; продається на офіційних біржах; передбачає, що торговці ф'ючерсами повинні виплатити «грошову маржу» дилерам біржі, щоб гарантувати виконання контракту.

     Опціонний валютний контракт являє собою контракт, відповідно до якого банк, купуючи опціон, купує право на купівлю чи продаж валюти за встановленим курсом на деякий момент у майбутньому. У банку немає зобов'язання виконувати опціони, і він може ухилитися від угоди, просто відмовившись від опціону. Тому валютні опціони можна розглядати як інструмент, що дає його покупцеві право, а не обов'язок купити певну кількість валюти. Валютні опціони призначені для зменшення й усунення валютного ризику, і їх доцільно використовувати, коли час і сума валютних надходжень/платежів не визначені. Якщо угода не відбулася, опціон може бути проданий на ринку або виконаний з прибутком (якщо ціна виконання сприятливіша, ніж курс «спот»).

     Валютний  своп – це операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах «спот» з одночасним продажем чи придбанням на умовах «форвард». Тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але різними датами валютування.

     Реструктуризацію  заборгованості доцільно проводити у випадку наявності заборгованості в іноземній валюті, курс якої має тенденцію до зростання, а її погашення передбачалося здійснити за рахунок надходжень валюти, курс якої має тенденцію до зниження. У такому випадку доцільно взяти кредит у «падаючій» валюті і конвертувати суму кредиту у «зростаючу» валюту.

     Паралельні  позики являють собою взаємне  кредитування банками, які містяться  у різних країнах, один одного у національній валюті на однакові строки.

     Метод самострахування передбачає віднесення до ціни банківського продукту величину можливого збитку від зміни валютного курсу і використовується для формування страхового фонду[8].

     Існує ще один метод, який можна використовувати  і в короткостроковому й у  довгостроковому періоді, — це структурне балансування. Його сутність полягає  у підтриманні певної структури  активів та пасивів, яка дасть  змогу покрити збитки, отримані у  зв'язку з несприятливими змінами валютного курсу, прибутками, отриманими від цієї ж зміни курсу за іншими позиціями балансу. В основному структурне балансування зводиться до управління грошовими потоками в іноземній валюті.

     Хеджування  можна розглядати як позицію, яку створюють для захисту дохідності вже існуючої позиції, тобто створення компенсаційної валютної позиції. Ризик двох відкритих позицій визначається за формулою: 

     R = √X1²S1² + X2²S2² + 2X1S2S1S2P12,     (2.5.) 

      де  R — ризик двох відкритих позицій;

      Х1 — обсяг відкритої позиції активу зі стандартним відхиленням дохідності S1;

      Х2 — обсяг компенсаційної позиції зі стандартним відхиленням дохідності S2;

      Р12 — коефіцієнт кореляції дохідності активів.

      Для того, щоб визначити, яким же має бути обсяг компенсуючої позиції для хеджування, використовують коефіцієнт хеджування b, який дорівнює: b = Х2/Х1. Отже, обсяг позиції для хеджування Х2 визначається за формулою:

      Х2 = bX                                          (2.6.)

      Важливо знати, за якого значення b ризик  портфеля двох відкритих позицій буде мінімальним, тобто необхідно знайти оптимальний коефіцієнт хеджування. Він визначається за формулою:

      b = S1P12/S2                                                    (2.7.)

      Це  значення було знайдено у результаті розв'язку задачі мінімізації виразу (1). Отже, формула (2) набуває вигляду:

      X2=X1SlP12/S2                              (2.8.)

      Якщо  підставити це значення у формулу  для ризику портфеля (1), то отримаємо (після скорочення) значення ризику, яке відповідає оптимальному хеджуванню[4]:  

     R = √X1²S1² + X2²S2² P12²,     (2.9.) 

     Відповідно  з очікуваними змінами валютних курсів звичайно заключаються форвардні  контракти, здійснюються запозичення  іноземної валюти, корекція цінової  і кредитної політики і інші методи. При цьому критерієм вибору є порівняльна вартість цих видів хеджингу.

