Франчайзінг, як ефективна форма інтеграційних зв’язків суб’єктів малого бізнесу та корпорацій

 

    Сучасний  процес станвлення і розвитку малого бізнесу в Україні, як правило, здійснюється в умовахобмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, фінансування, кредитування та страхування. Тому на сьогодні тісна взаємодія малогобізнесу з великими підприємствами дає змогу розв'язати спільні проблеми їх функціонування.

    Однією  з форм фінансової підтримки з  боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, яка у

комплексі з іншими структурами ринку може стимулювати розквіт малого бізнесу в Україні.

    Для України франчайзинг є порівняно  новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнах він практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різних послугах. Більшість істориків підприємництва вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці ΧΙΧ століття, коли ряд великих компаній США продавали малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досяг розквіту.

    Піонером  в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер".

    Франчайзинг (від англ. franchising – повноваження привілей) означає підприємницьку діяльність, засновану на угоді між великою корпорацією (франчайзером) та невеликим, як правило, самостійним підприємством (франчайзі згідно з якою підприємство франчайзер зобов'язується надати право використовувати свої об'єкти виключної інтелектуальної власності.

    Франчайзинг – це спосіб доставки продукції та послуг споживачеві, форма організації і здійснення підприємницької діяльності на основі кооперації мате         ріальних та фінансових ресурсів і зусиль різних підприємств. Франчайзинг

може  також розглядатися як угода, при  якій виробник або одноосібний розпов-сюджувач продукції чи послуги, яка захищена товарним знаком, дає ексклюзивні  права на розповсюдження на певній території своєї продукції або послуг незалежним підприємцям в обмін на отримання від них платежів (роялті) за умови дотримання технологій виробничих та обслуговуючих операцій.

    Франчайзинг може поширюватися на будь-яку господарську діяльність, для котрої розроблено процеси виробництва, переробки та продажу товарів і послуг.

    Основними перевагами франчайзингу, які роблять цю форму господарювання привабливою для всіх зацікавлених сторін, є такі. Для франчайзера – це, по-перше, можливість отримати вигоду від швидкого розширення свого бізнесу, не вдаючись до кредитів та не беручи на себе серйозних фінансових зобов'язань. По-друге – це отримання від франчайзі плати (роялті) за користування комплексом виключних прав. По-третє – здійснення контролю за умовами реалізації своєї продукції порівняно з тим, який доступний виробнику, продукцію якого реалізують інші підприємства. По-четверте – розширення мережі розподілу свого товару (робіт, послуг), особливо при укладенні франчайзингових контрактів, за якими франчайзі зобов'язані купляти необхідне обладнання та інгредієнти для виготовлення кінцевого продукту у франчайзер. По-п'яте – отримання значних переваг при освоєнні іноземних ринків. Працюючи разом з франчайзі в іншій країні, франчайзер ближче знайомиться з іноземним законодавством та веденням бізнесу в місцевих умовах, знайомиться із запитами споживачів.

    Для франчайзі необхідно відзначити такі позитивні моменти: а) передача франчайзером спеціальних знань за допомогою навчання та професійних консультацій з управління підприємством відкриває шляхи для створення торговельних точок, успішно конкуруючих з іншими підприємствами, що функціонують на тому ж ринку; б) використання добре відомого товарного знаку або знака обслуговування, що позитивно відображається на входженні франчайзі в ринок; в) можливість отримання у франчайзер обладнання та інгредієнтів, необхідних для виробництва кінцевого товару або послуги за цінами, нижчими за ринкові. Франчайзер переважно виступає як поручитель

за франчайзі, наприклад, при зверненні за кредитом до банку; г) низька вірогідність банкрутства порівняно з іншими дрібними підприємствами.

    Для споживачів та суспільства в цілому використання цього методу призведе до: а) появи нових конкурентів на ринку збуту та зростання конкуренції серед товарних знаків; б) надання споживачу широкого кола та можливості швидко отримати товари та послуги, які відповідають вимогам якості;

    в) надходження іноземних інвестицій, які забезпечують ефективну передачу нових технологій та створення нових робочих місць; г) поповнення державного бюджету за рахунок надходження коштів від оподаткування підприємств франчайзі; д) скорочення державних видатків, пов'язаних з банкрутством підприємств .

    Договір франчайзингу за своїм характером належить до двосторонніх договорів – права й обов'язки виникають в обох сторін. Цей договір конценсуальний, бо отримує юридичну силу в момент досягнення домовленості сторонами за усіма вимогами, але за умови дотримання його письмової форми і встановлених вимог при його реєстрації.

    До  обов'язків правовласника у договорі франчайзингу належать:

    ● передача користувачеві технічної  або комерційної документації, необхідної для здійснення наданих за договором користувачеві прав комерційної концесії;

    ● інструктаж користувача і його працівників  з питань здійснення наданих прав;

    ● видача користувачеві передбачених договором ліцензій із забезпеченням

їхнього оформлення у встановленому порядку;

          Крім цього, якщо договором не буде передбачено інше, на право власника додатково накладаються обов'язки:

    ● забезпечити реєстрацію договору у встановленому порядку у Державному патентному відомстві України. Це обов'язкова умова, тому що договір стає дійсним тільки за умови проведення такої реєстрації;

    ● надавати користувачеві постійне технічне і консультативне сприяння, включаючи і сприяння в навчанні і підвищенні кваліфікації персоналу користувача;

    ● контролювати якість товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих користувачем на підставі договору франчайзингу.

    Обов'язки користувача:

    ● використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і (або) комерційне позначення надавача позначеним у договорі способом;

    ● забезпечити відповідність якості вироблених ним на підставі договору товарів, виконуваних робіт або наданих послуг якості аналогічних товарів, робіт і послуг, що виготовляються безпосередньо виробником.

