3

Зміст

Вступ              3

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства та його галузеві особливості              7

1.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП „ККК”              7

1.2. Економічна сутність та нормативно-правова база складання балансу              17

1.3. Аналіз спеціальної літератури за темою дослідження              27

Розділ 2. Методика складання і представлення бухгалтерського балансу              32

2.1. Загальні вимоги до фінансової звітності              32

2.2. Оцінка та характеристика статей балансу              41

2.3. Особливості організації складання балансу в умовах застосування комп’ютерної техніки та інформаційних технологій              48

2.4. Міжнародна практика складання та подання балансу              50

Розділ 3. Економічний аналіз фінансового стану підприємства              57

3.1. Методичні прийоми економічного аналізу фінансового стану підприємства              57

3.2. Оцінка фінансового стану згідно показників балансу              60

3.3. Шляхи покращення фінансово-господарської діяльності підприємства              79

Розділ 4. Організація і методика аудиту балансу              83

4.1. Організація проведення аудиту              83

4.2. Методика проведення аудиту фінансової звітності форми №1 „Баланс”              89

4.3. Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту              100

Висновки              103

Перелік використаної літератури              107

Додатки              112

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи. У період переходу економіки України до ринкових відносин перед підприємствами постає ряд проблем, вирішення яких не можливе без удосконалення механізму оцінки їх фінансового стану.

В умовах економічної кризи для підприємств першочерговою є проблема залучення фінансових ресурсів, для їх ділових партнерів особливого значення набуває вибір підприємства з достатньо стійким фінансовим станом.

При цьому для забезпечення гарантованого довгострокового співробітництва діловим партнерам необхідно здійснювати оцінку не тільки поточного, але й майбутнього фінансового стану, що є важливим інструментом планування ринкової поведінки.

В умовах невизначеності та нестабільності економічних умов господарювання прогнозування фінансового стану за допомогою фінансових показників не дає в повному обсязі інформацію щодо перспектив фінансового розвитку підприємства. За таких обставин виникає необхідність застосування механізму комплексної оцінки фінансового стану з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища.

Фінансовий стан – це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, – це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів.

Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Економістам постійно доводиться вирішувати складні завдання аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості коштів для погашення боргових зобов'язань; швидкість перетворення коштів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу і т. ін.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами утворення, яку частку повинні становити власні кошти, а яку – позичені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.

Основою безперервної діяльності кожного підприємства є наявні виробничий потенціал і позитивні результати його роботи, які виражаються в ефективності використання всіх його засобів, а конкретніше у розмірі отриманого прибутку після закінченім звітного періоду. Універсальною формою звітності, яка показує здобутки підприємства за певний проміжок часу, є бухгалтерський баланс. Бухгалтерський баланс являє собою спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерел їх утворення.

Інформація, яка знаходить своє відображення у бухгалтерському балансі підприємства, є дуже важливою як для внутрішніх її споживачів (засновників, партнерів по бізнесу) для прийняття певних управлінських рішень, так і для зовнішніх споживачів (податкових органів, банків, акціонерів, інвесторів, інших кредиторів та ін.) для оцінки платоспроможності підприємства, ризику здійснення фінансових інвестицій або купівлі на фондовому ринку тих чи інших цінних паперів.

Форму бухгалтерського балансу, а також інструкцію щодо його складення розробляє і затверджує Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Бухгалтерські баланси, як правило, бувають місячні, квартальні, піврічні, дев'ятимісячні та річні.

Для окремого відображення у балансі господарських засобів і джерел їх утворення баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. Ліва частина балансу, в якій відображаються господарські засоби, — називається актив, а права частина, в якій відображаються джерела утворення господарських засобів, — називається пасив. За умов, коли ліва частина балансу є активом, а права пасивом — форма балансу називається горизонтальною. Є країни, зокрема Японія та ін., де актив і пасив розміщуються в колонці один за одним. Така форма балансу називається вертикальною.

Як господарські засоби, так і джерела їх утворення у балансі показуються у розрізі статей. Отже, стаття балансу — це складова частина активу або пасиву балансу, яка являє собою відображення у грошовому вимірнику сукупності однорідних видів господарських засобів або джерел їх утворення. Так, в активі балансу є такі статті, як "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Готова продукція", "Грошові кошти в національній валюті" та ін., а в пасиві — статті "Статутний капітал", "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)", "Короткострокові кредити банків" та ін.

Джерельною базою при написанні дипломної роботи були праці таких відомих в Україні і за кордоном авторів як  Баранцев П. П., Белуха Н. Т., Берсуцкий Я. Г., Бєлєнкова М. І., Білоус В. Т., Білоусько В. С., Бондарева Е., Бутинець Ф. Ф., Валуев Б. И., Виговська Н. Г., Гончарук Я. А., Грабова Н. М., Давидов Г. М., Дем'яненко М. Я., Дерій В. А., Дорош Н. І., Дугинский Б. Л., Дудка К. П., Єгарміна В. Д., Єрмолаєва Є. П., Жук В. М., Іващенко В. І., Каленський М. М., Калюга Є. В., Кізима А. Я., Климова М. А., Кондратьєва А. Ф., Коробов М. Я., Коростишев О. В., Костецька Л. А., Кравченко Л. І., Кубик В. Д., Кулаковська Л. П., Куліш С. А., Лещева В. Б., Лоханова Н. А., Лузан Ю. А., Любушин Н. П., Мельник О. А., Міхайлов М. Г., Мултановская Т. В., Негода А., Орлова В. К., Палюх М. С., Панкратова Е. Н., Пархоменко В. М., Петренко Н. І., Піча Ю. В., Подольська В. О., Розит Т. В., Рубан Л. О., Руденко Л. В., Рудницький В. С., Саблук П. Т., Савицкая Г. В., Савич В. І., Самарченко Е., Сенчішак С. В., Скирпан О. П., Скрипнік Т. А., Собко Л. В., Сопко В. В., Сопко О. В., Телегунь М. І., Теслюк В. М., Ткаченко Н. М., Турій О. В., Усач Б. Ф., Шепітко Г. Ф., Шерер І. Л., Шигун М. М. та інших.

