Інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів

 

Укоопспілка

Львівська комерційна академія

Інститут економіки та фінансів

 

Кафедра фінансів та кредиту

 

 

Реферат на тему:

 

« Інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів »

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 561 групи

Смага І. С.

Перевірив:

Черкасова С. В.

Львів 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………3

1.Основи інвестиційної  діяльності комерційних банків………………4

2.Інвестиційна діяльність  комерційних банків від свого  імені……….7

3.Інвестиційна діяльність  комерційних банків за дорученням  клієнта..11

Висновок…………………………………………………………………..14

Список використаних джерел……………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У механізмі функціонування кредитної системи держави велика роль належить комерційних банків. Вони багатофункціональні організаціями, що діють у різних секторах ринку позичкового капіталу. Банки акумулюють основна частка ресурсів надають своїх клієнтів повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, прийом депозитів, розрахункове обслуговування, купівлю-продаж і збереження цінних паперів, іноземної валюти, і ін.

Підвищення економічної ролі комерційних банків час виявляється у розширенні сфери своєї діяльності та розвитку нових видів фінансових послуг.

Розміщення мобілізованих ресурсів банки з метою отримання прибутку і забезпечення ліквідності визначає утримання її активних операцій.

Активні операції банків можна розділити на виборах 4 групи:

-учетно-ссудние, у яких формується кредитний портфель банку;

- інвестиційні, створюють основу на формування інвестиційного портфеля;

- касові і розрахункові, є однією з видів послуг, які надають банком своїх клієнтів;

- інші.

Інвестиції – вкладення ресурсів банку цінні папери інші фінансові активи (іноземної валюти, дорогоцінні метали), і навіть пайова участь у спільної господарську діяльність.

 

 

1. ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Під інвестиційною діяльністю банку на ринку цінних паперів розуміють його діяльність по вкладенню коштів в цінні папери від свого імені, за своєю ініціативою і за свій рахунок з метою отримання прямих і непрямих доходів. Прямі доходи від вкладень в цінні папери банк отримує у формі дивідендів, відсотків або прибутку від перепродажу. Непрямі доходи утворюються за рахунок розширення частки ринку,контрольованої банком, через дочірні і залежні товариства в посилення їх впливу на клієнтів шляхом участі в корпоративному управлінні на основі володіння пакетом їх акцій.

 Об'єктами банківських інвестицій виступають найрізноманітніші цінні папери. У російської банківської практиці в залежності від інвестиційних інструментів, що використовуються для формування власного портфеля, з метою обліку та відображення в балансі розрізняють вкладення в: боргові зобов'язання; акції.

 В даний час банківський портфель боргових зобов'язань формується, як правило, на основі державних облігацій, субфедеральних і муніципальних облігацій, облігацій корпорацій. Для кожного з цих видів цінних паперів характерні свої особливості і ризики.

 До федеральним облігаціях належать державні короткострокові облігації (ДКО), облігації федеральної позики (ОФЗ), облігації державної ощадної позики (ОГСЗ), облігації зовнішнього державного валютного позики (ОВГВЗ).

Субфедеральні облігації - Цінні папери суб'єктів РФ. Вони мають статус державних, на них поширюються пільги під податку на прибуток.

При аналізі вкладень банку в акції слід розрізняти прямі і портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції приймають форму вкладень в акції в тому випадку, коли банк набуває (або залишає за собою) контрольний пакет акцій тієї чи іншої компанії, в управлінні якій він бере безпосередню участь, реалізуючи право голосу з належним йому акціям.

 Портфельні інвестиції  в акції здійснюються у формі створення портфелів акцій різних емітентів,керованих як єдине ціле. Мета таких інвестицій банків - одержання прибутку на основі диверсифікації вкладень.

Портфель акцій є складовою частиною інвестиційного портфеля банку, під яким розуміється набір цінних паперів, придбаних з метою отримання по них інвестиційного доходу, а також у розрахунку на можливість зростання їх курсової вартості в тривалій перспективі. Крім інвестиційного портфеля банки формують і торговий портфель цінних паперів для отримання доходу від їх реалізації (перепродажу) протягом 180календарних днів (це і акції, і різні боргові зобов'язання як котирувані).

 Інвестиційний портфель цінних паперів забезпечує банку прибутковість, а торговий - ліквідність. Банки самостійно визначають порядок формування торговельного та інвестиційного портфелів і розкривають його в таких внутрішніх документах, як Інвестиційна політика банку та Облікова політика банку.

