Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики

  Для зацікавлення суб'єктів господарювання в досягненні кращих результатів  використовують фінансові стимули:

  — заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку і є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб та виробничого розвитку;

  — бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку економіки (у тому числі  дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для держави; використання державного замовлення; бюджетні кредити; фінансування за рахунок державних коштів державних програм, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів тощо);

  — спеціальні фінансові пільги (повне або часткове звільнення від сплати податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації).

  Серед фінансових важелів вагоме місце займають також фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, що мають посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за виконання взятих зобов'язань. До фінансових санкцій належать: санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, зменшення або призупинення бюджетного фінансування, скасування наданих раніше пільг тощо. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш поширеними є штраф і пеня. Штраф — це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, у твердій грошовій сумі. Пеня застосовується за несвоєчасного виконання грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

  Для нормального функціонування фінансового  механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, представлене передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання і мають вишу юридичну силу стосовно інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових відносин в Україні відіграють такі закони: "Про власність", "Про систему оподаткування", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про цінні папери і фондову біржу", Господарський кодекс України, Бюджетний кодекс України тощо.

  Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі чинних законів. До таких документів належать: укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України тощо.

  Ефективність  функціонування фінансового механізму  залежить також від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна  і зрозуміла інформація є запорукою  прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на забезпечення економічного розвитку і соціальних потреб громадян. Інформаційне забезпечення складається з різних видів економічної, фінансової та іншої інформації.

  До  джерел фінансової інформації належать показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни, окремих галузей, кон'юнктуру фондового і грошового ринків, повідомлення про фінансову діяльність контрагентів і конкурентів, фінансова звітність суб'єктів господарювання тощо.

  Організаційне забезпечення реалізації фінансової політики через фінансовий механізм полягає  у створенні відповідної системи  фінансових органів та інституцій, визначенні їх функцій і повноважень  з метою забезпечення повноти  здійснення фінансової політики та досягнення координації дій усіх су б' єктів. Кожен з фінансових органів та інституцій має власну сферу діяльності і несе відповідальність за реалізацію фінансової політики в певному напрямі.

  У сучасних умовах реформування економіки  України відбувається вдосконалення  фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які вирішуються при  цьому, є такі:

  — забезпечення раціональних пропорцій  розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту;

  — забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

  — науково обґрунтоване фінансове  планування і прогнозування обсягів  централізованих і децентралізованих  фінансових ресурсів, їх розподілу  і використання;

  — підвищення результативності фінансового контролю;

  — вдосконалення механізму дії  фінансових важелів, стимулів і санкцій;

  — адекватне нормативно-правове, інформаційне і організаційне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

  Стан  фінансового механізму та ступінь  його довершеності залежать від удосконалення  господарського механізму в цілому та окремих його елементів зокрема (механізму ціноутворення, механізму  економічного стимулювання, кредитного механізму тощо).