Структура фінансового ринку Франції

У сфері  активних операцій Депозитно-ощадна каса займається кредитуванням місцевих і державних органів влади, а також житловим кредитуванням.

     Свої  ресурси депозитно-ощадні каси також  формують за рахунок ресурсів пенсійних  кас (їх близько 400) і страхових компаній.

     Кредитні  кооперативні установи. Серед них за сумою активів перші два місця посідають кредитні кооперативи, що пов'язані з Національною касою сільськогосподарського кредиту і Центральною касою народних банків і мають, відповідно, 60% та 65% всієї кількості кооперативних банків і їхніх відділень.

     Організація сільськогосподарської кредитної кооперації є триступінчастою системою, її основа — місцеві кооперативні каси, котрі об'єднуються на регіональному рівні в організації. Верхньою ланкою є Національна каса сільськогосподарського кредиту, яка контролює діяльність регіональних і місцевих кас, але сама контролюється державою.

Ресурси місцевих кредитних кооперативів складаються  з внесків членів, а також не членів кооперативів. Кредити надаються  тільки членам кооперативів на різні  терміни.

     Національна каса сільськогосподарського кредиту — фінансово автономна державна організація. її капітал мобілізується шляхом випуску облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції, одержуваних шляхом переобліку коротко- і середиьострокових зобов'язань членів кредитних кооперативів. Активні операції цієї каси — це здебільшого операції з надання позичок регіональним касам.

     Кредитні  кооперативи, що об'єднують дрібних промисловців і торговців, називаються народними банками. Перший такий банк було створено в 1878 р.

     Система народних банків посідає особливе місце  в кредитній системі Франції. Очолює її "'Креді Агрікьоль", найбільший банк Франції. Вш спеціалізується на наданні середню- і довготермінових  кредитів, має безліч філш. Значна його роль у провінціях, де він зосереджує близько половини активів кредитних установ. Державний контроль за діяльністю народних банків здійснюється такими самими методами, що й контроль за діяльністю приватних банків. Діяльність Центршіьної каси народних банкіїз після Другої світової війни також контролює представник держави, якого призначає Міністерство фінансів. Центральна каса народних банків уп-рааляє вільними коштами народних банків, надає їм позички, є розрахунковим центром, а також виконує ряд інших операцій.

     Каси  муніципального кредиту — це державні установи, підпорядковані одночасно місцевим префектурам та Міністерству фінансів. Зазначені установи мають право здійснювати кредитні операції з приватними особами. їхні активи становлять незначну частку в сукупному кредитному обсязі Франції.

     Чотири  французьких банки входять в  список 25 найбільших в світі: Credit Agricole, Groupe des Caisses d'Eparagne, Banque nationale de Paris та Compagnie financiere de Paribas.

          Найбільший банк у світі знаходиться не в США, де регулятори заборонили кредитним організаціям власні торгові операції. І не у Швейцарії, де вимоги до капіталу посилилися вдвічі. Найбільша кредитна організація знаходиться у Франції, яка не робить того, що роблять США і Швейцарія, вважає Bloomberg. Мова йде про банк BNP Paribas SA.  
Активи BNP Paribas виросли на 34% за останні три роки (з червня 2007 по червень 2010) і досягли 2240000000000 євро (3,2 трлн доларів). Це еквівалентно масштабами Bank of America, найбільшого банку США, і Morgan Stanley разом узятим. У банку зі штаб-квартирою в Парижі, ймовірно, один з найнижчих показників достатності капіталу серед провідних європейських банків за новими Базельським правилами, за даними аналітиків MorganStanley.  
         У Франції - чотири банки із сумарними активами більше 1 трлн доларів. Це можна порівняти з американськими показниками, хоча економіка США в п'ять разів більше французької. На угоди з поглинань BNP Paribas витратив близько 43 млрд доларів з 2000 року, включаючи купівлю бельгійських і люксембурзьких активів Fortis у 2009 році. Це робить його найбільшим банків єврозони за обсягом депозитів. Число його співробітників з 2004 року зросла більш ніж в 2 рази до 200 тисяч чоловік. У чотирьох найбільших країнах єврозони іспанський Banco Santander - єдина кредитна організація, крім BNP Paribas, чиї активи більше ВВП країни. Втім, враховуючи різні стандарти фінансової звітності в Європі (МСФЗ) і США (US GAAP), їх важко порівнювати, визнає Bloomberg.  
Регулятори всього світу аналізують, як обмежити свої найбільші банки, щоб у майбутньому уникнути їх порятунку ціною уповільнення економіки. Франція обрала тактику невтручання, незважаючи на те, що страхи боргової кризи в Європі не минули і як і раніше можуть створювати ризики для фінансової стабільності.

