Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………
Розділ 1.Принципи і правила ведення бухгалтерського
обліку в комерційних банках…………………………………………………………………………………
Розділ 2.Організація обліку в комерційних
банках на прикладі ПАТ КБ Приватбанк…………………………………………………………………………
Розділ 3.Основні функції служби і ведення
обліку в банківських установах Впровадження
міжнародного досвіду в організації обліку
комерційних банків України....……………………………………………………………………………
Висновок …………………………………………………………………………..
Список використаної літератури…………………………………………………
Вступ
Перехід до ринкової
економіки потребує від українських
комерційних банків підвищення ефективності
керування банківською діяльністю.
Важлива роль у реалізації цієї задачі
приділяється економічному аналізу. У
той же час, успішний розвиток і надійність
банківської системи України
в сформованих економічних умовах
також багато в чому залежить від
постановки в комерційних банках
аналітичної роботи, що дозволяє давати
реальну і всебічну оцінку досягнутим
результатам діяльності банків, виявляти
їх сильні і слабкі сторони, визначати
конкретні шляхи рішення виникаючих
проблем.
Сьогодні одним із найбільш динамічних
секторів української економіки є банківський,
що показує високі кількісні темпи росту
і придбаючий якісні характеристики, властиві,
агентам ринкової економічної системи
відношень. Його розвиток обумовлює необхідність
удосконалювання методів економічного
аналізу, бухгалтерського обліку, планування
і контролю діяльності.
Діяльність комерційних банків піддається
аналізу з боку Центрального банку, податкових
органів і органів статистики, аудиторських
фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені
державними регулюючими органами аналітичні
показники і форми звітності, що включають
бухгалтерський баланс, звіт про фінансові
результати, розрахунок економічних нормативів
максимального ризику на одного позичальника
та інші показники, є основою для проведення
зовнішнього аналізу діяльності банку
і дозволяють одержати уявлення про його
фінансове становище. Однак такий аналіз
охоплює лише найбільш загальні сторони
діяльності банку, оскільки доступні тільки
зведені звітні дані.
Для ефективного вирішення безпосередньо
управлінських задач, досягнення стійкого
і прибуткового функціонування банку
необхідно проведення глибокого аналізу
всіх сторін його діяльності на основі
внутрішній інформації: рентабельності
комплексу послуг що надаються і операцій,
окупності виробничих витрат, прибутковості
функціонування окремих підрозділів і
ін. Особливу важливість подібний аналіз
придбає в умовах конкуренції, що загострилася,
на банківських ринках, посилення регулюючих
обмежень із боку державних органів, банкрутств,
що почастішали, і відкликань ліцензій
комерційних банків.
Банки як комерційні підприємства, працюють
заради одержання прибутку. Аналіз дохідності
та прибутковості (як складова частина
економічного аналізу банківської діяльності)
дозволяє судити як про стан самих банків,
так і про загальну економічну ситуацію
в країні. Прибутковість банків має значення
не тільки для самих банків, але і для всієї
країни в цілому, і банкрутство банків
тягне за собою збитки його клієнтів (депонентів):
підприємств і населення. Відомо, що, якщо
у банка будуть “здорові” клієнти, тоді
і сам банк у такому випадку буде процвітати,
і навпаки. Але в той же час, якщо банк виявиться
у важкому фінансовому становищі і не
зможе вчасно і цілком виконувати свої
зобов’язання, то клієнти такого банку
теж можуть істотно постраждати, тому
що вони бережуть свої кошти на різних
банківських рахунках. Стабільність економіки
країни також багато в чому залежить від
стабільності банківських установ, що
у свою чергу досягається за допомогою
проведення комплексного і всебічного
економічного аналізу банківської діяльності.
Актуальність теми. У ринкових умовах
господарювання бухгалтерський облік
безпосередньо пов'язаний із процесом
керування організацією і є важливою складовою
цього процесу. Однак недосконала методична
база обліку може стати причиною прийняття
неправильних рішень, які ведуть до зниження
ефективності роботи банку.
Особливістю вітчизняної практики явилось
те, що бухгалтерський облік основних
засобів був орієнтований на вимоги податкового
законодавства і тому мав набагато протиріч
економічним поняттям амортизації, зносу,
капіталізації.
Розділ 1.
Принципи і правила
ведення бухгалтерського
обліку в комерційних
банках.
Бухгалтерський
(фінансовий) облік в банках України
- це складова системи обліку, що
включає сукупність правил, методик
та процедур обліку для
виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання
та передачі інформації про операції
банку зовнішнім користувачам,
а також внутрішнім користувачам
для прийняття управлінських
рішень. Бухгалтерський облік банку
є складовою інформаційної системи
банку та включає:
- облік операцій
за відповідними рахунками
на підставі автоматизованих
та ручних проводок. Операція
банку - дія або подія,
яка викликає зміни в фінансовому
стані банку;
- складання агрегованих та детальних
звітів.
