Сутність кредитних операцій та їх роль у діяльності комерційного банку

     Сутність  кредитних операцій та їх роль у діяльності комерційного банку

     Яворська  Аліна Борисівна 

     V курс, спеціальність «Банківська справа»

     Банкiвська  система сьогоднi – це одна з найважливiших  та невiд'ємних структур ринкової економiки. Головними ланками  кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

     Ключові слова: Банкiвська система, кредитні операції

     Banking system today - is one of the most important and integral structure of the market economy. The main steps of the credit system for banks and credit institutionslicensed by the National Bank of Ukraine, who are active in the buyer and seller in asociety existing temporary funds. 
          Keywords: Banking system, credit operations

     Банківська  система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух  капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери  виробництва та обігу, де виникає  дефіцит капіталу.

     Діяльність  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як і  будь-яка діяльність інших суб’єктів  підприємницької діяльності нормується та забезпечується згідно з Конституцією України та законами і підзаконними актами.

     Згідно  статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції та підприємницької діяльності. Також не допускається зловживання монопольним станом на ринку, неправомірне обмежування конкуренції та недобросовісна конкуренція [1].

     Законом України «Про банки i банкiвську діяльність»  встановлено, що банк – це юридична особа, яка має виключне право  на підставі ліцензії Національного  банку України здійснювати у  сукупності такі операції: залучення  у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [6].

     За  твердженням Р. Коцовської та В. Ричаківської поняття «кредит» виникло на певному етапі розвитку людського суспільства як явище історичне. Розвиток банкiв та товарного виробництва, обiгу йшли поруч i тiсно переплiтались, тобто взаємовідносини між товаровиробниками і кредитором виникали тоді, коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба, наприклад у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто – у кредит. Банки при цьому формувались як фiнансовi посередники, що залучають капiтали, заощадження населення та iншi грошовi засоби, які вивiльнюються в ходi господарської дiяльностi, i надають їх у тимчасове користування iншим агентам, що потребують додаткового капiталу [37].

     Ставши iнституцiєю фiнансового перерозподiлу вартостi, у даний час комерцiйнi банки можуть запропонувати клiєнтам до 200 видiв рiзноманiтних банкiвських продуктiв та послуг. Проте є наявний визначений базовий перелiк операцій, без яких банк не може нормально функцiонувати, такою є кредитна діяльність. В структурі активних операцій банку найбільша питому вагу займає саме кредитна діяльність, тому найбiльша частина активiв банку вкладається саме у кредитнi операцiї.

     Кредитні  операції – це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу  надання (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати.

     Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зi збiльшенням в останнi роки випадкiв  неповернення кредитiв данi операцiї  складають пiдвищену небезпеку  для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долi ряду банкiв України, краху яких сприяла ризикова кредитна полiтика.

     Кредитнi вiдносини мiж комерцiйними банками  та позичальниками будуються на пiдставi кредитних договорiв (угод). В практичній дiяльностi банкiв розрiзняється кредитування пряме й опосередковане. При прямому кредитуваннi договiр на позичку укладається безпосередньо мiж банком-кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування вiдбувається при купiвлi банком фiнансових зобов'язань (як правило, векселiв) позичальника. Зазвичай, відносини між суб'єктами кредитної угоди мають добровільний характер.

     В умовах ринкової економіки об'єктом  кредитних відносин за твердженням  М.І. Савлука виступають переважно  гроші як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси – матеріальні, технічні, трудові, природні тощо. Матеріальні блага об'єктом кредиту виступають рідко. Характерною рисою кредиту є сплата процентів за користування ним [20].

     Специфічний прояв суті кредиту полягає в виконанні таких функцій, як перерозподільчої, емісійної та контрольної.

     При визначенні функцій кредиту треба  мати на увазі, що при зміні економічної  суті в процесі історичного розвитку змінюються і його функції. За допомогою  кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже, кредит виконує перерозподільчу функцію. Вона властива всім формам та видам кредиту. Перерозподілятися може тільки вартість (як у товарній, так і в грошовій формі), яка в даний момент є вільною. При цьому власник вартості не змінюється, ним залишається кредитор. Позичальник тимчасово користується лише споживчою вартістю наданих у кредит речей чи грошових ресурсів. Вартість може перерозполятися між окремими суб'єктами господарської діяльності, галузями народного господарства, регіонами країни та між різними країнами.

     Наступною функцією кредиту є створення  грошей для грошового обігу –  емісійна функція. Її виконує тільки банківський кредит. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. Воно повинно супроводжуватися цілим рядом заходів, які дали б можливість зменшити кількість грошей в обігу.

     А.М. Мороз також зазначає, що кредиту  властива і контрольна функція. Вступивши  в кредитні відносини, позичальник  і кредитор повинні здійснювати  контроль за своєю діяльністю [38].