    ● дотримуватись інструкцій і вказівок надавача, спрямованих на забезпечення відповідності характерові, способам і умовам використання комплексу виключних прав щодо того, як вони використовуються надавачем, у тому числі вказівок щодо зовнішнього і внутрішнього оформлення комерційних приміщень, використовуваних користувачем при здійсненні наданих йому за договором прав;

    ● надавати покупцям (замовникам) усіх додаткових послуг, на які могли б розраховувати споживачі безпосередньо в надавача;

    ● не розголошувати секрети виробництва  надавача й іншої отриманої від  нього конфіденційної інформації;

    ● надавати обумовлену кількість субфранчайзингу, якщо такий обов'язок передбачений самим договором;

    ● інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним способом про  те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак

для товарів  і послуг або інший спосіб індивідуалізації надавача за договором

франчайзингу.

    Разом з угодою сторін за договором франчайзингу можуть бути передбачені і обмеження прав, а саме:

    ● не надавати іншим особам аналогічних  прав на використання комплексу виключних прав, якщо вони будуть використовуватися на закріпленій за користувачем території, а також утримуватися від власної аналогічної діяльності на даній території;

    ● не конкурувати з надавачем на території, на яку поширюється дія  договору франчайзингу відносно підприємницької діяльності;

    ● відмовлятися від отримання за іншими договорами франчайзингу аналогічних прав від конкурентів або потенційних конкурентів надавача;

    ● узгоджувати з надавачем місце  розміщення комерційних приміщень, що використовуються при здійсненні наданих договором виключних прав, а також

їх внутрішнє  і зовнішнє оформлення.

    Водночас  обмежуючі умови договору, які не є жорсткими, і можуть бути визнані недійсними на вимогу Антимонопольного комітету, іншої зацікавленої сторони (органу, якщо вони з урахуванням відповідного ринку або економічного стану сторін йдуть всупереч антимонопольному законодавству.

       До істотних умов договору належить і його ціна. Винагорода може виплачуватися користувачем як разові чи періодичні платежі, відрахування від торгової виручки, націнки на оптову ціну товарів, або в іншій формі, що не суперечить чинному законодавству.

        Франчайзингова модель розвитку малого бізнесу 

       "Бізнес-формат", або діловий. Сьогодні це найрозповсюдженіший спосіб провадження бізнесу. Франчайзер продає ліцензію приватним особам, або іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих групп магазинів, для продажу набору продуктів або послуг під своїм ім'ям, забезпечує франчайзі продукцією (послугами), торгівельною маркою і керівництвом.

    Діловий франчайзинг відрізняється від  товарного тим, що основним предметом договору є технології, ноу-хау та ліцензії на їх використання.

    Крім  того, обов'язковим є забезпечення франчайзі обладнанням, упакуванням, діловими бланками тощо.

    Як  товарний, так і діловий франчайзинг у чистому вигляді використовуються досить рідко, частіше трапляються франчайзингові системи з елементами обох видів.

    "Конверсійний" франчайзинг поєднує незалежні одна від одної фірми, які випробували на собі проблеми, пов'язані з насиченістю ринків та інтенсивною конкуренцією.

    Останнім  часом класична модель франчайзингу доповнилась можливістю франчайзі швидко розвиватись з найменшими витратами. Варіанти класичної моделі мають розходження за трьома основними параметрами:

    ● тривалість відносин франчайзера і франчайзі;

    ● до кого франчайзі може звертатись за підтримкою;

    ● кому він буде платити внески.

    На  сьогодні варіантів франчайзингу досить багато, але найбільш часто

використовують  такі: регіональний, субфранчайзинг і  франчайзинг розвитку.

    У кожному з варіантів франчайзі  отримує всі переваги, які покладені в основу системи франчайзингу: використання торгівельної марки, система його

бізнесу, першопочаткове навчання, вибір місця, бізнеспідтримка тощо.

    Регіональний  франчайзинг дає змогу франчайзеру охопити своєю діяльністю певний географічний район. Всі повноваження щодо підбору нових франчайзі у даному районі, а також їх початкове навчання покладено на головного франчайзі. У контракті між франчайзером і головним франчайзі обумовлюється, що очікується від кожної зі сторін і протягом якого періоду часу франчайзі буде виконувати цю специфічну роль, за яку франчайзер у майбутньому виплачуватиме роялті.

    У субфранчайзингу франчайзер також освоює якусь визначену територію, забезпечуючи первісне навчання і т.д. Різниця полягає тільки в тому, що франчайзі пряцює безпосередньо тільки з субфранчайзером, якому виплачує певну частку і рекламні внески. Субфранчайзер у такий спосіб стає франчайзером на даній території і франчайзі цілком залежать від його довгострокової підтримки. Основне питання, що вирішує франчайзер – це ретельний підбір субфранчайзера, оскільки від його маркетингових здібностей і вміння керувати залежить його успіх на цій території.

       Форма майстер франчайзингу полягає у тому, що франчайзер підпису базову угоду із субфранчайзером, який, в свою чергу, - угоди з багатьма франчазі на відповідному сегменті ринку.

 Модель майстер франчайзингу

      

    Франчайзинг розвитку припускає наявність ексклюзивного права на розвиток певного географічного району (території). Це право юридично закріплене в угоді щодо розвитку району (території), що укладається між франчайзером і групою інвесторів. Останні, своєю чергою, сплачують франчайзеру внески і зобов'язані відкрити зазначену в угоді кількість торгівельних точок за визначений термін. Це здійснюється або шляхом розвитку власних франчайзерів на цій території, або шляхом пошуку франчайзі.