Стратегічні напрямки розвитку страхового ринку в Україні

     Соціально-економічний  розвиток України базується на стійкому економічному розвитку вітчизняних  підприємств й організацій. Разом  з тим, різноманіття умов функціонування підприємств, розташованих на різних територіях, пов'язане з багатьма видами ризиків. У зв'язку із цим зростає роль страхування як одного з найважливіших факторів забезпечення стабільності соціально-економічного розвитку країни й гарантій зростання добробуту населення. Хоча ринок страхових послуг у країні та її регіонах у цілому сформований, проте він характеризується наявністю ряду проблем:

     • зберігається високий рівень диспропорції між обсягами зібраних страхових  премій і внесків (у порівнянні зі страховими компаніями західних країн);

     • вітчизняні страхові компанії істотно  програють іноземним страховикам у конкурентноздатності, у виді більш низького рівня капіталізації;

     • лібералізація економіки в умовах існуючих глобальних тенденцій змінює орієнтири контролю за функціонуванням  ряду підприємств та організацій, які  в режимі саморегулювання повинні забезпечувати зниження ризиків, у тому числі шляхом застосування тих або інших форм добровільного страхування;

     • низький рівень страхової культури й громадянської відповідальності ряду керівників приводить до того, що вони заощаджують на страхуванні  ризиків (це, зокрема, стосується страхування ризиків будівельно-монтажних робіт), що нерідко приводить до значного збитку;

     • проблема низького рівня доходів  значної частини населення, зокрема, не сприяє розвитку форм довгострокового  страхування життя - однієї з найпоширеніших форм страхування в розвинених країнах;

     • низький рівень страхової культури населення, недовіра до діяльності страхових  компаній;

     • підсилення в сфері фінансового  сервісу (фінансово-кредитні й страхові послуги) практики злиття й поглинання структур, у принципі сприятливого росту капіталізації страхових компаній, у ряді випадків орієнтується на досягнення корпоративних інтересів й ігнорує потреби в страхових послугах, властиві тим або іншим регіональним ринкам й ін.;

     • поширеність установок стосовно страхування як до витрат, якими можна зневажити в умовах фінансової й економічної кризи.

     Головним  завданням, що впливає на стимулювання розвитку ринку страхових послуг й їхньої розмаїтості, відповідно є  комплекс заходів щодо росту добробуту  всіх верств населення, сприяння подальшому розвитку малого й середнього бізнесу. До цього ряду споживачів доцільно додати й великі корпорації, розвиток яких останнім часом характеризує російську економіку. Тим самим стимулюється споживче середовище як основа життєздатності й подальшого розвитку страхування в Україні.

     Проте складності й проблеми, наявні в  ряді галузей економіки, істотно  стримують поширення страхових  послуг на ці сегменти ринку. Регіональний ринок страхових послуг Росії  більш-менш успішно існує й розвивається. Загальні дані про розвиток страхового ринку в регіонах України на початок 2010 р. наступні: 70% становлять компанії, що зареєстровані в м. Києві, 30% компанії, що є представниками інших регіонів. Слід відмітити, що у чверті регіонів немає місцевих страхових компаній. По кількості, страхові компанії з Києва переважають в усіх регіонах. Проте, страховий ринок регіонів України має стійку тенденцію до подальшого розвитку, однак необхідне рішення деяких питань, таких як захист страхувальників від несумлінних страховиків, підвищення популярності послуг страхування серед населення, недолік професійних кадрів, відсутність достовірної інформації в страхувальників про страховиків, пільгове оподатковування застрахованих по особистому страхуванню й т.д. Варто враховувати, що через нерівномірний розвиток регіонів, що перебувають у різних умовах, істотно розрізняються й перспективи розвитку регіональних ринків страхування.

     Нерівномірність попиту на страхування по регіонах викликається, у першу чергу, такими факторами, як розходження в рівні життя проживаючого на її території населення, розходження в менталітеті, у рівні страхової культури й ін. Основи розвитку ринку страхових послуг як одного з найважливіших елементів інфраструктури забезпечення соціально-економічного розвитку повинні відображатися в програмних документах, що визначають стратегічні перспективи.

     Регіональний  страховий ринок у цей час  являє собою складну інтегровану  систему, що розвивається, до ланок  якої ставляться страхові організації, страхувальники, страхові продукти, страхові посередники, професійні оцінювачі страхових ризиків і збитків, об'єднання страховиків, об'єднання страхувальників і система його державного регулювання, а також формована в цей час система саморегулювання (у рамках членства в саморегулівних організаціях).