Принципи та правила ведення
бухгалтерського (фінансового) обліку
в світовій практиці регулюються
національними положеннями (стандартами),
які розробляють професіональні
організації бухгалтерів і затверджуються
національним законодавством. При
цьому спираються на концептуальну
основу складання та подання
фінансових звітів, яка розроблена
Комітетом з міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік, що є
частиною господарського обліку,
не ізольований від інших облікових
систем, відображає всі здійснені
господарські операції, виявляє
фінансові результати роботи
організації, рух матеріальних
цінностей.
В ст. 1 Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» дається
визначення: бухгалтерський облік
— це процес виявлення, вимірювання,
реєстрації накопичення, узагальнення,
зберігання та передачі інформації
про діяльність підприємства
зовнішнім та внутрішнім користувачам
для прийняття рішень.
Метою ведення бухгалтерського
обліку є надання повної, правдивої
та неупередженої інформації
про фінансове становище, результати
діяльності та рух грошових
коштів підприємства.
Слово принцип (від лат. principium—
основа, первоначало)- вихідне положення
будь-якої теорії, науки, що визначає
всі наступні положення, які
випливають з його твердження. На
відміну від вихідних положень природничих
наук, принципи бухгалтерського обліку
розробляються людьми і можуть не діяти
в разі зміни економічної ситуації.
Загальне визнання облікових принципів
залежить від того, наскільки вони відповідають
трьом критеріям, доречності, об'єктивності
й здійсненності.
Принцип доречний, якщо інформація про
певну господарську одиницю має зміст
і принесе користь споживачам інформації.
Принцип об'єктивний, якщо на інформацію
не впливають особисті думки, дії чи оцінки
тих, хто її готує. Об'єктивність передбачає
надійність, перевіреність, відповідність
дійсності.
Принцип здійсненний, якщо його реалізація
не спричиняє надмірних труднощів чи витрат.
Принципи бухгалтерського обліку — правило,
яким слід керуватися при вимірюванні,
оцінці та реєстрації господарських операцій
і при відображенні їх результатів у фінансовій
звітності.
Бухгалтерський облік у банках
України грунтуються на таких принципах:
- повнота бухгалтерського обліку
- всі банківські операції підлягають
реєстрації на рахунках бухгалтерського
обліку без будь-яких винятків.
Фінансова звітність повинна містити
всю інформацію про фактичні та можливі
результати операцій банку, яка може
впливати на рішення, що приймаються згідно
з нею;
- дата операції - операції відображаються
в бухгалтерському обліку в день
їх здійснення, тобто в день
виникнення прав (активів) або зобов'язань
(пасивів) незалежно від дати руху коштів
за ними. Активи - ресурси, що виникли
в результаті минулих подій, використання
яких, як очікується,
приведе до збільшення економічних
вигод у майбутньому. Зобов'язання
- заборгованість банка, що виникла
внаслідок минулих подій, погашення
якої в майбутньому, як очікується,
призведе до зменшення ресурсів банку,
що втілюють в собі економічні вигоди;
- превалювання сутності над формою
- операції обліковуються та розкриваються
у звітності відповідно до їх суті
та економічного змісту, а не за їх
юридичною формою;
- автономність - активи та зобов'язання
банку повинні бути відокремлені
від активів та зобов'язань інших банків
(підприємств) і власників цього банку;
- окреме відображення активів та пасивів
- усі рахунки активів та пасивів оцінюються
окремо і відображаються в
розгорнутому вигляді. Усі рахунки
є активними або пасивними,
за винятком клірингових, транзитних або
технічних рахунків;
- оцінка - активи і пасиви
обліковуються пріоритетно за вартістю
їх придбання чи виникнення. Активи
та зобов'язання в іноземній валюті
мають переоцінюватися на звітну дату;
- обачливість - застосування в бухгалтерському
обліку методів оцінки, відповідно
до яких активи
та дохід не завишуватимуться,
а зобов'язання та витрати
- не занижуватимуться;
- безперервність - оцінка активів банку
здійснюється, виходячи з припущення,
що його діяльність продовжуватиметься
в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує
скоротити масштаби своєї діяльності,
це повинно розкриватися у фінансових
звітах;
- нарахування та відповідність доходів
і витрат - для визначення
результату звітного періоду необхідно
зіставити доходи звітного періоду з витратами,
що були здійснені для отримання цих доходів.
При цьому доходи і витрати відображаються
в обліку і звітності під час їх виникнення,
а не під час надходження або сплати
грошей. Доходи - це збільшення економічних
вигод протягом звітного періоду у формі
припливу або зростання активів,
або зменшення зобов'язань, що призводять
до збільшення капіталу і не є внесками
акціонерів. Витрати - це зменшення
економічної вигоди у звітному
періоді у формі відпливу або використання
активів, або виникнення заборгованості,
що призводить до зменшення власного
капіталу і не є розподіленням між
акціонерами. Власний капітал - це залишкова
частина в активах банку після вирахування
всіх зобов'язань;
- прийнятність вхідного балансу -
залишки за балансовими рахунками
на початок поточного звітного періоду
мають відповідати залишкам на кінець
попереднього звітного періоду;
- суттєвість - у фінансових
звітах має відображатись уся істотна
інформація, корисна для прийняття рішень
керівниками банку чи інвесторами.