Важливе теоретичне й практичне значення вказаних проблем та їх невирішеність зумовили необхідність проведення цього дослідження та вибір теми дипломної роботи.

Виходячи з актуальності й ступеня наукової розробки проблеми, метою дипломної роботи є теоретичне та методологічне обґрунтування методики складання балансу та проведення аналізу і аудиту фінансового стану підприємств.

Предметом дипломної роботи є методика складання балансу та методи оцінки фінансового стану підприємств. Об’єктом дослідження обрано механізм оцінки фінансового стану підприємств. Базою для оцінки і діагностики фінансового стану є ПП „ККК”.

При вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи, як метод експертних оцінок, кореляцiйно-регресiйного аналізу, економічного аналізу.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи (дванадцять підрозділів), висновки і пропозиції та список використаних джерел.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства та його галузеві особливості

1.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП „ККК”

Приватне підприємство „ККК” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїми найменуваннями, має власний товарний знак та інші реквізити. Товариство створено на підставі добровільного об`єднання майна учасників і набуло статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації.

Організаційна структура ПП „ККК” наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Організаційна структура ПП „ККК”

Вищим органом управління ПП „ККК” є директор.

Основними видами продукції ПП „ККК” є м’які меблі для побутових та офісних приміщень: крісла-ліжка, диван-ліжко, диван-крісло, столи та стільці для кухонних кімнат. Збут продукції проводиться в торговельній мережі міста Києва та через комерційні торговельні підприємства області.

Джерелами фінансування фінансово-господарської діяльності ПП „ККК” є власний капітал та зобов’язання.

Товариство в подальшому планує проводити розширення асортименту продукції столярними виробами та м’якими меблями поліпшеного дизайну та якості.

Підприємство щорічно нарощує темпи виробництва. Навіть у період економічного падіння підприємству удалося зберегти досягнутий рівень виробництва.

Розподіл продукції підприємства таке: 21% продукції - це виконання замовлень інофірм; 79% - продукція, що виготовляється на внутрішній ринок (включаючи спецзамовлення).

ПП „ККК” не має претензій по якості і термінам виконання робіт від замовників, забезпечена устаткуванням провідних фірм: Японії, Німеччини, Іспанії, працюють автоматизовані системи дизайну меблів, використовується комп'ютерна техніка на всіх етапах керування і виробництва.

Свою продукцію підприємство реалізує в 4-х фірмових магазинах, значна частина реалізується в торговій мережі м. Києва, Одеси і Львова.

ПП „ККК” не має заборгованості по виплаті заробітної плати, перед бюджетом, вчасно розраховується за енергоносії, що дає можливість працювати без зупинки підприємства.

ПП „ККК” - підприємство прибуткове. Правління підприємства постійно вирішує питання технічного озброєння. Так, за 2005 рік було введено в експлуатацію нове обладнання, проведена реконструкція виробничого приміщення, що дало можливість зменшити використання електроенергії на 30%, установлене нове технологічне спеціальне устаткування в цехах.

На підприємстві постійно вивчаються і впроваджуються нові технології виробництва меблів провідних фірм Європи.

Підприємство випускає продукцію на замовлення провідних фірм Німеччини, Англії, Голландії, Данії.

В табл. 1.1 наведемо асортимент продукції, що виробляється ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Таблиця 1.1

Виробництво продукції ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Динаміка обсягів виробництва меблевої продукції ПП „ККК” у 2005-2007 рр. представлена на рис. 1.1.

Отже, видно, що в 2007 році позитивні зміни відбулися по таким видам продукції: кухонні стільці (обсяг їх випуску зріс на 1 од.), кухонні столи (обсяг їх випуску збільшився на 7 од.), офісні дивани (обсяг випуску зріс на 1 од.), офісні крісла (обсяг випуску зріс на 23 од.), столи офісні (обсяг випуску зріс на 2 од.), м’які куточки (обсяг випуску зріс на 5 од.), шафи (обсяг випуску збільшився на 4 од.), вітальні (обсяг випуску збільшився на 5 од.), спальні (обсяг випуску зріс на 3 од.).

Рис. 1.1. Динаміка обсягів виробництва меблевої продукції ПП „ККК” у 2005-2007 рр.

Загальний обсяг випуску меблевої продукції у 2007 році порівняно з 2006 р. зріс на 38 од., або на 20,32%.

У 2007 р. порівняно з 2005 р. спостерігається зменшення виробництва диванів-ліжок на 7 од., або на 41,18%, диванів-крісел – на 2 од., або на 10%, офісних диванів – на 1 од., або на 5,26%, спалень – на 1 од., або на 11,11%. Одночасно зростає обсяг випуску кухонних столів на 4 од., або на 50%, кухонних стільців – на 10 од., або на 66,67%, офісних крісел – на 27 од., або на 450%, офісних столів – на 5 од., або на 20,83%, м’яких куточків – на 8 од., або на 114,29%, шаф – на 11 од., або на 110% та віталень – на 9 од., або на 180%.