     Сьогодні  страхування в Україні набрало  рис інструмента, що забезпечує ефективний захист майнових інтересів громадян й організацій від природних, техногенних, економічних й інших ризиків, соціально-економічну стабільність і безпеку, розвиток підприємництва. При цьому страхування в сфері соціально-економічного розвитку регіонів виступає в якості:

     • способу забезпечення захисту майнових інтересів громадян, організацій  і держави в умовах реалізації масштабних будівельних проектів, що росте зношування інфраструктури житлово-комунального господарства, збільшення ризику виникнення природних, техногенних й антропогенних аварій і катастроф;

     • одного з економічних механізмів стимулювання розвитку ряду господарських  галузей, у тому числі в найменшому ступені адаптованих до ринкових умов.

     Для вирішення найважливіших соціальних завдань у регіонах України доцільно забезпечувати створення й використання таких продуктів (страхових послуг), які одночасно вирішують завдання створення пенсійного капіталу. Це завдання є актуальним у зв'язку із проблемами реформування пенсійної реформи в Україні. Оскільки будівельний комплекс і дорожнє господарство посідають ключові місця в інфраструктурному забезпеченні розвитку економіки України, впливаючи на вирішення соціальних, економічних і технічних завдань, підвищення безпеки об'єктів будівництва при їхній експлуатації (у тому числі житла й об'єктів соціально-комунальної сфери), необхідно, щоб системою страхування було охоплене майно всіх господарюючих суб'єктів даної сфери: проектно-дослідницьких організацій, будівельно-монтажних організацій; організацій промисловості по виробництву будівельних матеріалів. Входження закордонних компаній на російський ринок страхування СМР поки стримується (через те, що це досить специфічний вид страхування, що вимагає надзвичайно високого рівня експертизи, нетривіальних рішень в оцінці ризику, обумовленого комплексом умов, пов'язаних із застосуванням нових матеріалів, необхідністю обліку місцевої специфіки й ін.). Тому в даній сфері страхування закордонний страховий бізнес представлений, в основному, перестрахувальними компаніями, що надають перевагу співробітництву з надійними страховими компаніями.

     До  основних факторів розвитку ринку страхових  послуг, обумовлених новаціями в  страховому секторі економіки й  безпосередньо в страхових компаніях, доцільно віднести:

     • наростання тенденції до злиттів і поглинань;

     • зростання вимог до підвищення надійності страхових компаній. Визначення надійності страхових компаній важливо не тільки для інвесторів, але й перестрахувальних  компаній. При розвитку страхового ринку регіонів необхідне забезпечення сполучення взаємозалежних інтересів страхувальників, держави й страхових компаній. У зв'язку із цим можна обґрунтувати кілька умов і передумов росту вітчизняного страхового бізнесу в регіонах:

     • забезпечення політичної стабільності, економічного росту й підвищення добробуту населення;

     • включення завдань розвитку ринку  страхових послуг у число найважливіших  інфраструктурних завдань стратегічного  розвитку території;

     • наявність платоспроможного попиту на страхові послуги;

     • формування сприятливого для розвитку страхування податкового режиму й інвестиційного клімату;

     • удосконалювання нормативної бази страхової справи;

     • формування страхової культури населення  й розуміння економічної доцільності  страхування;

     • довгострокове й перспективне планування розвитку страхового бізнесу;

     • залучення стратегічних інвесторів у сферу страхування;

     • забезпечення більшої прозорості страхового бізнесу, у тому числі й через  оцінку його на фондовому ринку;

     • самоорганізація страхового бізнесу, розвиток почав самоврядування на основі професійних інтересів страхового співтовариства;

     • забезпечення підготовки висококваліфікованого  персоналу для страхових компаній;

     • ефективна діяльність професійних  асоціацій страховиків, страхових  посередників і суспільств по захисту  прав страхувальників.

     Реальні можливості для страхування великих  промислових об'єктів і реалізації різних соціально-економічних проектів дає використання конкурсних процедур у системах державного й муніципального замовлень, а також при виконанні  концесійних угод.

     Для територій, розташованих у складних природнокліматичних умовах, особливо актуально повноцінне страхування  екологічних ризиків. Це стосується і Закарпаття, щодо підтримки біосферної рівноваги, важливість якого виходить далеко за рамки одного регіону.