Інформація є суттєвою, якщо її
відсутність або перекручення може
вплинути на економічні рішення
користувачів звітності;
- відкритість - фінансові звіти
мають бути достатньо зрозумілими
і детальними, щоб уникнути двозначності,
правдиво відображати операції установи
з необхідними поясненнями в записках
про правила оцінки активів і пасивів.
Операції повинні відповідати змісту
статей звітів. Звітність має бути
чітко викладена і зрозуміла для користувача;
- консолідація - складання зведеної
фінансової звітності в цілому
по банку з урахуванням своїх
дочірніх і спільних підприємств
та організацій банку, за винятком
залишків за взаємними розрахунками
та вкладеннями;
- сталість - постійне із року в рік застосування
банком обраних методів. Зміна методів
обліку потребує додаткового обгрунтування
і розкриття у фінансових звітах.
Бухгалтерський облік у банках повинен
забезпечувати своєчасне надання правдивої
порівняльної інформації про активи,
зобов'язання, фінансовий стан та результати
діяльності банку.
Повнота та достовірність операцій у сфері
обліку залежить від облікової політики
та внутрішніх процедур банку, що проводяться
відповідно до чинного законодавства
і нормативних актів Національного
банку України без будь-яких відхилень.
Бухгалтерський облік повинен
надавати можливість
прогнозування і визначення стратегії
розвитку діяльності банку шляхом порівняння
статей балансу з показниками,
встановленими керівництвом банку, та
аналізу їх динаміки.
Користувачами економічної інформації
бухгалтерського обліку є:
- внутрішні (акціонери банку, Рада
банку, Правління банку, внутрішні
аудитори банку, працівники банку) користувачі
інформації з метою планування, оцінки
та контролю за щоденними операціями
банку, зокрема за використанням його
ресурсів відповідальними за це особами;
- зовнішні (Національний банк України,
існуючі та потенційні кредитори і банки-кореспонденти,
існуючі та потенційні клієнти
(вкладники) й інші користувачі)
користувачі інформації з метою оцінки
минулих та майбутніх результатів діяльності
банку.
Розділ 2.
Організація обліку
в комерційних
банках.
Бухгалтерський облік у банківській системі
України організовується Національним
банком з урахуванням діючих у міжнародній
практиці принципів та стандартів бухгалтерського
обліку та чинного національного законодавства.
Найбільш жорстко регулює Національний
банк України фінансовий облік. Управлінський
облік, як зазначалося, банки організують
самостійно, залежно від особливос тей
діяльності, структури, потреб управління.
Бухгалтерський облік у банках має грунтуватися
на єдиних методологічних засадах. Методологія
відображення в обліку окремих банківських
операцій, використання визначених у межах
чинного законодавства принципів, способів,
прийомів та процедур ведення бухгалтерського
обліку фіксуються у відповідному документі
банку (наприклад у наказі), котрим визначається
облікова політика банку. Зміни положень
облікової політики та їхні причини викладаються
окремо у пояснювальній записці до річного
звіту банку. Господарські операції, тобто
факти підприємницької та іншої діяльності,
що впливають на стан майна, капіталу,
зобов’язань і фінансових результатів,
відображаються у бухгалтерському обліку
методом їх суцільного і безперервного
документування. Записи в облікових регістрах
здійснюються на підставі первинних документів,
тобто письмових свідоцтв, що фіксують,
підтверджують господарські операції
та надають юридичної сили даним бухгалтерського
обліку.
Первинні документи складаються у момент
проведення кожної господарської операції,
а якщо це неможливо — безпосередньо після
її закінчення. Відповідальність за своєчасне
і якісне складання документів, передавання
їх для відображення у бухгалтерському
обліку, за достовірність наведених у
документах даних несуть особи, які склали
і підписали ці документи. Банківські
документи підписуються особисто, а у
разі їх складання на обчислювальних машинах
— у вигляді паролю або іншим способом
авторизації, що дає змогу однозначно
ідентифікувати особу, яка здійснила господарську
операцію. У документах забороняються
виправлення і підчищення.
Банківські документи для надання їм юридичної
сили і доказовості повинні мати обов’язкові
реквізити, перелік яких, залежно від виду
документів, може визначатися законами
України, нормативними документами Національного
банку України, інших міністерств та відомств
(у межах їхньої компетенції), а також самим
банком. Залежно від характеру операції,
технології оброблення даних до документів
можуть включатися додаткові реквізити.