 Найважливішою складовою інвестиційної діяльності банку є управління власним портфелем цінних паперів таким чином, щоб забезпечити собі створення резерву ліквідності,об'єктів застави для отримання короткострокових позичок, можливості брати участь у управлінні підприємствами (компаніями) і одержання прибутку. В процесі управління портфелем можна виділити два рівні: стратегічний та оперативний. На першому на основі макроекономічних прогнозів та з урахуванням експертних оцінок встановлюються основні орієнтири для інвестування: ліміти по ризиках,обмеження по структурі портфеля, плани прибутковості, терміновості портфеля та на другому рівні, виходячи з встановлених обмежень та лімітів, здійснюється поточне управління портфелем цінних паперів згідно складної економічної кон'юнктурі.

 Діяльність банків  як інвесторів припускає проведення операцій з купівлі та продажу цінних паперів;розміщення кредитів під заставу придбаних цінних паперів; операції з реалізації банком інвестором прав, засвідчених придбаними цінними паперами: одержання відсотків, дивідендів та сум, належних у погашення цінних паперів; участь в управлінні акціонерним товариством-емітентом; участь у процедурі банкрутства в якості кредитора або акціонера; отримання належної частки майна в разі ліквідації товариства.

 У рамках інвестиційної діяльності банки здійснюють операції з похідними інструментами(Ф'ючерсними і форвардними контрактами, опціонами), які поділяються на спекулятивні та хеджинговані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.ІНВЕСТИЦІЙНА  ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ  ВІД СВОГО ІМЕНІ

 Традиційні банківські операції, пов'язані з обслуговуванням ринку цінних паперів, містять у собі:надання кредитів на придбання цінних паперів та під заставу цінних паперів;надання банківських гарантій за випусками облігацій та інших цінних паперів(Наприклад житлових сертифікатів); виконання функцій платіжних агентів емітентів, ведення рахунків учасників ринку цінних паперів та здійснення грошових розрахунків за підсумками операцій на ринку цінних паперів.

 Організаційна структура українських банків в частині операцій з цінними паперами заснована на принципі поділу функцій з обслуговування різних видів діяльності на ринку цінних паперів між самостійними підрозділами.

 У банках, активно працюють на цьому ринку, створюються такі самостійні підрозділи, як служба дилінгу (dealing), управління продаж (saling), казначейство (treasury).

 Казначейство зазвичай включає в себе два відділи: відділ власних операцій, керуючий банківським портфелем, і відділ внутрішньобанківських трансфертів, що здійснює перерозподіл коштів між філіями та іншими підрозділами банку,які проводять активні операції.

 Управління продажу виконує брокерські функції, воно безпосередньо працює з великими клієнтами,приймаючи і оформляючи заявки на купівлю-продаж цінних паперів.

 Служба дилінгу укладає угоди на біржовому і позабіржовому ринках, виконуючи заявки, отримані від казначейства та управління продажів, а також проводить власні арбітражні угоди.

 Дилерської діяльністю визнається укладання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін їх покупки і (або) продажу. Дилерська діяльність кредитних організацій пов'язана з біржовим ринком цінних паперів,який включає в себе: організаційний ринок цінних паперів (ОРЦБ), тобто ринок державних (ГКО, ОФЗ), муніципальних і суб'єктів РФ цінних паперів, а також акцій «блакитні фішки», які звертаються в системі валютних бірж (ММВБ, СПбВБ).

 Кредитні організації  для набуття статусу дилера і здійснення дилерської діяльності повинні володіти одночасно ліцензіями професійного учасника ринку цінних паперів в області дилерської і брокерської діяльності, а часто і з депозитарної діяльності, а також відповідати вимогам торгової і розрахункової систем відповідного сегмента біржового ринку (ОРЦБ або РТС). Звідси випливає, що дилерами на ринку цінних паперів може бути визначений обмежене коло банків.

 Інші ж банки, не ввійшли в їхнє число, можуть здійснювати інвестиційні операції для себе і своїх клієнтів через ці банки-дилери на підставі договору-доручення, виступаючи довірителями (комітентами).

 Банк-дилер, діючи як інвестор, тобто здійснюючи інвестиційні операції для себе (від свого імені таза свій рахунок), при оголошенні в засоби масової інформації про аукціон певних цінних паперів (при їх первинному розміщенні) може у встановлені терміни подати в торговельну систему (на ММВБ або РТС) заявки на їх покупку,перерахувавши відповідну суму в розрахункову систему біржі. Заявки на укладення угод подаються в електронному вигляді і бувають двох видів: конкурентні і неконкурентні. У конкурентній заявці (реченні) вказується ціна, за якої заявник готовий купити цінні папери та їх кількість. У не конкурентномреченні вказується кількість цінних паперів, яке покупець готовий придбати на аукціоні за середньозваженою ціною.