     Вплив введення євро на економіку Франції  
          З 1 січня 1999 членами валютного союзу з єдиною валютою - євро - є германію, Австрія, Бельгія, Іспанія, Фінляндія. Франція, Ірландія. Італія, Люксембург, Нідерланди. Португалія. Пізніше до зони євро допущена і Греція. Великобританія і Данія скористалися правом неучасті в зоні євро. Три роки відводилося на адаптацію країни до безготівкових розрахунків у євро та на підготовку до обігу купюр і монет євро.  
         Засновники зони євро сподівалися домогтися економії від скасування витрат по обміну національних валют у розмірі 1% ВВП Євросоюзу. Євро повинен сприяти зниженню облікової ставки та залученню інвестицій, створенню нових робочих місць. Євро розглядається як якір стабільності у світовій і європейській економіці. Спрощення процедури зіставлення цін і собівартості дозволить європейським виробникам і фірмам зміцнити свої конкурентні позиції на світовому ринку. Споживачі можуть скористатися вигодами від зниження інфляції (менше 2% на рік), підвищення купівельної спроможності євро, прискорення банківських розрахунків і розширення кредитного потенціалу Євросоюзу. За введенням євро очікувався туристичний бум.  
         При всій важливості механізму запуску готівкового євро доля його залежить від динаміки обмінного курсу до долара. А на цьому полі конкуренція дуже не стабільна. На початковому етапі впровадження євро не вдалося утримати стартову кодування: 1 євро = 1,2 дол  
До реєстру причин і обставин невдачі з євро аналітики включають наступне:  
- долар не втрачає свої позиції, незважаючи на уповільнення темпів зростання ВВП і регулярне стиснення капіталізації цінних паперів  
- спекулятивний відтік європейського капіталу в США внаслідок різниці (до 11 вересня 2001 р.) облікових ставок ФРС і ЄЦБ  
- глобальні альянси ТНК супроводжуються масштабними покупками пакетів акцій європейських і неєвропейських партнерів  
- стимулюючий ефект девальвації євро для експортерів з Євросоюзу  
- акцент у грошовій політиці ЄЦБ на стабілізацію цін, а не на штучну підтримку євро  
- черезсмужжя в макроекономічних індикаторах Європи: «перегрів» в Ірландії, слабке зростання в Німеччині, в силі економіка Португалії та Голландії.  
- зростання державних витрат на соціальні потреби  
- полярні судження серед населення Євросоюзу з приводу запровадження євро.  
       У 1983 році запроваджуються валютні обмеження, які остаточно Франція скасовує в 1992 році зі вступом до Європейського Союзу. Тепер багато французьких компаній відносяться до ринку ЄС як своєму внутрішньому. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це са-травня велика частка серед чотирьох провідних країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції в цьому регіоні виступає Німеччина, на яку припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці Італія (12%). Серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6,1% експорту). Частка країн, що розвиваються в торг-овле країни скоротилася, у тому числі частка Африки з 13,3 до 7,4% за 80-і рр.. Недоліком географічної структури зовнішньої торгівлі яв-ся значна орієнтація експорту в країни з повільно роз-ряющіміся ринками. У цьому плані євро стало способом зменшення витрат при роботі з партнерами, клієнтами та постачальниками з інших країн - учасниць Євросоюзу.  
       Не можна однозначно сказати, як вплинуло введення євро на економіку Франції. Це невизначеність висновків пов'язана з нестабільністю курсу євро по відношенню до долара. 

2. Фондовий  ринок та ринок  цінних паперів

   Ринок цінних паперів Франції - один з найстаріших у світі. Спочатку його головною особливістю стала активна роль держави і зосередження практично всіх операцій в столиці Франції - Парижі.

  Сегменти фондового ринку Франції 
       Перший ринок (le Premier Marche, раніше частіше використовувалося назву la Cote Officielle). На ньому обертаються цінні папери як французьких, так і зарубіжних великих компаній. Вимоги допуску до котирування на цьому ринку дуже суворі. Перший ринок підрозділяється на два сектори:  
      1. Ринок касових операцій - розрахунок за операціями відбувається негайно, а угоди без покриття заборонені. Але цей ринок починає застарівати, компанії, акції яких котируються там, мало відомі серед широкої публіки. Облігації, допущені на Перший ринок, можуть звертатися тільки на ринку касових операцій.  
      2. Ринок термінових угод - всі операції, що здійснюються на цьому ринку, - тверді (ціна та кількість фіксуються під час укладання угоди) і обов'язкові до виконання. Однак розрахунок по операціях здійснюється в кінці місяця. На цьому ринку дозволені операції без покриття, тим не менш інвестор повинен володіти мінімальним рівнем покриття, або 20% необхідної суми - в готівці або в казначейських бонах, або 25% - у вільно обертаються боргових цінних паперах, або 40% - в акціях.  
      На цьому ринку котируються акції тільки найбільш ліквідні і популярні серед інвесторів як французьких, так і іноземних емітентів.  
      Другий ринок (le Second Marche) розрахований на середні і дрібні (іноді навіть сімейні) компанії, що знаходяться в стадії росту, і націлений на те, щоб допомогти їм у збільшенні власного капіталу. Він також може служити стартовим майданчиком великим підприємствам для подальшого їх доступу на Перший ринок. На Другий ринок приймаються підприємства тільки у формі акціонерних товариств, які вже мають стійке положення на ринку.  
       За 16 років існування на Другий ринок (з 1983 по 1999 рр..) Були прийняті 646 компаній, що представляють практично всі галузі економіки Франції (див. табл.1).  
       Розподіл по галузях компаній Другого ринку  
 
