Суть і функції фінансів. Фінансова система

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економіки та менеджменту

Курсова на тему:

Суть і функції фінансів.

Фінансова система

Виконала:

студентка першого курсу

денної форми навчання

групи МТІ-11

Годебська Оксана

Перевірив:

науковий працівник

доцент Галуха В.А

             Рівне 2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Історія виникнення фінансів та їх призначення

          1.1. Передумови виникнення фінансів та їх сутність………………...5
           1.2. Фінанси як система економічних відносин………………………8

Розділ 2. Функції фінансів. Фінансова система
           2.1. Розподільна функція фінансів……………………………………10

           2.2. Суть контрольної функції фінансів……………………………...13

           2.3. Фінансова система та її елементи………………………………..15

Розділ 3. Роль фінансової системи у соціально-економічному розвитку держави ………………………………………………………………………..20

Висновки………………………………………………………………………23

Список використаної літератури…………………………………………….25

Вступ

Актуальність теми: Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед зростанням товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Ще одним чинником є поява та прогрес різних видів державних утворень, тому можна стверджувати, що фінанси - це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави.

Коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах, фінансам почала належити провідна роль в економічному житті.

Призначення фінансів-забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні процеси є досить різноманітні, як за методами створення, напрямками використання, рівнем відображення інтересів, так і за суб’єктами еконмічної діяльності.

Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети можливе при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, кращої організації виробництва. Але вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному дослідженні функцій та суті фінансів, а також у з’ясуванні їх ролі у процесі розвитку ринкової економіки.

Об’єктом дослідження виступають фінанси.

Завдання курсової роботи:

1)      Відшукати літературу для виконання курсової роботи;

2)       З’ясувати сутність фінансів;

3)       Охарактеризувати їх функції;

4)       Дослідити виникнення фінансів;

5)       Розглянути основні елементи фінансової системи;

6)       Вияснити роль фінансової системи в соціально-економічному розвитку держави;

7)       На основі проведених досліджень зробити певні висновки.

1. Історія виникнення фінансів та їх призначення

1.1. Передумови виникнення фінансів та їх сутність

          Термін «фінанси» (з лат. finantia) означає платіж, дохід.

Фінанси як економічна категорія формувались історично. Їх виникнення припадає на період розпаду первіснообщинного ладу з утворенням держави та її інститутів, товарно-грошових відносин.

З кінця XVII ст. у Франції та інших країнах під виразом «фінанси» стали розуміти всю сукупність державного господарства, його матеріальних засобів - доходів, видатків, боргів, тобто фінанси розглядаються у зв’язку з розвитком держави та її потребами в ресурсах.

У XIX ст. від вузького розуміння фінансів як державного господарства перейшли до широкого розуміння фінансів як галузі знання (діяльності), що охоплює окрім державних фінансів ще і сферу виробництва, фінансові ринки, державний кредит, міжнародні фінанси.

Таке значення має здебільшого і сучасний термін «фінанси». У нашій країні теоретики також дотримуються розширеного поняття фінансів.

У фінансах можна відшукати ключ до розуміння багатьох історичних явищ. Вивчаючи фінанси, аналізуючи їх, можна зрозуміти, чому процвітали одні нації і що призвело до загибелі цілих імперій, чому при одних урядах і парламентах у державі спостерігається розвиток економіки, а при інших - стагнація в економіці і соціально-економічна нестабільність у суспільстві.

Так, основним фактором розвитку фінансів була і залишається потреба в коштах, пов’язана із розвитком держави, вдосконаленням її функцій.

Однак форми і методи задоволення державних потреб визначаються економічним та історичним розвитком держави. Чим вищий цей розвиток, тим цивілізованіші і науковообгрунтованіші  методи.

Економічне життя держави вимагає створення певних грошових фондів для задоволення різних потреб. Обсяг цих фондів кількісно і якісно характеризує масштаби діяльності і фінансові можливості будь-якої країни, господарської структури, громадянина.

Ці грошові фонди власне і є фінансами.             

А відтак, фінанси розглядаються як історична категорія у зв’язку з появою двох чинників:

1) держави;

2) товарно-грошових відносин. [1, с.5]

В економічних працях вчених є багато визначень терміну фінансів. Доктор економічних наук, професор Мочерний С.В. у своєму підручнику «Основи економічної теорії» сформулював таке визначення.