У 2006 р. порівняно з 2005 р. у ПП „ККК” збільшилось виробництво крісел-ліжок на 3 од., або на 20%, диванів-ліжок – на 2 од., або на 41,18%, кухонних столів – на 3 од., або на 37,5%, кухонних стільців – на 3 од., або на 20%, офісних крісел – на 4 од., або на 66,67%, офісних столів – на 3 од., або на 12,5%, м’яких куточків – на 3 од., або на 42,86%, шаф – на 7 од., або на 70% та віталень – на 4 од., або на 80%. При цьому спостерігалося зниження обсягів виробництва диванів-крісел на 1 од., або на 5%, офісних диванів – на 2 од., або на 10,53%, дитячих куточків – на 3 од., або на 30% та спалень – на 4 од., або на 44,44%.

Недовиконання плану випуску продукції сталося з причини відповідного зменшення обсягів реалізації даних товарів. Щоб не створювати надлишки нереалізованої продукції, було зменшено обсяг виробництва.

Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП „ККК” представлена у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП „ККК”

Динаміку структури виробництва меблевої продукції ПП „ККК” представимо на рис. 1.2.

Таким чином, найбільшу частку у структурі випуску меблевої продукції у 2006 р. складали офісні крісла (14,67%), а у 2002-2005 роках – офісні столи (відповідно 14,55% та 14,44%).

Рис. 1.2. Динаміка структури виробництва меблевої продукції ПП „ККК”

Основні показники фінансово-господарської діяльності ПП “ККК” наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Основні показники фінансово-господарської діяльності

ПП “ККК” за 2005-2007 рр.

Продовження табл. 1.3

Як видно з табл. 1.3 протягом 2005-2007 років показники діяльності ПП “ККК” зазнали позитивних змін. Чиста виручка від реалізації зросла в 2007 році порівняно з 2006 р. на 183,26 тис. грн. (9,09%). За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 110 тис. грн. (6,25%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 73,26 тис. грн. (28,53%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 17,6 тис. грн. (29,63%) та витрат на збут 6,6 тис. грн. (25%). В результаті чого загальна собівартість реалізованої продукції зросла на 134,2 тис. грн. (7,27%).

Інші операційні доходи підприємства в 2007 році зросли на 6,6 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності зріс на 55,66 тис. грн. (25,21%).

В 2007 році відбулося зменшення доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів відповідно на 2,2 тис. грн. (25%) та 2,2 тис. грн. (33,33%).

Чистий прибуток ПП “ККК” в 2007 році зріс на 35,86 тис. грн. (24,08%) порівняно з 2006 роком.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності" - таке визначення облікової політики наведене в статті 1 "Визначення термінів" Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Прийнята організацією ПП „ККК” облікова політика (додаток 1) затверджується наказом чи розпорядженням особи, відповідальної за організацію і стан бухгалтерського обліку.

При цьому затверджуються:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні й аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

порядок проведення інвентаризації і методи оцінки видів майна і зобов'язань;

правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

порядок контролю за господарськими операціями, а також інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно щорічно. Зміна облікової політики може вироблятися у випадках зміни законодавства країни чи нормативних актів органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку, розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського чи обліку істотної зміни умов її діяльності. З метою забезпечення порівнянності даних бухгалтерського обліку зміни облікової політики повинні вводитися з початку фінансового року .

Основу організації складання балансу формують дані аналітичного та синтетичного обліку. Крім того, складаються накопичувальні відомості (таблиці).

Розроблення номенклатур здійснюється загальноприйнятим методом відбору — складанням таблиці, форма якої наведена в табл. 1.4.

Основними носіями поточного обліку є облікові реєстри аналітичного та синтетичного обліку.

Таблиця 1.4

Перелік облікових номенклатур складання фінансової звітності

/Бухгалтерія/

На кожний носій-реєстр аналітичного обліку, накопичувальної відомості складають фрагмент-ескіз.

Організація носіїв поточного обліку завершується формуванням альбомів форм (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Перелік облікових реєстрів зі складання фінансової звітності

Оскільки за характером носії первинного обліку використовуються неодноразово на етапі первинного обліку, їх використання в процесі поточного обліку вимагає продовження графіків (документограм). Ця робота виконується за вже відомим порядком. Графік (оперограма) первинного обліку продовжується вміщенням до нього операції поточного обліку.

Основна система показників формується під впливом фінансової звітності (ф. № 1 Баланс та вимоги приміток до фінансової звітності). Для відбору номенклатур складають відповідну таблицю.

Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду.

Для узагальнення різних даних розробляються накопичувальні відомості. Основна увага має бути приділена формуванню накопичувальних відомостей за видами діяльності, галузями, підгалузями, а також узагальнюючих даних для приміток до фінансової звітності.

Щодо кожного первинного документа має бути складено оперограму на всі операції — від першої до останньої (здачі в архів) — за вищенаведеними в попередніх параграфах (підрозділах) даними.

Після складання індивідуальних графіків оформлюють зведений графік документопотоку по підприємству в цілому (додаток 8).

1.2. Економічна сутність та нормативно-правова база складання балансу

Уявлення про склад господарських засобів (майна) підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгалтерський баланс. У балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату.

Мета складання балансу — надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал [25, c. 85].

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів, є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю, а довгострокові зобов'язання дебіторів відображаються за їхньою теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи [36, c. 48].

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння даних фінансової звітності ця інформація структурується певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації. Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.

Структура та зміст балансу змінюються залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин суспільства.

Баланси класифікують за:

— джерелами складання;

— термінами складання;

— обсягами даних;

— змістом;

— формою.

За джерелами складання баланси поділяють на:

1) інвентарні — складаються на підставі повного опису інвентарю і є скороченим варіантом балансу;

2) книжкові — складаються на підставі запису в книгах без підтвердження інвентаризації, тому їх називають пробними, або попередніми;

3) генеральний — є синтезом інвентарного та книжкового балансів і складається за рік на підставі інвентаризаційного опису та попереднього балансу.