     Таким чином для ефективного управління валютними ризиками найчастіше використовуються такі методи як лімітування, тобто встановлюються ліміти на валютні позиції банку центральним банком, або всередині самого комерційного банку виходячи з можливого рівня ризику з врахуванням стратегії банківських операцій, кваліфікації персоналу та технічних можливостей, прогнозується поведінка валютного курсу, а також використовується метод хеджування, який дає змогу або уникнути ризику, спричиненого зміною валютного курсу, або отримати спекулятивний прибуток від курсових коливань. Щоб краще зрозуміти сутність управління валютними ризиками, розглянемо методи, які використовуються для управління валютними ризиками на прикладі комерційного банку.

                                                     

      РОЗДІЛ 3. Розрахунок і управління валютним ризиком в АКІБ «УкрСиббанк» 

      3.1. Загальна характеристика валютних  операцій банку 

     В даному розділі розглянемо валютні  операції АКІБ "УкрСиббанку" і особливості управління валютним ризиком в цій банківській установі.

     АКІБ «УкрСиббанк» був створений у 1990 року. Саме тоді, 18 червня, він був зареєстрований як комерційний іноваційний банк «Харьковінкомбанк» в Державному банку СРСР. Банк має повну ліцензію НБУ № 75 від 24 грудня 2001 року на здійснення банківських операцій. Банк пройшов шлях від середнього регіонального до найбільшого національного банку.

     АКІБ "УкрСиббанк" є финансовою структурою національного рівня і своєю діяльністю робить вплив, як на національні фінансові ринки, так і на всю банківську систему України. Він входить в п`ятірку банків-лідерів України і декілька літ підряд є одним з банків України, які розвиваються найбільш динамічно. Він упевнено пережив всі економічні і політичні кризи в Україні, завжди виконуючи обов`язки перед своїми клієнтами. Працівники постійно удосконалюють свою роботу, переймаючи найкращий міжнародний досвід [17].

      Операції АКІБ "УкрСиббанку", як і інших комерційних банків з іноземною валютою можна поділити на три групи:

1. Операції, які здійснюються з ініціативи банків-кореспондентів (зовнішні операції).
2. Операції, які здійснюються з ініціативи клієнтів (клієнтські операції).
3. Операції, які здійснюються з ініціативи самого банку (внутрішні операції)

Перелік цих операцій наведемо в таблиці 3.1. 

      Таблиця 3.1.

      Операції “УкрСиббанку” з іноземною валютою 

 
 

     Банк  надає повний комплекс банківських послуг, пропонуючи  конкурентні тарифи і одні з найбільш зручних умов обслуговування.

       На  підставі банківської ліцензії № 89 від 03.12.2001 року Банк здійснює такі банківські операції:

• приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

   За  наявності банківської ліцензії Банк здійснює без отримання письмового дозволу такі операції та угоди:

• надання гарантій і поруки та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
• придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);
• лізинг;
• послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
• випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
• випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
• надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

   На  підставі письмового дозволу Національного  банку України № 89-3 від 03.08.2004 року Банк здійснює такі операції з валютними цінностями:

• неторговельні операції з валютними цінностями;
• ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
• ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
• ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
• відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
• відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
• залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
• залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
• операції з банківськими металами на валютному ринку України [20].

 

3.2. Управління  валютним ризиком 

     Аналіз  валютних операцій в комерційних банках України складається з обов`язкового, встановленого регулюючими органами і необов`язкового, який проводиться за певною, розробленою кожним банком самостійно схемою.

     На  сьогодні АКІБ "УкрСиббанк", як і всі комерційні банки України здійснюють наступний обов`язковий аналіз стосовно валютних операцій – це аналіз відкритої валютної позиції, на базі нормативів, розрахунок яких здійснюється за Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Цей аналіз здійснюється на основі даних балансу комерційного банку. Спеціалісти банку розраховують показники відкритої валютної позиції, досліджують їх відповідність нормативним та відстежують їх динаміку за звітний період.