Інформація, що міститься у взятих до обліку
первинних документах і необхідна для
відображення у бухгалтерському обліку,
нагромаджується та систематизується
в облікових регістрах. Облікові регістри
— носії спеціального формату (паперові,
машинні) у вигляді машинограм, ордерів,
журналів, особових рахунків тощо — призначені
для нагромадження, групування та узагальнення
інформації з первинних документів, взятих
до обліку. Форми облікових регістрів
рекомендуються Національним банком України
або розробляються банками самостійно
з дотриманням загальних методологічних
засад. Банки, що складають облікові регістри
на машинозчитувальних носіях, повинні
забезпечити технічні засоби для їх відтворення
у зручному для читання вигляді. На вимогу
контрольних або судових органів та своїх
клієнтів банк зобов’язаний зробити копії
таких регістрів на паперовому носії.
Інформація про господарські операції
банку за звітний період з облікових регістрів
переноситься у згрупованому вигляді
до фінансових (бухгалтерських) звітів.
З метою упорядкування руху та своєчасного
відображення господарських операцій
у бухгалтерському обліку банки встановлюють
графіки документообороту . Документооборот
за банківськими операціями — послідовне
переміщення розрахунково-грошових документів
з часу їх виписування або надходження
ззовні до закінчення операцій за робочий
день і здавання в поточний архів. Графік
документообороту встановлює чітко визначений
рух (переміщення) документів між банком
і клієнтами, між різними установами банків,
кількість підрозділів банку та виконавців,
через які проходить кожен первинний документ,
визначає максимальний термін його перебування
в підрозділі, терміни для відображення
в обліку. Документооборот залежить від
специфіки виконання тих або інших банківських
операцій, структури обліково-операційного
апарату банку, автоматизації обліку тощо.
Тому порядок проходження документів
усередині банку визначається ним самостійно
з урахуванням вимог, які встановлює Національний
банк України до окремих операцій. При
цьому мають дотримуватися основні правила
документообороту:
— кожний документ підлягає попередньому
контролю;
— документи за безготівковими розрахунками
спочатку відображаються за дебетом рахунків
платників, а лише потім — за кредитом
рахунків одержувачів;
— прибуткові касові документи відображаються
в обліку після прийняття грошей касою,
а видаткові направляються в касу для
оплати тільки після відображення їх за
рахунками бухгалтерського обліку.
Графіки документообороту за різними
операціями банку можуть набувати різної
форми. Вони можуть оформлятися у вигляді
схеми або переліку робіт зі створення,
перевірки та оброблення документів, що
виконуються кожним підрозділом банку,
а також усіма виконавцями із зазначенням
їхнього взаємозв’язку і термінів виконання
робіт. Наголосимо, що однією з умов надання
Національним банком України комерційним
банкам ліцензії на здійснення банківських
операцій є наявність у них відповідних
внутрішніх документів, які регламентують
здійснення комерційним банком діяльності,
що згідно з чинним законодавством підлягає
ліцензуванню.
Для забезпечення достовірності даних
бухгалтерського обліку та звітності
банки проводять інвентаризацію коштів,
грошових зобов’язань та майна. Інвентаризація
— це спосіб бухгалтерського обліку, що
забезпечує відповідність облікових даних
про наявність коштів, грошових зобов
‘язань та майна їхній фактичній наявності.
Залежно від повноти охоплення коштів
(зобов’язань, майна) інвентаризації бувають
повні й часткові. Повна інвентаризація
охоплює всі кошти, грошові зобов’язання
та майно установи банку, а часткова —
лише один або кілька видів господарських
об’єктів. Окремо можна виділити вибіркову
інвентаризацію, однак за характером охоплення
вона належить до часткової.
Кількість та вид інвентаризацій у звітному
році, дати їх проведення, перелік майна,
коштів та грошових зобов’язань, що підлягають
інвентаризації під час кожної з них, визначаються
банком, крім випадків, коли проведення
інвентаризації згідно з чинним законодавством
є обов’язковим. Розходження
фактичної наявності матеріальних цінностей
та коштів з даними бухгалтерського обліку,
встановленими під час інвентаризації,
регулюються установою банку у такому
порядку:
— виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню
та зарахуванню на результати фінансово-господарської
діяльності як прибуток банку;
— нестача цінностей і коштів відшкодовується
за рахунок винних осіб або зараховується
на збитки банку відповідно до чинного
законодавства.
Для групування, відображення руху засобів,
коштів, їхніх джерел і господарських
процесів у бухгалтерському обліку призначені
рахунки. За своєю формою бухгалтерський
рахунок — це таблиця, що має дві протилежні
за своїм призначенням сторони — дебет
і кредит. Підсумки записів за дебетом
та кредитом рахунків називають оборотами,
а різницю між ними (з урахуванням залишку
на початок періоду, за котрий беруться
обороти) — сальдо.
Господарські операції відображаються
на рахунках бухгалтерського обліку з
допомогою подвійного запису, тобто одночасної
реєстрації кожної операції в однаковій
сумі в дебеті одного рахунку та кредиті
іншого. Внаслідок цього між рахунками
виникає взаємозв’язок, що називається
кореспонденцією рахунків. Вона відображається
відповідним записом — проводкою, тобто
формулою, котра показує, за дебетом та
кредитом яких рахунків і в якій сумі записується
та чи інша операція.
