Національний банк та грошово-кредитна політика України

Визначення норм обов’язкових резервів — досить сильний інструмент грошово-кредитної політики. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кре­дитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей
в обігу. Часті зміни норм обов’язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов’язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний.

Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви ко-
мерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.

НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов’язковій купівлі-продажу державних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку поляга­ють у змінах обсягів купівлі та продажу НБУ цінних паперів: каз­начейських зобов’язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів.

За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

Політика підтримання курсу національної валюти охоплює операції НБУ з управління валютними резервами держави. НБУ забезпечує управління валютними резервами, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютних ринках із метою підтримання курсу національної валюти відносно іноземних валют і впливу на загальний попит і пропозицію грошей у державі.

Якщо на валютному ринку попит на іноземну валюту, яка є базовою для визначення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, це може призвести до падіння курсу національної валюти, її девальвації. Щоб цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву (якщо це є доцільним на даний час), урівноважуючи попит із пропозицією і відповідно підтримуючи курс національної валюти. Під час продажу частини валютного резерву виникає така сама ситуація з грошовою масою в обігу, як і у разі продажу цінних паперів, тобто вона скорочується, а при купівлі НБУ іноземної валюти відбувається емісія грошей і відповідно збільшення обсягу грошової маси в обігу.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується НБУ через:

— реєстрацію імпорту та експорту капіталу;

— установлення максимальних та мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках;

— установлення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов’язкового безпроцентного вкладення певної частини від суми цих боргових зобов’язань в уповноважених банках України.[15, 254-257]

Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають завдання та показники діяльності Національного банку України для досягнення цілей забезпечення стабільності грошової одиниці.

Пріоритетом грошово-кредитної політики, що випливає з основної функції Національного банку, є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 році до рівня 5% і подальшого утримання в межах 3-5%. Досягнення стабільності грошової одиниці є головним підґрунтям реалізації стратегічних цілей економічного розвитку країни – відновлення економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної стійкої відкритої й конкурентоспроможної економіки та підвищення добробуту населення.

Особлива увага приділяється підтриманню загальної фінансової стабільності за рахунок укріплення довіри до банківської системи шляхом підтримання достатнього рівня її ліквідності, стримування зростання зовнішнього боргу, адекватної пруденційної політики. Головні акценти у посиленні стійкості фінансової системи будуть перенесені в площину запобігання накопиченню ризиків і передумов, які призвели до фінансової кризи у 2008 - 2009 роках. Зокрема посилюватимуться вимоги до капіталу, фінансового стану банків та оцінки ризиків у їх діяльності. Уживатимуться заходи щодо удосконалення правил проведення банківських операцій та розбудови механізмів роботи з проблемними активами.

Виконання Основних засад грошово-кредитної політики на 2010 рік відбувається в умовах посткризового відновлення економіки та створення надійної бази для економічного зростання в середньостроковій перспективі. Спад виробництва, який супроводжував кризові процеси,  припинився, стабілізувалася ситуація на валютному ринку, знизилися темпи інфляції, відновлюється довіра до банківської системи.[13, 55-58]

Приріст реального ВВП у IІІ кварталі 2010 р. порівняно з відповідним кварталом минулого року становив 3,5%. Виробництво промислової продукції у січні-жовтні збільшилося на 10,7%, що обумовлено, в першу чергу, зростанням виробництва у експортоорієнтованих галузях. Покращилися фінансові результати підприємств, що знайшло відображення у зростанні прибутків підприємств та зменшенні їх збитків. Реальна заробітна плата у січні-жовтні 2010 р. зросла на 9,9%, стабілізувалася ситуація на ринку праці. Обсяги роздрібного товарообороту за цей період зросли на 5,8%.

