Грошові агрегати як характеристика грошової маси

Зміст

 

Вступ          3

Розділ 1. «Загальна характеристика грошової маси»   4

Розділ 2. «Регулювання грошової маси»     5

Розділ 2. «Грошові агрегати»       8

Висновок          12

Використана література        13

 

 

 

 

Вступ

 

Розвиток в Україні  ринкових відносин спричинив перебудову кредитно-грошових відносин. Це насамперед стосується розвитку грошової системи  і грошового обігу, кредитної  та валютної систем.

Економіка України пройшла  всі етапи реформування грошової системи, послідовного переходу до постійної  грошової одиниці – гривні.

Розроблена досить ефективна  грошова система: державна система  регулювання грошового обігу, інфляції. Вдається уникнути емісії грошей і  збалансувати грошову і товарну  масу.

Корінним змінам піддалася  кредитна система, що тісно пов'язана  з формуванням банківської системи. В даний час в Україні використовуються всі основні форми кредитів, розширені  права комерційних банків у здійсненні комерційної діяльності.

Однією з передумов  фінансової стабільності в країні є  збалансованість попиту та пропозиції на гроші, тобто відповідність обсягу грошової маси потребам економіки. Аналітичне дослідження на основі кількісних показників грошового обігу, грошової маси дає  можливість, по-перше, проаналізувати попит та пропозицію на гроші, оцінити  їх збалансованість і викрити  можливі диспропорції; по-друге, виявити  недоліки монетарної політики держави, яку вона застосовує для забезпечення зростання грошової маси з урахуванням  динаміки ВВП, ефективності виробництва  й зайнятості.

Регулювання грошового обігу  повинно відбуватися на основі принципу мінімізації впливу негативних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що вимагає від науки теоретичної  та практичної підтримки прийняття  відповідних управлінських рішень.  

Розділ 1. «Загальна  характеристика грошової маси»

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану  грошового обороту та ринкової кон'юнктури  в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо  впливає на інтенсивність обороту  грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а  значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики.

Грошова маса – це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей. З розвитком форм товарного  обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошової маси зазнали значних змін. На початку XX століття при золотому обігу структура  грошової маси була в розвину тих  країнах наступною: золоті монети складали 40%, банкноти та інші кредитні гроші  – 50%, і залишки на рахунках кредитних  установ – 10%; напередодні Першої світової війни – відповідно 15, 22 і 67%. Вилучення золотих грошей спочатку з внутрішнього обігу, а надалі із зовнішнього внесло якісні зміни  в структуру грошової маси. Повноцінні гроші (золоті) повністю зникли з обігу, домінуюче положення зайняли  нерозмінні кредитні гроші, які стали  функціонувати в готівковій та безготівковій  формах.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити  за кількома критеріями:

• За ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• За територіальним розміщенням та ін.

 

Розділ 2. «Регулювання грошової маси»

 

Виходячи із завдання регулювання  платоспроможного попиту центральні банки  визначають цільові орієнтири (таргети) збільшення грошової маси в обігу, в  зв'язку з чим подібного роду практика одержала назву "грошове таргетування".

Важливе значення для ефективного  регулювання динаміки грошової маси за допомогою цільових орієнтирів має  порядок їх встановлення або у  вигляді контрольних цифр (Франція), або "вилки" (США) чи прогнозу (Японія). В різних країнах цільові орієнтири встановлюються на неоднакові строки: у Великобританії найбільш дієздатним був визнаний однорічний строк грошового таргетування, розглянутий як оптимальний для можливого взаємного погашення тимчасових коливань процентних ставок; в Японії прогнози зростання грошового агрегату публікуються на початку кожного кварталу; в Італії цільові орієнтири встановлюються строком на 1 місяць з врахуванням сезонних і деяких інших тимчасово діючих факторів.