     Форма кредиту характеризує зовнішній  прояв і організацію кредитних відносин. Зміна його змісту, обумовлена зміною в характері виробничих відносин, призводить до зміни або появи нових форм кредиту.

     Форма кредиту визначається за такими ознаками:

     − характером кредитних відносин;

     − складом учасників;

     − рівнем та джерелом виплати процента;

     − речовим проявом кредитної угоди.

     Кредитні  відносини мають вартісну форму  оскільки вони виникають за умов, коли гроші передаються на умовах повернення.

     Залежно від суб’єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: банківський, державний, міжгосподарський (комерційний); виробничий; споживчий; лізинговий; міжнародний [38].

     Провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, який надають і одержують  банки. Саме банки акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позички. Банківський кредит – це двосторонній рух грошових коштів, які надаються банком у позику за певну плату на засадах забезпеченості, поверненості, строковості. Він відображає економічні відносини між кредиторами (банками) та суб’єктами кредитування (позичальниками), ними можуть бути як юридичні так і фізичні особи.

     Банківський кредит пов’язаний з акумулюванням  тимчасово вільних грошових коштів, їх перерозподілом на умовах поверненості, а також з емісією грошових знаків в обігу через систему кредитування. Умова поверненості грошових коштів дає можливість перерозподіляти грошові кошти неодноразово.

     Як  ствердує О.Я. Стойко, банківський кредит – це основна форма кредиту. Ступінь  і спрямованість його впливу на економічні процеси залежать від використання певних методів кредитування, які застосовуються до конкретних економічних умов [60].

     Державний кредит становить друге за значенням  джерело фінансування державних  витрат. Найбільш широко державні кредити розповсюджені в економічно розвинених країнах. Так вони становлять собою найбільш цивілізовану форму покриття дефіциту бюджету.

     Державний кредит – це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, з  одного боку, та фізичними й юридичними особами, з іншого боку, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вільних коштів та їх використання на фінансування державних витрат; по-друге, надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям на умовах строковості, платності та повернення.

     Комерційний кредит відображає кредитний договір між двома господарюючими суб’єктами – продавцем (кредитором) та покупцем (позичальником). Комерційний кредит надається постачальником покупцеві. Потреба у ньому виникає тоді, коли підприємство-товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим зобов'язанням). Під вексель постачальник (векселедержатель) отримує в банку кредит, при цьому міжгосподарський кредит трансформується у банківський.

     Комерційний кредит має такі недоліки: обмеженість  у часі, розмірах; іноді вимушений  з боку постачальника характер відстрочки платежу у зв'язку з фінансовим становищем покупця, ризик для постачальника, великий вплив з боку банківської сфери при обліку векселів.

     Споживчий кредит відображає відносини між  кредитором та позичальником з приводу  кредитування кінцевих потреб.

     Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

     В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

     Споживчий кредит – це кредит, який дає:

     – можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту потрібно було б довго чекати, або ж які були б недоступні для отримання;

     – гнучкість: робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач не має в своєму розпорядженні необхідної суми готівки;

     – безпеку: коли людина купує або мандрує, кредитні картки є більш зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівкою;

     – допомогу: споживчий кредит дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати (ремонт автомобіля після аварії тощо).

     Але споживчий кредит має і свої недоліки, які слід враховувати. Так В.Д. Лагутін  зазначає, що іноді кредитні рахунки створюють оману багатства і це призводить до надмірних витрат і згодом по мірі накопичення боргів часто виникають труднощі, щодо щомісячних платежів. Покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на товар часто вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід добавити процент за користування кредитом [32].

     Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових  послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.

     Лізинговий  кредит – це відносини між самостійними юридичними особами з приводу  надання в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання  рухомого та нерухомого майна на визначений строк. Лізинг представляє собою форму майнового кредиту. Об’єктом лізингу є будь-яке рухоме майно (автомобілі, устаткування) та нерухоме (будівлі, споруди) майно, що відносяться до основних фондів і є об’єктом купівлі-продажу.

     Розрізняють оперативний та фінансовий лізинг:

     – оперативний лізинг – це перепоступка майна на термін, який менший терміну повної амортизації. Він поділяється на короткостроковий оперативний лізинг – від декількох днів до 1 року та середньостроковий від 1 року до 5 – 10 років;

     – фінансовий лізинг – це перепоступка майна на термін повної амортизації.

     Лізинговий  кредит може бути погашений шляхом повернення кредитору вартості в  тій самій натурально-речовій  формі, укладення нової лізингової угоди на коротший термін та за пільговими ставками.

     Лізинг  сприяє прискоренню реалізації продукції виробництва, доведення її до споживача. Для кредитора (лізингової фірми) лізингові операції є джерелом доходів у вигляді орендної плати, коштів, отриманих від продажу орендатору орендуємого майна. Лізингова фірма здійснює посередницькі, технічні, маркетингові, інформаційні, рекламні послуги.