За допомогою подвійного запису господарських
операцій на рахунках бухгалтерського
обліку забезпечується контроль, тому
що кожна операція в однаковій сумі відображається
на дебеті одного і на кредиті іншого бухгалтерського
рахунків, чим досягається рівність підсумків
оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків.
Відсутність такої рівності свідчить
про те, що під час записів операцій на
рахунках допущено помилку. Крім цього,
на основі подвійного запису контролюється
економічний зміст проведених господарських
операцій. Він допомагає з’ясувати, в
результаті яких операцій відбулися зміни
даного виду засобів, їхніх джерел утворення
чи господарських процесів, звідки ці
засоби надійшли і куди вони вибули.
Рахунки бухгалтерського обліку поділяють
на балансові і позабалансові. В основу
розмежування відображення господарських
фактів на балансових чи позабалансових
рахунках у банках покладено такі критерії:
1) ймовірність того, що банк отримає або
втратить будь-яку майбутню економічну
вигоду, пов’язану з конкретним видом
активу або пасиву;
2) конкретний вид активу або пасиву має
вартість, яка може бути точно оцінена.
Якщо господарські засоби, кошти і цінності
не відповідають зазначеним вище двом
критеріям, то вони обліковуються на позабалансових
рахунках. На цих рахунках банків обліковуються:
— вимоги та зобов’язання банку, які можуть
виникнути у майбутні періоди та за якими
він несе ризики;
— документи і цінності;
— операції з приватизації.
Зауважимо, що бухгалтерський облік за
позабалансовими рахунками банки ведуть
методом подвійного запису. Для цього
вони використовують рахунки групи 991
«Контррахунки».
Залежно від обліку засобів або джерел
їх утворення рахунки поділяють на активні,
пасивні та активно-пасивні. Активні рахунки
призначені для обліку розміщення коштів
і господарських засобів, а пасивні —
для обліку джерел утворення господарських
засобів і коштів. Певна частина рахунків
має змішаний характер, і тому їх називають
активно-пасивними рахунками. Якщо на
активно-пасивному рахунку сальдо дебетове,
то він є активним рахунком, якщо кредитове
— пасивним.
Позабалансовий банківський рахунок є
активним, якщо при переведенні його на
балансовий рахунок останній дебетується;
якщо ж при переведенні балансовий рахунок
кредитується, то позабалансовий рахунок
вважається пасивним.
За своїм призначенням та структурою банківські
рахунки поділяються на основні, регулюючі
й операційні. Взято за основу те, як вони
відображають ті чи інші об’єкти бухгалтерського
обліку, що обліковується за дебетом та
кредитом і показує залишок кожного рахунка.
Так, основними є рахунки, що призначені
для обліку господарських засобів і джерел
їх утворення.
Регулюючі рахунки використовуються в
обліку для регулювання (уточнення) оцінки
господарських засобів та їхніх джерел,
показаних на основних рахунках. Вони,
у свою чергу, поділяються на контрактивні,
контрпасивні, контрарно-доповнювальні.
Контрактивні рахунки призначені для
регулювання оцінки окремих основних
активних рахунків, а тому самі є пасивними.
За кредитом цих рахунків показується
збільшення сум, які підлягають вирахуванню
з основного активного рахунку, а за дебетом
— зменшення цих сум. Сальдо показує остаточну
суму, яка підлягає вирахуванню із залишку
основного активного рахунку. До таких
рахунків належать, наприклад, такі: «Знос
операційних основних засобів», «Знос
нематеріальних активів», «Резерв під
знецінення цінних паперів у портфелі
банку на інвестиції» тощо.
Контрпасивні рахунки призначені для
регулювання основних пасивних рахунків,
а самі є активними. Вони слугують для
зменшення сум джерел засобів, які обліковуються
на основних пасивних рахунках. Дебет
контрпасивного рахунку показує збільшення
сум, що підлягають вирахуванню із сальдо
основного пасивного рахунку. Прикладами
такого рахунку є: «Технічний рахунок
для розподілу доходів бюджетів України»,
«Технічний рахунок для перерахування
коштів Державного бюджету України», «Неамортизований
дисконт за цінними паперами власного
боргу, емітованими банком» тощо.
До контрарно-доповнювальних рахунків
належать такі, які можуть мати дебетове
або кредитове сальдо. При цьому уточнення
оцінки на регульованих рахунках здійснюється
в бік збільшення або зменшення. До таких
рахунків, наприклад, належать рахунки
«Результати переоцінки вартості господарських
матеріалів», «Результати переоцінки
іноземної валюти та банківських металів»
тощо. Операційні рахунки використовуються
для відображення та контролю витрат,
фінансових результатів. Вони неоднорідні
за своїм складом. До них можна віднести
такі рахунки: «Витрати майбутніх періодів»,
«Результат поточного року» тощо.
За способом групування та узагальнення
облікових даних бухгалтерські рахунки
поділяють на синтетичні й аналітичні.