За термінами складання розрізняють баланси:

1) вступні — складаються на час створення підприємства;

2) операційні — складаються протягом року й відображають окремі аспекти діяльності підприємства;

3) ліквідаційні — складаються під час ліквідації підприємства.

Залежно від обсягів даних баланси поділяють на:

1) прості — баланси підприємств, які не мають структурних підрозділів або філій;

2) складні — баланси підприємств, що мають структурні підрозділи;

3) зведені — баланси підприємств, які мають філії.

За змістом розрізняють баланси:

1) сальдові — містять тільки залишки по рахунках і характеризують майновий стан господарства на певну дату;

2) оборотні — баланси, які, крім залишків по рахунках, містять обороти по дебету та кредиту цих рахунків;

3) результативні — баланси доходів і витрат або прибутків і збитків, які дають змогу визначити чистий прибуток або чистий збиток;

4) проміжні — баланси, що складаються на будь-яку дату залежно від потреби;

5) шахові — баланси, які, крім залишків по рахунках, містять кореспонденції по цих рахунках. Такі баланси доцільно складати лише на невеликих підприємствах, що використовують обмежену кількість бухгалтерських рахунків;

6) порівняльні — баланси, в яких порівнюються статті звітного балансу з відповідними статтями балансу за попередній період.

За формою баланси поділяються на:

1) повні;

2) скорочені.

Усі види балансів називають бухгалтерськими, оскільки їх складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Підприємства та організації складають місячну, квартальну і річну звітність, компонентом якої обов'язково є бухгалтерський баланс.

За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина — актив балансу, права — пасив балансу [52, c. 47].

Актив балансу — система показників, яка відображає склад і розміщення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Активи відображені в балансі як вартість майна та боргових прав, які має та які контролює підприємство.

Активи — економічні ресурси, контрольовані підприємством, які, як очікується, зроблять вигідними майбутні операції.

Вони дають певне уявлення про потенціал підприємства щодо здійснення майбутніх витрат [38, c. 46].

Пасив балансу — система показників, яка відображає джерела утворення та цільове призначення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Засоби фінансування називають зобов'язаннями і відображають у пасиві балансу.

Різниця активів і зобов'язань — це вартість власних засобів підприємства (власний капітал).

Однорідні види засобів і джерел їх утворення відображають у балансі окремим рядком, що має назву «стаття балансу».

Кожна стаття в балансі призначена для відображення певного елемента (групи однорідних елементів) господарських засобів. Статті згруповано в розділи. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до визнання та розкриття його статей, визначаються П(С)БО 2 «Баланс».

Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вартісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за різним групуванням: в активі — за видами, в пасиві — за джерелами. Для здійснення будь-якого виду діяльності підприємство має відповідні господарські засоби (будівлі, обладнання, матеріали, гроші та ін.). Засоби, що знаходяться на підприємстві, у процесі здійснення конкретного виду діяльності (господарської операції) весь час змінюються: збільшуються (засоби одержують, виробляють) або зменшуються (засоби витрачають, продають, відвантажують).

Господарська операція — дія або подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов'язань, у власному капіталі підприємства (джерелі господарських засобів). Усі господарські операції на підприємстві зумовлюють зміни в балансі. Існує чотири типи таких змін [22, c. 85].

Перший тип — зміни, що відбуваються всередині активу балансу (наприклад, передача матеріалів у виробництво). При цьому підсумок активу балансу не змінюється.

Другий тип — зміни, що відбуваються всередині пасиву балансу (наприклад, утримання податків із зарплати). При цьому підсумок пасиву балансу не змінюється.

Третій тип — відбувається збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела. Наприклад, одержані, але не оплачені матеріали від постачальників. Збільшилися засоби — збільшився й борг перед постачальниками. Отже, ця операція впливає на збільшення підсумків активу та пасиву на однакову величину.

Четвертий тип — відбувається зменшення господарських засобів, і на ту саму суму зменшується джерело. Наприклад, з рахунків у банку сплачують частину заборгованості за банківський кредит. Суму списують з рахунків у банку (стаття активу), і на та ж суму зменшується заборгованість за кредит (стаття пасиву). Отже, підсумки активу і пасиву балансу зменшуються на однакову величину.

Джерелом правової інформації є законодавство України.

Правова інформація  міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб’єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств. Нормативна інформація не може вступати в протиріччя з правовою інформацією. Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансових результатів є затверджені наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про доходи, витрати і прибуток, треба назвати національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, директиви ради Європейського Економічного Союзу, рекомендації науково-практичних конференцій тощо.

Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу і аудиту доходів від операційної діяльності підприємства. Основні оброблені джерела нормативної бази та напрямки їх використання в дипломній роботі представлені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Огляд нормативно-правової бази з питань обліку, аналізу і аудиту фінансової звітності підприємства

Продовження табл. 1.6

Продовження табл. 1.6

Продовження табл. 1.6

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше. Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є План рахунків. Головною метою Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності [33, c. 58].

1.3. Аналіз спеціальної літератури за темою дослідження

Крім нормативної бази, під час написання дипломної роботи були використані монографії, посібники та періодична література з питань методики складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства, характеристика яких наведена в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Огляд спеціальної літератури з питань методики складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства

Продовження табл. 1.7

Продовження табл. 1.7

Продовження табл. 1.7

Продовження табл. 1.7

Отже, ми розглянули достатньо нормативної бази та спеціальної літератури зі складання Балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства.

Розділ 2. Методика складання і представлення бухгалтерського балансу

2.1. Загальні вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність — це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [36, c. 47].