Скоординовані дії Національного банку та Уряду щодо підтримання стабільності на валютному ринку, забезпечення необхідного рівня ліквідності банківської системи та відновлення довіри до неї дозволили суттєво знизити споживчу інфляцію (до рівня менше 10%). Завдяки цьому економія доходів населення в реальному вимірі оцінюється у 28 млрд. грн., реальний приріст депозитів збільшився на 12 млрд. грн., а процентні ставки за кредитами в національній валюті знизилися з початку року з 19,6% до 13,4%, та депозитами в національній валюті - з 14,1 до 8,0% відповідно. Позитивним наслідком нижчої інфляції, ніж очікувалося на початку року, також стало поліпшення конкурентоспроможності (відносне укріплення РЕОК було на 3 в.п. менше), що сприяло скороченню негативного сальдо поточного рахунку та заощадженню валютних резервів. За результатами 10 місяців 2010 р. зведений платіжний баланс виконано із профіцитом у розмірі 5,9 млрд. дол. США, порівняно із дефіцитом 12,9 млрд. дол. за аналогічний період попереднього року. Попри збереження тенденцій до утримання балансу торгівлі послугами на позитивному рівні спостерігається погіршення стану рахунку поточних операцій, від’ємне сальдо якого у січні-жовтні 2010 р. становило 1809 млн. дол. США. Це зумовлено більш прискореним зростанням імпорту (переважно енергоносіїв), ніж експорту. [14]

Грошово-кредитна політика у 2010 році спрямовувалася на  стабілізацію функціонування валютного ринку, зниження інфляційного тиску, посилення кредитної підтримки банками процесів відновлення економічного зростання та забезпечення стійкості фінансової системи країни.

З метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку та створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки тричі знижувалася облікова ставка, яка є базовою щодо інших процентних ставок. Відповідним чином коригувалися і ставки за активними та пасивними операціями центрального банку. За результатами 11 місяців обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 7,4%, в т.ч. у національній валюті на 13,6%. При цьому попит на кредити з боку юридичних осіб об’єктивно стримувався появою інших джерел формування їх обігових коштів внаслідок суттєвого покращення фінансового стану підприємств та випуску державних облігацій для відшкодування прострочених сум податку на додану вартість, які активно торгуються на ринку і можуть бути реалізовані для отримання ліквідних коштів.

Розділ 3. Перспективи розвитку грошово-кредитної політики України.

Прогноз розвитку економіки країни у 2011 році враховує світові тенденції, які характеризуються ознаками подальшого виходу з кризи із відповідним зростанням попиту, посиленням дисципліни трансакцій і фінансової діяльності, підвищенням ролі держави в управлінні економікою. Очікується поступове відновлення попиту на продукцію та послуги українського виробництва на зовнішніх ринках, активізація діяльності зовнішніх інвесторів. Збільшення притоку іноземного капіталу в країну відбуватиметься як за рахунок реалізації проектів, спрямованих на підготовку та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року, так і шляхом здійснення приватизаційної програми. Посилення внутрішньої фінансової дисципліни на всіх рівнях сприятиме скороченню припливу короткострокового спекулятивного капіталу, що зменшуватиме ризики кризового рецидиву.

Основними характеристиками відновлювальних процесів в економіці країни мають стати: збільшення попиту на гроші; зростання обсягів виробництва товарів та послуг, що формуватимуть пропозицію на внутрішньому ринку; покращання фінансового стану підприємств; зростання інноваційної складової; підвищення ділової активності населення; активізація кредитування банківською системою реального сектору економіки; проведення в бюджетній сфері політики, спрямованої на підтримання реального сектору економіки на фоні виважених дій щодо підвищення соціальних стандартів; посилення позитивної ролі держави в управлінні економічними процесами. Очікується, що зростання реального ВВП у 2011 році становитиме 4,5%.  Прогнозується певне збільшення чисельності зайнятого населення в економіці (до 20,6 – 20,4 млн. осіб) та зниження рівня безробіття (до 7,6 – 8,1 %%), а також зростання реальної заробітної плати на 4%.[8, 15]

У 2011 році від’ємне сальдо поточного рахунку компенсуватиметься припливом капіталу за фінансовим рахунком, що обумовлюватиме майже нульове зведене сальдо платіжного балансу. Від’ємне сальдо поточного рахунку в 2011 р. зросте до 3,9 млрд. дол. США (в 2010 р. – 2,8 млрд. дол.) внаслідок подальшого відновлення  внутрішнього попиту, як споживчого, так і інвестиційного. На фізичні обсяги експорту та імпорту впливатимуть менші, ніж у 2010 році темпи відновлення світової економіки, а також певне укріплення реального обмінного курсу гривні. Експорт у реальному обчисленні має збільшитися на 6,6%, імпорт – на 7,2%, при цьому ціни на товари, що експортуються та імпортуються, зростуть в середньому на 5,5%.