Синтетичні рахунки призначені для обліку
інформації про склад і рух господарських
засобів, коштів, джерел їх утворення і
господарських процесів в узагальненому
вигляді і в грошовому вимірнику. Облік,
що ведеться на таких рахунках, називається
синтетичним. У банках синтетичний облік
здійснюється на рівні балансових рахунків
II, III та IV порядків.
Для детальної характеристики об’єктів
бухгалтерського обліку використовують
аналітичні рахунки, які деталізують зміст
синтетичних рахунків. Облік, що ведеться
на аналітичних рахунках, називається
аналітичним.
Національним банком України розроблені
і доведені до банків методичні вказівки
про ведення параметрів аналітичного
обліку.
Згідно з ними банкам рекомендується поділяти
параметри на такі, що належать до клієнтів
(контрагентів), та на параметри безпосередньо
аналітичних рахунків. При цьому вважається,
що всі аналітичні рахунки можна розподілити
між контрагентами у такий спосіб, щоб
кожен контрагент був зв’язаний з одним
або кількома аналітичними рахунками.
Усі параметри Національним банком України
поділені на дві групи: обов’язкові й
необов’язкові. У свою чергу, обов’язкові
параметри бувають загальні та спеціальні.
Обов’язкові параметри вводяться із урахуванням
вимог Національного банку України щодо
звітності банків. Вони є обов’язковими
для заповнення під час занесення у комп’ютерну
систему нового контрагента або під час
відкриття аналітичного рахунку.
Необов» язкові параметри мають рекомендаційний
характер для заповнення. Вони можуть
використовуватися під час організації
управлінського обліку та звітності.
Спеціальні параметри застосовуються
до окремих груп аналітичних рахунків
залежно від їхнього економічного змісту.
Такі параметри використовуються для
автоматизованого ведення окремих банківських
операцій та надання спеціальної звітності
Національному банку України. Рекомендований
Національним банком України формат параметрів
аналітичного обліку узгоджений із форматом
кодування відповідних параметрів у класифікаторах
Державного комітету статистики України
та Держстандарту України. Довжина номера
аналітичного рахунку не є фіксованою,
мінімальна довжина становить 5 цифр, а
максимальна — 14 цифр.
Між аналітичними й синтетичними рахунками
існує нерозривний зв’язок. На аналітичних
рахунках відображаються ті самі зміни,
що й на синтетичних, але детальніше. Залишки
й обороти всіх аналітичних рахунків мають
дорівнювати один одному за сумою і відповідати
за сумою залишкам і оборотам синтетичного
рахунку, в розвиток якого їх ведуть.
Для відображення у бухгалтерському обліку
та звітності майно та господарські операції
оцінюються в національній грошовій одиниці
України. Записи за валютними рахунками
в синтетичному обліку здійснюються в
гривні, а в аналітичному обліку — у подвійному
виразі: в іноземній валюті — за її номіналом
і в гривні — за офіційним валютним (обмінним)
курсом Національного банку України, що
діяв на час здійснення операції.
Активи та зобов’язання в іноземній валюті
мають переоцінюватися на звітну дату.
Але в банках така переоцінка проводиться,
як правило, в кожну дату зміни курсу валюти.
Облік активів та пасивів здійснюється
за фактичними витратами на їх придбання
або виникнення.
Під час здійснення операцій необхідно
розрізняти дату операції та дату валютування.
Дата операції — це дата відображення
у бухгалтерському обліку операції в день
її здійснення, тобто в день виникнення
прав (активів) або зобов’язань (пасивів),
незалежно від того, коли фактично були
отримані чи сплачені грошові кошти за
цією операцією. Дата валютування — це
дата реального (фактичного) зарахування
або списання коштів за операцією.
Здійснюючи бухгалтерський облік, банки
повинні зважати на заборону взаємного
заліку активів та зобов’язань, доходів
та витрат як у бухгалтерських записах,
так і в фінансовій звітності, а саме:
— кредитів, депозитів, іншої дебіторської
та кредиторської заборгованості різних
юридичних і фізичних осіб;
— кредитів, депозитів, іншої кредиторської
та дебіторської заборгованості одних
і тих самих юридичних чи фізичних осіб,
що враховуються в різній валюті та з різними
строками погашення;
— депозитів та кредитів, що надані під
заставу депозиту, якщо інше не передбачено
чинним законодавством;
— витрат на виплату процентів та доходів
у вигляді процентів тій самій особі.
На підставі даних бухгалтерського обліку
банками складається бухгалтерська {фінансова)
звітність, тобто система взаємозв’язаних
узагальнювальних показників, що відображають
фінансовий стан банку та результати його
діяльності за звітний період. При цьому
важливою рисою бухгалтерського обліку
в банках є щоденне завершення усіх процесів
обліку та складання щоденних балансів.
Розділ 3.Основні
функції служби і
ведення обліку в
банківських установах.
Структура служби бухгалтерського
обліку визначається банком самостійно.