Поняття бухгалтерської звітності – більш широке за змістом, адже фінансова звітність — це всього лише її різновид. Часто виникає питання про те, що ж включається до складу іншої (нефінансової) бухгалтерської звітності. Сюди відносять ту звітність, яку прийнято називати неформальною, або управлінською. Вона теж ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але призначена не для зовнішніх, а для внутрішніх користувачів. Наприклад, звіт про структуру собівартості виготовленої продукції, підготовлений головним бухгалтером на прохання виробничого відділу є бухгалтерською, але не фінансовою звітністю.

Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена Законом. Закон встановлює перелік організацій, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації. Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення - забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в Законі визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, в сферу управління яких вони входять, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу, або органам, що уповноважені трудовим колективом, тобто раді трудового колективу, профспілковому комітету тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства.

Зміст фінансової звітності забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для: прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; оцінки забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень [41, c. 79].

Формування бухгалтерської і фінансової звітності підприємств має здійснюватися відповідно до принципових положень стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам: гарантувати об'єктивність і достовірність звітних даних; забезпечувати своєчасність даних; відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвентаризації майна і зобов'язань; забезпечувати єдність методики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо.

Фінансова звітність підприємства містить:

- баланс (форма № 1);

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про власний капітал (форма № 4);

- примітки до фінансової звітності (форма № 5).

Бухгалтерський баланс характеризує склад і обсяг активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства на певну дату. Зміст і форму бухгалтерського балансу встановлено положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

У звіті про фінансові результати міститься інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства (операційної, звичайної, надзвичайної) за звітний період. Загальні вимоги щодо розкриття статей звіту про фінансові результати визначено стандартом 3 "Звіт про фінансові результати".

У звіті про рух грошових коштів подають дані про рух грошових коштів (їх надходження і вибуття) протягом звітного періоду внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Зміст і форму звіту про рух грошових коштів визначено стандартом 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Звіт про власний капітал призначений для подання узагальненої за звітний рік інформації про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу, пайового капіталу (у кооперативних організаціях), додаткового, резервного несплаченого капіталу, а також нерозподіленого прибутку. Форму і зміст звіту про власний капітал визначено стандартом 5 "Звіт про власний капітал" [28, c. 47].

У примітках до фінансової звітності подають додаткову інформацію, розкриття якої дає більш повну й об'єктивну картину про фінансовий стан і результати діяльності підприємства відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (методи оцінювання запасів, нарахування амортизації тощо). Примітки до фінансової звітності подають за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України — типова форма фінансової звітності № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок заповнення встановлює Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Порядок складання консолідованої фінансової звітності регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність".

Форма та зміст фінансової звітності, принципи її підготовки, вимоги до визнання, оцінки та розкриття окремих її елементів та методологія їх обліку визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємству організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [32, c. 47].

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Суб'єкти підприємницької діяльності згідно з Законом повинні надавати різні види фінансової звітності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Річна фінансова звітність підприємства

Згідно зі ст. 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. При цьому існує таке поняття, як проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Квартальна звітність (вона є скороченою) складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають спрощену форму звітності – Баланс і Звіт про фінансові результати.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, в якій відображаються елементи звітності, та одиниця її виміру. Згідно з Законом бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться кожним підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються лише на даних бухгалтерського обліку. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу [36, c. 58].

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх у відповідні групи за економічними характеристиками. Виділяють п'ять груп елементів фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану в Балансі підприємства, а доходи і витрати пов'язані з оцінкою діяльності, відображеною в Звіті про фінансові результати.

Існує п'ять якісних характеристик фінансової звітності (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Якісні характеристики фінансової звітності

Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання наступних принципів її підготовки:

- обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повного висвітлення, який забезпечує інформацією, що дає можливість отримати правильне, повне та достовірне уявлення про майно, зобов'язання, власний капітал та прибуток (збиток) від господарської діяльності підприємства;

- автономності, який передбачає, що кожне підприємство є юридичною особою, відокремленою від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

- послідовності, який передбачає, що підприємство повинно дотримуватись обраної облікової політики, постійно користуватись одними й тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів;

- безперервності, згідно з яким оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі, що є передумовою для амортизації вартості його основного майна частинами, виникнення довгострокових зобов'язань та проведення оплати;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, який дозволяє визначити фінансовий результат звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;

- превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історичної (фактичної) собівартості, який визначає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- єдиного грошового вимірника, який дозволяє узагальнити всі господарські операції підприємства у його фінансовій звітності;

- періодичності, який передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

За періодичністю подання фінансову звітність поділяють на:

- річну звітність — звітність про результати діяльності підприємства за звітний рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності);

- проміжну звітність — звітність, що складається щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного року до останнього дня звітного періоду (баланс, звіт про фінансові результати) [25, c. 47].

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менший 12 місяців, але не більший, як 15 місяців.

Підприємство, що ліквідується, звітує за період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Перед складанням річної фінансової звітності неодмінно слід проводити інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства.

Підприємство зобов'язане подавати квартальну та річну фінансову звітність:

- органам, до сфери управління яких воно належить;

- трудовому колективу на його вимогу;

- власникам (засновникам) підприємства;

- органам виконавчої влади.

Датою подання фінансової звітності на підприємствах вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Квартальну фінансову звітність підприємства подають не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річну — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15-го квітня наступного за звітним року.

Кожну форму фінансової звітності підписують керівник і головний бухгалтер, а завіряють печаткою підприємства.

При поданні адресатам до форм фінансової звітності додають листа підприємства з інформацією про склад поданої звітності.

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності [27, c. 45].

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

Принципів оцінки статей звітності.

Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

Облікову політику підприємства.

Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).

Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

2.2. Оцінка та характеристика статей балансу

І розділ Активу Балансу "Необоротні активи".