Ціни внутрішнього ринку формуватимуться під впливом тенденцій, які були характерними і для процесів посткризового відновлення у період 1999-2000 років. В першу чергу, головним фактором загальної цінової ситуації буде більш стримана, ніж у два попередні роки, динаміка цін на імпортовані енергоносії, яка через ціни виробників впливатиме і на ціни споживчого ринку. Втім, необхідність компенсації втрат доходів на фоні збереження значного рівня монополізації у визначальних для економіки галузях обумовлюватиме достатньо високі темпи зростання цін виробників промислової продукції (11,3%). Мінімізація негативних коливань обмінного курсу уповільнюватиме динаміку внутрішніх цін. Відтак, неабияке значення матиме стабілізаційний потенціал міжнародних резервів та товарне насичення національного ринку.

Пріоритетною метою грошово-кредитної політики у 2011 році є сприяння зниженню темпів зростання споживчих цін до рівня 8,9%. В цьому сенсі стримана монетарна політика унеможливлюватиме різкі сплески прискорення споживчих цін, а позитивні перспективи розвитку сільського господарства та характерне для посткризового відновлення посилення внутрішньої ділової активності суб’єктів господарювання забезпечуватимуть достатню насиченість споживчого ринку і помірні темпи зростання цін у найбільш вагомому його сегменті – продовольчих товарів.

Відповідно до прогнозних умов функціонування економіки України розрахунки грошової програми на 2011 рік здійснені виходячи з показників попиту на гроші, відповідних цінових орієнтирів, динаміки ВВП, платіжного балансу. Темпи уповільнення швидкості обігу грошей можуть становити 5%. Забезпечення необхідного обсягу грошової пропозиції відбуватиметься в результаті відновлення тенденції до зростання рівня мультиплікації – значення грошового мультиплікатора оцінюється на рівні близько 2,8 на кінець року. Зазначене дає підстави прогнозувати зростання обсягу монетарної бази на рівні 114-118% до початку року. Виважене регулювання обсягу монетарної бази дасть змогу вчасно реагувати на монетарні ризики для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Проміжними орієнтирами проведення грошово-кредитної політики виступатимуть монетарні критерії ефективності й індикативні цілі, передбачені програмою “Стенд-бай” (підтримується Міжнародним валютним фондом), які встановлюватимуться під час здійснення її регулярних переглядів.

В межах повноважень та відповідальності Національного банку одним з головних акцентів у грошово-кредитній політиці у 2011 році буде сприяння відновленню інвестиційного зростання, яке є неможливим без активної участі банків у кредитуванні капітальних вкладень суб’єктів господарювання, що потребує вжиття заходів в напрямку концентрації банківського капіталу, в тому числі шляхом прийняття відповідних законодавчих рішень. Стимулювання процесів кредитування реального сектору економіки відбуватиметься за рахунок здійснюваної процентної політики, виважених заходів щодо управління поточним рівнем ліквідності, створення інструментів, які дозволятимуть трансформувати кошти в іноземній валюті, залучені банками, в довгострокові ресурси в національній валюті, а також застосування спільних дій з Урядом стосовно підвищення надійності інвестиційних проектів, підвищення гарантій та зниження ризиків кредитування. Відновити стійкий кредитний процес  у реальному секторі неможливо лише монетарними методами, тому діяльність Уряду у зазначеному напрямку має концентруватися на проведенні інституційних та структурних реформ, спрямованих на сприяння детінізації економіки, розвиток внутрішнього ринку, малого та середнього бізнесу.[13, 13]