Бухгалтерські операції можуть виконувати
працівники будь-якого структурного підрозділу
банку, якщо це передбачено їх функціональними
(посадовими) обов'язками. Всі
працівники, які виконують операції
з бухгалтерського обліку, з
питань ведення бухгалтерського обліку,
підпорядковуються головному бухгалтеру
банку.
На служби бухгалтерського обліку покладається
виконання таких функцій:
- централізоване встановлення
та підтримка єдиних правил бухгалтерського
обліку для банківських операцій
і розроблення правил для нових операцій,
що плануються на підставі нормативних
актів Національного банку України;
- ведення регістрів бухгалтерського
обліку відповідно до основних
вимог Національного банку України та
облікової політики банку;
- підтримка внутрішнього плану
рахунків (план аналітичних рахунків),
складеного на підставі Плану рахунків
бухгалтерського обліку, встановленого
для банків Національним банком України;
- своєчасна підготовка, перевірка
і надання внутрішньої та зовнішньої
фінансової звітності;
- встановлення централізованого бухгалтерського
контролю за застосуванням правил
облікової політики в різних підрозділах
банку та достовірністю фінансової звітності.
На працівників служби
бухгалтерського обліку не
може покладатися відповідальність за
зберігання і видачу матеріалів та
інвентаря, реєстрацію і
видачу шляхових листів,
іншими господарськими операціями,
які в подальшому відображаються ними
у бухгалтерському обліку. Головний
бухгалтер банку, який
очолює службу бухгалтерського
обліку, у своїй роботі керується цим
Положенням, нормативними актами
Національного банку України,
іншими законодавчими та нормативними
актами України.
Головний бухгалтер банку забезпечує:
- дотримання єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку;
- контроль за відображенням
у бухгалтерському обліку всіх операцій,
які здійснюються банком;
- складання і подання у встановлені
строки фінансової звітності.
Головний бухгалтер має право вимагати
від структурних підрозділів
банку забезпечення
правильної організації
бухгалтерського обліку і контролю,
подання необхідних документів щодо
оформлення операцій, дотримання
встановленого порядку прийняття,
оприбуткування, зберігання і витрат
грошових коштів, товарно-матеріальних
та інших цінностей, а також
має право вимагати від будь-якого
підрозділу банку надання пояснень,
а за потреби й безпосередньо втручатися
в його робочі процедури, якщо отримані
дані викликають сумнів.
Головний бухгалтер (його
заступник) організовує перевірку
стану бухгалтерського обліку у філіях
банку та його територіально відокремлених
робочих місцях, представництвах
й інших підрозділах.
На головного бухгалтера, який виконує
організаційні й контрольні функції,
не можуть покладатися обов'язки
керівника установи банку за тимчасової
його відсутності, а також обов'язки
щодо безпосереднього виконання бухгалтерських
операцій.
Головний бухгалтер бере
участь в оформленні матеріалів,
пов'язаних з нестачею та
відшкодуванням втрат від нестач, крадіжок
і псування активів банку. З головним
бухгалтером банку обов'язково
погоджується призначення, переведення
та звільнення працівників
служби бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік ведеться
безперервно з часу реєстрації банку
до його ліквідації.
Банки самостійно обирають
систему та підсистеми
бухгалтерського обліку, виходячи
з потреб управління банком, обсягу
банківських операцій і кількості
працюючих. Будь-яка система повинна
забезпечити:
- дотримання принципів бухгалтерського
обліку;
- єдину методологічну основу;
- взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного
обліку;
- хронологічне та систематичне
відображення всіх операцій банку
в регістрах бухгалтерського обліку
на підставі первинних документів;
- накопичення і систематизацію
даних обліку в розрізі показників,
необхідних для управління банком,
а також складання звітності.
Банк самостійно визначає
свою облікову політику, розробляє
систему і форми управлінського обліку,
внутрішньої звітності і контролю
операцій, визначає права працівників
на підписування документів, затверджує
правила документообороту і технологію
обробки облікової інформації,
додаткову систему рахунків і регістрів
аналітичного обліку.
Для обмеження ризику при виконанні
банківських операцій необхідно враховувати:
- розподіл обов'язків та
повноважень щодо здійснених операцій:
перелік операцій (готівкові, кредитні
та інші);
список осіб, уповноважених на підписання
документів;
обмеження щодо розпорядження активами;
делегування повноважень;
- виконання операцій: технічна
обробка; бухгалтерська обробка;
- контроль операцій: контроль повноважень;
контроль технічної та бухгалтерської
обробки даних (до використання коду
доступу до обробки даних та після виявлення
помилки).
Організація автоматизованої реєстрації
і обробки даних повинна забезпечити
суцільне і безперервне відображення
всіх операцій, доказовість
інформації, збереження
узагальненої інформації на машинних
носіях, а також можливість здійснення
будь-якого подальшого контролю
і одержання роздруковок
на паперових носіях.