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті наводиться окремо первинна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первинною вартістю і сумою зносу.

У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводиться окремо первинна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первинною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідним Положенням (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осів, яка не виникає в ході матеріального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базою оцінки.

У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

II розділ Активу Балансу "Оборотні активи".

У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається вартість: дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняку тварин.

У статті "Незавершене виробництво" показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги). У статті "Готова продукція" показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним вимогам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті "Товари" показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті "Дебіторська заборгованість за виданими авансами" показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті "Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів" показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" показується заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків [36, c. 22].

У статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати Балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, треба виключити зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Обороні активи".

III розділ Активу Балансу "Витрати майбутніх періодів" (статті відсутні).

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Для заповнення статей активу Балансу використовуються дані залишків за рахунками синтетичного обліку з обліку активів, зобов’язань і власного капіталу (дод. 7).

І розділ Пасиву Балансу "Власний капітал".

У статті "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість [31, c. 74].

У статті "Інший додатковий капітал" відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних та фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

II розділ Пасиву Балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів".

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

III розділ Пасиву Балансу "Довгострокові зобов'язання".

У статті "Довгострокові кредити банків" показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

У статті "Інші довгострокові фінансові зобов'язання" наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті "Відстрочені податкові зобов'язання" показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті "Інші довгострокові зобов'язання" показується сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу "Довгострокові зобов'язання".

IV розділ Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання".

У статті "Короткострокові кредити банків" відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті "Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів" показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У етапі "Поточні зобов'язання зі страхування" відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображається заборгованість підприємства його учасниками (засновниками), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталу.

У статті "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків" відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків. У статті "Інші поточні зобов'язання" відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов'язання".

V розділ Пасиву Балансу "Доходи майбутніх періодів" (статті відсутні).

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отриманні протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів [36, c. 78].

Заповнення статей пасиву балансу відбувається наступним чином (дод. 8).

2.3. Особливості організації складання балансу в умовах застосування комп’ютерної техніки та інформаційних технологій

У ПП „ККК” завдання обліку, аналізу і аудиту виконує програма 1С: Бухгалтерія.

До складу вхідної інформації, що використовується при складанні балансу відноситься:

інформаційна база на машинних носіях про необоротні активи;

інформаційна база на машинних носіях про оборотні активи;

інформаційна база на машинних носіях про витрати майбутніх періодів;

інформаційна база на машинних носіях про власний капітал;

інформаційна база на машинних носіях про забезпечення майбутніх витрат і платежів;

інформаційна база на машинних носіях про довгострокові зобов'язання;

інформаційна база на машинних носіях про поточні зобов'язання;

інформаційна база на машинних носіях про доходи майбутніх періодів.

Таблиця 2.3

Перелік і опис вхідних повідомлень

Таблиця 2.4

Перелік і опис структурних одиниць вхідних інформаційних повідомлень

При розрахунках всі обчислення виконуються з точністю до однієї копійки.

Бази даних з вихідною інформацією експортують до інших інформаційних систем підприємства, наприклад, для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таблиця 2.5

Перелік і опис вихідних повідомлень

Таблиця 2.6

Перелік та опис структурних одиниць вихідної інформації

Підсумок активу Балансу має дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу:

АБ = ЗБ + ВК,

де АБ – актив балансу; ЗБ – зобов’язання; ВК – класний капітал.

        Вхідні                          Введення           Формування           БД

          дані                               даних                облікових

                                                                            регістрів  

    Довідники

                     Запит                                                                      Обробка    

               за складовою                                                                 даних  

                 БАЛАНСУ  

                        Вибірка                     Відеограма           Машинограма

                          з   БД

Рис. 2.1. Алгоритм розв’язання задачі “Розрахунки балансу підприємства”

2.4. Міжнародна практика складання та подання балансу

Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів [39, c. 42].

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США - балансовий звіт, в Росії — бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом:

Актив = Капітал + Зобов'язання

Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга. В країнах, де немає законодавче закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства і встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку. Зупинимося на характеристиці структури балансу детальніше.

Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу у зарубіжних країнах є форма розташування активу та пасиву - вертикальна чи горизонтальна – та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватись. Так, в горизонтальній формі - актив ліворуч, пасив праворуч - баланс подається в Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Україні, Франції тощо. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а в останній час статті балансу записуються одна за одною. В Нідерландах законодавче закріплені дві форми балансу, які можуть використовуватись - або вертикальна, або горизонтальна.

Італійськими підприємствами баланс надається у звичайній горизонтальній формі - ліворуч "актив", праворуч - "пасив". Принцип групування статей - за їх економічним змістом, як і в Німеччині. В кінці балансу вказують всі позабалансові зобов'язання компанії - гарантії видані і отримані, доручення, договірні зобов'язання по майбутніх купівлях і продажах, майбутні виплати по лізингу тощо. Безумовно, це досить суттєва інформація, вона дає зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності можливість отримати більш реальне уявлення про фінансовий стан компанії і оцінити ризики, які можуть виникнути в майбутньому.

В Швейцарії взагалі не встановлена обов'язкова форма балансу, він може бути представлений в горизонтальній або вертикальній формі. Порядок класифікації не має значення: оборотні засоби і кредиторську заборгованість (до одного року) можна відображати до або після основних засобів і капіталу. Однак законом встановлена мінімально необхідна структура балансу. Так, відповідно до Кодексу зобов'язань, він повинен містити обов'язково чотири розділи: оборотні засоби, основні засоби, кредиторську заборгованість та капітал.