      Банк  наражається на валютний ризик у  зв`язку з впливом коливання курсів обміну іноземних валют на його фінансовий стан та грошові потоки. Комітет з управління активами та пасивами визначає ліміти ризиків по валютах та загальний прийнятний рівень ризику за позиціями «овернайт» та протягом дня (контроль здійснюється щодня). У поданій нижче таблиці наведено концентрацію валютного ризику Банку станом на 31 грудня 2006 року – Таблиця 3.2.

                                                                                                                Таблиця 3.2.

Концентрація  валютного ризику В «УкрСиббанку» 

       Продовження таблиці 3.2. Концентрація валютного ризику в «УкрСиббанку» 

 

     Таким чином, можна розрахувати норматив ризику загальної відкритої валютної позиції Банку: 

               Н15 = Вn/К х 100%,         (3.1)

де Вn – загальна відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті.

     К – капітал банку.

               Н15 = (11 415) + 6 443 + 33 951/1 996 355 *100% = 2,59%.

     Звідси  бачимо, що загальна відкрита  валютна  позиція банку на кінець 2006 року відповідає нормативному її значенню, яке повинно бути не більше 35%.

     Для того щоб порівняти валютні позиції  станом у різні роки, розглянемо валютні позиції Банку на кінець 2005 року у таблиці 3.3.

                                                                                                           Таблиця 3.3.

     Валютні позиції Банку станом на 31 грудня 2005 року

     Продовження таблиці 3.3. Валютні позиції Банку станом на 31 грудня 2005 року 

 

     Інші  валюти включають, переважно, російські  рублі та швейцарські франки.

     Банк  надавав кредити та аванси, деноміновані в іноземних валютах. Коливання курсів валют впливають на спроможність позичальника повернути свій борг і ймовірність майбутніх збитків за кредитами.

     Норматив  ризику загальної відкритої валютної позиції Банку дорівнює:

     Н15 = Вn/К х 100%,          (3.1.)

     Н15 = (84 317) + 79 362 + 82 691/952 999 * 100% = 25,85%

     Норматив  ризику загальної відкритої валютної позиції Банку на кінець 2005 року теж відповідає її нормативному значенню, але є дещо більший в порівнянні з наступним роком. Це є обумовлене тим, що в 2006 року зменшилися загальні відкриті валютні позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті і збільшився регулятивний капітал Банку [16].

     Також «УкрСиббанк» здійснює операції з ф'ючерсними  контрактами на строковому сегменті Міжбанківської валютної біржі з  метою:

• страхування (хеджування) валютних ризиків при проведенні депозитних операцій;
• здійснення спекулятивних операцій.

    Валютний  ф'ючерсний контракт представляє одночасно  право і зобов'язання купити або  продати актив в іноземній  валюті у встановлений термін у майбутньому на умовах, узгоджених у даний час. Валютні ф’ючерси укладаються на обмін валют у майбутньому по курсам, визначеним в момент укладення контракту.

    Відмінною рисою ф'ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутку. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша – відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дозволяє взаємно зменшити ризик утрат від можливої зміни валютного курсу у несприятливому для обох сторін напрямку. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф'ючерсного контракту бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснює додаткове страхування укладеного контракту.

    Необхідною  умовою функціонування валютних ф'ючерсних ринків є їхня ліквідність, що полегшує здійснення угод. Фінансові ф'ючерсні  контракти відрізняє високий  ступінь стандартизації. Достатня кількість контрактів кожного виду створює передумови для ліквідності ринків.

     На  даний момент «УкрСиббанк» оперує контрактами такої специфікації:

• ф'ючерсний контракт на курс долара США;
• ф'ючерсний контракт на курс Євро;
• ф'ючерсний контракт на курс російського рубля;
• ф'ючерсний контракт на крос-курс Євро до долара США;
• ф'ючерсний контракт на крос-курс Євро до російського рубля;
• ф'ючерсний контракт на крос-курс долара США до російського рубля;

     Ф'ючерсні  контракти характеризуються:

• типовими строками дії (від 1 до 6 місяців);
• стандартизованою сумою одного контракту;
• можливістю дострокового виконання (продажу/купівлі) контракту.