Основний метод регулювання  грошового обороту, який використовується центральним банком - проведення ним  кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністю визначає величину грошової маси М0, створюючи  гроші і вилучаючи їх з обороту  безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно стабільного набору кредитних інструментів, технічного оснащення розрахунків, дієздатності встановлених для комерційних банків нормативних показників величин  М0, М1 і М2 прослідковується досить високий  кореляційний зв'язок. Це дозволяє центральним  банкам контролювати будь-який з показників грошової маси за допомогою зміни  грошового агрегату М0. Тим самим  центральні банки повністю контролюють  обсяг грошової маси в обігу, оперативно регулюючи її величину в залежності від цільової установки.

В різних країнах і в  різні періоди в якості цільових орієнтирів обирались різні показники  грошової маси. Вибір того чи іншого грошового агрегату в якості регульованого, як правило, визначався кінцевою метою  грошово-кредитної політики. Так, агрегат  МІ асоціювався з масштабами купівельної  спроможності фізичних осіб. Більш  широкі грошові агрегати М2 і МЗ включають  в себе значну частину фінансових активів, які не можуть використовуватися  негайно. В залежності від того, які  цілі переслідує центральний банк (лише зниження темпів інфляції, досягнення економічного зростання), для орієнтиру  обирається той чи інший грошовий агрегат. Наприклад, у Великобританії центральний банк встановлює грошові  орієнтири "на широку грошову масу" по великому колу показників. Вже на початку 70-х рр. XX ст. банк Англії посилив  увагу до контролю за грошовим обігом як до засобу макроекономічного регулювання. У 80-х рр. в зв'язку з прийняттям середньострокової фінансової стратегії  антиінфляційної спрямованості  банк Англії поставив перед собою  завдання зменшення об'єму грошової маси, а також послідовного скорочення державних витрат, взаємну для  покриття держбюджету і зменшення  самого дефіциту. Рішення настільки  неоднозначних завдань потребувало  і вибору адекватного грошового  агрегату для таргетування. Таким  був визнаний агрегат МЗ, який містив всі елементи, що впливали на розвиток інфляційного процесу, і в той  же час пов'язаний з фіскальною політикою  шляхом включення в його вимоги державного сектора.

Найбільш "вузька" грошова  маса визначається в Швейцарії. Первісно Швейцарський національний банк обрав  в якості офіційного цільового орієнтира  грошовий агрегат МІ, але з 1981 р. перейшов на використання нового цільового грошового  агрегату - "Коригування грошей центрального банку (КГЦБ)", який являє собою  середньомісячну величину, розраховану  на основі щоденних показників грошової бази, з поправкою на "транзитні  коливання в банківських залишках". Агрегат знаходиться під суворим  контролем Швейцарського національного  банку і "очищується" від випадкових змін, які виникають в результаті внесення поправок банками в свої баланси.

В Україні структура грошової маси визначається Національним банком України агрегатним методом з 1993 року. Завдяки проведеним заходам  фінансової стабілізації у структурі  грошової маси відбувся різкий зсув на користь коштів з коротким строком  обігу. Заощадження в гривнях  у банках неухильно втягуються в  поточний грошовий оборот і втрачають  властивості інвестицій. Такі ж наслідки має розширення ринку державних  цінних паперів.

Здійснюючи монетарну  політику, НБУ встановлює цільові  орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки  працюють в межах тієї грошової маси, яка визначається Національним банком. Сьогодні пошук нових конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є надзвичайно актуальним в Україні. Старі монетарні інструменти (касовий і кредитний плани) не придатні для ринкових умов. Виходячи з того, що національна грошова  система України має перехідний характер та перебуває у стадії становлення, система управління сукупним грошовим оборотом має відповідати міжнародним  стандартам і вимогам, сприяти стабілізації національної грошової одиниці - української  гривні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. «Грошові агрегати як характеристика грошової маси»

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а  надалі і в нашій країні, стали  використовувати грошові агрегати М0, М1, М2, М3, М4.

Агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах). Металеві монети, що складають незначну частину готівки (в розвинутих країнах 2-3%), дають можливість особам здійснювати дрібні розрахунки. Ці монети карбуються з дешевих металів. Реальна вартість монети значно нижча за номінальну, щоб не допустити їх переплавку з метою прибуткового продажу у формі зливків. 
Казначейські білети – паперові гроші, емісія яких здійснюється казначейством. Паперові гроші в даний час функціонують в слаборозвинутих країнах. Переважна роль належить банкнотам, які за своєю сутністю близькі в сучасних умовах до казначейських білетів. Отже,  агрегат М0 відображає масу готівки , яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 складається з агрегату М0 і засобів на поточних рахунках банків. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів в безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки. Для розрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна форма розрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Саме агрегат М1 обслуговує операції по реалізації валового внутрішнього продукту (ВВП), розподілу та перерозподілу національного доходу, накопиченню та споживанню.

Агрегат М2 містить агрегат  М1, термінові та заощаджувані депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папери. Останні не функціонують як засоби обігу, але можуть перетворюватись на готівкові кошти або чекові рахунки. Заощаджувані депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час і перетворюються на готівку. Термінові депозити доступні вкладнику лише при закінченні певного строку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджуваних депозитах. Отже, агрегат М2 – це гроші в агрегаті М1 в сумі з коштами на всіх видах строкових розрахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціалізованих рахунках.

Агрегат М3 містить агрегат М2, заощаджувані вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, яка вкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але знаходиться під її контролем, оскільки перетворення векселя в засіб платежу потребує, як правило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадку неплатоспроможності емітента.

Агрегат М4 дорівнює агрегату М3 плюс різні форми депозитів в кредитних закладах.

Між агрегатами необхідна  рівновага, в іншому випадку відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що рівновага буде, коли М2 > М1 (вона закріплюється при М2 + М3 >М1).

В цьому випадку грошовий капітал переходить з готівкового  обігу в безготівковий. При порушенні  цього співвідношення між агрегатами в грошовому обігу починаються  ускладнення: недостатність грошових знаків, зростання цін тощо.

Для визначення грошової маси держави використовують різну кількість  агрегатів (наприклад, США – 4, Франція  – 2). В Росії та Україні для  розрахунку сукупної грошової маси використовують агрегати М0, М1 ,М2 і М3. Дані грошові  агрегати включають:

• М0 – готівкові гроші в обігу;
• М1, крім М0 – кошти підприємств на розрахункових, поточних спеціальних рахунках в банках, депозити населення в ощадних банках до запитання, коштів страхових компаній;
• М2 дорівнює М1 плюс термінові депозити населення в ощадних банках, в тому числі компенсація;
• М3, складається з М2 і сертифікатів та облігацій державної позики.

Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові  гроші, причому має місце тенденція  зростання цього грошового агрегату (М0). 
Збільшення кількості готівкових грошей, які обслуговують населення, а в сучасних умовах до них часто звертаються юридичні особи, викликає нестачу грошей у держави. Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий – результат жорсткої фінансової політики, який призведе до розширення ухилень від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні господарські процеси.

На грошову масу впливають  два фактори: кількість грошей та швидкість їх обертання.

Кількість грошової маси визначається державою – емітентом грошей, а  саме: його законодавчою владою. Збільшення емісії обумовлене потребами товарного  обороту і держави. В Україні  головна причина збільшення грошової маси – держава, точніше великий  дефіцит державного бюджету, який в  значній мірі погашався в 1992-1994 рр. випуском додаткових грошей в обіг. Товарний оборот в той же час в  реальному вираженні скоротився через падіння темпів виробництва.

Інший фактор, який впливає  на грошову масу, – швидкість  обігу грошей, тобто їх інтенсивний  рух при виконанні ними функцій  обігу і платежу. Для розрахунку цього показника використовують непрямі методи, серед яких:

• швидкість руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу прибутків;
• обертання грошей в платіжному обороті.

Використовуються також  й інші показники швидкості обігу  грошей. 
На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.

Але так як швидкість обігу  грошей обернено пропорційна кількості  грошей в обігу, прискорення їх оборотності  означає збільшення грошової маси. Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку  призводить до знецінення грошей, тобто  в кінцевому підсумку є одним  з факторів інфляційного процесу.