Фінанси – це сукупність економічних відносин, що виникають у зв’язку з утворенням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів. [2, с.272]

Можна навести безліч визначень фінансів, які відрізняються не окремими деталями, а самою сутністю поняття. Звернемося, наприклад, до книг зарубіжних авторів, виданих в Україні. У книзі «Фінанси» Е. Нікбахт і А. Гроппеллі, розглядаючи, по суті, фінанси підприємств, тобто мікрорівень економічної системи, визначають їх як застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу.

Детальне дослідження проблеми визначення державних фінансів проведено В. Л. Андрущенком у монографії «Фінансова думка Заходу в XX столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів)».Лейтмотивом переважної більшості визначень є характеристика державних фінансів як доходів і видатків держави, як суспільного багатства у формі грошей і кредиту, що перебуває у розпорядженні державних органів. При цьому фінанси тісно пов’язуються з грошима.

Часто допускається помилка при визначенні сутності фінансів: їх ототожненюють з грішми. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що не всі гроші можуть бути фінансами. Фінансами гроші стають лише при створенні власником відповідного фонду і вкладанні грошей у цінні папери чи у статутний фонд підприємства; наданні кредиту комусь, завдяки чому можна буде отримати певний дохід. Тобто фінанси - це процес формування доходів і видатків у певних грошових одиницях.

Характерні ознаки фінансів:

1. Обмінно-розподільний характер;

2. Рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

3. Грошова форма відносин;

4. Формування доходів і здійснення видатків;

5. Еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

У суто побутовому значенні фінанси сприймаються як процес формування і використання доходів юридичних і фізичних осіб. В зарубіжних виданнях поширене трактування, що фінанси — це застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу. У фінансах вбачають і науку, і мистецтво. Фінансовий аналіз дає змогу вибрати правильне рішення, як вкладати гроші вчасно і найвигідніше, з найменшим ризиком [3, с.451]

1.2. Фінанси як система економічних відносин

Як вже зазначалось, фінанси - це сукупність економічних відносин. Вони включають лише ті відносини, які стосуються процесу утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів на підприємствах, у регіонах і народному господарстві загалом.       

Фiнанси — це не грошi, а вiдносини:

1) суспiльнi — бо вони мають мiсце в суспiльствi;
2) економiчнi — пов'язанi з процесом вiдтворення;
3) розподiльчi — виникають переважно на стадiї розподiлу;
4) фондоутворюючi — супроводжуються утворенням i витрачанням фондiв грошових коштiв. [4, с.7]

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів фінансів здійснюється у процесі формування й використання амортизаційного фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних соціальних проблем.

Фінанси обслуговують кругооборот та оборот виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово вільних грошей. Через фінансові важелі держава, у свою чергу, надає населенню кредити, регулює індивідуальну трудову діяльність, здійснює управління соціально-економічними процесами, визначає темпи та пропорції суспільного відтворення.

Фінансові відносини складаються також між підприємствами й банками, організаціями матеріально-технічного постачання. Вони будуються за певними принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової політики. [5, с.148]

Зміст фінансових відносин розкривається через такі категорії: бюджет, доходи, витрати, податки, платежі, збір, субсидія, субвенція та інші поняття, що характеризують різноманітні види руху грошових ресурсів.

2. Функції фінансів. Фінансова система

2.1. Розподільна функція фінансів

Важливим для дослідження є виявлення функцій фінансів.

Вчені-економісти у своїх виданнях виділяють різні функції. Так, наприклад, Худолій Л.М. у своєму навчально-методичному посібнику «Теорія фінансів» виділяє чотири функції:

         розподільна;

         регулювальна;

         контрольна;

         стабілізаційна.

А Григорук А.А. виділяє всього 3 функції:

1. Регулююча

2. Розподільча

3. Контрольна

Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція.

Але все-таки на думку більшості економістів, до яких відносяться Кириленко О.П., Мочерний С.В.та Опарін В.М., фінанси виконують дві функції:

1.       Розподільчу

2.       Контрольну

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбуваєть­ся не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень — крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні методи, і вони є предметом іншої науки — правознавства.