 Спочатку задовольняються конкурентні заявки за ціною, яка дорівнює або перевищує ціну відсікання, а потім вже в межах заздалегідь установленого ліміту виконуються неконкурентні заявки. Для участі у вторинних торгах з купівлі-продажу вже перебувають в обігу цінних паперів в дні торгових сесій банк-дилер виставляє свої заявки в торговельну систему із зазначенням їх спрямованості (купівля або продаж). Кожному учаснику торгів до їх початку встановлюються грошові позиції і позиції з цінних паперів. Грошові позиції визначаються на основі даних про суму грошових коштів, зарезервованих учасником на відповідному рахунку в розрахунковій системі біржі. Позиції з цінних паперів встановлюються виходячи з кількості цінних паперів, за депонованих учасником на відповідних рахунках ДЕПО в уповноваженому депозитарії. Надалі в ході торгів це дозволяє забезпечити контроль достатності забезпечення для дотримання основного принципу біржових торгів - «поставка проти платежу», а отже, уберегти банків-учасників фондового ринку та їх клієнтів від ризику втрати грошових коштів і цінних паперів.

 Укладення угоди в системі вторинних торгів відбувається автоматично при збігу наступних умов двох протилежної спрямованості заявок: найменування цінних паперів,кількість цінних паперів, ціна за один цінний папір, ставка фіксованого відшкодування, код розрахунків по угоді (ТО, ВО - BЗO). При іншому варіанті виконання заявки здійснюється в залежності від її виду: лімітована вона або ринкова. Лімітована заявка вказує на згоду купити певну кількість цінних паперів (або лотів) за ціною не вище зазначеної у ній або продати за ціною не нижче зазначеної у такій заявці мінімальної ціни продажу. Ринкова заявка висловлює згоду купити або продати певну кількість цінних паперів (або лотів) за кращими цінами або за курсом електронного фіксингу.

 Документом,підтверджуючим  подачу банком - членом фондової  секції біржі заявки на укладення угоди, є виписка з протоколу торгів, в якій відображаються всі заявки, подані банком - членом секції протягом торгового дня. Документом, що підтверджує укладення банком - членом фондової секції біржі угоди, є натиску з реєстру, в якій відбиваються всі операції,укладені членом секції протягом торгового дня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ІНВЕСТИЦІЙНА  ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЗА ДОРУЧЕННЯМ КЛІЄНТА

 Брокерської діяльністю є вчинення цивільно-правових угод з цінними паперами в якості повіреного або комісіонера, що діє на підставі договору доручення або комісії, а також доручення на здійснення таких угод при відсутності вказівок на повноваження повіреного або комісіонера в договорі.

 За договором доручення брокер (повірений) за винагороду здійснює операції купівлі-продажу цінних паперів від імені та за рахунок клієнта (довірителя). У рамках договору комісії зазначені угоди брокер (комісіонер) здійснює за рахунок клієнта (комітента), але від свого імені.

 Банки як брокери здійснюють для своїх клієнтів-інвесторів на ринку цінних паперів наступні операції (угоди):

- покупку цінних паперів  на аукціонах і вторинних торгах;

- продаж цінних паперів  на вторинних торгах;

- довірче управління портфелями цінних паперів.

 Умовами такої роботи інвесторів з банком-брокером є укладення між ними відповідного договору, а також оформлення ряду інших документів, у тому числі необхідних для відкриття клієнтові рахунку ДЕПО на біржі. Всі угоди, укладені банком-брокером з клієнтом-інвестором здійснюються тільки на підставі його доручення. Доручення клієнтів можуть бути оформлені різним чином: у вигляді заявки за встановленою формі, повідомлення в електронній формі, факсимільного документа та у більшості випадків використовуються іменні заявки. Якщо це доручення дається на купівлю цінних паперів, то воно має супроводжуватися перекладом грошових коштів інвестором на окремий рахунок у банку, а якщо на продаж цінних паперів, то в заявці має бути вказаний рахунок клієнта, на який банк зобов'язаний перерахувати йому належні (за мінусом комісійних) кошти. Брокери повинні регулярно надавати клієнтам звітність за результатами угод з цінними паперами, а також за операціями з використанням коштів клієнтів за звітний період(Місяць).

 Операції по довірчому управлінню є новими для нашої банківської практики. Вданий час здійснення російськими банками операцій з довірчого управлінню регламентується Інструкцією Центрального банку РФ від 2 липня 1997№ 62, розробленої на основі ст. 53 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про Центральному банку », ст. 5 та 6 Закону «Про банки і банківську діяльності », ст. 5 ст. 2 Закону «Про ринок цінних паперів». У цих операціях беруть участь засновники довірчого управління, довірчий керуючий,вигодо набувач.