Будівництво    1,3  
Торгівля нерухомістю    1,6  
Інвестиційні компанії    2,1  
Автомобілебудування    2,6  
Сировина       4,5  
Продовольчі товари   7,2  
Фінансові послуги    10,7  
Обладнання    11,5  
Торгова мережа     13,7  
Інші послуги     22,3  
Інші споживчі товари   22,5  
 
        Новий ринок (le Nouveau Marche) Метою даного ринку є надання невеликим підприємствам з великим потенціалом зростання необхідні кошти для їх розвитку. В основному це стосується підприємств, що працюють в області високих технологій. Так як цей ринок пов'язаний з фінансуванням нових проектів розширення підприємства, він досить ризиковий (курси різко змінюються), але і дуже прибутковий. При вступі на даний ринок компанія зобов'язана збільшувати статутний капітал. На Новому ринку здійснюються тільки касові угоди.  
       Європейський новий ринок (Euro. NM). Цей ринок знаходиться у стадії формування і являє собою загальноєвропейську мережу для Нових ринків різних країн.  
        Існує ще так званий ринок виключених цінних паперів (les valeurs radices). На цьому ринку протягом шести місяців звертаються фондові цінності, викреслені зі списку регульованого ринку. По закінченні цього терміну дані цінні папери вибувають і з цього сектора і більше ніколи не можуть бути об'єктом купівлі-продажу на Паризькій біржі.  
       Лістингові вимоги для вступу на біржовий ринок Франції  
Перший ринок другий ринок Новий ринок  
Біржова капіталізація 750-800 млн. євро 12-15 млн. євро (бажано) 1,5 млн. євро власних коштів  
Мінімальна кількість цінних паперів, поширених серед широкої публіки 25% капіталу 10% капіталу вартістю 4,5 млн. євро 100 тис. цінних паперів вартістю 4,5 млн. євро  
Інформація, обов'язкова до надання при вступі Фінансові звіти за три роки, завірені рахунковими комісарами Фінансові звіти за два роки, завірені рахунковими комісарами Проект розвитку підприємства  
Інформація, обов'язкова до надання періодично лістингові проспект, завізований СОВ. Фінансові звіти компанії, в тому числі щоквартальний, піврічний та річний. Фінансова інформація повинна публікуватися в бюлетені BALO.  
Органи регулювання фондового ринку Франції 
       У Франції основним органом, що регулює фондовий ринок, є Комісія з біржових операцій (СОВ).  
      Основною метою СОВ є підтримка конкурентоспроможності ринку, за яким вона здійснює спостереження, і зміцнення кредитоспроможності французького фінансового ринку. Основними принципами діяльності фондового ринку, на досягнення якого спрямована діяльність СОВ, є прозорість, надійність і справедливість.  
                                                Функції СОВ:  
- захист заощаджень, незалежно від того, чи були ці кошти інвестовані у фінансові інструменти (акції, боргові цінні папери) або вкладені в інші цінності, на придбання яких публічно було оголошено підписку (паї у фондах нерухомості);  
- перевірка інвестиційної інформації. СОВ повинна завізувати інформаційні звіти емітентів, які останні зобов'язані публікувати в разі оголошення підписки на цінні папери (допуску до котирувань на біржі). СОВ уніфікує форму документів, що складаються емітентом при здійсненні таких операцій, як внесення вкладу до статутного капіталу, злиття компаній. СОВ перевіряє всю надану компаніями інформацію: як публіковану, так і неопублікованої офіційно.  
Забезпечення належного функціонування фінансових ринків.  
       СОВ складається з голови та дев'яти членів. Голова призначається Радою міністрів на шестирічний термін. Інші дев'ять членів на чотирирічний термін з можливістю призначення на другий термін. Серед цих дев'яти чоловік троє призначаються судовими органами; по одному члену призначають директор Банку Франції, Рада з фінансовим ринкам і Національна рада з счетоводству; трьох призначають голови органів законодавчої влади (Сенат, національні збори, Рада з економічних і соціальних справ).  
       Комісія має свій внутрішній регламент, який детально описує всі правила щодо обговорення будь-яких питань. Вона ж визначає положення і правила, обов'язкові для виконання всіма професійними учасниками фондового ринку.  
Комісія з біржових операцій консультує щодо застосування видаються положень, щоб гарантувати всім учасникам ринку максимальну юридичну безпеку.  
СОВ володіє фінансовою незалежністю.  
      Нагляд Комісії з біржових операцій за фондовим ринком полягає у виявленні та запобіганні дій, здатних завдати шкоди інвесторам.  
      Для досягнення своєї основної мети Комісія з біржових операцій працює в тісному співробітництві з професійними організаціями.  
      Рада з фінансових ринків (CMF) - це професійна організація, що є юридичною особою, яка встановлює загальні правила функціонування фондового ринку і схвалює програму діяльності компаній. Її функція поширюється як на біржовому, так і на позабіржовому ринку.  
      Національна компанія рахункових комісарів (CNCC) проводить перевірки, завдяки яким СОВ може гарантувати точність інформації про фінансові звіти.