Принцип групування статей в балансі в різних країнах також неоднорідний. Так, в Італії і Німеччині статті групуються за економічним змістом. В деяких країнах групування здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, у Франції, Росії, Україні, Молдові, Німеччині та інших країнах, які використовують МСБО в якості національних стандартів, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності, в країнах англо-американської системи обліку, Естонії - в порядку її зменшення. Так, відповідно до вимог США основні компоненти балансового звіту групуються та викладаються в такому порядку:

активи - в порядку зменшення їх ліквідності;

зобов'язання - в порядку строків їх погашення. Чим ближче строк, тим раніше повинно бути показано зобов'язання;

власний капітал - в порядку його постійності, тобто першими показуються його різновиди, що найменшою мірою піддаються змінам.

У Великобританії "Закон про компанії" 1985 р. передбачає використання обох форм побудови балансу.

Відповідно до МСБО 1 "Подання фінансових звітів" кожному підприємству, базуючись на характері своєї діяльності, слід самостійно вирішувати: подавати чи не подавати поточні та непоточні активи й поточні та не поточні зобов'язання у вигляді окремої класифікації в балансі. Якщо підприємство вирішить не робити цієї класифікації, слід подавати всі активи та зобов'язання в порядку їх ліквідності [34, c. 89].

В Португалії кожний рядок балансу відповідає двох- або трьохзначному номеру рахунку бухгалтерського обліку. Узагальнення наведених даних (комбінування рахунків) можливе тільки при складанні звітності малих підприємств. Цифрові дані в балансі надаються у вигляді трьох колонок: первісна вартість активів, нарахована амортизація, залишкова вартість.

Як свідчать дослідження в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. Ті ж країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті.

Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус та дату складання. Підкреслимо, що дата складання звітності може бути будь-якою. Єдина вимога - постійність вибраної дати. В більшості країн це останній день звітного періоду.

Відповідно до МСБО не можна згортати активи та зобов'язання (крім випадків коли є на те законне право) та об'єднувати вагомі статті з іншими статтями.

МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (п. 66) зазначено, що основна частина балансу як мінімум повинна включати рядки, які відображають такі суми: основні засоби; нематеріальні активи; фінансові активи; інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі; грошові кошти та їх еквіваленти; запаси; торговельна та інша дебіторська заборгованість; торговельна та інша кредиторська заборгованість; податкові зобов'язання та активи згідно з вимогами МСБО 12 "Податки на прибуток"; забезпечення; непоточні зобов'язання, на які нараховуються відсотки; частка меншості; акціонерний капітал; випущений капітал та резерви.

Наведені рядки є широкими за своїм характером і згідно зі стандартом не повинні обмежуватися статтями, які підпадають під сферу застосування інших стандартів. Наприклад, рядок "Нематеріальні активи" включає гудвіл і активи, що виникають від витрат на розробки.

Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки додаються у балансі, якщо цього вимагає будь-який інший МСБО або якщо їх відображення необхідне для правдивого показу фінансового стану підприємства.

Судження щодо того, чи подавати окремо додаткові статті, ґрунтується на оцінці:

характеру і ліквідності активів та їх суттєвості, що, як правило, веде до окремого подання гудвілу та активів, що виникають від витрат на розробки монетарних і немонетарних активів, а також поточних активів;

їх функції у межах підприємства, що веде, наприклад, до окремого подання операційних та фінансових активів, запасів, дебіторської заборгованості, а також монетарних активів та їх еквівалентів;

сум, характеру та строків зобов'язань, що веде, наприклад, до окремого подання зобов'язань, на які нараховуються відсотки, а також забезпечень, поділених на поточні та непоточні (в разі доречності).

Стандарт вимагає, щоб підприємства розкривали в балансі (або у примітках до нього) подальшу підкласифікацію поданих рядків. Кожну статтю (якщо це доречно) слід поділяти на підкласи за їх характером, а також слід окремо розкривати суми дебіторської та кредиторської заборгованостей щодо материнського підприємства, споріднених дочірніх підприємств, асоційованих компаній та інших пов'язаних сторін.

Детальна інформація (яку подають у підкласах) у балансі або у примітках залежить від вимог конкретного МСБО, а також від розміру, характеру і функції задіяних сум. Розкриття інформації відрізняється для кожної статті, наприклад:

матеріальні активи класифікують за класами, як описано в МСБО 16 "Основні засоби";

дебіторську заборгованість аналізують за сумами дебіторської заборгованості від покупців, інших членів групи, дебіторської заборгованості взаємопов'язаних сторін, авансових платежів та за іншими сумами;

згідно з МСБО 2 "Запаси" запаси поділяють на такі підкласи: товари для перепродажу, основні та допоміжні матеріали для виробництва, незавершене виробництво та готова продукція;

забезпечення аналізують для окремого відображення забезпечень витрат на виплати працівникам та на будь-які інші статті, класифіковані відповідно до операцій підприємства;

власний капітал та резерви аналізують для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премії за акціями та резервів.

Відповідно до 4-тої Директиви ЄС розроблені загальні схеми подання балансу.

Основні відмінності щодо відображення в обліку подій, які сталися після дати складання балансу наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Основні відмінності щодо відображення подій, які відбулися після складання балансового звіту

За міжнародними стандартами визначення, коли підприємству слід коригувати фінансові звіти відносно подій після дати балансу та зміст інформації, яку слід надавати про дату, коли фінансові звіти затверджені до випуску, та про події після дати балансу, регулюється МСБО 10 "Події після дати балансу". Даний стандарт вимагає, щоб підприємство не складало фінансові звіти на безперервній основі, якщо події після дати балансу свідчать про неприйнятність припущення про безперервність. Так, зокрема, в стандарті зазначено, що події після дати балансу – це сприятливі чи несприятливі події, які відбуваються від дати балансу до дати затвердження фінансових звітів до випуску. Можна ідентифікувати два типи подій:

події, які свідчать про умови, що існували на дату балансу (події, які коригують після дати балансу);

події, які свідчать про умови, що виникли після дати балансу (події, які не коригують після дати балансу).