     Ф'ючерсний контракт дає можливість застрахувати ризики коливання курсів іноземних валют на тривалий строк, а у випадку здійснення спекулятивних операцій  є перспектива фінансового заробітку [19].  
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

    На  сьогоднішній день існує цілий ряд  досить ефективних методів страхування  валютних ризиків, що можуть бути використані  різними суб'єктами валютного ринку в залежності від конкретних умов і цілей їхньої діяльності. Під цими методами розуміють певні фінансові операції, що дозволяють цілком чи частково уникнути ризику збитків, що виникають через зміну валютного курсу, чи ж дістати прибуток, джерелом якого є ця зміна. Під кутом зору проведення відповідних операцій сутність страхування як фінансово-бухгалтерського методу полягає в тому, щоб уникнути двох видів відкритих позицій в іноземній валюті, - довгих, тобто володіння довгостроковими активами в іноземній валюті, і коротких, тобто володіння іноземною валютою в значно більших обсягах, ніж це необхідно для рішення короткострокових завдань, пов'язаних з відповідним видом діяльності. За умови запобігання цих відкритих позицій зміна валютного курсу не приведе до значних змін вартості власного капіталу.

     Також слід відмітити такі особливості розрахунку валютного ризику:

      1. Валютний ризик не існує для  операцій, які проводяться в національній валюті.

      2. Рівень валютного ризику розраховується  лише для строкових операцій.

      3. Рівень валютного ризику розраховується  як для активів, так і для  зобов'язань банку. 

      Масштаб операцій і розмір можливого прийняття  валютного ризику повинні ґрунтуватися на загальній якості процесу управління ризиком та стані валютного ринку своєї країни і країн банків-контрагентів. Знання, досвід, точність інформації та ефективність установлення лімітів ризику є головними елементами процесу оцінювання та управління валютним ризиком. 
 

Список  використаної літератури: 

1. Декрет  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15—93 // Відомості ВРУ. — 1993. — № 17.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001.-N 5-6.
3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Затверджена постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. №368.  
   України.
4. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. – Житомир: ПП «Рута», 2001.-384 с.
5. Валютно-финансовый механизм внешнеэкономической деятельности: Учебное пособие. – Донецк: ДонГАУ, 2002.-212 с.
6. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.-320 с.
7. Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. – Харьков: Гриф, 1997. – 176 с.
8. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. За ред. д.е.н., проф. І.І.Дахна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 360 с.
9. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. – Вид. 2-ге, доповнене і перероблене. – К.: КНЕУ, 2001. – 636 с.
10. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств/ Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 336 с.
11. Никитина Т.В. Банковский менеджмент. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.: ил. – (Серия «Краткий курс»).
12. Облік та аналіз діяльності комерційного банку: Навчальний посібник: У 2 книгах. Плісак Т.О., Гагаріна С.А., Недеря Л.В., Нетребчук Л.О. – К.: КНТЕУ, 2003 р.-308с.
13. С.В. Мочерний, Л.С. Тришак. Банківська система України. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 304 с.
14. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. Вид. третє, перероблене і доповнене./За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 531 с.
15. Аналіз та перспективи розвитку систем ризик-менеджменту в банках України./Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємство». – 2007. - №3. – с. 304-309.
16. АКІБ «УкрСиббанк». – Консолідована фінансова звітність та аудиторський звіт, 31 грудня 2006 року.
17. Навчальний посібник «УкрСиббанк».
18. Офіційна сторінка «УкрСиббанку»//http://www.ukrsibbank.com.
19. Казначейські операції / Private banking//http://www.bnpparibas.com/ © УкрСиббанк.
20. Информация о банке «УкрСиббанк»// http://www.delo.ua.