Організація Паризької фондової біржі 
         У Франції 24 вересня 1724 легально була затверджена Паризька біржа. В даний час Паризька фондова біржа (ПФБ) має статус спеціалізованого фінансового інституту і являє собою акціонерне товариство, власниками акцій якого є члени біржі. Всього у Франції сім працюючих бірж: біржі Бордо, Лілля, Ліона, Марселя, Нансі і Нанта).  
                                            Функції Паризької біржі:  
- розробка правил функціонування ринку, які повинні бути схвалені радою з фінансових ринків (CMF);  
- допуск цінних паперів до котирування на біржі;  
- прийняття нових членів біржі;  
- забезпечення публічності торгів і поширення інформації про зміну курсів;  
- реєстрація угод між учасниками за допомогою клірингової палати і забезпечення гарантій оплати і поставки цінних паперів;  
- надання емітентам послуг по котируванню їх цінних паперів та здійснення фінансових операцій.  
         Спочатку доступ на ринок був відкритий тільки для агентів з обміну, а пізніше для біржових товариств, то зараз біржовим посередником може стати будь-яка фінансова установа, що здійснює свою діяльність у Франції, в тому числі і іноземне.  
         Статус біржового посередника мають всі кредитні та інвестиційні компанії, ліцензовані відповідними органами і стали членами біржі, для здійснення операцій, пов'язаних з купівлею і продажем цінних паперів.  
Члени біржі, діючи за дорученням клієнтів або за свій рахунок, вводять заявки в систему САС, які автоматично ранжируються за ціною, а в межах однієї ціни - в залежності від часу надходження. Після відкриття ринку центральний комп'ютер розраховує ціну відкриття, за якою можна продати і купити найбільшу кількість акцій. Одночасно система трансформує заявки, що підлягають виконанню за ринковою ціною, в лімітівние заявки з ціною відкриття. Всі заявки на покупку вище ціни відкриття і на продаж нижче ціни відкриття задовольняються повністю. Заявки з цінами, рівними ціною відкриття, виконуються в залежності від наявності зустрічних заявок. Не виконані за ціною відкриття заявки залишаються у комп'ютеризованій книзі заявок.  
       Протягом біржового дня торгівля йде за принципом безперервного подвійного аукціону. Надходження нової заявки призводить до негайного здійснення однієї або декількох угод, якщо в книзі заявок мається зустрічна пропозиція.  
       У 1989 р. ПФБ скасувала фіксовані комісійні, і в даний час вони встановлюються за угодою між клієнтом і фірмою з цінних паперів.

       Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку. На біржі існує три рівні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються на другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до котирування на вищих рівнях.

       На першому рівні укладаються як касові, так і строкові угоди з цінними паперами, на другому та третьому рівнях учасники ринку укладають тільки касові угоди. Біржові торги проводяться протягом трьох годин з 11.30 до 14.30 кожного робочого дня. Спочатку проводиться котирування державних та корпоративних облігацій, а після цього акцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел: 

1. Роль денежно-кредитной, бюджетной политики в экономическом развитии промышленно развитых стран: - Учеб. Пособие ,С-Пб., 1995г.

2. Франция/Пресняков В.Ю., Шумакин Н.Е.и др.-М.: Международные отношения , 1990.-174 с.

3. Ежегодник, “Франция”, 1994

4. Экономическое положение Франции/ /БИКИ. - 1997. - №105. - с. 3-5.

5. http://www.newsru.com/finance/08nov2010/bnp.html