Банки (юридичні особи) можуть
виділяти на окремий баланс філії,
представництва, відділення та інші відокремлені
підрозділи, що входять до складу банку,
з подальшим включенням їх показників
до фінансової звітності банку.
Безбалансові відділення працюють
за режимом, що визначається банком
- юридичною особою для кожного відділення
окремо (наказом, службовим розпорядженням
тощо). При цьому банки
повинні дотримуватися вимог щодо
створення безбалансових відділень,
передбачених нормативними актами Національного
банку України.
Особливості відображення операцій
безбалансових філій Державного
спеціалізованого комерційного ощадного
банку України в бухгалтерському обліку
та звітності визначаються з урахуванням
специфіки їх роботи.
Висновок
Виконання правил,
принципів і вимог забезпечує
достовірність інформації, що формується
в бухгалтерському обліку
Список
використаної літератури.
1.Бухгалтерський облік в бюджетних установах:
Навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів /Л. Панкевич, М. Зварич,
Р. Бойко,Л. Личечко. – Львів: Аверс, 2002р.
– 316с.
2. П.Й. Атамас. Основи обліку в бюджетних
установах: Навчальний посібник. – Центр
навчальної літератури, 2003р. – 284с.
3. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік в бюджетних
установах: Навчальнийпосібник. – К.: КНЕУ,
2001р. – 150с.
4. Економіка підприємства: Навчальний
посібник / Під. Заг. Ред. д.е.н., проф., Л.Г.
Мельника. - Суми: ВТД «Університетська
книга», 2002. - 632с.
5. Закон України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні"
від 16липня 1999р. № 996-14.
6. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік:
Навч. посібник; Ред. Ф.Ф.Бутинець; М-во
освіти і науки України; Житомир. інж.-технол.
ін-т. -Житомир: ПП "Рута", 2000. -670 с.
7.Бухгалтерський облік: концептуальніоснови
теорії: Навчально-практичний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
за спеціальністю "Облік і аудит"/
Н. І. Верхоглядова, С. Б. Ільіна, В. П. Шило,
О. М. Брадул; Ред. В. В. Сопко; М-во освіти
і науки України, Ін-т підприємництва "Стратегія".
- Київ: ТОВ "Видавничий дім "Професіонал",
2004. -179 с.
8. Загородній А. Г.Бухгалтерський облік:
Основи теорії та практики: Навч. посіб.
-2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2003.
-327 с.
9. Косміна Р. М. Бухгалтерський облік: Навч.
посіб. - К.: Вища шк., 2003. -173 с.
10. Лень В. С.Бухгалтерський облік в Україні:
основи та практика: Навчальний посібник;
М-во освіти і науки України. - К.: Центр
навчальної літератури, 2004. -575 с.
11. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік:
Навчальний посібник,. -К.: Центр навчальної
літератури, 2005. -631 с.
12. Матвіїв М. Я.Бухгалтерський облік на
малих підприємствах за різними формами:
Навчальний посібник; М-во освіти і науки
України. -2-е вид., стереотипне. - К.: Центр
навчальної літератури, 2004. -350 с.
13.СопкоВ. В. Бухгалтерський облік: Навч.
посібник; Ред. О.П.Бондаренко; М-во освіти
України. Київський нац. економ. ун-т. -К.:
Вид-во КНЕУ, 1998. - 448 с.
14. Сопко В.Природа бухгалтерського обліку
// Економіка. Фінанси. Право. -2001. -№ 1. -
С.33-35
15. Чебанова Н. В. Бухгалтерський облік:
Посібник; - К.: Академія, 2002. -671 с.
16. 1. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського
обліку: Навчальний посібник. — К.: А.С.К.,
2002. — 266 с.
17. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського
обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.
18. Терещенко Л. О., Матієнко-Зубенко І.
І. Інформаційні системи і технології
в обліку. Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. —
187 с.
19. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий
облік на підприємствах України. — К.:
А.С.К., 2000. — 784 с.
20. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку:
Підручник. — 2 вид., перероб. і доп. — К.:
Знання, 2006. — 525 с.
21. Вітлінський В., Пернарівський О.
Фінансова стійкість як системна характеристика
комерційного банку.//Банківська справа.–2008.
22. Кузьмінська О. Е., Кириленко В. Б. Організація
обліку в банках. К.: КНЕУ, - 2006.
23. Табачук Г. П., Римарська Н. І. Облік у
банках, Львів, - 2006.
24. Демківський А. В. Сучасний бухгалтерський
облік. К., - 2005.
25. Банківські операції: Підручник/ Під
ред. А. М. Мороза, М. І. Савлука та ін.–К.,2008
.
26. Давидов Г. М. Аудит. К .: Знання, - 2005.
27. Чернелевський Л. М., Беренда Н.І. Аудит.
К.: Міленіум, - 2005 .
28. Бєлоглазова Г.Н., Кролівецька Л.П., Лебедева
Е.А. Аудит банків. М.: Фінанси і статистика,
- 2005.
29. Остапишин Т. П. Основи банківської справи.
К., - 2006.