Підприємству не слід коригувати суми, визнані в його фінансових звітах для відображення подій, які не коригують після дати балансу.

Підприємству слід розкривати інформацію про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження. Якщо власники підприємства або інші особи мають повноваження вносити зміни до фінансових звітів після випуску, підприємству слід розкривати інформацію про цей факт.

Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, підприємству слід оновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нової інформації [47, c. 39].

У разі, коли події, які не коригують після дати балансу, настільки важливі, що нерозкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати рішення, підприємству слід розкривати таку інформацію про кожну значну категорію подій, які не коригують після дати балансу: характер події; оцінка її фінансового впливу або констатація, що така оцінка не можлива.

Розділ 3. Економічний аналіз фінансового стану підприємства

3.1. Методичні прийоми економічного аналізу фінансового стану підприємства

Комплексний аналіз являє собою сукупність заходів, спрямованих на збір, консолідацію, узагальнення та обробку вхідної фінансової інформації, з метою ідентифікації економічного потенціалу об’єкта аналізу, а також форма подання результатів такої ідентифікації [55, c. 69].

Комплексний економічний аналіз використовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного характеру, менеджерами підприємства – для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Такий аналіз є складовою інструментарію антикризового управління. Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:

залучення фінансових ресурсів;

оцінка надійності партнерів;

оптимізація фінансової діяльності підприємства;

комплексне фінансове оздоровлення суб’єкта господарювання.

Загалом, комплексна оцінка фінансових результатів діяльності підприємства передбачає визначення економічного потенціалу ПП „ККК” та забезпечення ідентифікації його місця в економічному середовищі. Оцінка фінансових результатів діяльності ПП „ККК” створює необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань бізнесу, напрямків розвитку, тощо (рис. 3.1).

Метод аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є системним комплексним вивченням, вимірюванням і узагальненням впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Рис. 3.1. Структурна модель комплексного економічного аналізу

Однією з характерних рис метода економічного аналізу фінансової діяльності є необхідність постійних порівнянь, оскільки всі явища і процеси розглядаються у постійному русі, зміні, розвитку. Порівняння дуже широко застосовуються у аналізі фінансової діяльності та її результатів. Фактичні результати діяльності порівнюються з результатами минулих років, досягненнями інших підприємств, плановими показниками, середньо галузевими тощо.

Матеріалістична діалектика вчить, що кожний процес, кожне явище потрібно розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси витікає необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, кожного процесу. Це також одна з характерних рис аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Використання діалектичного методу у аналізі означає, що вивчення господарської діяльності підприємств повинно здійснюватися з урахуванням усіх взаємозв’язків. Жодне явище не можна правильно зрозуміти, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Отже, щоб зрозуміти і правильно оцінити те чи інше економічне явище, необхідно вивчити усі взаємозв’язки і взаємозалежності з іншими явищами. Це одна з методологічних рис метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Вивчення і вимірювання причинних зв’язків у аналізі можна здійснити методом індукції та дедукції. Спосіб дослідження причинних зв’язків за допомогою логічної індукції полягає в тому, що дослідження проводиться від конкретного до загального, від вивчення окремих фактів до узагальнень, від причин до результатів. Дедукція – це такий спосіб, коли дослідження здійснюються від загальних фактів до конкретних, від результатів до причин. Індуктивний метод у аналізі застосовується у поєднанні та єдності з дедуктивним [33, c. 59].

Деталізація (виділення складових частин) тих чи інших явищ проводиться в тій мірі, яка практично необхідна для з’ясування найбільш суттєвого і головного в досліджуваному об’єкті. Вона залежить від об’єкту і мети аналізу. Це складне завдання у економічному аналізі фінансових результатів діяльності підприємства, що потребує від аналітика конкретних знань суті економічних показників, а також факторів і причин, які визначають їх розвиток.

Систематизація елементів здійснюється на основі вивчення їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємозалежності та співпідпорядкованості. Це дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об’єкта (системи), визначити його головні компоненти, функції, співпідпорядкованість елементів системи, розкрити логіко-методологічну систему аналізу, яка відповідає внутрішнім зв’язкам досліджуваних показників.

Узагальнення (синтез) є дуже відповідальним елементом у економічному аналізу. При узагальненні результатів аналізу необхідно з усієї множини досліджуваних факторів відокремити типові від випадкових, виділити головні та вирішальні, від яких залежать результати діяльності.

Системний підхід дозволяє глибше вивчити об’єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв’язки між окремими частинами цього об’єкта. Головні особливості системного підходу – динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв’язок елементів системи, комплексність, цілісність, співпідпорядкованість, виділення провідної ланки. Системний підхід в економічному аналізі дозволяє розробити науково обґрунтовані варіанти вирішення господарських завдань, визначити ефективність цих варіантів, що дає підстави для вибору найдоцільніших управлінських рішень.

Використання метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Під методикою розуміють сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином підпорядковані досягненню мети аналізу.

3.2. Оцінка фінансового стану згідно показників балансу

Фінансові ресурси ПП „ККК” – це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу, і використовуються в статутних цілях підприємств.

Основним нормативним документом, який регулює формування статутного фонду товариства є Господарський кодекс України. В ньому зазначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел майна ПП „ККК” здійснюється за даними пасиву балансу.

Оцінка динаміки та структури капіталу (фінансових ресурсів) ПП „ККК” наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз динаміки пасивів підприємства ПП „ККК” за 2005-2007 рр.